номер провадження справи 17/85/26
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08.09.2026 Справа № 908/1330/26
м. Запоріжжя
Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання Станіщуку Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 908/1330/26
за позовною заявою: товариства з обмеженою відповідальністю "КВАДРО НОВА ПЛЮС", 51200, Дніпропетровська область, Самарівський район, м. Самар, вул. Калнишевського, буд. 4
до відповідача: фізичної особи-підприємця Бородаєнко Володимира Володимировича, АДРЕСА_1
про розірвання договору та стягнення 567 840,00 грн
У засіданні приймали участь:
від позивача: не з`явився
від відповідача: не з`явився
СУТЬ СПОРУ:
01.06.26 до Господарського суду Запорізької області в системі "Електронний суд" надійшла позовна заява за вих. від 01.06.26 товариства з обмеженою відповідальністю "КВАДРО НОВА ПЛЮС" (далі ТОВ "КВАДРО НОВА ПЛЮС") з вимогами до фізичної особи-підприємця Бородаєнко Володимира Володимировича (надалі ФОП Бородаєнко В.В.) про розірвання договору про надання послуг та виконання робіт від 27.10.25 № 1027, укладеного між ТОВ "КВАДРО НОВА ПЛЮС" та ФОП Бородаєнко В.В. та стягнення передоплати за вказаним договором у розмірі 567 840,00 грн.
02.06.26 автоматизованою системою документообігу суду здійснено автоматичний розподіл судової справи № 908/1330/26 між суддями, яку передано на розгляд судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 08.06.26 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1330/26. Підготовче судове засідання призначено на 23.06.26 о/об 12 год. 00 хв.
08.06.26 до суду в системі "Електронний суд" надійшла заява за вих. від 08.06.26 про забезпечення позову у справі № 908/1330/26, в якій представник ТОВ "КВАДРО НОВА ПЛЮС" просить суд вжити заходи забезпечення позову у справі № 908/1330/26 шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ФОП Бородаєнко В.В. (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) та знаходяться на всіх відкритих рахунках у всіх банківських та інших кредитно-фінансових установах, у межах ціни позову у розмірі 567 840,00 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи № 908/1330/26 раніше визначеному складу суду, 09.06.26 вказану заяву про забезпечення позову передано для розгляду судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 09.06.26 судом задоволено заяву представника ТОВ "КВАДРО НОВА ПЛЮС" за вих. від 08.06.26 (документ сформований в системі "Електронний суд") про забезпечення позову у справі № 908/1330/26. Вжито заходи забезпечення позову у справі № 908/1330/26 шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ФОП Бородаєнко В.В. (ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) та знаходяться на всіх відкритих рахунках у всіх банківських та інших кредитно-фінансових установах, у межах ціни позову у розмірі 567 840,00 грн.
22.06.26 до суду в системі "Електронний суд" від позивача надійшла заява з проханням розглянути справу № 908/1330/26 без його участі.
Представники сторін в судове засідання 23.06.26 не з`явились, про дату, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.
Ухвалою від 23.06.26 судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання у справі № 908/1330/26 на 28.07.26 об 11 год. 00 хв.
27.07.26 до суду в системі "Електронний суд" від представника позивача надійшли додаткові пояснення (на виконання п. 7 резолютивної частини ухвали суду від 08.06.26).
Також, 27.07.26 до суду в системі "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява з проханням розглянути справу без їх участі.
Представники сторін в судове засідання 28.07.26 не з`явились, про дату, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.
Ухвалою від 28.07.26 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.08.26 о 12 год. 00 хв.
10.08.26 до суду в системі "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява з проханням розглянути справу, призначену на 11.08.26 о 12 год. 00 хв. без їх участі.
Представники сторін в судове засідання 11.08.26 не з`явились, про дату, місце та час розгляду справи були повідомлені належним чином.
Ухвалою від 11.08.26 судом оголошено перерву в розгляді справи № 908/1330/26 по суті на 08.09.26 о 12 год. 30 хв.
У судовому засіданні 14.04.26 завершено стадію з`ясування обставин справи та перевірку їх доказами.
В засіданні 08.09.26, на підставі ст. 240 ГПК України, судом прийнято рішення без оголошення вступної та резолютивної частини рішення.
