Справа №:755/872/26
Провадження №: 2/755/2180/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"18" вересня 2026 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді: Гончарука В.П.,
за участю секретарів: Оніщука Р.О., Мовчан А.С.
позивача ОСОБА_1 , представника позивачів ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа : ОСОБА_5 про виселення, суд, -
В С Т А Н О В И В :
Позивачі ОСОБА_6 та ОСОБА_3 звернулися з позовом до ОСОБА_3 та відповідно до позовних вимог просили суд виселити відповідача з квартири АДРЕСА_1 .
Вимоги позивачів мотивовані тим, що вони є співвласниками спірної квартири АДРЕСА_1 , а саме кожному з позивачів належить по частині спірної квартири, що складає частину квартири.
Інша частини спірної квартири належить третій особі ОСОБА_5 .
ОСОБА_5 та ОСОБА_7 є подружжям .
Як стверджують позивачі по справі в даній квартирі проживає третя особа ОСОБА_5 разом зі своєю родиною, а саме з дружиною ОСОБА_4 та їх неповнолітніми дітьми.
Третя особа змінила вхідні двері та замки, та чинить перешкоди в користуванні вказаною спірною квартирою позивачем.
Дана обставина стала підставою для звернення позивачів з відповідним позовом до Дніпровського районного суду м.Києва та за результатами розгляду цивільної справи 755/18295/23 судом було ухвалено «Вселити ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1 .
Зобов`язати ОСОБА_5 не перешкоджати ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в користуванні квартирою АДРЕСА_1 .
Зобов`язати ОСОБА_5 передати ключі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від вхідних дверей квартири АДРЕСА_1 ».
Про те у спірній квартирі проживає відповідач по справі ОСОБА_4 підтверджується заявою ОСОБА_5 , яку було адресовано на адресу Шевченківського районного суду м.Києва від 4.11.2025 р. та ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 17.11.2025 р., що була постановлена в рамках цивільної справи №755/16397/25 за заявою ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , який діє в своїх інтересах та як законний представник в інтересах ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , заінтересована особа: ОСОБА_1 про видачу обмежувального припису, та вказаним процесуальним рішенням було встановлено, що відповідач ОСОБА_4 проживає саме у спірній квартирі за адресою: АДРЕСА_2 .
З врахуванням того, що ОСОБА_4 заселилася в спірну квартиру без дозволу позивачів по справі, останні просять її виселити як таку, що не має права на користування спірною квартирою, як тимчасового мешканця.
В судовому засіданні представник позивачів та позивач наполягали на задоволені позову з обставин, що викладені в позовній заяві та просили позов задовольнити, вказуючи на те, що позивачі не можуть дійти згоди користування спірною квартирою з іншим співвласником ОСОБА_5 та відповідач ОСОБА_4 проживає в спірній квартирі без згоди позивачів
Позивачі не мають змоги користуватися спірною квартирою в зв`язку з чим звернулися з вказаним позовом.
Факт проживання відповідача ОСОБА_4 в спірній квартирі підтверджується ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 17.11.2025 р.
Відповідач в судове засідання не з`явилася, надавала до суду клопотання про відкладання судових засідань, але доказів поважності неявки в зал судового засідання не надала.
Третя особа в зал судового засідання не з`явився, також подавав клопотання про відкладення розгляду справи, поважність своєї неявки обґрунтовував службовими відрядженнями.
Суд, заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши письмові докази, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є власником частини квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом, що видане державним нотаріусом Десятої київської державної нотаріальної контори 18.02.2022 року та зареєстровано в реєстрі за № 1-111.
ОСОБА_1 є власником частини квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за законом, що видане державним нотаріусом Десятої київської державної нотаріальної контори 18.02.2022 року та зареєстровано в реєстрі за № 1-113.
Згідно інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно іншим співвласником частини квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_5 .
Як слідує з матеріалів справи, що між позивачами та третьою особою й відповідачем склалися неприязні стосунки стосовно користування, розпорядження та володіння спірною квартирою АДРЕСА_3 та як наслідок рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 25.04.2024 р. ( справа 755/18295/23 було ухвалено «Вселити ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1 .
Зобов`язано ОСОБА_5 не перешкоджати ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в користуванні квартирою АДРЕСА_1 .
Зобов`язано ОСОБА_5 передати ключі ОСОБА_3 та ОСОБА_1 від вхідних дверей квартири АДРЕСА_1 ».
Відповідно до вимог ч.4 ст. 82 ЦПК України слідує, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом
Тобто як слідує з матеріалів справи, що в спірній квартирі проживає третя особа ОСОБА_5 разом зі своєю родиною: дружиною ОСОБА_4 та двома малолітніми дітьми.
Як слідує з матеріалів справи, що спірна квартира АДРЕСА_1 є однокімнатною квартирою, загальною площею 33,4 м.2,житлова площа 16,9 м.2.
Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Згідно із ст.ст. 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, у тому числі й у судовому порядку. Способами захисту цивільних прав та інтересів, можуть зокрема бути: припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення та інші.
Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь-яких порушень його прав хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст. ст. 16, 386, 391 Цивільного кодексу України.
Об`єктом власності особи може бути, зокрема, житло - житловий будинок, садиба, квартира. (ст. ст. 379, 382 Цивільного кодексу України)
Права власника житлового будинку квартири визначені у ст. 383 Цивільного кодексу України яка передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім`ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Обмеження чи втручання у право власника можливе лише з підстав, передбачених законом.
Як слідує з матеріалів справи, що відповідач ОСОБА_4 є дружиною (членом сім`ї) ОСОБА_5 , якому належить спірної квартири, тобто ОСОБА_4 .
У відповідності до положень норм статей 15,16,391,386 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.
Відповідно до ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійснені лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Рішенням Дніпровського районного суду м.Києва від 25.04.2024 р. було ухвалено «Вселити ОСОБА_3 та ОСОБА_1 до квартири АДРЕСА_1 .
Зобов`язано ОСОБА_5 не перешкоджати ОСОБА_3 та ОСОБА_1 в користуванні квартирою АДРЕСА_1 з передачею ключів від спірної квартири.
В той же час до суду не надано доказів того, що рішення суду від 25.04.2024 р. виконано, чи на даний час перебуває на виконанні, що саме відповідач ОСОБА_4 чинить перешкоди в користуванні та розпорядження спірною квартирою позивачем чи здійснює будь - які протиправні дії по відношенню до останніх, а також не надано доказів того, що відповідач ОСОБА_4 на постійній основі проживає в спірній квартирі.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства.
Відповідно до частини першої ст.383 Цивільного кодексу України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб і не має право використовувати його для промислового виробництва.
Згідно положень частин другої ст. 386 Цивільного кодексу України власник, який має право передбачити можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинене нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.
Відповідно до ст.321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійснені лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.. (ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України)
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню.
Враховуючи наведене та керуючись ст.47 Конституції України, ст.ст. 311, 321, 379, 382, 383, 386, 391 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2, 10, 76, 77-81, 89, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
У Х В А Л И В :
В задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа : ОСОБА_5 про виселення - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 18 вересня 2026 р.
Суддя: