ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:[номер приховано], e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ
08 вересня 2026 року м.Тернопіль Справа № 921/431/26
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО", м. Київ
до відповідача Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області, м.Зборів Тернопільського району Тернопільської області
про стягнення 68 230 грн 44 коп.,
за участю представників:
позивача: Валентинова О.М., провідний юрисконсульт відділу примусового стягнення заборгованості, довіреність № 53 від 30.12.2025;
відповідача: не з`явився.
Зміст позовних вимог, позиція позивача.
Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго", м. Київ звернулося 09.07.2026 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області, м.Зборів Тернопільського району Тернопільської області, про стягнення 68 230,44 грн, з яких: 28 474,27 грн основного боргу, 19 802,97 грн інфляційних втрат, 19 126,98 грн - 15% річних та 826,22 грн нарахованої пені у зв`язку з невиконанням відповідачем умов Типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" в частині здійснення оплати за поставлену у січні - березні 2021 року та січні 2022 року електричну енергію в кількості 5 974 кВт/год.
Обґрунтовуючи заявлений позов, підприємство зазначило, що між сторонами виникли правовідносини на підставі типового публічного договору приєднання про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» на умовах Комерційних пропозицій № 3 від 07.06.2019 та № 5 від 08.10.2021. Позивачем зобов`язання виконано належним чином, натомість відповідачем договірні зобов`язання порушено та не здійснено своєчасну оплату за спожиту електроенергію, у зв`язку з чим на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України та умов Комерційних пропозицій позивачем нараховано пеню, інфляційні втрати та 15% річних за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.
У відповіді на відзив на позовну заяву позивачем заперечено заявлені аргументи відповідача з підстав їх необґрунтованості. На думку відповідача міська рада є неналежним відповідачем, адже електроенергію споживала інша юридична особа - Тернопільська районна рада. Позивач вважає, що вимоги до відповідача є обґрунтованими, оскільки комплекс адмінбудинку та гаражів у м. Зборів по вул. Б. Хмельницького, 24 передано до комунальної власності Зборівської міської ради, відтак, на момент виникнення спірних правовідносин (січень - березень 2021 року) вказані приміщення належали міській раді, тому у спірний період рада була споживачем електроенергії постачальника «останньої надії».
Також позивачем відхилено твердження відповідача про відсутність укладеного договору або відсутність обов`язку зі сплати вартості спожитої електроенергії, з огляду на те, що договір про постачання електроенергії постачальником «останньої надії» є публічним договором приєднання згідно з ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії», п. 1.2.9, 3.2.1, 3.4.1, 3.4.4 ПРРЕЕ. Такий договір вважається укладеним безакцептно з моменту початку фактичного споживання електроенергії споживачем.
Нарахування пені вражає правомірним, оскільки нарахування здійснено за період до введення правового режиму воєнного стану за період з 07.12.2021 по 23.02.2022 у відповідності до п. 6.1 Комерційних пропозицій № 3, 5 та з урахуванням Постанови НКРЕКП № 413 від 26.04.2022; суму пені вважає співмірною та незначною порівняно з боргом, тому заперечив щодо її зменшення.
Водночас, позивачем наведено заперечення проти зменшення 15% річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України та п. 7.4 Комерційних пропозицій, вказуючи на те, що ці санкції мають компенсаційний характер, входять до складу основного грошового зобов`язання і не є штрафними санкціями (неустойкою).
Окрім того, позивачем наведено спростування заяви про сплив строку позовної давності.
Заперечення відповідача.
Зборівська міська рада заперечила проти позовних вимог.
Вказує, що заборгованість за період січня - березня 2021 року виставлена позивачем за EIC-кодами точок комерційного обліку 62Z5664495965679, 62Z1848853000162 та 62Z5696080907063, які приєднані до договору лише з 01 квітня 2021 року на підставі Заяви-приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу (особовий рахунок № 116) від 30.03.2021. У період з 01.01.2021 по 31.03.2021 у приміщеннях за вказаними EIC-кодами розміщувалася та здійснювала діяльність ліквідаційна комісія Зборівської районної ради Тернопільської області. В подальшому після реорганізації Зборівської районної ради її правонаступником є Тернопільська районна рада, тому вважає, що Зборівська міська рада є неналежним відповідачем у даному спорі щодо стягнення заборгованості за електроенергію за січень - березень 2021 року. Просив залучити до участі у справі співвідповідачем Тернопільську районну раду.
Також зазначає, що з 01.01.2021 по 31.03.2021 міській раді послуги з розподілу та постачання електроенергії надавалися на підставі укладених договорів із ТОВ «Тернопільелектропостач», Козівським РЕМ ВАТ «Тернопільобленерго» та Зборівським РЕМ ВАТ «Тернопільобленерго» на підставі договору від 08.02.2021 № 116, розрахунки за якими проведено у повному обсязі. Щодо заборгованості за січень 2022 року в сумі 8 194,00 грн відповідач зазначив, що Козівським РЕМ ВАТ «Тернопільобленерго» передано обсяги споживання позивачу як постачальнику «останньої надії», однак за вказаний період договору, рахунків та актів наданих послуг від ДПЗД «Укрінтеренерго» відповідач не отримував.
Нараховані позивачем 19 126,98 грн - 15% річних та 826,22 грн пені відповідач заперечив, стверджуючи, що такі суперечать імперативним засадам цивільного судочинства та є неспівмірними з сумою основного боргу, тому просив суд зменшити розмір 15% річних до 3% річних, а від сплати пені - звільнити.
Окрім того, відповідачем зазначено про пропуск позивачем строку позовної заявності за заявленими вимогами, а також про те, що міська рада є бюджетною організацією, відповідно не може здійснювати видатки поза межами бюджетного законодавства без відповідних бюджетних асигнувань.
Процесуальні дії у справі:
Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 14.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 08.09.2026 (з урахуванням ухвали від 30.07.2026).
У судовому засіданні представники сторін підтримали доводи та заперечення, наведені у заявах по суті спору, з посиланням на долучені до матеріалів справи докази.
Клопотання відповідача про залучення до участі у справі Тернопільської районної ради в якості співвідповідача, суд відхиляє з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України, суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, залучити до участі у ній співвідповідача.
Системний аналіз норм ст. 48 ГПК України у взаємозв`язку з принципами змагальності (ст. 13 ГПК України) та диспозитивності (ст. 14 ГПК України) свідчить про те, що право заявляти клопотання про залучення співвідповідача або заміну неналежного відповідача належить виключно позивачу.
