ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД
КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
2/381/3315/26
381/4290/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючого судді Ковалевської Л.М.,
з участю секретаря судового засідання Омельчук С.А.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю,-
ВСТАНОВИВ:
У липні 2026 року Київський міський центр зайнятості звернувся до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 11.05.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Київського міського центру зайнятості із заявою про надання (поновлення) статусу безробітного, в якій повідомив, що через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно.
Також 11.05.2023 року ОСОБА_1 подав заяву про призначення виплати допомоги по безробіттю.
Наказом Центрального управління Київського міського центру зайнятості від 20.06.2023 року відповідачу поновлено статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.
В ході обміну інформацією з Пенсійним фондом України було отримано дані про перебування відповідача у цивільно-правових відносинах з ТОВ «ФН ПЕРСОНАЛ». З метою підтвердження або спростування того, що вказані правовідносини тривали під час перебування особи на обліку в службі зайнятості, було проведено розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітному.
За результатами проведеного розслідування встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на обліку в Київському міському центрі зайнятості як безробітний, з 01.09.2023 року надавав послуги ТОВ «ФН ПЕРСОНАЛ» на підставі договору про надання послуг № РП-01/09-401 від 01.09.2023 року, що підтверджується актом про надання послуг № 6 від 30.09.2023 року.
Таким чином, за нормами Законів України «Про зайнятість населення» та «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» ОСОБА_1 з 01.09.2023 року належав до категорії зайнятого населення, а відтак не міг перебувати у статусі безробітного та отримувати матеріальне забезпечення, тобто допомогу по безробіттю. Про факт виконання оплачуваної роботи ОСОБА_1 службу зайнятості не повідомив та продовжував перебувати на обліку і отримувати допомогу по безробіттю.
За результатами розслідування Центральним управлінням Київського міського центру зайнятості складено акт № 31/269/24 від 29.02.2024 року.
На підставі вказаного акта проведено розрахунок надлишково виплачених коштів матеріального забезпечення на випадок безробіття, відповідно до якого ОСОБА_1 за період з 01.09.2023 року по 18.09.2023 року надлишково виплачено допомогу по безробіттю у розмірі 3 500,29 грн.
Відповідачу було направлено повідомлення про необхідність повернення незаконно отриманих коштів.
ОСОБА_1 було здійснено часткове погашення заборгованості на загальну суму 600,00 грн, а саме: 24.03.2024 року - 300,00 грн та 03.04.2024 року - 300,00 грн.
Проте залишок заборгованості у розмірі 2 900,29 грн відповідачем добровільно не повернуто.
Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути із відповідача суму незаконно отриманої допомоги по безробіттю у розмірі 2 900,29 грн та сплачений судовий збір у розмірі 3 328,00 грн.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з відомостями виконавчого комітету Фастівської міської ради, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 19.10.1999 року по теперішній час зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 13 липня 2026 року відкрито провадження у цивільній справі, ухвалено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Учасникам справи було роз`яснено, що відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
14 липня 2026 року представник позивача через систему «Електронний суд» подала заяву про розгляд справи без її участі, в якій позовні вимоги підтримала у повному обсязі та зазначила, що Київський міський центр зайнятості не заперечує проти заочного розгляду справи у разі неявки відповідача.
25 серпня 2026 року представник позивача повторно через систему «Електронний суд» подала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі та не заперечувала проти ухвалення заочного рішення.
Відповідач, належним чином повідомлявся судом про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, конверт із судовою повісткою повернувся без вручення із зазначенням працівника поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».
Крім того, відповідача було повідомлено шляхом оголошення на офіційному веб-сайті Судова влада України.
Проте, відповідач не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Як передбачено п.2 ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається: фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.
Згідно п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення (ч. 4 ст. 130 ЦПК України).
Крім того, як зазначено у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 року у справі № 755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.
Також згідно висновків Європейського суду з прав людини, зазначеного у рішенні у справі «В`ячеслав Корчагін проти Росії» №12307 - учасник справи, що повідомлений за допомогою пошти за однією із адрес, за якою він зареєстрований, але ухилявся від отримання судової повістки. Тому йому повинно було бути відомо про час і місце розгляду справи. Він також міг стежити за ходом його справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд встановив такі факти та відповідні їм правовідносини, і дійшов наступного висновку.
11.05.2023 року ОСОБА_1 звернувся до Київського міського центру зайнятості із заявою про надання/поновлення статусу безробітного, в якій зазначив, що через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, у тому числі не забезпечує себе роботою самостійно, та підтвердив, що ознайомлений з правами та обов`язками безробітного (а.с. 6-7).
Також 11.05.2023 року ОСОБА_1 подав заяву про призначення йому виплати допомоги по безробіттю (а.с. 8).
З матеріалів справи вбачається, що наказом Центрального управління Київського міського центру зайнятості від 20.06.2023 року відповідачу поновлено статус безробітного та призначено допомогу по безробіттю.
