ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Постанова
іменем України
справа № 766/14319/25
провадження № 22-ц/819/1027/26;
№ 22-ц/819/1150/26
09 вересня 2026 року м. Херсон
Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий: Бездрабко В.О. (суддя - доповідач),
судді: Приходько Л.А.,
Радченко С.В.,
секретар судового засідання: Манько К.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Обласний територіальний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Херсонської обласної ради на рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 04 травня 2026 року, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу суду від 18 червня 2026 року, постановленні під головуванням судді Ус О.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Обласний територіальний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Херсонської обласної ради про визнання незаконними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, відшкодування моральної шкоди,
встановив:
Зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з зазначеним позовом до Комунального некомерційного підприємства «Обласний територіальний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Херсонської обласної ради (далі - КНП «ОТЦЕМД та МК» ХОР, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просила:
- визнати незаконним та скасувати пункт 1 наказу від 05 вересня 2025 №144 мс року «Про внесення змін до наказу «Про преміювання» від 29 серпня 2025 року №139 мс» в частині її преміювання, як юрисконсульта підприємства, у серпні місяці 2025 року у розмірі 50 % посадового окладу, виданого виконуючою обов`язки директора КНП «ОТЦЕМД та МК» ХОР Дмитрієвою Наталією Леонідівною, на підставі якого позивачу нараховано та виплачено за серпень місяць поточного року премію у розмірі 10000,00 грн, що складає 50% посадового окладу;
- стягнути з КНП «ОТЦЕМД та МК» ХОР на її користь 40 000,00 грн, що становить 200% посадового окладу, яка встановлена наказом №139мс «Про преміювання» медичних та немедичних працівників структурних підрозділів Центру у серпні 2025 року у розмірі згідно із додатком №1 до цього наказу, що є складовою заробітної плати за серпень місяць 2025 року;
- стягнути з КНП «ОТЦЕМД та МК» ХОР на її користь премію у розмірі 50% посадового окладу встановлену відповідно до пункту 4 наказу від 04 вересня 2025 року №305 «Про преміювання з нагоди святкування 24 серпня 2024 року Дня незалежності України» і становить 10 000,00 грн.
- стягнути з відповідача в рахунок відшкодування заподіяної моральної шкоди 30000,00 грн;
- вирішити питання розподілу судових витрат.
Позов мотивований тим, що з 30 січня 2024 року позивач працювала на посаді юрисконсульта організаційного відділу «ОТЦЕМД та МК» ХОР. Трудові обов`язки за посадою виконувала добросовісно, сумлінно та якісно. Будь-яких нарікань на її роботу з боку керівництва не було. На підставі трудового договору, Колективного договору та норм КЗпП України їй виплачувалась заробітна плата, до складу якої входила: основна заробітна плата (оклад), місячна премія, надбавки за складність та напруженість у роботі, доплата за збільшення обсягу виконаної роботи.
29 серпня 2025 року директором КНП «ОТЦЕМД та МК» ХОР Салдан Г.М. був виданий наказ №139мс «Про преміювання» медичних та немедичних працівників структурних підрозділів Центру у серпні 2025 року, згідно якого було прийнято рішення преміювати працівників підприємства, у тому числі юрисконсульта ОСОБА_1 у розмірі 200 % посадового окладу.
На підставі розпорядження начальника Херсонської обласної військової адміністрації від 29 серпня 2025 року №332-ос директор КНП «ОТЦЕМД та МК» ХОР ОСОБА_2 була звільнена з посади з 01 вересня 2025 року.
З 03 вересня 2025 року виконуючою обов`язки директора підприємства призначено заступника директора з адміністративно-фінансової роботи КНП «ОТЦЕМД та МК» ХОР Дмитрієву Н.Л., яка 05 вересня 2025 року видала наказ №144мс «Про внесення змін до наказу «Про преміювання» від 29 серпня 2025 року №139 мс», яким змінила раніше визначений розмір призначеної юрисконсульту підприємства премії за серпень 2025 року шляхом його зменшення з 200% посадового окладу, що в грошовому виразі становить 40 000,00грн до 50% посадового окладу (10 000,00грн), чим позбавила позивача права на отримання попередньо визначеної премії за серпень 2025 року.
Вважає, що наказ в.о. директора Центру Дмитрієвої Н.Л. від 05 вересня 2025 року №144мс є незаконним, оскільки саме попередній директор ОСОБА_2 мала повноваження щодо оцінки роботи працівників у серпні 2025 року та визначення підстав для їхнього заохочення. Оскільки в.о. директора Дмитрієва Н.Л. приступила до виконання посадових обов`язків лише у вересні 2025 року, то правових підстав для скасування раніше виданого оспорюваного наказу не мала; зазначені дії суперечать принципам трудового законодавства, адже заробітна плата має бути своєчасною і гарантованою, а роботодавець не може позбавити працівника вже набутого права на оплату праці.