Визначення відповідачів, предмета та підстав позову є виключним процесуальним правом позивача. Суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог та стосовно тих відповідачів, яких визначив позивач.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у відповіді на відзив заперечив проти залучення Тернопільської районної ради як співвідповідача та наполягав на обґрунтованості вимог саме до Зборівської міської ради.
За наведених обставин, суд, дотримуючись принципу диспозитивності господарського судочинства, позбавлений процесуальних повноважень залучати співвідповідача за ініціативою відповідача, тому клопотання відповідача про залучення співвідповідача до задоволення не підлягає.
Відповідно до ч.1, 2 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
У судовому засіданні 08.09.2026 судом відповідно до ст. 240 ГПК України проголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини судового рішення.
Фактичні обставини справи, встановлені судом на підставі наявних у справі доказів та зміст спірних правовідносин.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії проводять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладаються договори, зокрема про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (пункт 16).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" - визначений відповідно до цього Закону електропостачальник, який за обставин, встановлених цим Законом, не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання електричної енергії на обмежений період часу.
Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1023-р від 12.12.2018 (з наступними змінами) Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" визначено постачальником "останньої надії" з 1 січня 2019 року до 31 грудня 2026 року.
Постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії у порядку, визначеному правилами роздрібного ринку, на умовах типового договору постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", що затверджується Регулятором, та є публічним договором приєднання. Постачальник "останньої надії" оприлюднює відповідний договір на своєму офіційному веб-сайті (ч. 6 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Згідно з ч. 11 ст. 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" постачальник "останньої надії" має повідомити споживачу умови постачання, ціни на електричну енергію, а також про право споживача вибрати електропостачальника. Постачальник "останньої надії" зобов`язаний оприлюднити зазначену інформацію на своєму офіційному вебсайті.
На виконання даної норми закону в мережі Інтернет за адресою www.uie.kiev.ua Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго" було розміщено порядок приєднання до умов договору; договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії"; комерційну пропозицію № 3 від 07.06.2019 для постачання електричної енергії споживачам постачальником "останньої надії".
Відкрите акціонерне товариство «ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО» у листі від 11.01.2021 № 131/39 повідомило про припинення постачання електричної енергії з 01.01.2021 внаслідок необрання споживачем електропостачальника та відповідно до Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312, електропостачання за відповідними точками комерційного обліку здійснюватиме постачальник «останньої надії» Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго». У доданому до листа Повідомленні споживачем вказано Зборівську районну раду Тернопільської області. У листі від 11.01.2022 № 93/33 ВАТ «ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО» додатково повідомило ДПЗД «Укрінтеренерго» про переведення Зборівської міської ради на постачання електричної енергії до постачальника «останньої надії» з 01.01.2022 у зв`язку із закінченням терміну дії договору з попереднім постачальником ТОВ «Тернопільелектропостач».
Між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» як Постачальником «останньої надії» та Зборівською міською радою Тернопільського району Тернопільської області як Споживачем виникли правовідносини на підставі Типового договору приєднання про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії».
Вказаний договір є публічним договором приєднання, оприлюдненим на офіційному вебсайті позивача, такий, згідно з ч. 8 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» і п. 1.2.9, 3.4.4 ПРРЕЕ, вважається безакцептно укладеним зі споживачем з початку фактичного постачання електричної енергії на його об`єкти за відсутності договору з іншим електропостачальником.
Відкрите акціонерне товариство "Тернопільобленерго" є Оператором системи розподілу (далі - ОСР) згідно реєстру суб`єктів господарювання, які провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, діяльність яких регулюється Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі - договір) є публічним договором приєднання споживача (далі - Споживач), що регулює порядок та умови продовження постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (далі - постачальник) споживачу, у разі, якщо обраний споживачем електропостачальник неспроможний постачати електричну енергію, до моменту обрання споживачем нового електропостачальника або до припинення постачання у передбачених чинним законодавством чи цим договором випадках. Цей договір укладається сторонами, керуючись статтями 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до цього договору на умовах визначених Законом України "Про ринок електричної енергії", Правилами роздрібного ринку електричної енергії та комерційної пропозиції, що є додатком 1 до цього договору (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 2.1 договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору, що зазначені в додатку 1 до договору (комерційна пропозиція).
У п. 3.1 договору зазначено, що постачальник здійснює постачання електричної енергії споживачу з моменту припинення постачання електричної енергії споживачу діючим електропостачальником у випадках, зазначених у пункті 3.2 цієї глави, зокрема, у разі невиконання або неналежного виконання попереднім електропостчальником вимог правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, що унеможливило постачання електричної енергії споживачам; необрання споживачем нового електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником.
Електрична енергія постачається до електроустановок споживача протягом строку, що не може перевищувати 90 днів. Якщо після закінчення зазначеного строку постачання електричної енергії споживач не розпочав процедуру зміни електропостачальником, постачання електричної енергії на об`єкт призупиняється (п. 3.4 договору).
Пунктом 3.7 договору передбачено, що у разі фактичного споживання електричної енергії за відсутності договору про постачання електричної енергії з іншим електропостачальником умови договору з постачальником "останньої надії" вважаються прийнятими споживачем.
Відповідно до п.5.1-5.2 договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з комерційною пропозицією з постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", яка є додатком до договору (далі - комерційна пропозиція). Спосіб визначення ціни (тарифу) за електричну енергію зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни за електричну енергію.
Згідно п. 5.8 договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Оплата виставленого постачальником рахунка за цим договором має бути здійснена споживачем в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятої споживачем (п. 5.10 договору).
Відповідно до п. 5.11 договору, у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплати пені.
У п. 13.1 договору зазначено, що цей договір приєднання споживача набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб.
Оскільки Договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» є типовим публічним договором приєднання, його істотні умови, у тому числі порядок розрахунків, ціноутворення та відповідальність, визначено у Комерційних пропозиціях № 3 від 07.06.2019 та № 5 від 08.10.2021, що є невід`ємним Додатком 1 до публічного Договору.
Згідно з Комерційними пропозиціями № 3 від 07.06.2019 та № 5 від 08.10.2021 предметом постачання є електрична енергія як товарна продукція (код 09310000-5 за ДК 021:2015).