Позивач, (його представник (ки) в судові засідання жодного разу не з`явився (лись), про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином відповідно до вимог чинного законодавства України.
При цьому, 22.06.26 до суду в системі "Електронний суд" від позивача надійшла заява з проханням розглянути справу № 908/1330/26 без участі представника позивача за наявними в матеріалах справи документами.
В позовній заяві за вих. від 01.06.26 позовні вимоги позивача вмотивовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором надання послуг та виконання робіт від 27.10.25 № 1027. За твердженнями позивача, на виконання умов договору ним сплачено відповідачу передоплату за договором у розмірі 567 840,00 грн. Разом з тим, відповідач не приступив до виконання умов договору та, як наслідок, на момент подання позову не виконав умови Договору про надання послуг та виконання робіт від 27.10.25 № 1027, чим порушив свої зобов`язання перед Позивачем. Відповідачем було істотно порушено умови договору про надання послуг та виконання робіт від 27.10.25 № 1027, яке полягало у його не виконанні. Зокрема, відповідач не приступив до виконання умов вказаного вище договору шляхом надання послуг та виконання робіт зі збирання (монтажу) батареї до гібридної станції, з моменту укладення такого договору, позбавивши тим самим позивача того на що останній розраховував. А відтак, позивач вважає за необхідне розірвати з ФОП Бородаєнко В.В. договір про надання послуг та виконання робіт від 27.10.25 № 1027 та стягнути передоплату у розмірі 567 840,00 грн.
Відповідач в судові засідання жодного разу не з`явився, про причини такої неявки суду не повідомив. Своїм правом на подання відзиву не скористався, відзив на позов не подав. Заяви/клопотання з процесуальних питань від відповідача до суду не надходили.
Про відкриття провадження у даній справі та її розгляд судом відповідач був повідомлений належним чином.
Згідно із ч. ч. 3, 7 ст. 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З положень ч. 4 ст. 89 ЦК України слідує, що до Єдиного державного реєстру вносяться, зокрема, відомості про місцезнаходження юридичної особи.
Згідно із ч. 1 ст. 7 та ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру. Якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, адресою місцезнаходження відповідача - ФОП Бородаєнко Володимира Володимировича є: АДРЕСА_1 .
У зв`язку з відсутністю станом на час відкриття провадження у даній справі № 908/1330/26 зареєстрованого електронного кабінету у ФОП Бородаєнко В.В., ухвали Господарського суду Запорізької області у цій справі, які вищенаведені були направлені відповідачу на вищезазначену адресу.
Разом з тим, 29.06.26 ухвала суду від 08.06.26 про відкриття провадження у справі, 29.06.26 ухвала від 09.06.26 про забезпечення позову, 15.07.26 ухвала суду від 23.06.26 про продовження строку підготовчого засідання та відкладення підготовчого засідання, 20.08.26 ухвала від 28.07.26 про закриття підготовчого засідання та 04.09.26 ухвала від 11.08.26 про оголошення перерви в розгляді справи по суті були повернуті підприємством поштового зв`язку до господарського суду без вручення адресату, з відміткою поштового відділення (дослівно): "за закінченням терміну зберігання".
Судом враховано, що відповідач у даній справі є юридичною особою, на яку відповідно до положень ст. 4, ч. 1, п. 10 ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" покладено обов`язок зазначати достовірні дані щодо місцезнаходження юридичної особи та які відповідно до положень ст. 10 зазначеного Закону вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Для отримання поштових відправлень юридична особа повинна забезпечити створення умов доставки та вручення поштових відправлень відповідно до вимог Закону України "Про поштовий зв`язок" та Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.09 № 270.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 09.02.22 у справі № 916/939/15-г.
Відповідно до змісту постанови Верховного Суду від 14.08.20 у справі № 904/2584/19, Касаційний господарський суд, здійснивши аналіз ст.ст. 120, 242 ГПК України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил надання послуг поштового зв`язку, дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.
Верховний Суд у вищевказаній постанові також зазначив, що встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
День невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду (вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.22 у справі № 910/4430/21).
