Справа № 331/7395/26
Провадження № 2-о/331/398/2026
УХВАЛА
іменем України
17.09.2026
Суддя Олександрівського районного суду міста Запоріжжя Н.В.Фісун, розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту, що має юридичне значення, -
В С Т А Н О В И В:
10.09.2026 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту, що має юридичне значення .
Зазначає, що ОСОБА_1 , народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Відділом реєстрації актів громадянського стану виконкому Синельниківської міської Ради народних депутатів Дніпропетровської області складено запис №499 від 02.11.1974 р., що підтверджується Свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .
ЇЇ батьками є ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (за етнічним походженням - німець) та ОСОБА_3 (за етнічним походженням - українка).
Батьками її батька - ОСОБА_2 (російською мовою - ОСОБА_2 ) (тобто моїми дідусем та бабусею) були ОСОБА_4 (російською мовою ОСОБА_4 ) (за етнічним походженням - німець) та ОСОБА_5 (російською мовою ОСОБА_5 ) (за етнічним походженням - українка).
13 лютого 2025 року заявницею було розпочато адміністративну процедуру у Федеративній Республіці Німеччина (далі - ФРН) щодо реалізації права на набуття статусу пізнього переселенця та подальшого набуття громадянства ФРН за походженням від її дідуся (етнічного німця) ОСОБА_4 , відповідно до § 4 Федерального закону у справах переміщених осіб та біженців (Bundesvertriebenengesetz - BVFG).
Первинний пакет документів було направлено до компетентного органу - Федерального адміністративного відомства Німеччини (Bundesverwaltungsamt - BVA). За результатами реєстрації адміністративній справі було присвоєно номер № TSII5/2025 0218 0049-A42.
В процесі формування пакету документів, а саме при отриманні витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян (ДРАЦС), працівниця Олександрівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Запоріжжі повідомила заявниці, що актовий запис про народження її батька ОСОБА_2 № 1714 від 18.06.1949р. по Заводському району у м. Кам`янське відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області містить неповні відомості.
07.02.25 заявник звернулась із заявою до відділу державної реєстрації актів цивільного стану з проханням доповнити актовий запис про народження батька ОСОБА_2 в частині відомостей про його батька.
23.05.2025р. Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Одеса) повернув без виконання справу № 95/32.11-03.7-09 від 07.02.2025 та запропонував їй вирішити питання в судовому порядку.
У зв`язку з чим просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме, що:
- батьком ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (відповідний запис №1714 від 18.06.1949 р. в книзі записів актів громадянського стану про народження зроблено міським бюро ЗАГС м. Дніпродзержинськ) та який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (відповідний актовий запис №2011 від 11.12.2013 р. складено Відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Нікополю реєстраційної служби Нікопольського міськрайонного управління юстиції у Дніпропетровській області) був ОСОБА_4 (1924 р.н.), який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (запис №347 від 15.09.1989 р., зроблений в книзі реєстрації актів про смерть Відділом РАГС Орджонікідзевського міськвиконкому Дніпропетровської області);
- що повне прізвище, ім`я та по-батькові ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 (відповідний запис №1714 від 18.06.1949 р. в книзі записів актів громадянського стану про народження зроблено міським бюро ЗАГС м. Дніпродзержинськ) є « ОСОБА_2 », за національністю - німець;
- що місце народження ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 - м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровська область, Україна.
14.09.2026 року ухвалою суду вказану заяву залишено без руху.
17.09.2026 року до суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ознайомившись з вказаним позовом та доданими до нього документами, суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження з наступних підстав.
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).
Згідно п.1 ч.1 ст. 186 ЦК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина перша статті 293 ЦПК України).
Суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (частина перша статті 315 ЦПК України).
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення (частина друга статті 315 ЦПК України).
Актами цивільного стану є народження фізичної особи, встановлення її походження, набуття громадянства, вихід з громадянства та його втрата, досягнення відповідного віку, надання повної цивільної дієздатності, обмеження цивільної дієздатності, визнання особи недієздатною, шлюб, розірвання шлюбу, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, зміна імені, інвалідність, смерть тощо. Державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть (частини друга та третя статті 49 ЦК України).
Фізична особа має право на індивідуальність. Фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства (стаття 300 ЦК України).
Внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав. За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому. У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку (частина перша статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану»).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду 29.05.2019 року у справі №398/4017/18 (провадження № 14-215цс19) зазначено, що:
«Питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України від 31.12.1991, №24 «Про порядок зміни громадянами України національності», відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Вказаний Указ втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27.01.1999, №70/99.
Чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах про ДРАЦС національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено статтею 11 Закону України «Про національні меншини в Україні». Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.
Стаття 11 Конституції України передбачає, що держава сприяє як консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, так і розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності національних меншин в Україні.
Згідно зі статтею 3 Рамкової конвенції про захист національних меншин (ратифікована Законом України від 09.12.1997, №703/97-ВР), кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв`язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.
Відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах про ДРАЦС повністю відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема, незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону «Про національні меншини в Україні». Національна належність особи, таким чином, є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.
