СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
пр. № 2-з/759/134/26
ун. № 759/24270/26
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2026 року м. Київ
Суддя Святошинського районного суду міста Києва Твердохліб Ю.О.,за участю секретаря Жиглій Є.В., розглянувши матеріали заяви представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Угорчак Наталії Михайлівни про визнання недійсним договору дарування,-
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2026 року ОСОБА_1 звернулася до суду через систему «Електронний суд» з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Угорчак Н.М. про визнання недійсним договору дарування.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.09.2026 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. та 03.09.2026 року справу передано судді.
Ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 08.09.2026 року позовну заяву залишено без руху.
17.09.2026 року від представника позивача через систему «Електронний суд» надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою судді Святошинського районного суду міста Києва від 17.09.2026 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.
Представник позивача подав заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка на даний час належить ОСОБА_4 . Заборонити ОСОБА_4 до набрання законної сили рішенням суду у даній справі відчужувати зазначену квартиру будь-яким способом, у тому числі шляхом укладення договорів купівлі-продажу, дарування, міни, довічного утримання, спадкового договору, внесення до статутного капіталу юридичних осіб, а також будь-яких інших правочинів, наслідком яких є перехід права власності. Заборонити державним реєстраторам речових прав на нерухоме майно, нотаріусам та іншим суб`єктам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.
Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 17.09.2026 року визначено головуючого суддю Твердохліб Ю.О. та 18.09.2026 року заяву про забезпечення позову передано судді.
Відповідно до ч.1 ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
З врахуванням наведеного, сторони в судове засідання не викликались, оскільки суд дійшов висновку про розгляд вказаної заяви за їх відсутності у відповідності до положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України.
При цьому, фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову та надані до неї документи, дійшов наступного висновку.
Згідно ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У постанові ВП ВС від 24 квітня 2024 року у справі № 754/5683/22 зазначено, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. Тобто можливість забезпечення судом позову не пов`язується з тим, чи підлягає рішення суду, ухвалене по суті спору, примусовому виконанню.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
Такої позиції дотримується Верховний Суд у своїй Постанові 17 жовтня 2018 року, справа № 183/5864/17-ц (провадження № 61-38692св18).
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 150 ЦПК України).
Вказана норма імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позовними вимогами.
Cпівмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.3-4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» від 22 грудня 2006 року N 9).
При цьому, згідно ч. 1, 2 ст. 151 ЦПК України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Так, судом встановлено, що між сторонами виник спір з приводу визнання недійсним договору дарування кватири, укладеного 23 липня 2026 року між ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_4 , посвідчений приватним нотаріусом ІваноФранківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Угорчак Наталією Михайлівною, зареєстрований у реєстрі за № 1717. Позивач просить скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_4 на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , проведену на підставі договору дарування від 23 липня 2026 року. Припинити право власності ОСОБА_4 на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Поновити право власності ОСОБА_3 на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Так, згідно ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з приписами ст. 6 Конвенції, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Відповідно до ст. 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, Європейський суд з прав людини у рішення від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
Суд, дослідивши матеріали поданої заяви, враховуючи підстави, предмет позову, що стосується визнання недійсним договору дарування спірної квартири, дійшов висновку про те, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також унеможливити ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Встановлено, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (номер інформаційної довідки 489021139, дата формування 06.08.2026 року) відповідач ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_2 .
Представник позивача зазначає щодо можливості реалізувати зазначене майно відповідачем шляхом продажу, або будь-якого іншого відчуження майна на користь третіх осіб, що в свою чергу може ускладнити виконання рішення суду у цій справі в разі задоволення позовних вимог.
Суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову є обґрунтованою та підлягає задоволенню, а тому вважає за необхідне накласти арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві приватної власності ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 23.07.2026 року, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Угорчак Н.М., зареєстрований в реєстрі за № 1717. реєстраційний номер об`єкта нерухомості 417870180000.
Керуючись ст.ст. 149, 150, 153, 259-261, 353-355 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа: Приватний нотаріус Івано-Франківського рай. нотаріального округу Івано-Франківської обл. Угорчак Наталії Михайлівни про визнання недійсним договору дарування - задовольнити.
Накласти арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_4 на підставі договору дарування від 23.07.2026 року, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Угорчак Н.М., зареєстрований в реєстрі за № 1717. реєстраційний номер об`єкта нерухомості 417870180000.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення.
Суддя Ю.О.Твердохліб