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.08, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи № 908/1330/26 відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України "Єдиний державний реєстр судових рішень"://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України "Про доступ до судових рішень" № 3262-IV від 22.12.05 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Крім того, судом враховано, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов`язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" (набрав законної сили 18.10.23) внесено зміни, зокрема, до ч. 6 ст. 6 ГПК України та викладено її в наступній редакції: "…Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов`язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Якщо реєстрація електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суперечить релігійним переконанням особи, яка зобов`язана його зареєструвати відповідно до цієї частини, передбачені цим Кодексом процесуальні наслідки звернення до суду такою особою без реєстрації електронного кабінету у вигляді залишення її документа без руху, його повернення або залишення без розгляду не застосовуються за умови, що особа заявила про такі обставини одночасно із поданням відповідного документа шляхом подання окремої обґрунтованої письмової заяви. …".
Крім того, вказаним Законом внесено зміни також в ч. 7 ст. 42 ГПК України та викладено її в наступній редакції: "… Якщо цим Кодексом передбачено обов`язок учасника справи щодо надсилання копій документів іншим учасникам справи, такі документи в електронній формі можуть направлятися з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, шляхом надсилання до електронного кабінету іншого учасника справи, а в разі відсутності в ін. учасника справи електронного кабінету чи відсутності відомостей про наявність в ін. учасника справи електронного кабінету - у паперовій формі листом з описом вкладення.
Якщо інший учасник справи (відповідно до ч. 6 ст. 6 цього Кодексу) зобов`язаний зареєструвати електронний кабінет, але не зареєстрував його, учасник справи, який подає документи до суду в електронній формі з використанням електронного кабінету, звільняється від обов`язку надсилання копій документів такому учаснику справи.
Суд, направляючи такому учаснику справи судові виклики і повідомлення, ухвали у випадках, передбачених цим Кодексом, зазначає у цих документах про обов`язок такої особи зареєструвати свій електронний кабінет та про можливість ознайомлення з матеріалами справи через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему або її окрему підсистему (модуль), що забезпечує обмін документами. …".
Частиною 2 розділу ІІ "Прикінцеві положення" вищезазначеного Закону встановлено, що справи в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються за правилами, що діють після введення в дію цього Закону.
З викладеного вбачається, що з 18.10.23, зокрема, на юридичних осіб покладено обов`язок зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), а також встановлено, що документи, які в обов`язковому порядку мають надсилатися ін. стороні, можуть надсилатись в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля).
Суд зазначає, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифікована Законом України від 17.07.97), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтись в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.
Наявні матеріали справи за № 908/1330/26 дозволяють розглянути справу по суті спору.
За таких обставин, спір у справі підлягає вирішенню за наявними матеріалами.
З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, а також наявними випадками відключеннями будівлі суду від електропостачання, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.
Крім того, судом враховано, що:
- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;
- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на певній частині території Запорізької області, а не в місті Запоріжжя;
- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;
- учасники по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.
Дослідивши матеріали справи, суд
ВСТАНОВИВ:
27.10.25 між фізичною особою-підприємцем Бородаєнко Володимиром Володимировичем (Виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "КВАДРО НОВА ПЛЮС" (Замовник) укладено договір надання послуг та виконання робіт № 1027 (Договір).
У відповідності до п. 2.1. Договору, Виконавець зобов`язується падати Замовнику послуги та виконати роботи зі збирання (монтажу) батареї до гібридної станції, а Замовник - прийняти ці послуги та оплатити їх.
Строк виконання робіт: 40 (сорок) робочих днів з дати зарахування передплати (п. 2.3. Договору).
Згідно із п. 3.1. Договору, загальна вартість послуг за цим договором становить 608 580,00 грн.
Відповідно до п. 3.2. Договору, оплата здійснюється в два етапи:
- часткова передоплата в розмірі 529 200,00 грн до початку надання послуг;
- остаточна оплата - 79 380,00 грн після завершення робіт, в день підписання акту виконаних робіт.
Пунктом 4.1 Договору сторони погодили, що Виконавець зобов`язаний:
- виконати роботи якісно, у строк, із дотриманням технічних вимог;
- надати Замовнику акт приймання-передачі після завершення робіт.
Згідно із п. 5.1. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Відповідно до п. 6.2 Договору, договір набирає чинності з моменту підписання та діє до повного виконання зобов`язань сторонами.