Відповідно до пункту 1.1 Комерційних пропозицій ціна на електричну енергію формується згідно з Порядком формування ціни, за якою здійснюється постачання електричної енергії споживачам постачальником «останньої надії», затвердженим постановою НКРЕКП від 05.10.2018 № 1179 (далі - Порядок).
Постачальник оприлюднює ціни на електричну енергію та порядок її формування на власному вебсайті ДПЗД «Укрінтеренерго» (www.uie.kiev.ua) не пізніше ніж за 1 день до їх застосування за посиланням: Головна / Постачальник «останньої надії» / Ціни, за якими здійснюється постачання електроенергії споживачам постачальником останньої надії (пункти 1.2, 1.3 Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019, пункт 1.5 Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021).
У п.1.6 Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 сторони узгодили, що оприлюднені Постачальником ціни на його вебсайті є невід`ємним додатком до цієї Комерційної пропозиції.
Остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється споживачем на підставі виставленого постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ (пункт 4.2 розділу 4 Комерційних пропозицій).
Відповідно до пункту 4.3 розділу 4 Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 та 4 Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 рахунки вважаються отриманими споживачем належним чином у разі їх направлення особистим врученням (нарочним) або із застосуванням послуг пошти на адресу споживача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та/або на адресу, надану ОС постачальнику.
Датою отримання таких рахунків буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача на рахунку або супровідному листі, та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим або цінним листом).
У разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку, датою отримання таких рахунків буде вважатися дата відправлення постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше).
Згідно пункту 4.4 розділу 4 Комерційних пропозицій, після завершення розрахункового періоду та отримання даних від ОС постачальник надсилає на адресу електронної пошти споживача скановану версію акту купівлі-продажу, підписаного зі свого боку.
Споживач в триденний термін після отримання сканованої версії акту купівлі-продажу зі свого боку підписує його та направляє скановану версію акту купівлі-продажу на адресу електронної пошти постачальника.
Оригінал акту купівлі-продажу у двох примірниках надсилається поштою на поштову адресу споживача.
Підписаний з боку споживача один екземпляр оригіналу акту купівлі-продажу в триденний термін повертається на поштову адресу постачальника.
У разі наявності зауважень до акту купівлі-продажу, споживач оформлює протокол розбіжностей, в якому вказує обсяг електричної енергії, по якому є розбіжності.
Пунктами 6.1 розділу 6 Комерційних пропозицій передбачено відповідальність за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку постачальника.
Споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання (пункт 7.4 розділу 7 Комерційних пропозицій).
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання або неналежне виконання зобов`язання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (п. 13.1 розділу 13 Комерційних пропозицій).
Відповідно до пункту 14.1 розділу 14 Комерційних пропозицій збільшено строк позовної давності, а саме: строк загальної позовної давності щодо вимог про стягнення боргу становить п`ять років; строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (штраф, пеня) - п`ять років.
У п. 15.1 Комерційних пропозицій зазначено, що цей договір набирає чинності за фактом споживання електричної енергії у перший день, наступний за останнім днем постачання електричної енергії попереднім електропостачальником, за відсутності факту відключення, передбаченого ПРРЕЕ, та діє в частині здійснення розрахунків між сторонами до повного їх здійснення, а в частині постачання електричної енергії його дія не може перевищувати 90 діб.
Інформування споживача, з яким укладено договір, про зміни в умовах договору, про закінчення терміну його дії, зміну цін, надсилання рахунків на оплату, попереджень про припинення постачання електричної енергії також може здійснюватися шляхом надсилання інформації/документів засобами електронного зв`язку на електронну адресу споживача (п. 16.1 Комерційних пропозицій).
На виконання умов публічного договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» та Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 (для розрахункових періодів січня, лютого, березня 2021 року) і Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 (для розрахункового періоду січня 2022 року), на підставі даних про фактичне споживання електричної енергії, наданих оператором системи розподілу ВАТ «Тернопільобленерго» у Звітах про фактичний корисний відпуск, ДПЗД «Укрінтеренерго» складено відповідні Акти купівлі-продажу та виставлено відповідачу рахунки на оплату:
- за січень 2021 року - Акт купівлі-продажу № 015721 від 15.11.2021 та рахунок № 00[телефон приховано]/18/К01/22550 від 15.11.2021 на оплату спожитої електричної енергії в кількості 2 070 кВт·год вартістю 9 466,60 грн (з ПДВ);
- за лютий 2021 року - Акт купівлі-продажу № 015723 від 15.11.2021 та рахунок № 00[телефон приховано]/18/К02/22552 від 15.11.2021 на оплату спожитої електричної енергії в кількості 1 418 кВт·год вартістю 6 062,63 грн (з ПДВ);
- за березень 2021 року - Акт купівлі-продажу № 015725 від 15.11.2021 та рахунок № 00[телефон приховано]/18/К03/22553 від 15.11.2021 на оплату спожитої електричної енергії в кількості 1 016 кВт·год вартістю 4 751,04 грн (з ПДВ);
- за січень 2022 року - Акт купівлі-продажу № 019878 від 31.01.2022 та рахунок № 00[телефон приховано]/18/О01/27354 від 22.02.2022 на оплату спожитої електричної енергії в кількості 1 470 кВт·год вартістю 8 194,00 грн (з ПДВ).
Матеріали справи свідчать, що Акти та рахунки за січень - березень 2021 року надіслано споживачу поштовим відправленням супровідним листом № 44/10-9998/ПОН від 22.11.2021 та отримано ним 29.11.2021. Рахунок та Акт за січень 2022 року надіслано 22.02.2022 на офіційну електронну адресу відповідача ([пошта прихована]).
У рахунках зазначено строк оплати - 5 банківських (робочих) днів.
Водночас, як вказано у п. 4.1 Комерційних пропозицій №№ 3, 5, у разі неотримання рахунку споживач зобов`язаний здійснити розрахунок самостійно.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що у зв`язку зі з`ясуванням обставин щодо зміни фактичного користувача майнового комплексу адміністративного будинку по вул. Б. Хмельницького, 24 у м. Зборів (переданого згідно з рішеннями Зборівської районної ради № 843 від 22.10.2020 та Зборівської міської ради від № 5177 від 28.10.2020 за Актами від 10.12.2020 у комунальну власність територіальної громади) позивач 15 листопада 2021 року здійснив коригування облікових даних та переоформлення первісно складених Актів. Так, за січень 2021 року складено Коригувальний Акт № 015720 від 15.11.2021 до Акту № 006094 від 31.01.2021, яким знято нарахування щодо Зборівської районної ради та одночасно складено Акт № 015721 від 15.11.2021 купівлі-продажу електроенергії на фактичного споживача - Зборівську міську раду на обсяг 2 070 кВт·год вартістю 9 466,60 грн (з ПДВ); за лютий 2021 року складено Коригувальний Акт № 015722 від 15.11.2021 до Акту № 010939 від 28.02.2021, яким знято нарахування щодо Зборівської районної ради та складено новий Акт № 015723 від 15.11.2021 на Зборівську міську раду на обсяг 1 418 кВт·год вартістю 6 062,63 грн (з ПДВ); за березень 2021 року складено Коригувальний Акт № 015724 від 15.11.2021 до Акту № 012769 від 31.03.2021, яким знято нарахування щодо Зборівської районної ради та складено новий Акт № 015725 від 15.11.2021 на Зборівську міську раду на обсяг 1 016 кВт·год вартістю 4 751,04 грн (з ПДВ).
З метою досудового врегулювання спору позивачем направлено відповідачу вимогу № 44/11-002896 від 23.06.2022 про сплату боргу в сумі 28 474,27 грн, 854,54 грн пені, 683,41 грн 15% річних та 717,59 грн інфляційних втрат, котру залишено без відповіді та задоволення.
Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти задоволення позовних вимог з посиланням на відсутність у нього статусу споживача за точками обліку електроенергії у січні - березні 2021 року, адже майно перебувало у комунальній власності Зборівської районної ради; неотримання рахунка за січень 2022 року; відсутність, згідно норм бюджетного законодавства, можливості здійснювати видатки поза межами затверджених бюджетних асигнувань.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема рішення Зборівської районної ради від 22.10.2020 № 843, рішення Зборівської міської ради № 5177 від 28.10.2020, листа від 06.04.2021 № 01-174/10 Тернопільської районної ради та актів від 10.12.2020, передача майнового комплексу адміністративного будинку по вул. Б. Хмельницького, 24 у м. Зборів від районної ради до Зборівської міської ради відбулася наприкінці 2020 року, а відтак у січні - березні 2021 року фактичне споживання електричної енергії здійснювалося саме Зборівською міською радою
Невиконання відповідачем взятих на себе грошових зобов`язань з оплати спожитої електричної енергії стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав.
Мотиви норми та джерела права, з яких виходить суд при ухвалені рішення, висновки суду.
Статтями 15, 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 11 ЦК України унормовано, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
З положень ст. 509 ЦК України слідує, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відносини пов`язані із поставкою електричної енергії є відносинами у сфері електроенергетики та регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України (чинним на момент виникнення спірних правовідносин) та нормативно-правовим актами у сфері електроенергетики.
Відповідно до ч.1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
Відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище визначає Закон України "Про ринок електричної енергії".
Частинами 1 - 6 ст.56 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу.
Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
У разі покладення на електропостачальника зобов`язань з надання універсальних послуг або виконання функцій постачальника "останньої надії" ціни (тарифи) на послуги постачальника універсальних послуг, постачальника "останньої надії" визначаються відповідно до цього Закону.
Покладення зобов`язань з надання універсальних послуг та/або постачання "останньої надії" не обмежує права електропостачальника здійснювати постачання електричної енергії за вільними цінами.
Постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.
Умови постачання електричної енергії, права та обов`язки електропостачальника і споживача визначаються договором постачання електричної енергії споживачу (ч.7 ст.56 Закону України "Про ринок електричної енергії").
Регулятор затверджує примірний договір постачання електричної енергії споживачу, типовий договір постачання електричної енергії споживачу на умовах надання універсальної послуги та типовий договір постачання електричної енергії споживачу постачальником останньої надії (ч.11 ст. 56 Законом України "Про ринок електричної енергії").
Частиною 2 ст. 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" визначено, що основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема правилами роздрібного ринку, які затверджуються Регулятором.
З`ясовано, що Відкрите акціонерне товариство «ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО» листом від 11.01.2021 № 131/39 повідомило Державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» про те, що останнє є постачальником «останньої надії» з 01.01.2021 здійснюватиме електропостачання на об`єкти відповідача за визначеними точками комерційного обліку у зв`язку з необранням споживачем електропостачальника. При цьому у доданому до листа Повідомленні за відповідними ЕІС-кодами точок обліку (62Z1848853000162, 62Z5664495965679, 62Z5696080907063) споживачем зазначалася Зборівська районна рада Тернопільської області, тобто на об`єкти, передані правонаступнику - відповідачу у справі у комунальну власність Зборівською райрадою. Надалі листом від 11.01.2022 № 93/33 ВАТ «ТЕРНОПІЛЬОБЛЕНЕРГО» додатково повідомило ДПЗД «Укрінтеренерго» про переведення Зборівську міську раду на постачання електричної енергії до постачальника «останньої надії» з 01.01.2022 у зв`язку з закінченням терміну дії договору з попереднім електропостачальником (ТОВ «Тернопільелектропостач»).
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018 "Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії" (далі - Правила) затверджено Типовий договір про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до Правил).
Частиною 1 статті 64 Закону України "Про ринок електричної енергії" та п. 3.4.2 Правил передбачено, що постачальник "останньої надії" надає послуги з постачання електричної енергії споживачам, зокрема, у разі необрання споживачем електропостачальника, зокрема після розірвання договору з попереднім електропостачальником; в інших випадках, передбачених правилами роздрібного ринку.
У п. 1.2.9 Правил передбачено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії", зміст якого визначається постачальником "останньої надії" на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" (додаток 7 до цих Правил), є публічним договором приєднання та вважається укладеним у визначених законодавством України та цими Правилами випадках, у разі настання яких споживач безакцептно приймає умови договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії".
Постачальники універсальних послуг та постачальники "останньої надії" повинні оприлюднити на своїх вебсайтах типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та типову форму договору про постачання електричної енергії постачальником "останньої надії" відповідно (п. 3.2.1 Правил).
У п. 3.4.4 Правил зазначено, що постачальник "останньої надії" здійснює постачання з моменту припинення постачання електричної енергії попереднім електропостачальником. Договір постачання електричної енергії між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з початку фактичного постачання електричної енергії такому споживачу.
У цьому випадку покази засобу вимірювання визначаються постачальником послуг комерційного обліку на дату початку фактичного постачання електричної енергії в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.