Також 04 вересня 2025 року в.о. директора Центру Дмитрієвою Н.Л. виданий наказ №305 «Про преміювання з нагоди святкування 24 серпня 2024 року Дня незалежності України», згідно якого працівникам підприємства призначалася відповідна премія. Разом із цим, в пункті 4 цього наказу в.о. директора обмежила право на преміювання працівників, відносно яких встановлена дистанційна форма роботи, серед яких є й позивач. Пославшись на те, що наведений підхід до преміювання дистанційно працюючих працівників є дискримінаційним та протирічить умовам Колективному договору, позивач просила вказаний наказ в означеній частині скасувати та стягнути на її користь премію у розмірі 50% посадового окладу.
Внаслідок незаконних дій відповідача позивач зазнала стресу та моральних страждань, які негативно вплинули на її психоемоційний стан, приниження честі та гідності, порушення звичайного способу життя.
07 травня 2026 року Матвієнко Н.А. звернулася до суду з заявою про ухвалення додаткового судового рішення у справі в частині вирішення питання розподілу судових витрат, понесених позивачем в ході розгляду справи та пов`язаних з наданням їй адвокатом професійної правничої допомоги у розмірі 26 500,00грн, які просила стягнути на її користь з КНП «ОТЦЕМД та МК» ХОР.
Заява мотивована тим, що в ході розгляду справи позивачу надавалася правова допомога адвокатом Жванець (Голісовою) Н.М. на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги №24 від 05 жовтня 2025 року.
Згідно погодженого сторонами акту про надання правничої допомоги від 07 травня 2026 року, адвокатом були виконано наступні роботи (надано послуги): ознайомлення та вивчення матеріалів справи - 3 години, вартість правничої допомоги склала 4000,00грн; ознайомлення з трудовим законодавством, практикою Верховного Суду, усне консультування щодо можливостей, механізмів і процедур судового захисту клієнта - 3 години (2 000,00грн); участь адвоката в 4 судових засіданнях (одне судове засідання 2000,00грн) - 8000,00 грн; підготовка та складання клопотання про допит свідка - 2 години (1500,00 грн); підготовка та складання додаткових пояснень (вивчення судової практики, трудового законодавства) -3 години (2000,00грн); підготовка, складання та направлення доказів -3 години (2500,00грн); ознайомлення з запереченнями відповідача - 1 година (1000,00грн); ознайомлення з додатковими поясненнями та доказами, наданими відповідачем - 1 година (2000,00грн); підготовка, складання та направлення додаткових пояснень - 2 години (2000,00грн); ознайомлення з письмовими поясненнями та доказами відповідача - 1 година (1500,00грн).
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 04 травня 2026 року позов ОСОБА_1 задоволений частково.
Скасувано наказ № 144 мс від 05 вересня 2025 року «Про внесення змін до наказу «Про преміювання» від 29 серпня 2025 року №139 мс» в частині внесення змін до наказу №139 мс від 29 серпня 2026 року щодо преміювання у серпні 2025 року «6. ОСОБА_1 юрисконсульт відсоток до посадового окладу 50».
Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Обласний територіальний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Херсонської обласної ради на користь ОСОБА_1 недоплачену премію за серпень 2025 року у розмірі 30000,00 грн, з подальшим утриманням з цієї суми установлених законодавством України податків і зборів.
Стягнуто з Комунального некомерційного підприємства «Обласний територіальний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Херсонської обласної ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 3000,00 грн. та судові витрати у справі у розмірі 1061,80грн.
В задоволенні решти вимог відмовлено.
Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції проаналізував вимоги діючого трудового законодавства в частині преміювання працівників та положення Колективного договору КНП «ОТЦЕМД та МК» ХОР, згідно розділу 5 Додатку №3 якого директор в односторонньому порядку, без узгодження з профспілковим комітетом має право преміювати працівників. Розмір премії кожного працівника визначається у залежності від виконаних показників зазначених у п.5.2, його особистого внеску в загальні результати діяльності підприємства. Граничний розмір премії не обмежується. Підставою для виплати премії є наказ директора Центру.
Підставою для позбавлення (зниження) премії є: прогул без поважних причин, притягнення до дисциплінарної відповідальності чи застосування заходів громадського впливу, неналежне утримання робочого місця та інше. Преміювання не допускається у випадку дисциплінарного стягнення протягом його дії.
Встановивши, що 29 серпня 2025 року директором КНП «ОТЦЕМД та МК» ХОР в межах наданих йому повноважень був виданий наказ №139мс «Про преміювання», у тому числі юрисконсульта підприємства ОСОБА_1 за серпень 2025 року у розмірі 200 % посадового окладу, за відсутності у позивача дисциплінарних стягнень, як підстави для позбавлення (зниження) премії згідно положень Колективного договору, то видання наказу № 144 мс від 05 вересня 2025 року «Про внесення змін до наказу «Про преміювання» від 29 серпня 2025 року №139 мс» в частині зменшення розміру раніше встановленої премії ОСОБА_1 до 50% посадового окладу, є незаконним, а відтак наказ №144мс від 05 вересня 2025 року підлягає скасуванню, зі сплатою на користь позивача різниці між встановленою та фактично виплаченою сумою премії у розмірі 30 000,00грн., з подальшим утриманням з цієї суми обов`язкових податків і зборів.
