Справа №:761/885/26
Провадження №: 2/755/11505/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
"18" вересня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Марфіної Н.В., розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, клопотання відповідача про зупинення провадження у цивільній справі №761/885/26 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, -
у с т а н о в и в:
В провадженні Дніпровського районного суду м. Києва знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди.
16.09.2026 року до суду надійшло клопотання відповідач про зупинення провадження у справі, в якому відповідач просить зупинити провадження у цивільній справі №761/885/26 за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України - у зв`язку з перебуванням відповідача у складі Збройних Сил України.
Обґрунтовуючи клопотання відповідач посилається на те, що він з 12 березня 2022 року і по теперішній час проходить військову службу у складі Збройних Сил України, що підтверджується відповідною довідкою про проходження військової служби. Крім того, відповідно до витягу з наказу командира військової частини, з 25 серпня 2026 року відповідач залучений окремим розпорядженням до виконання бойових (спеціальних) завдань. Таким чином, на теперішній час відповідач не лише проходить військову службу, а й безпосередньо залучений до виконання бойових (спеціальних) завдань, що об`єктивно унеможливлює його належну та безпосередню участь у судовому розгляді. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 Цивільного процесуального кодексу України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан. Зазначена норма встановлює саме обов`язок суду, а не право суду на власний розсуд вирішувати питання про зупинення провадження. Враховуючи, що ОСОБА_3 є відповідачем у даній справі, проходить військову службу у складі Збройних Сил України та на теперішній час залучений до виконання бойових (спеціальних) завдань, наявні передбачені законом підстави для зупинення провадження у справі. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 253 ЦПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, провадження у справі зупиняється до припинення перебування сторони у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан. При цьому відповідач не ухиляється від участі у справі та не має наміру уникати судового розгляду. Його інтереси у справі представляє ОСОБА_4 на підставі належним чином оформленої довіреності. Зупинення провадження у цій справі є необхідним для забезпечення передбаченого законом процесуального статусу відповідача та реальної можливості здійснення ним своїх процесуальних прав після усунення обставин, які стали підставою для зупинення.
Суд, вивчивши зміст клопотання про зупинення провадження у справі та додатки до нього, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку про те, що клопотання підлягає до задоволення, з огляду на наступне.
21.05.2026 року до Дніпровського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою суду від 14.09.2026 року відкрите провадження у справі та призначений розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику сторін.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1, ч. 2 ст. 251 ЦПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. З питань, зазначених у цій статті, суд постановляє ухвалу.
За змістом ст.ст. 253, 254 ЦПК України, провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених пунктом 2 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до припинення перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Провадження у справі поновлюється за клопотанням учасників справи або за ініціативою суду не пізніше десяти днів з дня отримання судом повідомлення про усунення обставин, що викликали його зупинення. Про поновлення провадження у справі суд постановляє ухвалу.
Згідно наявної в матеріалах справи копії довідки Військової частини НОМЕР_1 від 17.03.2026 року, лейтенант ОСОБА_3 перебуває на військовій службі з 12.03.2022 за контрактом у військовій частині НОМЕР_1 з 19.07.2024 по теперішній час.
За змістом наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 24.08.2026 року №241: Вважати таким, що вибув у відрядження до військової частини НОМЕР_2 Служби безпеки України, місто Київ, Донецька, Дніпропетровська, Запорізька та АДРЕСА_1 , з 25.08.2026 року до окремого розпорядження для виконання бойових (спеціальних) завдань лейтенанта ОСОБА_3 , начальника служби пально-мастильних матеріалів тилу логістики військової частини НОМЕР_1 .
Оскільки відповідач ОСОБА_3 проходить службу у Збройних Силах України, провадження у справі підлягає обов`язковому зупиненню на підставі положень п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України.
За змістом ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Вирішуючи питання про зупинення провадження у справі суд прийняв до уваги правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.11.2025 року у справі №754/947/22.
Так, у зазначеній постанові суд касаційної інстанції, зокрема, зазначив наступне:
- У цивільному процесі підстави зупинення провадження регламентовані статтями 251 та 252 ЦПК України. Стаття 251 ЦПК України встановлює обов`язок для суду зупиняти провадження у справі на відміну від статті 252 ЦПК України.
- Відповідно до пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
- Зазначені норми права забезпечують дотримання фундаментальних засад правосуддя, гарантованих як Конституцією України, так і статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а саме: права на доступ до суду та права на справедливий розгляд справи. У цьому випадку це стосується реалізації процесуальних прав військовослужбовців у судочинстві. Особи, які мобілізовані на військову службу у період воєнного стану, виконують конституційний обов`язок із захисту України від збройної агресії. Військові формування у період воєнного стану діють у єдиній організаційній структурі з метою виконання завдань, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
- Отже, правила, визначені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України, мають для суду визначальний характер. Формулювання «суд зобов`язаний» не дозволяє суду діяти на власний розсуд.
- Щодо тлумачення терміну «переведені на воєнний стан» Велика Палата Верховного Суду зазначає таке. Як уже зазначалося вище, Указом Президента України введено воєнний стан на всій території України. Цим же Указом на військове командування усіх рівнів покладено обов`язок здійснювати заходи, необхідні для забезпечення оборони України.
- Профільне законодавство, зокрема Закон № 3543-XII та Закон № 1932-ХІІ, хоч і не використовує термін «переведення на воєнний стан», натомість оперує поняттям «переведення на організацію і штати воєнного часу». Така трансформація військових формувань є одним із ключових заходів, що вживаються у випадку введення в державі воєнного стану та загальної мобілізації.