Постачальник "останньої надії" постачає електричну енергію споживачу не більше 90 днів, після якого постачальник "останньої надії" припиняє електропостачання споживачу.
У разі постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або "останньої надії" споживач за взаємною згодою сторін (електропостачальника електричної енергії та споживача) може здійснювати оплату спожитої електричної енергії у формі попередньої оплати (п. 4.10 Правил).
Оцінивши надані сторонами докази та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що між Державним підприємством зовнішньоекономічної діяльності «Укрінтеренерго» як Постачальником «останньої надії» та Зборівською міською радою Тернопільського району Тернопільської області як Споживачем виникли майново-господарські правовідносини на підставі публічного договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» з 01.01.2021.
Зазначений договір є публічним договором приєднання, типова форма якого затверджена Регулятором (постанова НКРЕКП від 14.03.2018 № 312) та оприлюднена на офіційному вебсайті позивача. Відповідно до ч. 8 ст. 64 Закону України «Про ринок електричної енергії» та п. 1.2.9, п. 3.4.4 Правил роздрібного ринку електричної енергії такий договір вважається укладеним між постачальником «останньої надії» та споживачем з початку фактичного постачання електричної енергії на об`єкт, а споживач безакцептно приймає його умови своїми конклюдентними діями (шляхом споживання електричної енергії за відсутності договору з іншим електропостачальником).
Таким чином, укладений з 01.01.2021 публічний договір про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» (разом із Комерційними пропозиціями № 3 від 07.06.2019 та № 5 від 08.10.2021, які є його невід`ємними додатками) є правовою підставою виникнення майново-господарських зобов`язань сторін у відповідності ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України та, згідно зі ст. 629 ЦК України, є обов`язковим для виконання позивачем і відповідачем
Енергопостачальник має право на своєчасне та в повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію та послуги з постачання електричної енергії відповідно до укладених договорів. Споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів (ч. 1 ст. 57, ч. 3 ст. 58 Закону України «Про ринок електричної енергії, п. 5.5.5 Правил).
Пунктами 4.7-4.8 Правил передбачено, що оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі: 1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку; 3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку. За наявності відповідного устаткування проведення оплати може бути реалізоване із застосуванням картки попередньої оплати. Форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).
Як вбачається з матеріалів справи, у п. 5.10 публічного договору про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» встановлено обов`язок Споживача здійснити оплату виставленого Постачальником рахунка в терміни, визначені в рахунку, але не менше 5 робочих днів з дати отримання Споживачем цього рахунка, або протягом 5 робочих днів від строку оплати, зазначеного у комерційній пропозиції, прийнятій споживачем.
Відповідно до п. 4.2 Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 та Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021, які є невід`ємними Додатками 1 до договору, остаточний розрахунок за спожиту електричну енергію в розрахунковому періоді здійснюється Споживачем на підставі виставленого Постачальником рахунку до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, розмір якого визначається як різниця між вартістю купованої Споживачем електричної енергії, зазначеної в Акті купівлі-продажу, та сумарною оплатою Споживачем за розрахунковий період з урахуванням ПДВ.
Згідно з п. 4.3 Комерційних пропозицій №№ 3, 5 у разі направлення рахунків електронною поштою або із застосуванням інших засобів електронного зв`язку датою отримання таких рахунків вважається дата відправлення Постачальником відповідного електронного повідомлення (лист, факс та інше). Водночас за приписами п. 4.1 Комерційних пропозицій №№ 3, 5 ненадання чи неотримання рахунку не звільняє споживача від обов`язку здійснити оплату спожитої електроенергії самостійно.
Встановлено, що на виконання умов договору та за даними оператора системи розподілу ВАТ «Тернопільобленерго» позивач склав Акти купівлі-продажу та виставив відповідачу рахунки за спожиту електричну енергію: Акт № 015721 від 15.11.2021 та рахунок № 00[телефон приховано]/18/К01/22550 від 15.11.2021 на обсяг 2 070 кВт·год вартістю 9 466,60 грн (з ПДВ) - за січень 2021 року; Акт № 015723 від 15.11.2021 та рахунок № 00[телефон приховано]/18/К02/22552 від 15.11.2021 на обсяг 1 418 кВт·год вартістю 6 062,63 грн (з ПДВ) - за лютий 2021 року; Акт № 015725 від 15.11.2021 та рахунок № 00[телефон приховано]/18/К03/22553 від 15.11.2021 на обсяг 1 016 кВт·год вартістю 4 751,04 грн (з ПДВ) - за березень 2021 року; Акт № 019878 від 31.01.2022 та рахунок № 00[телефон приховано]/18/О01/27354 від 22.02.2022 на обсяг 1 470 кВт·год вартістю 8 194,00 грн (з ПДВ) - за січень 2022 року.
Акти та рахунки за січень-березень 2021 року були направлені відповідачу супровідним листом № 44/10-9998/ПОН від 22.11.2021 на його юридичну адресу та отримані 29.11.2021; Рахунок та Акт за січень 2022 року направлені позивачем 22.02.2022 на офіційну електронну адресу відповідача ([пошта прихована]).
Оскільки матеріали справи не містять зауважень та оформлених відповідачем протоколів розбіжностей, згідно з п.4.4 Комерційних пропозицій, Акти купівлі-продажу вважаються узгодженими, підтверджують факт передачі товару та підтверджують виникнення у Відповідача обов`язку з їх оплати.
З урахуванням дати поштового вручення рахунків за 2021 рік (29.11.2021) граничним строком їх оплати було 06.12.2021 (5-й робочий день), у зв`язку з чим прострочення виконання грошового зобов`язання за заявленими періодами розпочалося з 07.12.2021. Щодо рахунку за січень 2022 року, направленого електронною поштою 22.02.2022, граничним строком оплати (п. 5.10 договору) було 01.03.2022, а прострочення виконання зобов`язання розпочалося з 02.03.2022.
Суд вважає необґрунтованими доводи відповідача стосовно відсутності обов`язку з оплати послуг з розподілу електроенергії за січень-березень 2021 року з підстав, що у вказаному періоді споживачем виступала Зборівська районна рада, правонаступником прав та обов`язків якої на цей час є Тернопільська районна рада, оскільки на підставі рішень Зборівської районної ради від 22.10.2020 № 843 та Зборівської міської ради від 28.10.2020 № 5177 за Актами приймання-передачі основних засобів від 10.12.2020 майновий комплекс приміщень за адресою м. Зборів, вул. Б. Хмельницького, 24 передано з спільної власності територіальної громади у комунальну власність міської ради, тому за січень-березень 2021 року та січень 2022 року фактичне споживання електричної енергії здійснювалося Зборівською міською радою Тернопільського району Тернопільської області, тобто відповідачем (споживачем).
