ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД
КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
2/381/3024/26
381/3765/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 вересня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді Ковалевської Л.М.,
за участі секретаря Омельчук С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Фастів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ковалівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, третя особа: Третя білоцерківська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно,-
ВСТАНОВИВ:
У червні 2026 року адвокат Будова Н.М., яка діє в інтересах позивача ОСОБА_1 звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області із позовною заявою до Ковалівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, третя особа: Третя білоцерківська державна нотаріальна контора про визнання права власності на спадкове майно.
У позовній заяві сторона позивача посилається на наступні обставини, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , який є двоюрідним дідом позивача та за життя склав заповіт, яким заповів позивачеві квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Інші родичі першої, другої, третьої черги у померлого ОСОБА_2 відсутні. Так як на дату смерті ОСОБА_2 давно померли батько, дід та баба по батьківській лінії позивача: ОСОБА_3 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_5 (померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ). Інших спадкоємців у ОСОБА_2 немає, позивач є єдиним спадкоємцем померлого. З часу смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на належне йому майно, яке складається зокрема з житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . З метою реалізації свого права на спадщину позивач, як єдиний спадкоємець, звернувся до державного нотаріуса Другої Фастівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , внаслідок чого нотаріусом заведено спадкова справа № 16/2024 (125/2024). Однак, позивачу відмовлено у оформленні спадкових справ та видачі свідоцтв про право на спадщину, зокрема на вказаний вище будинок, після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на такий житловий будинок, та рекомендовано звернутися до суду. У зв`язку з відмовою нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину на вказаний вище житловий будинок позивач змушений звернутися до суду з даним позовом.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.06.2026 матеріали цивільної справи надійшли в провадження судді Ковалевській Л.М.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 17.06.2026 провадження по даній справі відкрито та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження та витребувано у державного нотаріуса Третьої білоцерківської державної нотаріальної контори копію спадкової справи після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2
02.07.2026 на адресу суду з Третьої білоцерківської державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи №125/2024 щодо майна, яке залишилося після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 .
Ухвалою суду від 14.07.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судове засідання сторони не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися судом належним чином.
15.09.2026 представник позивача - адвокат Будова Н.М. через систему «Електронний суд» подала клопотання про розгляд справи за відсутності сторони. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила задовольнити.
Ковалівська сільська рада Білоцерківського району Київської області в судове засідання не з`явилася, про день розгляду справи повідомлена належним чином, через систему «Електронний суд» направили клопотання про розгляд справи в їх відсутність.
25.06.2026 Третя білоцерківська державна нотаріальна контора направила направила до суду лист, в якому просила розглянути справу без участі представника нотконтори та ухвалити рішення згідно чинного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, всебічно й повно з`ясувавши обставини, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими і підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії № НОМЕР_1 виданим 18.01.2024 Фастівським відділом реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (а.с.10 т.1).
ОСОБА_2 за життя склав заповіт, посвідчений 20.08.2009 державним нотаріусом Фастівської міської державної нотаріальної контори Бойко О.О., яким померлий заповідав позивачеві ОСОБА_1 свою квартиру, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.61, 61- а т.1).
ОСОБА_2 - двоюрідний дід ОСОБА_1 по батьківській лінії. Даний факт підтверджено наступними доказами.
Згідно Витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 0[телефон приховано] від 20.01.2024 та № 0[телефон приховано] від 20.01.2024, встановлено, що батьками рідних братів ОСОБА_2 та ОСОБА_4 записані ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (а.с.15-1 т.1).
Батько позивача, ОСОБА_3 , був сином ОСОБА_4 , що стверджується у повному витязі з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 0[телефон приховано] від 04.07.2020, де вказано, що батьком ОСОБА_3 є ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.19 т.1).
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 встановлено, що батьком позивача ОСОБА_1 є ОСОБА_3 (а.с.14 т.1).
ОСОБА_4 до смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживав разом зі своїм рідним братом - ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою №42 від 03.05.2024, та Витягами з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №0[телефон приховано] та №0[телефон приховано] від 20.01.2024 (а.с.42,15-16,17-18 т.1).
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 25.08.1997 відділом реєстрації актів громадянського стану Фастівського міськвиконкому, встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача ОСОБА_3 (а.с.11 т.1).
Отже, на дату смерті ОСОБА_2 давно померли батько, дід та баба по батьківській лінії позивача: ОСОБА_3 (помер ІНФОРМАЦІЯ_2 ), ОСОБА_4 (помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та ОСОБА_5 (померла ІНФОРМАЦІЯ_4 ).
Інших спадкоємців у ОСОБА_2 не має, позивач є єдиним спадкоємцем померлого, що також, підтверджено копією витребуваної з Третьої білоцерківської державної нотаріальної контори надійшла копія спадкової справи №125/2024 щодо майна, яке залишилося після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 (а.с.1-193 т. 2).
Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ст. 1262 ЦК України). У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення ст. 1265 ЦК України). Внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1266 ЦК України).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на належне йому майно, яке складається зокрема з житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 .
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_2 за заповітом та за законом.
Стаття 1268 ЦК України передбачає, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч. 1 ст. 1269 ЦК України).
З метою реалізації свого права на спадщину позивач ОСОБА_1 , як єдиний спадкоємець, звернувся до державного нотаріуса Другої Фастівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 , внаслідок чого нотаріусом заведено спадкова справа №16/2024 (125/2024).
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч. 1 ст. 1270 ЦК України).
Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. З цієї норми випливає, що прийняття спадщини має важливе практичне значення: з ним пов`язана можливість оформлення права власності на спадкове майно шляхом видачі нотаріусом правовстановлюючого документа свідоцтва про право на спадщину та реєстрації, у випадках, визначених законом, прав на неї (наприклад, на нерухоме майно).
Згідно з п. п. 4.10 п. 4 гл. 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини.
Як вбачається із заяви про прийняття спадщини від 18.01.2024 (яка додається до даного позову), ОСОБА_1 , протягом 6 місяців з часу відкриття спадщини ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) подав заяву про її прийняття, та прийняв спадщину як за заповітом, так і за законом.
Постановою державного нотаріуса Третьої білоцерківської державної нотаріальної контори Руденко Н.П. від 20.09.2025, ОСОБА_1 в оформленні спадкових прав та видачі свідоцтв про право на спадщину на житловий будинок, який знаходиться в АДРЕСА_2 та земельні ділянки загальною площею 0,5000 га, які розташовані там же, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_2 , відмовити, оскільки відсутні правовстановлюючі документи на вказане майно (а.с.63-64 т.1).
Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набути правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до статті 1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов`язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
На підставі частини 3 статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно з п.3.3 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4/13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» зазначено, що «у випадках відсутності правовстановлюючих документів у зв`язку з їх втратою та відсутності реєстрації об`єкта нерухомості за спадкодавцем (на ім`я спадкодавця) суди, в основному, задовольняють вимоги спадкоємців про визнання права власності на нерухоме майно».
Також, у даному Листі, зазначено, що «найпоширенішою причиною звернення особи в справах про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування є неможливість спадкоємцями, які прийняли спадщину, оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності правовстановлюючих документів на спадкове майно на ім`я спадкодавця та/або відсутності державної реєстрації нерухомого майна спадкодавцем».
Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно записів погосподарської книги з 1977 року по 2023 року ОСОБА_2 був власником домоволодіня АДРЕСА_2 , що підтверджується листом Червоненського старостинського округу Ковалівської сільської ради Білоцерківського району Київської області № 07 від 24.04.2026 та відповідними витягами з погосподарських книг (а.с.24, 26-31 т.1).
Таким чином, ОСОБА_2 був власником житлового будинку АДРЕСА_2 ще 1977-1979 роках, який він побудував, але за життя не звертався до відповідних органів із заявою про видачу правовстановлючих документів (свідоцтва про право власності) на такий будинок.
Враховуючи наведене, за життя побудований ще до 05.08.1992 будинок ОСОБА_2 не був належним чином зареєстроване в БТІ, а на даний час реєстрацію цього законного будівництва неможливо зробити у зв`язку із смертю власника.
Тому, позивач позбавлений можливості надати нотаріусу правовстановлюючий документ, адже ОСОБА_2 хоч набув у власність вказаний вище будинок, який був ним побудований ще до 05.08.1992, однак не встиг за життя здійснити державної реєстрації будинку у відповідних органах.
Як зазначено в довідці № 34 від 17.02.209 ОСОБА_2 користувався земельною ділянкою розміром 0,50 га в АДРЕСА_2 з 1979 року на ній є капітальна забудова (а.с.25 т. 1).
Так, відповідно до довідки КП ФМР «Фастівське бюро технічної інвентаризації» (довідка № 555 від 25.04.2025 додається) право приватної власності на житловий будинок АДРЕСА_2 не зареєстровано. Загальна площа будинку 59,1 кв.м. житлова площа 33,9 кв.м., до складу домогосподарства входить житловий будинок А, літня кухня Б, сарай В, сарай Г, погріб Д, колодязь питний к, огорожа №1 (а.с.32 т. 1).
Враховуючи наведене, за життя побудований ОСОБА_2 вказаний будинок не був належним чином зареєстрований в БТІ, а на даний час реєстрацію цього законного будівництва неможливо зробити у зв`язку із смертю власника.
Тому, позивач позбавлений можливості надати нотаріусу правовстановлюючий документ, адже ОСОБА_2 хоча набув у власність вказаний будинок, побудувавши будинок задовго до 05.08.1992, однак не встиг за життя здійснити державної реєстрації будинку у відповідних органах. Тому у позивача відсутні умови одержання в нотаріальній конторі свідоцтво про право власності на вказаний вище будинок.
Як роз`яснив ВСУ в п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування»у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Таким чином, при вирішенні спорів про визнання права власності на спадкове майно слід керуватися законодавством, яке регулювало виникнення права власності у самих спадкодавців на момент закінчення будівництва будинків.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов`язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (пункт 4 Інструкції), у тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах (пункт 20 Інструкції).
Тобто записи у погосподарських книгах визнавались як акти органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності. Відповідно до Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24 травня 2001 року № 127, не належать до самочинного будівництва індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, прибудови до них, побудовані до 05 серпня 1992 року.
Таким чином, права, набуті (шляхом створення або придбання нерухомості) у власність до 05.08.1992 з дотриманням установленого порядку набуття, однак без держреєстрації, є такими, що набуті в установленому законом порядку.
Тобто, у відповідності до законодавства, яке діяло на момент закінчення будівництва житлового будинку та регулювало відносини пов`язані із виникненням права власності на споруджений житловий будинок - право власності на спадковий будинок виникло у ОСОБА_2 .
Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.
Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., зокрема, в ст. 1 Першого протоколу до неї (ратифіковано законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР), яка є складовою правової системи відповідно до ст. 9 Конституції України, а також у вітчизняному законодавстві.
Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Згідно статті 95 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_1 є доведеними та обґрунтованими.
Керуючись ст. ст. 12, 76-81, 223, 258-259, 264-265 ЦПК України, ст.ст.328, 1216, 1218, 1261, 1262,1268, 3921 ЦК України, статтями Конституції України, роз`ясненнями ВСУ в п. 23 Постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», листом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4/13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», суд,-
УХВАЛИВ:
Позовну заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , рнокпп НОМЕР_4 , адреса проживання: АДРЕСА_3 до Ковалівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, код ЄДРПОУ 04359287, адреса місцезнаходження: Київська область, Білоцерківський район, с. Ковалівка, вул. Монастирська, 1. третя особа: Третя білоцерківська державна нотаріальна контора, код ЄДРПОУ 05466039, адреса місцезнаходження: Київська область. М. Біла Церква, вул. Павліченко, 65-А, про визнання права власності на спадкове майно, - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_2 у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Леся КОВАЛЕВСЬКА