Відповідно до Індивідуального плану працевлаштування безробітного №02692362300010 від 23.06.2023 ОСОБА_1 був ознайомлений із правами та обов`язками зареєстрованого безробітного та зобов`язувався повідомляти центр зайнятості про обставини, що впливають на його реєстрацію як безробітного та умови отримання матеріального забезпечення (а.с. 10-10 зворот).
Підпунктом 18 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про зайнятість населення» передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, його територіальні органи відповідно до покладених на них завдань проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері соціальної політики, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійним фондом України. Таке розслідування здійснюється шляхом звіряння даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та Пенсійного фонду України, а у разі потреби - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.
В ході обміну інформацією з Пенсійним фондом України Київським міським центром зайнятості отримано відомості про перебування ОСОБА_1 у правовідносинах із ТОВ «ФН ПЕРСОНАЛ».
Актом № 31/269/24 від 29.02.2024 року розслідування страхового випадку та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення встановлено факт виконання ОСОБА_1 оплачуваної роботи під час перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітного (а.с. 12-12 зворот).
Зокрема, матеріалами справи підтверджено укладення між ТОВ «ФН ПЕРСОНАЛ» та ОСОБА_1 договору про надання послуг № РП-01/09-401 від 01.09.2023 року (а.с. 13-15).
Відповідно до акта про надання послуг від 30.09.2023 року ОСОБА_1 на виконання зазначеного договору надано послуги, за які передбачено виплату винагороди (а.с. 17).
З довідки-розрахунку Київського міського центру зайнятості вбачається, що сума надлишково виплаченого відповідачу матеріального забезпечення за період з 01.09.2023 року по 18.09.2023 року становить 3 500,29 грн (а.с. 18, 19).
Наказом Центрального управління Київського міського центру зайнятості від 04.03.2024 року прийнято рішення про повернення ОСОБА_1 незаконно отриманих коштів матеріального забезпечення на випадок безробіття у сумі 3 500,29 грн.
Відповідачу направлялось повідомлення про необхідність повернення неправомірно отриманих коштів, яке отримано ним особисто 05.03.2024 року (а.с. 20-20 зворот).
ОСОБА_1 було здійснено часткове погашення заборгованості на загальну суму 600,00 грн, а саме: 24.03.2024 року - 300,00 грн та 03.04.2024 року - 300,00 грн.
Проте, станом на день звернення до суду з даним позовом кошти відповідачем в повному обсязі не повернуті, залишок заборгованості становить 2 900,29 грн.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Умови виплати допомоги по безробіттю визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» та пов`язуються з початком настання безробіття, тобто наданням особі статусу безробітного.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» безробітний - це особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи.
Пунктом 4 ч. 2 ст. 44 вказаного Закону визначено, що зареєстровані безробітні зобов`язані інформувати територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, протягом трьох робочих днів про обставини припинення реєстрації, визначені у частині першій статті 45 цього Закону.
Відповідно до положень ст. 45 Закону України «Про зайнятість населення» реєстрація безробітного припиняється, зокрема, у разі встановлення факту виконання безробітним оплачуваної роботи (надання послуг).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного.
За приписами ч. 2 і абз. 1 ч. 3 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов`язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов`язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.
Таким чином, в період перебування на обліку в Київському міському центрі зайнятості відповідач виконував оплачувану роботу на підставі цивільно-правового договору, а тому не мав права отримувати передбачене законом матеріальне забезпечення на випадок безробіття за відповідний період.
При цьому ОСОБА_1 , будучи ознайомленим з обов`язком повідомляти центр зайнятості про обставини, що впливають на умови отримання матеріального забезпечення, про виконання оплачуваної роботи позивача не повідомив.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 12, ч. 1 ст. 13, ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідач не скористався своїми процесуальними правами та не надав до суду жодного належного та допустимого доказу, який би містив інформацію щодо предмета доказування задля спростування заявлених позовних вимог, а відтак несе ризик настання наслідків, пов`язаних із невчиненням відповідних процесуальних дій.
З урахуванням наведеного та оцінюючи наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь Київського міського центру зайнятості виплаченого забезпечення у сумі 2 900,29 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України.
При зверненні до суду позивачем сплачено 3 328,00 грн судового збору, тому вказана сума відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 82, 89, 141, 263-265, 279, 289, 354, 355 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позов Київського міського центру зайнятості до ОСОБА_1 про стягнення незаконно одержаної допомоги по безробіттю - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , на користь Київського міського центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491091, місцезнаходження: 01033, м.Київ, вул. Жилянська, буд. 47-Б) незаконно отриману допомогу по безробіттю у розмірі 2 900 (дві тисячі дев`ятсот) гривень 29 копійок та витрати зі сплати судового збору у розмірі 3 328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Леся КОВАЛЕВСЬКА