За таких обставин, вимоги про примусове стягнення боргу в сумі 28 474,27 грн підлягають задоволенню як обґрунтовані та не спростовані відповідачем.
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені законом або договором (ст. 611 ЦК України).
У зв`язку з порушенням виконання грошового зобов`язання, позивачем нараховано та заявлено згідно п. 6.1 Комерційних пропозицій пеню в сумі 826,22 грн, нараховану за період з 07.12.2021 по 23.02.2022, а також в порядку ст. 625 ЦК України та п. 7.4 Комерційних пропозицій інфляційні нарахування в сумі 19 802,97 грн, нараховані за періоди з 07.12.2021 по 23.05.2026 на суму боргу 20 280,27 грн, з 02.03.2022 по 23.05.2026 на суму боргу 8 194,00 грн, та 15% річних в сумі 19 126,98 грн з 07.12.2021 по 23.06.2026 на борг в розмірі 20 280,27 грн, та з 02.03.2022 по 23.06.2026 на 8 194,00 грн боргу.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
В силу ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.
Комерційними пропозиціями обумовлено, що за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів, визначених Комерційними пропозиціями, постачальник має право нарахувати споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати. Споживач зобов`язується сплатити пеню на підставі рахунку постачальника. Споживач, який прострочив виконання грошового зобов`язання з оплати електроенергії, на вимогу постачальника зобов`язаний, крім оплати штрафних санкцій та збитків, сплатити суму боргу за електроенергію з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення зобов`язання, а також п`ятнадцять процентів річних від простроченої суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.
Як вбачається з наведених позивачем розрахунків інфляційних втрат, здійснених відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 7.4 Комерційних пропозицій № 3 та № 5 від 08.10.2021:
- згідно з рахунком № 00[телефон приховано]/18/К01/22550 від 15.11.2021 та Актом № 015721 за січень 2021 року інфляційні нарахування становлять 6 743,14 грн, що нараховані за період з грудня 2021 року по травень 2026 року включно, виходячи із суми боргу 9 466,60 грн;
- згідно з рахунком № 00[телефон приховано]/18/К02/22552 від 15.11.2021 та Актом № 015723 за лютий 2021 року інфляційні нарахування становлять 4 318,46 грн, що нараховані за період з грудня 2021 року по травень 2026 року включно, виходячи із суми боргу 6 062,63 грн;
- згідно з рахунком № 00[телефон приховано]/18/К03/22553 від 15.11.2021 та Актом № 015725 за березень 2021 року інфляційні нарахування становлять 3 384,20 грн, що нараховані за період з грудня 2021 року по травень 2026 року включно, виходячи із суми боргу 4 751,04 грн;
- згідно з рахунком № 00[телефон приховано]/18/О01/27354 від 22.02.2022 та Актом № 019878 за січень 2022 року інфляційні нарахування становлять 5 357,17 грн, що нараховані за період з березня 2022 року по травень 2026 року включно, виходячи із суми боргу 8 194,00 грн.
Суд зазначає, що здійснений розивачем розрахунок відповідає методологічним вимогам та усталеній правовій позиції Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, зокрема, викладеній у постановах від 05.07.2019 у справі № 905/600/18, від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 та від 20.11.2020 у справі № 910/13071/19), згідно з якими нарахування інфляційних втрат здійснюється шляхом послідовного перемножування щомісячних індексів інфляції, визначених Держстатом України за весь період прострочення, без переривання ланцюга розрахунку.
Щодо доводів відповідача про можливість зменшення судом розміру інфляційних втрат, то суд звертається до правових висновків Великої Палати Верховного Суду (постанови від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19), згідно з якими інфляційні втрати за ст. 625 ЦК України мають виключно компенсаційний характер і виступають способом захисту майнового права кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів. На відміну від пені чи штрафу, інфляційні втрати входять до складу грошового зобов`язання, не є неустойкою (штрафною санкцією) у розумінні ст. 551 ЦК України, а тому чинне цивільне та господарське процесуальне законодавство не надає суду права зменшувати їх розмір.
За таких обставин, перевіривши суми прострочених зобов`язань та періоди їх нарахування, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 19 802,97 грн є обґрунтованими, тому підлягають задоволенню.
Окрім того, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші у відповідності до ст.625 ЦК України, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України про розмір процентів є диспозитивними та надають сторонам право погодити в договорі інший (більший) розмір річних відсотків. У пункті 7.4 Розділу 7 Комерційних пропозицій № 3 та № 5 сторони встановили збільшений розмір відсотків - 15% річних від простроченої суми, що не суперечить вказаній статті закону, а також принципу свободи укладення договору (ст.627 ЦК України).
Проценти, встановлені ст. 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України і є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання.
Позивачем на заборгованість за послуги з розподілу електричної енергії на підставі п. 7.4 Розділу 7 Комерційних пропозицій № 3 від 07.06.2019 та № 5 від 08.10.2021 та ч. 2 ст. 625 ЦК України нараховано 15% річних за період прострочення з 07.12.2021 по 23.06.2026 на заборгованість 19 126,98 грн, зокрема: за січень 2021 року на суму заборгованості 9 466,60 грн за період з 07.12.2021 по 23.06.2026 нараховано 15% річних у розмірі 6 454,15 грн, у тому числі з 07.12.2021 по 31.12.2023 (755 днів) - 2 937,24 грн, з 01.01.2024 по 31.12.2024 (366 днів) - 1 419,99 грн, з 01.01.2025 по 23.06.2026 (539 днів) - 2 096,92 грн; за лютий 2021 року на суму заборгованості 6 062,63 грн за період з 07.12.2021 по 23.06.2026 нараховано 15% річних у розмірі 4 133,38 грн, у тому числі з 07.12.2021 по 31.12.2023 (755 днів) - 1 881,08 грн, з 01.01.2024 по 31.12.2024 (366 днів) - 909,39 грн, з 01.01.2025 по 23.06.2026 (539 днів) - 1 342,91 грн; за березень 2021 року на суму заборгованості 4 751,04 грн за період з 07.12.2021 по 23.06.2026 нараховано 15% річних у розмірі 3 239,17 грн, у тому числі з 07.12.2021 по 31.12.2023 (755 днів) - 1 474,12 грн, з 01.01.2024 по 31.12.2024 (366 днів) - 712,66 грн, з 01.01.2025 по 23.06.2026 (539 днів) - 1 052,39 грн; за січень 2022 року на суму заборгованості 8 194,00 грн за період з 02.03.2022 по 23.06.2026 нараховано 15% річних у розмірі 5 300,28 грн, у тому числі з 02.03.2022 по 31.12.2023 (670 днів) - 2 256,16 грн, з 01.01.2024 по 31.12.2024 (366 днів) - 1 229,10 грн, з 01.01.2025 по 23.06.2026 (539 днів) - 1 815,03 грн).