ФОП Бородаєнко В.В. виставив ТОВ "КВАДРО НОВА ПЛЮС" рахунки на оплату згідно договору надання послуг та виконання робіт від 27.10.25 № 1027 на загальну суму 647 220,00 грн, а саме:
- від 27.10.25 № 10271 на суму 38 640,00 грн;
- від 27.10.25 № 10272 на суму 202 860,00 грн;
- від 27.10.25 № 10273 на суму 202 860,00 грн;
- від 27.10.25 № 10274 на сму 202 860,00 грн.
ТОВ "КВАДРО НОВА ПЛЮС" на виконання умов договору здійснило передоплату ФОП Бородаєнко В.В. на загальну суму 567 840,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями, а саме:
- від 27.10.25 № 2688 на суму 176 400,00 грн;
- від 27.10.25 № 2689 на суму 38 640,00 грн;
- від 28.10.25 № 2690 на суму 176,400,00 грн;
- від 29.10.25 № 2691 на суму 176 400,00 грн.
Не виконання відповідачем умов договору стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про розірвання договору про надання послуг та виконання робіт від 27.10.25 № 1027 та стягнення 567 840,00 грн передоплати за цим договором.
Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази) суд дійшов висновку про наступне.
Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. У справах про невиконання боржником умов договору оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, якщо таке порушення може мати наслідком припинення права користування земельною ділянкою, що зазначена в аграрній ноті як місце вирощування, збирання, виробництва, переробки, зберігання та/або утримання майбутньої сільськогосподарської продукції, особа, яка передала в користування боржника за аграрною нотою таку земельну ділянку, повинна надати суду докази здійснення нею заходів досудового врегулювання спору, передбачених Законом України «Про аграрні ноти» (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).
Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).
У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із положеннями ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цивільними актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення зобов`язання (правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку), зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа мас право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, ч. 1 ст. 16 ЦК України.
Договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).
Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Між сторонами склались господарські правовідносини на підставі укладеного між ними договору надання послуг та виконання робіт від 27.10.25 № 1027.
Статтею 901 ЦК України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.
За змістом ч. 1 ст. 903 цього Кодексу, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Як вже зазначалося судом, згідно із 3.2. Договору, оплата здійснюється в два етапи:
- часткова передоплата в розмірі 529 200,00 грн до початку надання послуг;
- остаточна оплата - 79 380,00 грн після завершення робіт, в день підписання акту виконаних робіт.
ФОП Бородаєнко В.В. виставив ТОВ "КВАДРО НОВА ПЛЮС" рахунки на оплату згідно договору надання послуг та виконання робіт від 27.10.25 № 1027 на загальну суму 647 220,00 грн.
ТОВ "КВАДРО НОВА ПЛЮС" на виконання умов договору здійснило передоплату ФОП Бородаєнко В.В. на загальну суму 567 840,00 грн, що підтверджується вищенаведеними платіжними дорученнями.
Згідно з положеннями статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із п. 5.1. Договору, у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.
Відповідач свої зобов`язання, станом на час прийняття процесуального рішення (08.09.26) у цій справі щодо надання послуг та виконання робіт, а саме збирання (монтаж) батареї до гібридної станції - не виконав.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
А тому, як наслідок, з підстава наведених вище, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення передоплати за договором надання послуг та виконання робіт від 27.10.25 № 1027 у розмірі 567 840,00 грн є правомірною та такою, що підлягає задоволенню.
Позивачем, також, заявлено вимогу про розірвання договору надання послуг та виконання робіт від 27.10.25 № 1027.
Відповідно до ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Згідно із ст. 651 ЦК України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Факт неналежного виконання відповідачем послуг за договором надання послуг та виконання робіт від 27.10.25 № 1027 є доведеним.
Як свідчать наявні матеріали у цій справі, відповідач не здійснив роботи зі збирання (монтажу) батареї до гібридної станції, що є істотним порушенням договору в розумінні ст. 651 ЦК України.
Отже, позовна вимога в частині розірвання договору надання послуг та виконання робіт від 27.10.25 № 1027 є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Таким чином, судом задовольняються позовні вимоги повністю.
При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до вимог ч. 3 ст. 269 ГПК України, докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
А за відсутності того, що відповідач у цій справі не повідомив суд першої інстанції про те, який саме доказ не міг бути наданий суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (у даному випадку від відповідача, зокрема, але не виключно в порядку ст. 80 ГПК України, а також докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії на отримання такого доказу), прийняття такого доказу судом апеляційної інстанції є (може бути) не припустимим та не правомірним.