Суд відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з КНП «ОТЦЕМД та МК» ХОР на користь позивача премії у розмірі 50% посадового окладу встановленої наказом від 04 вересня 2025 року №305 «Про преміювання з нагоди святкування 24 серпня 2024 року Дня незалежності України» лише для працівників підприємства, до яких не застосовано дистанційну форму роботи, оскільки зазначений наказ був скасований наказом в.о. директора №309 від 05 вересня 2025 року, а отже преміювання працівників на підставі скасованого наказу відсутні.
Суд дійшов висновку, що через порушення трудових прав позивачці була заподіяна моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, яких ОСОБА_1 зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача.
При визначенні грошової компенсації моральної шкоди, з урахуванням засад розумності та справедливості, характеру правопорушення, глибини душевних страждань суд дійшов висновку, що на користь позивача підлягає стягненню 3000,00 грн, що становить 10% від суми недоплаченої премії.
За результатами розгляду справи суд стягнув з відповідача судові витрати у розмірі пропорційному задоволеним вимогам в сумі 968,00 грн щодо визнання незаконним наказу та 96,80 грн щодо відшкодування моральної шкоди, а разом 1064,80 грн.
Ухвалою суду від 18 червня 2026 року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Жванець (Голісової) Наталі Миколаївни про ухвалення додаткового рішення про стягнення на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу.
Ухвала суду мотивована відсутністю в договорі про надання правничої (правової) допомоги №24 від 05 жовтня 2025 року, укладеного між позивачем та адвокатом Голісовою Н.М., погодженого сторонами розміру гонорару адвоката (фіксованої чи погодинної оплати), порядку його обчислення, форми та ціни послуг, що надалися адвокатом, а також порядку та форми розрахунку адвокатського гонорару, що суперечить приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Доводи апеляційної скарги КНП «ОТЦЕМД та МК» ХОР
В апеляційній скарзі Комунальне некомерційне підприємство «Обласний територіальний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Херсонської обласної ради, пославшись на неповне з`ясування судом фактичних обставин справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 04 травня 2026 року скасувати та постановити у справі нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначив, що премія є стимулюючою виплатою, розмір якої визначається роботодавцем з урахуванням результатів роботи працівника та не має характеру гарантованої чи безумовної виплати. В ході розгляду справи не було підтверджено наявність підстав для преміювання позивача у серпні 2025 року у розмірі 200% посадового окладу, а наказ попереднього керівника підприємства №139мс від 29 серпня 2025 року про таке преміювання не мав мотивування визначення саме зазначеного розміру премії. Цей наказ не був реалізований шляхом фактичного нарахування та виплати позивачу премії в зазначеному розмірі.
Оскільки керівник підприємства має повноваження змінювати або коригувати управлінські рішення щодо преміювання працівників до моменту виплати коштів, то в.о. директора КНП «ОТЦЕМД та МК» ХОР Дмитрієва Н.Л., в межах наданих керівнику повноважень, правомірно видала наказ №144мс від 05 вересня 2025 року «Про внесення змін до наказу «Про преміювання» від 29 серпня 2025 року №139 мс» та визначила преміювання юрисконсульта ОСОБА_1 за результатами оцінювання роботи працівника у серпні 2025 року у розмірі 50% посадового окладу. Вирішення питання преміювання є дискреційними повноваженнями керівника, тому рішення суду про скасування наказу №144мс від 05 вересня 2025 року є втручанням у діяльність підприємства.
Висновок суду про відшкодування на користь позивача моральної шкоди є помилковим, адже ОСОБА_1 не довела факту заподіяння їй відповідачем реальних моральних страждань чи негативних наслідків немайнового характеру. Визначаючи розмір моральної шкоди у сумі 3000,00 грн, суд не навів мотивів призначення до стягнення цього розміру, не зазначив доказів, які підтверджують визначений судом розмір заподіяної шкоди та не обґрунтував наявність причинного зв`язку між діями відповідача та заявленими позивачем моральними стражданнями.
Правова позиція інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу КНП «ОТЦЕМД та МК» ХОР представник ОСОБА_1 - адвокат Жвавець (Голісова) Н.М. просила скаргу залишити без задоволення, а рішення суду від 04 травня 2026 року без змін, вказавши про його законність та обґрунтованість. Послалась на упереджене ставлення в.о. керівника підприємства Дмитрієвої Н.Л. до позивача, що призвело до позбавлення ОСОБА_1 раніше визначеного розміру премії за результатами роботи за серпень 2025 року, за відсутності на те відповідних підстав та повноважень у в.о. керівника підприємства.