Здійснивши перевірку правильності розрахунку позивача щодо нарахованих відсотків річних у розмірі 19 126,98 грн, судом встановлено, що такі здійснено арифметично вірно, у відповідності до умов п. 7.4 Комерційних пропозицій №№ 3, 5 та вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв`язку з чим суд визнає даний розрахунок обґрунтованим.
Вирішуючи клопотання відповідача про зменшення 15% річних до 3%, суд враховує таке.
Стягнення процентів річних має виключно компенсаційний характер. Воно спрямоване на компенсацію кредитору матеріальних втрат від неможливості користування належними йому грошовими коштами та відновлення його майнової сфери, а не на покарання боржника чи отримання кредитором додаткового доходу.
У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, згідно з яким, з огляду на компенсаційний характер відповідальності, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності (ст. 3, 509 ЦК України), виснувано, що суд, за певних умов, має право зменшити розмір процентів річних, якщо їх договірний розмір є очевидно непропорційним наслідкам правопорушення або створює для боржника нерозумний та непосильний майновий тягар.
Зменшення розміру договірних відсотків річних є можливим у разі, якщо їх розмір є очевидно неспівмірним із наслідками порушення зобов`язання, перетворюється для боржника на непомірно надмірний тягар та призводить до безпідставного збагачення кредитора, порушуючи загальні засади цивільного законодавства - справедливість, добросовісність та розумність. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані на відновлення майнової сфери потерпілого, а не на покарання боржника чи отримання кредитором надмірних прибутків, які неспівмірні з розміром основного боргу.
У постанові від 02.07.2025 у справі № 903/602/24 Великою Палатою Верховного Суду зауважено, що при зменшенні договірного розміру процентів річних суд обмежений нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України. Законодавчо встановлена ставка 3% річних є мінімальним гарантованим розміром компенсації, на який може розраховувати кредитор за відсутності спеціальних застережень. Тому зменшення судом договірної ставки річних (15%) можливе саме до рівня не менше 3% річних.
Оцінюючи співмірність заявлених позивачем вимог, суд вважає, що у даній справі наявні обставини, які свідчать про надмірність та непропорційність заявленої до стягнення суми 15% річних.
За договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії», який є публічним договором приєднання, умови якого ( включаючи Комерційні пропозиції № 3 та № 5), розроблені позивачем в односторонньому порядку на основі Типового договору, та на які відповідач погодився безакцептно шляхом фактичного споживання електроенергії, позбавляють можливості вести переговори щодо зміни або виключення пункту 7.4 щодо встановлення збільшеного розміру річних (15%).
Заборгованість відповідача за послуги з розподілу електроенергії становить 28 474,27 грн. Водночас позивач просить стягнути 15% річних у сумі 19 126,98 грн, що становить понад 67% від суми основного боргу, інфляційні втрати у сумі 19 802,97 грн, пеню у сумі 826,22 грн, відтак сума нарахувань (39 756,17 грн) суттєво перевищує розмір основного боргу.
Нарахування 15% річних у такому розмірі перетворює цивільно-правову відповідальність з компенсаційного заходу на каральний інструмент та джерело отримання додаткового прибутку, що суперечить сутності ст. 625 ЦК України.
Судом задоволено вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у сумі 19 802,97 грн, які перекривають знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь період прострочення, тому стягнення річних за підвищеною договірною ставкою 15% створює явно надмірне навантаження на боржника.
На думку суду, в порядку ст.551 ЦК України зменшення річних до 3% ( законодавчо встановленого розміру ) забезпечить дотримання майнового балансу інтересів сторін.
Здійснивши власний перерахунок 3% річних від суми заборгованості 28 474,27 грн за відповідні періоди прострочення, судом визначено, що загальна сума 3% річних становить 3 825,40 грн.
У задоволенні решти позовних вимог про стягнення річних у сумі 15 301,58 грн суд відмовляє.
Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема може забезпечуватися неустойкою.
Господарський кодекс України втратив чинність 28 серпня 2025 року згідно із Законом України № 4196-IX, однак його норми діяли на момент виникнення спірних правовідносин, тому суд до них застосовує норми статті 232 ГК України, яка регулює порядок та строки застосування штрафних санкцій.
Частиною 1 статті 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання (ч. 1 ст. 549). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Згідно ч.6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Пунктом 13.1 Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 та пунктом 13.1 Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання або неналежне виконання зобовязання припиняється через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.
Таким чином, п. 13.1 Комерційних пропозицій № 3 від 07.06.2019 та № 5 від 08.10.2021 узгоджено інший строк нарахування пені - один рік від дня виникнення прострочення, ніж загальний 6-місячний строк, передбачений ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України. Окрім цього, п. 14.1 Комерційних пропозицій № 3 та № 5, керуючись ст. 259 Цивільного кодексу України, сторони встановили збільшений строк спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій (пені), а саме п`ять років.
Здійснивши власний арифметичний розрахунок суми пені, з урахуванням п. 6.1, п. 13.1 та п. 14.1 Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 та Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021, судом визначено, що правомірною є пеня, нарахована у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за період з 07.12.2021 по 23.02.2022 (79 днів) у розмірі 826,22 грн (розрахунок суду долучено до матеріалів справи), котра як обґрунтована підлягає до задоволення.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо звільнення від сплати нарахованої пені у розмірі 826,22 грн, судом відхиляються з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 526, ст. 527, 530, 629 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з п. 4.17 розділу IV Правил роздрібного ринку електричної енергії (ПРРЕЕ), за несвоєчасну оплату передбачених договором платежів споживач сплачує неустойку (пеню) та інші платежі згідно із законодавством та договором.