- З моменту оголошення загальної мобілізації та введення воєнного стану Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування переводяться в спеціальний правовий режим функціонування в цілому. Це виключає необхідність у додатковому з`ясуванні питання щодо переведення певної військової частини «на воєнний стан». Юридичний статус з`єднань, військових частин, підрозділів та інших складових структури ЗC України та інших військових формувань, що функціонують в умовах воєнного стану, не залежить від місця їх дислокації чи характеру виконуваних ними завдань, як-то перебування в районі воєнних (бойових) дій та участь в них.
- Водночас приписи пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України не пов`язують можливість застосування цієї норми права з умовою перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, -військовослужбовця у військовій частині, що залучена до ведення безпосередніх бойових дій. До того ж військовослужбовець упродовж особливого періоду може в будь-який момент бути відрядженим до військової частини, задіяної до таких дій (підпункт 4-1 пункту 251 розділу XIV Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008). Сучасні форми та способи ведення війни, виконання бойових завдань вимагають участі у бойових діях та захисті суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України не тільки по умовній лінії фронту.
- Велика Палата Верховного Суду зазначає, що з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування в цілому потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан» для цілей застосування пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм.
- Упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації для застосування судом пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд має отримати докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі.
- Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке. Системне тлумачення пункту 2 частини першої статті 251 та статті 254 ЦПК України дозволяє зробити висновок про те, що підставами для поновлення зупиненого на підставі цієї процесуальної норми права провадження у справі можуть бути: припинення, у тому числі призупинення, перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань під час дії воєнного стану в Україні; припинення воєнного стану в Україні, навіть якщо відповідні особи продовжують військову службу у певній військовій частині, якщо тільки ця військова частина не залишається переведеною на воєнний стан через запровадження / збереження цього стану для певної території України або не залучена до проведення антитерористичної операції.
- Для тлумачення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України маємо застосовувати телеологічне (цільове) тлумачення. Тобто визначити, якою була мета законодавця у запровадженні цього припису.
- Є зрозумілим, що мета законодавця у формулюванні такої конструкції була в тому, щоб гарантувати недоторканність прав тих осіб, які у запроваджений в Україні воєнний стан виконують конституційний обов`язок, пов`язаний із захистом Батьківщини від ворога, - військовослужбовців.
- За нинішньої редакції пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України в суду є обов`язок, а не право зупинити провадження у справі в разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
- Тож норма пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, яка встановлює обов`язок суду зупинити провадження, є спеціальною захисною гарантією для військовослужбовців, які через виконання конституційного обов`язку із захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України (стаття 65 Конституції України) об`єктивно позбавлені можливості брати активну участь у судовому процесі, захищати свої права, свободи та інтереси.
- За таких умов розсуд суду є доволі обмеженим у тому, щоб не застосовувати таке обов`язкове зупинення провадження у судовій справі.
- Водночас обов`язок суду зупинити провадження не повинен тлумачитися всупереч волі та інтересам військовослужбовця як учасника цивільного процесу. Тож застосовувати пункт 2 частини першої статті 251 ЦПК України не можна тоді, коли це безпосередньо суперечить інтересам військовослужбовця, який звернувся до суду як позивач та вимагає судового захисту його прав, свобод та/або інтересів, а так само військовослужбовця як відповідача чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, який прагне продовження розгляду справи по суті за його відсутності.
- Тобто ключовим під час вирішення питання про зупинення провадження у справі на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України є саме воля військовослужбовця як сторони чи третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.
- Отже, під час застосування правил пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України та аналогічних процесуальних норм права, визначених у пункті 3 частини першої статті 227 ГПК України та в пункті 5 частини першої статті 236 КАС України, судам потрібно виходити з такого: 1)з моменту введення в Україні воєнного стану і до моменту його скасування чи припинення Збройні Сили України та інші утворені відповідно до закону військові формування потрібно вважати такими, що «переведені на воєнний стан»; 2) упродовж дії воєнного стану в Україні та проведення загальної мобілізації належними для застосування судом згаданих вище норм процесуального права є докази (військовий квиток, накази командира військової частини тощо), що містять інформацію про те, що військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору) перебуває на військовій службі; 3) якщо військовослужбовець (сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору), права якого захищають положення пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України, висловлює власну волю проти зупинення провадження у справі та прагнення продовжувати розгляд справи (особисто або через представника), суд має врахувати його волевиявлення та продовжити здійснювати судочинство у відповідному провадженні.
Ураховуючи надані стороною відповідача докази перебування на військовій службі, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі підлягає до задоволення.
Поряд із цим, суд вважає за необхідне зобов`язати сторону відповідача повідомити суд про усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі, оскільки скасування воєнного стану безумовно буде загальновідомим фактом, натомість демобілізація окремого військовослужбовця може настати і раніше при наявності особливих обставин щодо конкретної особи.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 251, 253, 254, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд, -
п о с т а н о в и в :
Клопотання відповідача про зупинення провадження у цивільній справі №761/885/26 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди - задовольнити.
Зупинити провадження у цивільній справі №761/885/26 за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди до припинення перебування відповідача ОСОБА_3 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
Зобов`язати сторону відповідача негайно, але не пізніше двох днів від дня усунення обставин, що стали підставою для зупинення провадження у справі повідомити суд про припинення перебування відповідача ОСОБА_3 у складі Збройних Сил України, що переведені на воєнний стан.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складання повного тексту ухвали суду.
Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Текст ухвали складений та підписаний суддею 18.09.2026 року.
Суддя -