Зазначила, що у зв`язку з поданням відповідачем апеляційної скарги позивач несе витрати, пов`язані з наданням їй професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції. В заяві від 07 вересня 2026 року Матвієнко Н.А. просила вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених позивачем з приводу розгляду апеляційної скарги КНП «ОТЦЕМД та МК» ХОР та стягнути з відповідача на її користь витрати на професійну правничу допомогу в загальному розмірі 14 000,00грн, з яких ознайомлення та вивчення апеляційної скарги - 2000,00 грн; підготовка та направлення відзиву на скаргу - 4000,00 грн.; участь адвоката позивача - Жванець Н.М. в 2 судових засіданнях - 8000,00 грн.
Доводи апеляційної скарги Матвієнко Н.А.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , пославшись на порушення Херсонським міським судом Херсонської області норм цивільного процесуального права при вирішенні питання про стягнення судових витрат у справі, просила ухвалу суду від 18 червня 2026 року про відмову в ухваленні додаткового рішення скасувати та постановити нове судове рішення про стягнення з КНП «ОТЦЕМД та МК» ХОР витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 26 500,00 грн, понесених позивачем в суді першої інстанції.
Скаржник зазначила, що 05 жовтня 2026 року між нею та адвокатом Голісовою Н.М. укладений договір про надання правової (правничої) допомоги, яка полягала у підготовці та складенні адвокатом документів правничого характеру, захисті прав та інтересів клієнта у суді. За результатами виконання умов цього договору, 07 травня 2026 року сторонами складено й підписано акт наданих адвокатом послуг/виконаних робіт на загальну суму 26 500,00грн. Позивачем здійснено оплату вартості наданих послуг в зазначеному розмірі, що підтверджено квитанціями до прибуткового касового ордеру на суму 6500,00 грн. та 20000,00 грн. Оскільки адвокатом у справі надавалася правнича допомога позивачу, а остання понесла витрати з оплати вартості цих послуги, то суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для ухвалення додаткового рішення у справі.
Правова позиція інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 представник КНП «ОТЦЕМД та МК» ХОРпросив скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції від 18 червня 2026 року без змін, вказавши на суттєві неточності та помилки зазначені ОСОБА_1 та адвокатом Голісовою Н.М. в Додатках №1, 2 від 05 жовтня 2025 року та 07 травня 2026 року до договору про надання правничої допомоги №24, які впливають на вирішення питання про стягнення на користь позивача судових витрат.
Звернув увагу, що заявлений до стягнення позивачем розмір судових витрат в сумі 26500,00 грн понесених в суді першої інстанції є завищеним, необґрунтованим та неспівмірним зі складністю справи.
В письмових запереченнях від 05 червня 2026 року КНП «ОТЦЕМД та МК» ХОР також послалося на завищений, необґрунтований та неспівмірний зі складністю справи розмір витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції, заявлений до стягнення Матвієнко Н.А.
Розгляд справи апеляційним судом
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та адвокат Жвавець Н.М. просили апеляційну скаргу КНП «ОТЦЕМД та МК» ХОР залишити без задоволення, скаргу позивача на ухвалу суду від 18 червня 2026 року задовольнити.
Представник КНП «ОТЦЕМД та МК» ХОР повторно до суду не з`явився, у заяві від 29 липня 2026 року просив розгляд справи провести за відсутності представника підприємства.
Заслухавши доповідача, пояснення позивача та її адвоката, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень, в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга КНП «ОТЦЕМД та МК» ХОР задоволенню не підлягає, а апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити частково з наступних підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судом
Згідно наказу директора Комунального некомерційного підприємства «Обласний територіальний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» №23 кл від 30 січня 2024 року ОСОБА_1 була прийнята на посаду юрисконсульта організаційного відділу, з посадовим окладом 20 000,00грн. Пунктом 3 наказу запроваджено відносно працівника дистанційну форму роботи на повну ставку (т.1 а.с.41).
29 серпня 2025 року директором КНП «ОТЦЕМД та МК» ХОР Салдан Г.М. був виданий наказ №139мс «Про преміювання» медичних та немедичних працівників структурних підрозділів Центру у серпні 2025 року, згідно якого було прийнято рішення про преміювання, серед інших працівників, юрисконсульта ОСОБА_1 у розмірі премії 200 % посадового окладу.
В преамбулі наказу зазначено, що преміювання здійснено з метою стимулювання працівників підприємства за досягнення високих показників у праці, сумлінне та якісне виконання посадових обов`язків в умовах ведення активних бойових дій, постійних обстрілів на території Херсонської громади, враховуючи ризики для життя та безумовне дотримання трудової дисципліни, згідно п.п. 5.1, 5.6 пункту 5 «Преміювання працівників» Положення про умови оплати праці та матеріального стимулювання працівників підприємства, на підставі опрацьованих службових записок керівників структурних підрозділів (т.1 а.с.42).
Розпорядженням начальника Херсонської обласної військової адміністрації від 29 серпня 2025 року №332-ос директор КНП «ОТЦЕМД та МК» ХОР ОСОБА_2 була звільнена з посади з 01 вересня 2025 року на підставі пункту 1 статті 36 КЗпП України (т.1 а.с.46, 50).
