ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2026 року м. Львів Справа № 921/86/26
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючий суддя Міліціанов Р.В., судді Ржепецький В.О., Степанюк Н.Л., розглянувши без повідомлення учасників справи заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Пак" про ухвалення додаткового рішення у справі
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Пак", м. Дніпро,
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", с. Токи Тернопільської область
про стягнення 1 575 623,12 грн
ВСТАНОВИВ:
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 02.09.2026, повний текст якої складено 03.09.2026, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агробізнес» на Рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.06.2026 у справі №921/86/26 залишено без задоволення; Рішення Господарського суду Тернопільської області від 04.06.2026 у справі №921/86/26 - залишено без змін; судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги - залишено за апелянтом.
07.09.2026 через систему «Електронний суд» представником позивача подано заяву про ухвалення додаткового рішення (постанови), в якій просить стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 13 000,00 грн, за представництво інтересів клієнта під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції.
Протоколом передачі справи раніше визначеному складу суду від 08.09.2026 сформовано колегію суддів у складі: Міліціанова Р.В. (суддя-доповідач), суддів Ржепецького В.О., Степанюк Н.Л.
Ухвалою суду від 08.09.2026 прийнято заяву ТОВ "Біо Пак" про ухвалення додаткового рішення у справі №921/86/26 до розгляду без повідомлення учасників справи.
09.09.2026 від ТОВ «Агробізнес» надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату (вх.№01-04/7544/26) до суми 5000,00 грн.
При винесенні додаткової постанови суд виходить з таких мотивів.
Згідно з ч. 1 ст.281 ГПК України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу III цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі.
Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.ч. 1, 4 ст. 129 ГПК України).
Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (ч. 14 ст. 129 ГПК України).
Згідно зі статтею 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Згідно з статтею 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Разом з тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 126 ГПК України).
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.
Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті ж самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з практикою ЄСПЛ заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").
У рішенні ЄСПЛ "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду в пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.
Водночас, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 24.01.2022 року №911/2737/17 виснував, що стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 13 000,00 грн судових витрат на правову допомогу, що понесені в межах справи №921/86/26 на стадії апеляційного перегляду.
На підтвердження надання правничої допомоги за договором про надання правничої допомоги 06/02 від 06 лютого 2026 заявник надав акти приймання-передачі наданої правничої допомоги в загальній сумі 13 000 грн.:
- Договір №06/02 від 06.02.2026 про надання правничої допомоги,
- Акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 28.07.2026 до договору про надання правничої допомоги 06/02 від 06.02.2026 у сумі 5 000,00 грн (підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу).
- Акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 26.08.2026 до договору про надання правничої допомоги 06/02 від 06.02.2026 у сумі 2 000,00 грн (участь у судовому засіданні 19.08.2026).
- Акт приймання-передачі наданої правової допомоги від 04.09.2026 до договору про надання правничої допомоги 06/02 від 06.02.2026 у сумі 6 000,00 грн (участь у судовому засіданні 02.09.2026 (2 000,00 грн) та подання і прийняття заяви про ухвалення додаткового рішення (4 000,00 грн).
Разом з цим, судова колегія зазначає, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Верховний Суд у постанові від 30.03.2021 у справі № 906/432/19 відмітив, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий.
Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Колегія суддів зазначає, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи вказане питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.
Колегія суддів звертає увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам.
Наведена правова позиція викладена у постанові ОП КГС у складі ВС від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 та додатковій постанові Верховного Суду від 19.07.2021 у справі №910/16803/19.
Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 виснувала про те, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги.
Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
При цьому, частиною 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в Постанові від 11.09.2020 у справі №922/3724/19.
Колегія суддів звертає увагу заявника на те, що в Акті приймання-передачі від 04.09.2026 включено до переліку видів правової допомоги такий вид робіт як прийняття та подання заяви про винесення додаткового рішення Західного апеляційного господарського суду, погодинний тариф - 2000,00 грн, вартість наданої послуги - 4000,00 грн.
З даного приводу Верховний Суд уже роз`яснював, що подання стороною заяви про розподіл судових витрат не може бути ототожнено з витратами на професійну правничу допомогу, які пов`язані з розглядом справи по суті спору.
Тому заява про стягнення/розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, які понесені стороною у зв`язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню (Постанова ОП КЦС ВС 02.02.2024 у справі № 910/9714/22).
Отже, заявлені ТОВ «Біо Пак» судові витрати на суму 4 000,00 грн за подання заяви про винесення додаткового рішення по справі №921/86/26 не підлягають стягненню з відповідача.
Відповідач у заяві від 09.09.2026 заперечив також щодо тривалості судових засідань від 19.08.2026 та від 02.09.2026, та участі представника позивача у них.
Судом встановлено, що згідно протоколу, тривалість судового засідання 19.08.2026 становила з 10:03 год по 10:19 год (16 хвилин), а судове засідання 02.09.2026 тривало від 11:21 год по 11:56 год (35 хвилин), загальна тривалість участі адвоката у судових засіданнях - 51 хвилина.
Тобто, представником позивача помилково при обчисленні суми правничої допомоги враховано: 1 год - 2000,00 грн за участь у засіданні 19.08.26 та 1 год - 2000,00 грн за участь у засіданні 02.09.2026.
Відповідно обґрунтована сума витрат на професійну правничу допомогу, з урахуванням погодженої адвокатом та позивачем ставки погодинної оплати (2 000,00 грн), у розмір якої апеляційний суд не втручається, становить: 2000 / 60 х 51 = 1 700,00 грн.
Отже, позивачем надмірно нараховано 2 300,00 грн правничої допомоги за участь у судових засіданнях.
Водночас, апеляційний суд відхиляє заперечення відповідача та вважає обґрунтованою, співмірною зі складністю справи та обсягом наданих послуг вартість правничої допомоги в сумі 5 000,00 грн за підготовку та подання відзиву на апеляційну скаргу.
Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу на суму 6 700,00 грн (за підготовку відзиву та участь у двох судових засіданнях). У задоволенні решти вимог за заявою в сумі 6 300,00 грн колегія суддів відмовляє за їх безпідставністю та залишає відповідні витрати за позивачем.
Керуючись ст. ст. 123-129, 232-242, 244, 269-273, 275-277, 281-289 ГПК України, суд
У Х В А Л И В:
1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Пак" про ухвалення додаткового рішення у справі №921/86/26 задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" (село Токи, Підволочиський район, Тернопільська область, 47823, код ЄДРПОУ 30915832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біо Пак" (бульвар Зоряний, буд. 1, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49107, код ЄДРПОУ 40575835) 6 700,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу на стадії апеляційного провадження.
3. Судові витрати на професійну правничу допомогу, понесені на стадії апеляційного провадження, в сумі 6 300,00 грн - залишити за позивачем.
4. Видачу наказу на виконання постанови доручити суду першої інстанції.
5. Копію повного тексту судового рішення (постанови) не пізніше двох днів від дати складення направити учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності - засобами поштового зв`язку.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення - 18.09.2026.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення (постанови).
Повну постанову складено 18.09.2026.
Головуючий суддя Міліціанов Р.В.
Суддя Ржепецький В.О.
Суддя Степанюк Н.Л.