Справа № 496/5740/26
Провадження №2/523/9435/26
У Х В А Л А
15.09.2026 року м. Одеса
Суддя Пересипського районного суду м. Одеси Кремер І.О., розглянувши матеріали цивільної справи № 496/5740/26 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Одесагаз» про стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Одесагаз» про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
Ухвалою судді Біляївського районного суду Одеської області від 24.07.2026 матеріали цивільної справи № 496/5740/26 було передано за підсудністю до Пересипського районного суду м. Одеси з огляду на те, що місцем знаходження відповідача АТ «Одесагаз» є адреса: м. Одеса, вул. Одарія, 1.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суддя доходить висновку, що розгляд вказаного позову не підсудний Пересипському районному суду міста Одеси з огляду на наступне.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).
Згідно з положенням частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
Вирішуючи питання підсудності даної справи Пересипському районному суду м. Одеси судом встановлено наступне.
Статтею 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Відповідно ст. 2, ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.
Поняття підсудності у цивільному судочинстві - це розмежування компетенції між окремими ланками судової системи та між судами однієї ланки щодо розгляду цивільних справ. Підсудністю фактично є визначення в системі судів компетентного суду стосовно вирішення певної цивільної справи.
Основними видами територіальної підсудності є, зокрема загальна, альтернативна та виключна.
Територіальна підсудність - це підсудність цивільної справи загальному суду в залежності від території, на яку поширюється юрисдикція даного суду. За її допомогою вирішується питання, яким з однорідних судів підсудна для розгляду відповідна справа.
Критеріями даного виду підсудності зокрема виступають: місце проживання відповідача, місце заподіяння шкоди, місце знаходження спірного майна, місце розгляду первісного позову тощо.
Положеннями статті 27 ЦПК України визначено загальні положення підсудності справ за місцем проживання або місцезнаходження відповідача.
Позивач має право на вибір між кількома судами, яким згідно з цією статтею підсудна справа, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частини п`ятнадцята, шістнадцята статті 28 ЦПК України).
У пункті 37 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз`яснено, що право вибору між судами, яким згідно із правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві. Якщо позивач при пред`явленні позову дотримався правил територіальної чи альтернативної підсудності, суд не має права повернути позивачеві позовну заяву з мотивів непідсудності справи цьому суду.
Стаття 28 ЦПК України містить перелік цивільних справ, в яких встановлена підсудність за вибором позивача. Тобто останньому надається право вибору підсудності залежно від категорії справи або за наявності інших зазначених у законі умов.
Підсудність за вибором позивача (альтернативна підсудність) - це така підсудність, при якій позивачеві надається право за своїм вибором пред`явити позов в один з декількох вказаних в законі судів. Така процесуальна пільга встановлена законодавцем для позивачів у деяких справах з метою зробити судовий захист їх суб`єктивних прав більш зручним.
Так, за ч. 5 ст. 28 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред`являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Із матеріалів позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Одесагаз» на підставі ЗУ «Про захист прав споживачів» про відшкодування матеріальної а моральної шкоди, пов`язаної діями відповідача щодо безпідставного припинення газопостачання житлового будинку позивача за адресою: АДРЕСА_1 .
Суд констатує, що звертаючи до Біляївського районного суду Одеської області позивач ОСОБА_1 скористувався наданим йому процесуальним правом вибору альтернативної підсудності, передбаченої ч. 5 ст. 28 ЦПК України, тобто за зареєстрованим місцем свого проживання, яке є одночасно місцем заподіяння шкоди.
Пунктом 36 Правил надання населенню послуг з газопостачання передбачено, що газопостачальне та газорозподільне підприємство несуть відповідальність згідно із законодавством, у тому числі, за безпідставне припинення газопостачання.
Отже, відповідальність газопостачального та газорозподільного підприємства щодо відшкодування шкоди, у тому числі моральної шкоди, передбачено нормами законодавства України, яке регулює спірні правовідносини.
Спори про відшкодування фізичній особі моральної шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції України або випливає з її положень; у випадках, передбачених законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної шкоди.
Відносини щодо відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), регулюються Законом України «Про захист прав споживачів».
Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди (частини перша, друга статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).
Вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 360/723/16-ц (провадження № 61-22702сво18).
Згідно ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Під "судом" у практиці ЄСПЛ розуміється будь-який юрисдикційний орган, що вирішує питання, віднесені до його компетенції на підставі норм права, відповідно до встановленої процедури. Цей орган має бути встановлений законом, зокрема: суд утворений безпосередньо на підставі закону; суд діє в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції; суд діє в законному складі.
Порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов`язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (ст. 378, п. 6 ч. 1 ст. 411 ЦПК України).
Таким чином, беручи до уваги те, що на час звернення до суду з даним позовом про захист права як споживача, ОСОБА_1 реалізував своє право, передбачене ч. 5 ст. 28 ЦПК України, визначивши, що розгляд такої справи повинен здійснюватися судом за зареєстрованим місцем свого проживання, яке є одночасно місцем заподіяння шкоди, а тому суддя доходить висновку, що вирішення даного спору Пересипським районним судом м. Одеси буде мати наслідок розгляду справи судом не встановленим законом, що в подальшому може бути підставою для скасування судового рішення з направленням справи на новий розгляд.
За приписами ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються. Справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу, повинна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.08.2019 за результатами розгляду справи № 855/364/19 ВС зробив висновок наступного змісту: «якщо суд першої інстанції помилково чи неправильно направив до суду тієї самої інстанції справу, яка за предметом спору, суб`єктним складом учасників, характером спірних правовідносин відноситься до його підсудності, а суд, якому була направлена справа (позовна заява), повернув її назад як направлену внаслідок порушення правил підсудності, то рішення суду, який повернув справу адресанту, не може розцінюватися як ознака спору щодо підсудності чи порушення заборони про передавання справ».
Суддя зазначає, що оскільки ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 24.07.2026 про передачу справи до Пересипського районного суду м. Одеси було порушено правила альтернативної підсудності, а тому дана ухвала про повернення справи № 496/5740/26 до Біляївського районного суду Одеської області не є спором щодо підсудності чи порушення заборони на передання справи.
З огляду на вищевикладене, суддя доходить висновку, що дана цивільна справа підлягає поверненню для розгляду до Біляївського районного суду Одеської області (67602, м. Біляївка, вул. Кіпенка, 1).
Керуючись ст.ст. 2, 27, 31, 258, 260, 353, 354 ЦПК України, суддя, -
ПОСТАНОВИВ:
Матеріали цивільної справи № 496/5740/26 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Одесагаз» про стягнення матеріальної та моральної шкоди повернути за підсудністю для розгляду до Біляївського районного суду Одеської області.
Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання
Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк.
Суддя Пересипського
районного суду м. Одеси: І.О. Кремер