Згідно розпорядження начальника Херсонської обласної військової адміністрації від 03 вересня 2025 року №341-ос виконуючою обов`язки директора підприємства з 03 вересня 2025 року призначено ОСОБА_3 , яка наказом №303 від 04 вересня 2025 року відмінила дію попередніх наказів про матеріальне заохочення працівників Центру за серпень 2025 року, серед яких наказ №139мс від 29 серпня 2025 року «Про преміювання» (т.1 а.с.40,47,51).
Наказом №305 від 04 вересня 2025 року «Про преміювання з нагоди свята» в.о. директора ОСОБА_3 вирішила здійснити премійовання працівники підприємства з нагоди святкування 24 серпня 2025 року Дня незалежності України, крім працівників, до яких запроваджений дистанційний режим роботи (пункт 5 наказу) (т.1 а.с.49).
05 вересня 2025 року в.о.директора підприємства Дмитрієва Н.Л. видала наказ №309, яким скасувала дію раніше виданих нею наказів №303 «Про відміну дії попередніх наказів про матеріальне заохочення працівників Центру за серпень 2025 року» та №305 «Про преміювання з нагоди свята» від 04 вересня 2025 року (т.1 а.с.190).
05 вересня 2025 року виданий наказ №144мс «Про внесення змін до наказу «Про преміювання» від 29 серпня 2025 року №139 мс», яким вирішено преміювати медичних та немедичних працівників підприємства керівного складу, у тому числі юрисконсульта ОСОБА_1 у розмірі 50% посадового окладу. Правовою підставою для видання цього наказу зазначено п.4.1.26 розділу 4 «Оплата праці, гарантії та компенсації», п.п.5.2, 5.3, 5.4 розділу 5 «Преміювання працівників» Додатку 3 «Положення про умови оплати праці та стимулювання працівників КНП «ОТЦЕМД та МК» ХОР» (т.1 а.с.97-98).
Отже, зазначеним наказом в.о. керівника підприємства ОСОБА_3 визнала необхідним заохотити позивача за результатами роботи у серпні 2025 року, але зменшила раніше призначений ОСОБА_1 розмір премії з 200% до 50% посадового окладу, мотиви такої зміни не навела, критерії визначення конкретних розмірів премії відсутні.
Згідно пункту 7.2 Статуту КНП «ОТЦЕМД та МК» ХОР поточне керівництво (оперативне управління) здійснює керівник підприємства (директор).
Пунктами 7.4.14, 7.4.15 Статуту передбачено, що керівник вживає заходів щодо своєчасної та в повному обсязі виплати заробітної плати. Заохочує працівників та накладає стягнення у встановленому законодавством України порядку (т.1 а.с.162-177).
Розділом 4 «Оплата праці, гарантії та компенсації» Колективного договору, погодженого між КНП «ОТЦЕМД та МК» ХОР та профспілковим комітетом первинної профспілкової організації підприємства передбачено, що директору надано право визначати розмір та умови оплати праці працівників підприємства (п.4.1.8); здійснювати матеріальне заохочення (преміювання) працівників Центру (п.4.1.13) та здійснювати виплату заробітної плати двічі на місяць: першу половину - до 22 числа поточного місяця, остаточний розрахунок - до 7 числа наступного місяця за звітним (п.4.1.15). При встановленні факту неправильної оплати праці директор Центру зобов`язаний вжити заходів щодо негайного виправлення помилок та виплати працівникові належної йому суми за весь час неправильної оплати (п.4.1.26).
Додатком №3 до Колективного договору затверджено Положення про умови оплати праці та матеріального стимулювання працівників КНП «ОТЦЕМД та МК» ХОР (далі- Положення), згідно розділу 5 якого визначено, що на підприємстві, за наявності фонду заробітної плати, можуть виплачуватися премії за підсумками роботи за місяць, квартал, рік та інші. Для визначення права та розміру премії враховується показники щодо досягнення високих показників у праці, сумлінне та якісне виконання посадових обов`язків, своєчасне виконання особливо важливої роботи; ефективність, ініціативність та інноваційний підхід у роботі та виконанні завдань, передбачених Статутом; своєчасне та якісне виконання доручень керівництва; виконання термінових доручень керівництва; підвищення професійної кваліфікації; дотримання трудової дисципліни та інше (пункт 5.2).
Відповідно до пункту 5.3 розмір премії кожного працівника визначається в залежності від показників, зазначених в п.5.2, його особистого внеску в загальні результати діяльності підприємства. Граничними розмірами не обмежується.
Списки працівників на преміювання подаються керівником структурного підрозділу на розгляд директору. Право на нарахування премії, збільшення або зменшення її розміру надається директору в односторонньому порядку, без узгодження з профспілковим комітетом (пункт 5.4).