За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про те, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства у зв`язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі №810/2732/18 (провадження №11-381апп19) вказано, що:
«З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , звертаючись із заявою до Миронівського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області, мав на меті внести зміни до актового запису про народження, зазначивши національність матері «німка», та актового запису про шлюб, зазначивши національність чоловіка «німець», у задоволенні якої позивачу було відмовлено.
При цьому Велика Палата Верховного Суду вважає, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» в цьому випадку слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, а також тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду, з огляду на таке.
У частині першій статті 315 ЦПК наведено перелік фактів, справи про встановлення яких розглядаються судом. Хоч за змістом частини другої цієї статті зазначений перелік не є вичерпним, проте у судовому порядку можуть бути встановлені тільки ті факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб (якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення).
Відповідно до статті 11 Конституції України держава сприяє консолідації та розвиткові української нації, її історичної свідомості, традицій і культури, а також розвиткові етнічної, культурної, мовної та релігійної самобутності всіх корінних народів і національних меншин України.
При цьому, чинним законодавством України не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах органами державної реєстрації актів цивільного стану національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено статтею 11 Закону України «Про національні меншини в Україні». Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.
Відмова від фіксації національності в офіційних документах, що посвідчують особу, та актових записах цивільного стану і відповідних свідоцтвах органів державної реєстрації актів цивільного стану відповідає статті 24 Конституції України, яка гарантує рівність громадян, зокрема незалежно від етнічного походження, а також статті 11 Закону України «Про національні меншини в Україні».
Отже, національна належність особи є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Фіксація факту національності особи в документі, що її посвідчує, чи в актових записах громадянського стану створила б перешкоду вільному обранню чи відновленню національності, оскільки поставила б таке обрання чи відновлення у залежність від рішення державного органу.
Аналогічну правову позицію Велика Палата Верховного Суду висловила, зокрема, в постанові від 29.05.2019 у справі №398/4017/18.
Таким чином, у зв`язку із неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності цей спір не підлягає розгляду не лише в порядку адміністративного судочинства, а й у судовому порядку взагалі».
Згідно відповіді Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у м. Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Одеса) зазначено, що підставою для внесення відомостей про батька є шлюб батьків, який зареєстровано до народження дитини, однак за життя ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 не виявили бажання упорядкувати документи шляхом внесення відомостей про батька до актового запису про народження ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
З актового запису про народження №1714 від 18.06.1949 по Заводському районному у місті Кам`янське відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області вбачається, що при державній реєстрації народження дитині присвоєне прізвище матері- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у графі «відомості про батька» мати вказала лише ім`я - ОСОБА_8 , інші відомості про батька відсутні. Мати дитини проставила особистий підпис в першому та другому примірнику актового запису про народження, тобто не бажала записувати відомості про батька, які зараз доповнює онука.
За життя в жодному документі ОСОБА_6 не зазначалась національність-німець, однак заявниці в актовому записі про її народження змінено національність батька з українець на німець. Факт неправильності відомостей, зазначених в актовому записі, нерозривно пов`язаний з встановленням факту належності особи до певної національності (за життя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мав національність - українець), що підтверджується актовим записом про його шлюб.
Зазначають, що чинним законодавством України в теперішній час не передбачено зазначення в актових записах цивільного стану та свідоцтвах про державну реєстрацію актів цивільного стану національності батьків дитини чи осіб, які вступають у шлюб. Тим самим забезпечується рівність усіх незалежно від національності чи етнічного походження, а також право особи вільно обирати та відновлювати національність, як це передбачено статтею 11 Закону України «Про національні меншини України». Примушення громадян у будь якій формі до відмови від своєї національності не допускається. Національна належність особи є актом її особистого самовизначення і жодним чином не впливає на публічно-правові відносини такої особи з державою. Відповідно до п. 1.12 Правил внесення змін, за результатами розгляду матеріалів справи вважаємо, що відсутні правові підстави для виконання заяви ОСОБА_1 .
Суд вважає, що встановлення юридичного факту ОСОБА_1 необхідно для того, що встановити, вона та її батько мають родинне походження від діда по батьківській лінії, за національністю «німець». Просить суд безпосередньо встановити національність осіб.
Отже, у зв`язку з неможливістю встановлення в судовому порядку фактів щодо належності осіб до певної національності суд вважає, що цей спір не підлягає розгляду не лише в порядку цивільного судочинства, а й у судовому порядку взагалі.
З урахуванням того, що у даному випадку захист цивільних прав заявник повинен здійснюватися у позасудовому порядку, суд дійшов висновку, що дана заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України є підставою для відмови у відкритті провадження у справі.
Керуючись ст.ст.186, 187 ЦПК України, суд, -
У Х В А Л И В:
У відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Кам`янське Кам`янського району Дніпропетровської області Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту, що має юридичне значення - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається, на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет - https://court.gov.ua/fair/sud0808/ в розділі «Стан розгляду справ».
Повний текст ухвали виготовлено 17 вересня 2026 року.
Суддя Н.В.Фісун