Пунктом 6.1 Комерційної пропозиції № 3 від 07.06.2019 та Комерційної пропозиції № 5 від 08.10.2021 визначено, що за внесення передбачених умовами договору платежів з порушенням термінів Постачальник має право нарахувати Споживачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення.
Позивачем дотримано умови п. 13.1 Комерційних пропозицій № 3 та № 5 про припинення нарахування штрафних санкцій через один рік від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, а також п. 14.1 Комерційних пропозицій щодо узгодження сторонами на підставі ст. 259 ЦК України збільшеного 5-річного строку спеціальної позовної давності щодо вимог про стягнення штрафних санкцій.
Слід зазначити, що заборгованість відповідача за електроенергію виникла зу розрахункові періоди січень, лютий, березень 2021 року та січень 2022 року, тобто до початку введення в Україні воєнного стану, а позивачем нараховано пеню за період з 07.12.2021 по 23.02.2022 (79 днів) у загальній сумі 826,22 грн.
З 24.02.2022 нарахування пені позивачем припинено, у відповідності до підпункту 16 пункту 1 Постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413 «Про внесення змін до постанови НКРЕКП від 25 лютого 2022 року № 332 та визнання такою, що втратила чинність, постанови НКРЕКП від 08 квітня 2020 року № 766», якою зупинено нарахування та стягнення штрафних санкцій за договорами на ринку електроенергії на період дії воєнного стану.
Таким чином, позивач не здійснював нарахування пені за період дії воєнного стану, а заявлена до стягнення сума пені (826,22 грн) стосується виключно періоду прострочення, який мав місце до 24.02.2022. За таких обставин, посилання відповідача на введення воєнного стану як на підставу для звільнення від пені за довоєнний період, є необґрунтованими. Право на заявлення пені позивач не втратив, оскільки п`ятирічний строк позовної давності не сплив щодо пені, відтак заява про його застосування до вимоги про стягнення пені до задоволення не підлягає.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України зменшення розміру належної до сплати пені є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується за наслідками оцінки обставин справи у їх сукупності та наданих учасниками справи доказів.
Проте для реалізації цього права відповідач повинен довести наявність виняткових обставин, зокрема надмірності розміру пені порівняно зі збитками кредитора, тяжкого фінансового стану.
Відповідачем не надано доказів, на підтвердження обставин , які дають суду право на зменшення пені. Суд враховує, що сума заявленої пені становить 826,22 грн, що складає менше 2,9% від суми основного боргу (28 474,27 грн). Зазначена сума пені є незначною, співмірною з розміром заборгованості, не має надмірного чи карального характеру, відтак підстав для зменшення розміру пені суд не вбачає.
Посилання відповідача на статус органу місцевого самоврядування (бюджетної установи) та відсутність бюджетних асигнувань як на підставу для звільнення від сплати пені є безпідставними, оскільки відсутність бюджетних коштів не можуть бути виправданням для невиконання зобов`язань та не звільняють суб`єкта господарювання/орган місцевого самоврядування від цивільно-правової чи господарсько-правової відповідальності за порушення умов договору.
Ураховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що нарахована позивачем пеня у сумі 826,22 грн є обґрунтованою, розрахованою відповідно до умов договору та вимог закону за довоєнний період, а клопотання відповідача про звільнення від сплати пені , як безпідставне суд відхиляє.
Висновки господарського суду за результатами вирішення спору
Відповідно до ст. 20 Цивільного кодексу України право на захист особа здійснює на свій розсуд.
За змістом статей 13, 74 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, і кожна сторона повинна довести належними, допустимими та вірогідними доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Принцип диспозитивності, закріплений у ст. 14 ГПК України, визначає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
У відповідності до вимог ст.ст. 76-79 ГПК України належними є докази, які підтверджують обставини предмета доказування; допустимими - докази, отримані у встановленому законом порядку; достовірними - докази, створені за відсутності викривлення відомостей; а вірогідними - докази, які є більш переконливими порівняно з доказами іншої сторони.
Здійснюючи оцінку доказів за своїм внутрішнім переконанням відповідно до ст. 86 ГПК України, судом досліджено наявні у матеріалах справи докази в сукупності та їх взаємозв`язку.
За результатами розгляду справи судом встановлено факт порушення відповідачем зобов`язань з оплати послуг з розподілу електричної енергії за договором про постачання електричної енергії постачальником «останньої надії» у заявленому періоді, у зв`язку з чим визнав обґрунтованими вимоги про стягнення 19 802,97 грн інфляційних втрат (ст. 625 ЦК України, п. 7.4 Комерційних пропозицій); 826,22 грн пені за період з 07.12.2021 по 23.02.2022; 3 825,40 грн - 3% річних відсотки річних за період прострочення грошового зобов`язання.
Водночас, реалізуючи дискреційні функції, з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду (постанови від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22), виходячи з засад справедливості, добросовісності, розумності та співмірності заходів цивільно-правової відповідальності, судом зменшено розмір договірних відсотків річних з 15% до 3% річних.
У зв`язку з цим у задоволенні вимог позивача про стягнення відсотків річних у сумі 15 301,58 грн суд відмовляє.
Розподіл судових витрат.
Судові витрати, що складаються із сплаченого позивачем судового збору, згідно зі ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача у справі, незважаючи на зменшення розміру відсотків річних, що узгоджується з правовою позицію щодо розподілу судових витрат, викладеною у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 05.04.2018 у справі № 917/1006/16, від 03.04.2018 у справі № 902/339/16, від 22 січня 2019 року у справі № 908/784/18, від 04 червня 2019 року у справі № 916/1803/18, від 26 червня 2020 року у справі № 905/1745/19, від 10 грудня 2021 року у справі № 911/831/21.
Керуючись ст.2, 4, 42, 46, 73, 74, 80, 86, 123, 129, 219, 220, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Зборівської міської ради Тернопільського району Тернопільської області (вул. Б.Хмельницького, будинок 24, м.Зборів Тернопільського району Тернопільської області, ідентифікаційний код 04058410) на користь Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "УКРІНТЕРЕНЕРГО" (вулиця Кирилівська, будинок 85, м. Київ, ідентифікаційний код 19480600) - 28 474грн 27коп. основного боргу, 19 802грн 97коп. інфляційних втрат, 3 825грн 40коп. - річних, 826грн 22 коп. пені та 2 662грн 40коп. в повернення сплаченого судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. У решті позову, - відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст.256 ГПК України).
Повне рішення складено 17.09.2026.
Суддя Н.О. Андрусик