Пунктом 5.5 Положення передбачено, що невиконання або неякісне виконання визначених показників тягне за собою позбавлення премії. Підставою для позбавлення (зниження) премії також є: прогул без поважних причин; притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності чи застосування до нього заходів громадського впливу; порушення правил внутрішнього трудового розпорядку тощо (т.1 а.с.12-34).
Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції і застосовані норми права
Згідно частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Трудовий договір є угодою між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ними органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін (частина перша статті 21 КЗпП України).
Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оплату праці» до структури заробітної плати входять основна заробітна плата, додаткова заробітна плата, інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.
Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.
У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 19 лютого 2024 року у справі № 760/1125/20-ц зазначено, що премії, передбачені контрактом, як і інші премії, передбачені системою оплати праці, не нараховуються і не виплачуються автоматично. Їх виплата залежить від результатів праці працівника, а саме досягнення умов і показників преміювання, визначених у положенні про преміювання. Рішення про виплату премії приймає роботодавець на підставі виконаних працівником умов і досягнутих показників преміювання.
Працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору (абзац перший статті 21 Закону України «Про оплату праці»).
Згідно статті 22 цього Закону суб`єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами. Аналогічні положення містить стаття 97 КЗпП України.
Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 14 грудня 2020 року у справі № 569/11722/16-ц премія - це додаткова заробітна плата понад установлені норми, за трудові успіхи, винахідливість і за особливі умови праці, є додатковою заробітною платою, проте не є обов`язковою складовою заробітної плати працівника та виплачується відповідно до наказів про преміювання з урахуванням результатів роботи кожного працівника відповідно до їх особистого внеску в загальні результати роботи у межах коштів на оплату праці.
Отже, при вирішенні спорів про виплату премій, винагород чи інших заохочень необхідно виходити з нормативно-правових актів, якими визначено умови та розмір цих виплат. Працівники, на яких поширюються зазначені нормативно-правові акти, можуть бути позбавлені таких виплат (або розмір останніх може бути зменшено) лише у випадках і за умов, передбачених цими актами.
У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (частина перша та друга статті 89 ЦПК України).
У справі, що переглядається встановлено, що спірні правовідносини з виплати премій працівникам підприємства регулюються Статутом та Колективним договором КНП «ОТЦЕМД та МК» ХОР, тому саме його положення мають враховуватися та застосовувася під час вирішення спору про виплату премії позивачу.
Аналіз зібраних у справі доказів дає підстави дійти висновку, що при виданні наказу №139 мс від 29 серпня 2025 року «Про преміювання» директор КНП «ОТЦЕМД та МК» ХОР ОСОБА_2 діяла в межах наданих їй повноважень, передбачених Статутом підприємства та Положенням про умови оплати праці та матеріального стимулювання працівників (Додаток №3 до Колективного договору). Оцінка діяльності позивача за серпень 2025 року була визначена, як заохочення за плідну працю, сумлінне та якісне виконання посадових обов`язків в умовах ведення активних бойових дій, постійних обстрілів на території Херсонської громади, за наявності ризиків для життя та безумовне дотримання трудової дисципліни. Ураховуючи, що згідно пункту 5.3 Положення призначення премії не обмежувалось граничними розмірами, то встановлену юрисконсульту ОСОБА_1 премію у розмірі 200% посадового окладу, слід вважати правомірною та такою, що призначена в межах дискреційних повноважень керівника підприємства.
Пунктом 5.5 Положення передбачено, що невиконання або неякісне виконання визначених показників тягне за собою позбавлення премії. Підставою для позбавлення (зниження) премії також є: прогул без поважних причин; притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності чи застосування до нього заходів громадського впливу; порушення правил внутрішнього трудового розпорядку тощо.
Тобто, керівник підприємства наділений повноваженням приймати рішення про позбавлення премії або зменшення її розміру. Разом із цим, відповідне рішення керівника має відповідати положенню про преміюванням, яке передбачає особливі умови та підстави зменшення розміру премії.
Дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині скасування наказу в.о. директора КНП «ОТЦЕМД та МК» ХОР Дмитрієвої Н.Л. №144 мс від 05 вересня 2025 року «Про внесення змін до наказу «Про преміювання» від 29 серпня 2025 року №139 мс» в частині внесення змін до наказу №139 мс від 29 серпня 2026 року щодо преміювання у серпні 2025 року», яким розмір раніше визначеної позивачу премії безпідставно був зменшений з 200% посадового окладу до 50%. Суд правомірно вважав, що видання оспорюваного наказу №144мс від 05 вересня 2025 року суперечило вимогам пункту 5.5 Положення про умови оплати праці та матеріального стимулювання працівників, за відсутності підстав для зменшення розміру раніше призначеної премії позивачу.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду та констатує, що зазначений наказ містить лише загальні посилання на пункти Положення про преміювання, що регламентують повноваження директора та нарахування попереднім директором необґрунтованих сум премій в завищених обсягах, за відсутності в наказі доказів на підтвердження викладених тверджень або посилань на документи, які б доводили висновки в.о. директора (наприклад, аналіз оцінки роботи працівника), за відсутності передбачених пунктом 5.5 Положення підстав, з якими Колективний договір пов`язує можливість позбавлення працівника премії або зменшення її розміру.