Слід також зазначити, що судом першої інстанції враховано, що принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 рішення Європейського суду з прав людини у справі Салов проти України від 06.09.05).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Надточий проти України від 15.05.08 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.19 у справі № 902/761/18, від 20.08.20 у справі № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Суд відзначає, що у розумінні закону суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи скористатися заходами правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Крім того, за змістом процесуального законодавства захисту в господарському суді підлягає не лише порушене суб`єктивне право, а й охоронюваний законом інтерес.
При цьому, позивач самостійно визначає та обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Також, у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).
Судом досліджено усі обставини справи № 908/1330/26 та надано оцінку усім наявним у матеріалах справи доказам.
Крім того, враховуючи спірний характер правовідносин між сторонами суд вважає, що наведена міра обґрунтування даного судового процесуального рішення є достатньою у світлі конкретних обставин справи, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 9 476,48 грн та заяви про забезпечення позову у розмірі 1 331,20 грн покладається на відповідача.
Крім того, суд вважає за потрібне зазначити, що з матеріалів справи слідує, що при зверненні до суду з позовом та заявою про забезпечення позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 11 845,60 грн за подання позовної заяви (платіжні інструкції від 01.06.26 № 2800 на суму 8 517,60 грн та № 2799 на суму 3 328,00 грн) та 1 664,00 грн за подання заяви про забеспечення позову (квитанція про сплату від 08.06.26 № А95S-23R4-URFE.
При цьому, враховуючи, що у справі № 908/1330/26 заявлено вимогу майнового характеру, у розумінні Закону України "Про судовий збір", у розмірі 567 840 грн та вимогу не майнового характеру, судовий збір за подання означеного позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 9 476,48 грн.
З даного слідує, що позивач сплатив суму судового збору за подання позовної заяви у більшому розмірі, ніж передбачено. Сума зайво сплаченого судового збору складає 2 369,12 грн.
Крім того, позивачем подано в системі «Електронний суд» заяву про забезпечення позову, за подання якої сплачується судовий збір, у розумінні Закону України "Про судовий збір", у розмірі 0,5 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, судовий збір за подання заяви про забезпечення позову із застосуванням коефіцієнту 0,8 становить 1 331,20 грн.
З даного слідує, що позивач сплатив суму судового збору за подання заяви про забезпечення позову у більшому розмірі, ніж передбачено. Сума зайво сплаченого судового збору (за забезпечення позову) складає 332,80 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Враховуючи наведені приписи ГПК України, Закону України "Про судовий збір", судом може бути повернуто зайво сплачену суму судового збору у розмірі 2 701,92 грн (2 369,12 грн + 332,80 грн) за наявності клопотання позивача щодо повернення надмірно сплаченого судового збору.
Керуючись ст. ст. 11, 13-15, 20, 24, 42, 46, 73-79, 86, 123, 129, 236-238, 240 ГПК України, суд
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Розірвати договір надання послуг та виконання робіт від 27.10.25 № 1027, укладений між фізичною особою-підприємцем Бородаєнко Володимиром Володимировичем ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) та товариством з обмеженою відповідальністю "КВАДРО НОВА ПЛЮС" (51200, Дніпропетровська область, Самарівський район, м. Самар, вул. Калнишевського, буд. 4, код ЄДРПОУ 36399322).
Стягнути з фізичної особи-підприємця Бородаєнко Володимира Володимировича ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "КВАДРО НОВА ПЛЮС" (51200, Дніпропетровська область, Самарівський район, м. Самар, вул. Калнишевського, буд. 4, код ЄДРПОУ 36399322) - 567 840 (п`ятсот шістдесят сім тисяч вісімсот сорок) грн 00 коп. передоплати за договором надання послуг та виконання робіт від 27.10.25 № 1027, 9 476 (дев`ять тисяч чотириста сімдесят шість) грн 48 коп. судового збору за подання позовної заяви та 1 331 (одну тисячу триста тридцять одну) грн 20 коп. судового збору за подання заяви про забезпечення позову. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.
Повний текст рішення складено 18.09.2026.
Суддя В.Л. Корсун