Доводи апеляційної скарги КНП «ОТЦЕМД та МК» ХОР про те, що рішення суду в частині скасування наказу №144мс від 05 вересня 2025 року є втручанням у діяльність підприємства, колегія суддів визнає неприйнятними, адже суд не вирішував питання про преміювання працівника, а лише перевіряв законність наказу керівника щодо зменшення розміру визначеної премії у співвідношенні до встановлених нормативно-правовими актами підстав для прийняття відповідного рішення.
Щодо відшкодування моральної шкоди
Відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Отже, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права, так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли у результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою, з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (див.постанову Верховного Суду від 26 листопада 2021 року у справі № 127/937/17).
КЗпП України не містить будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди у разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, повернення вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у житті та з урахуванням інших обставин.
Компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення становища, яке існувало до порушення трудових правовідносин, а має самостійне юридичне значення. Відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати (див.постанову Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 490/219/17ц).
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 01 вересня 2020 року у справі №216/3521/16-ц дійшла висновку, що керуючись положеннями статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення.
Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення стосунків з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).
Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.
Зі змісту статті 237-1 КЗпП України вбачається, що підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника безпосередньо у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Встановленні у справі обставини свідчать, що позивачка була незаконно позбавлена частини заробітної плати (премії). Звернувши до суду з вимогою про відшкодування моральної шкоди в розмірі 30 000,00 грн ОСОБА_1 зазначила, що внаслідок незаконних дій відповідача, пов`язаних з виданням наказу №144 мс від 05 вересня 2025 року, вона зазнала стресу та моральних страждань, які негативно вплинули на її психоемоційний стан, принизили честь та гідність, призведи до порушення звичайного способу життя.
Аргументи КНП «ОТЦЕМД та МК» ХОР про недоведеність позивачем факту спричинення моральної шкоди за відсутності медичних довідок про погіршення стану здоров`я, висновку психолога про підтвердження наявності стресового стану, доказів втрати нормальних життєвих зв`язків слід визнати неприйнятними, адже під моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові, у тому числі, внаслідок психічного впливу, що призвело до негативних наслідків морального характеру (душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, вимушених змін у його житті необхідних для відновлення попереднього стану. Ураховуючи наведене, колегія суддів визнає, що у правовідносинах, пов`язаних з незаконним позбавлення частини заробітку позивачу була заподіяна моральна шкода через порушення нормальних життєвих зв`язків, необхідність докладання додаткових зусиль для відстоювання своїх прав, що не могло не вплинути на психоемоційний стан.
Згідно роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, викладених у пункті 9 постанови «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31 березня 1995 року № 4, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
Визначаючи розмір заподіяної позивачу моральної шкоди, на підставі належним чином оцінених доказів поданих сторонами, суд першої інстанції правильно встановив характер спірних правовідносин у справі та застосував норми матеріального права, які їх регулюють; врахував конкретні обставини справи, внаслідок яких ОСОБА_1 була заподіяна моральна шкода; ступінь вини відповідача; характер, глибину і тривалість моральних страждань позивачки та настанням у зв`язку з цим негативних змін у її житті та потребу в додаткових зусиллях для організації життя, та з урахуванням вимог розумності і справедливості, дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 3000,00грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди.
За правилами статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене та з урахуванням меж перегляду справи в апеляційному порядку, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 04 травня 2026 року постановлено з додержанням вимог закону, при правильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, правильній оцінці доказів у справі. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а відтак відсутні підстави для скасування судового рішення.
Щодо оскарження ухвали про відмову у задоволення заяви про постановлення додаткового рішення в частині стягнення судових витрат
Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року №13-рп/2000 від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009.
У рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.
У відповідності до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність - це незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Статтею 19 цього Закону визначено види адвокатської діяльності, серед яких надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Згідно частини першої статті 26 Закону адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правничої допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правничої допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги.
Відповідно до статті 30 Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
За правилами частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно частин першої-шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Процесуальним законодавством передбачено механізм зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу шляхом подання відповідного клопотання.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт (частина п`ята, шоста статті 137 ЦПК України).
Суд, з огляду на принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Таким чином, суд при вирішенні питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу перевіряє чи подавалось від іншої сторони клопотання про зменшення витрат і наскільки таке клопотання є обґрунтованим відносно критерію неспівмірності заявленого розміру витрат.
У справі встановлено, що 05 жовтня 2025 року між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Жванець (Голісовою) Н.М. був укладений договір про надання правничої (правової) допомоги. Згідно погодженого сторонами акту про надання правничої допомоги від 07 травня 2026 року, адвокатом в суді першої інстанції були виконані роботи (надано послуги) в загальному розмірі 26 500,00грн, з яких: ознайомлення та вивчення матеріалів справи - 3 години, вартість правничої допомоги склала 4000,00грн; ознайомлення з трудовим законодавством, практикою Верховного Суду, усне консультування щодо можливостей, механізмів і процедур судового захисту клієнта - 3 години (2 000,00грн); участь адвоката в 4 судових засіданнях (одне судове засідання 2000,00грн) - 8000,00 грн; підготовка та складання клопотання про допит свідка - 2 години (1500,00 грн); підготовка та складання додаткових пояснень (вивчення судової практики, трудового законодавства) -3 години (2000,00грн); підготовка, складання та направлення доказів -3 години (2500,00грн); ознайомлення з запереченнями відповідача - 1 година (1000,00грн); ознайомлення з додатковими поясненнями та доказами, наданими відповідачем - 1 година (2000,00грн); підготовка, складання та направлення додаткових пояснень - 2 години (2000,00грн); ознайомлення з письмовими поясненнями та доказами відповідача - 1 година (1500,00грн).
Як правильно звернув увагу суд першої інстанції, в договорі про надання правничої (правової) допомоги від 05 жовтня 2025 року відсутній погоджений сторонами розмір гонорару адвоката (фіксованої чи погодинної оплати), порядок його обчислення, форма та ціна послуг, що надалися адвокатом.
Разом із цим, матеріали справи свідчать, що адвокатом ОСОБА_4 дійсно надавалась правова допомога позивачу в суді першої інстанції та ОСОБА_1 несла витрати з оплати вартості наданих адвокатом послуг/виконаних робіт. Наведене стороною відповідача не спростовано.
11 травня 2026 року КНП «ОТЦЕМД та МК» ХОРподало заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просило відмовити у задоволенні заяви, оскільки заявлені ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу є недоведеними, декларативними та такими, що не відповідають критеріям реальності, необхідності та розумності, визначеним статтею 137 ЦПК України.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат понесених на правову допомогу, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
З огляду на наведені вище принципи розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням характеру спірних правовідносин; всіх аспектів і складності цієї справи; часу, який міг витратити адвокат, як кваліфікований фахівець в галузі права на складання процесуальних документів в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що співмірним, розумним, справедливим та необхідним є призначення позивачеві 8000,00 грн компенсації витрат на професійну правничу допомогу за розгляд справи в суді першої інстанції.
З огляду на викладене апеляційний суд дійшов висновку про скасування ухвали Херсонського міського суду Херсонської області від 18 червня 2026 року, як такої, що постановлена з порушенням норм цивільного процесуального права та прийняттям у справі нової постанови про стягнення з КНП «ОТЦЕМД та МК» ХОР на користь ОСОБА_1 судових витрат у справі у розмірі 8000,00грн.
Щодо розподілу судових витрат в суді апеляційної інстанції
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
З матеріалів справи встановлено, що на підставі договору про надання правничої (правової) допомоги від 05 жовтня 2025 року адвокатом Жванець Н.М. надавалися правнича допомога позивачу в суді апеляційної інстанції.
04 вересня 2026 року сторонами складено та підписано акт приймання-передачі наданих адвокатом послуг на загальну суму 14 000,00 грн, з яких ознайомлення та вивчення апеляційної скарги - 2 години (2000,00 грн); підготовка та направлення відзиву на скаргу - 04 години (4000,00 грн); участь адвоката позивача Жванець Н.М. в 2 судових засіданнях - 8000,00 грн.
В письмових запереченнях від 05 червня 2026 року КНП «ОТЦЕМД та МК» ХОР послалося на завищений, необґрунтований та неспівмірний зі складністю справи розмір заявлених до стягнення позивачем витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат понесених скаржником на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів керувалася вищенаведеними нормами права. Ураховуючи, що позивачу надавалися послуги з професійної правничої допомоги, оцінивши витрати Матвієнко Н.А., з урахуванням всіх аспектів і складності цієї справи, а також часу, який міг би витратити адвокат на вивчення, попереднє опрацювання та правовий аналіз наданих сторонами матеріалів; підготовку, складання, оформлення процесуальних документів у справі, як кваліфікований фахівець в галузі права, керуючись принципами справедливості цивільного судочинства та співмірності, то розмірним є призначення відповідачеві 5 000,00грн компенсації витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381 - 384 ЦПК України,
постановив :
Апеляційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Обласний територіальний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Херсонської обласної ради залишити без задоволення.
Рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 04 травня 2026 року залишити без змін.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Обласний територіальний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Херсонської обласної ради на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн витрат на професійну правничу (правову) допомогу.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнитичастково.
Ухвалу Херсонського міського суду Херсонської області від 18 червня 2026 року скасувати та постановити у справі нове судове рішення.
Стягнути з Комунального некомерційного підприємства «Обласний територіальний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» Херсонської обласної ради на користь ОСОБА_1 8 000,00грн витрат на професійну правничу (правову) допомогу.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складений 17 вересня 2026 року.
Головуючий: В.О. Бездрабко
Судді: Л.А. Приходько
С.В. Радченко