П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 вересня 2026 року
м. Рівне
Справа № 564/5277/25
Провадження № 22-ц/4815/982/26
Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Боймиструка С.В., суддів: Гордійчук С.О., Шимків С.С.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 16 лютого 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
В С Т А Н О В И В :
25 грудня 2025 року представник ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (надалі - позивач) звернувся у суд з позовом до ОСОБА_1 (надалі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором №1394-8343 від 13.05.2024 р. у розмірі 50 000,00 грн. та судові витрати, що складаються з судового збору в розмірі 2422,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 13.05.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та ОСОБА_1 за допомогою веб-сайту creditkasa.com.ua укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1394-8343.
Вказує, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНАС» виконало у повному обсязі свої зобов`язання за договором, перерахувало суму кредиту на картковий рахунок, вказаний позичальником в його особистому кабінеті.
Станом на 10.11.2025 заборгованість за кредитом становить 64 425 грн. 00 коп., з яких: 10000 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 52925 грн. 00 коп. - заборгованість за нарахованими процентами, 1500 грн. 00 коп. - заборгованість за комісією.
При цьому кредитодавцем прийнято рішення про застосування до позичальника Програми лояльності, часткового списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 14425 грн. 00 коп., за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 50 000 грн.
Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 16 лютого 2026 року позову ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1394-8343 від 13.05.2024 станом на 10.11.2025 в сумі 12100 (дванадцять тисяч сто) грн. 00 коп.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» понесені судові витрати зі сплати судового збору у сумі 586 (п`ятсот вісімдесят шість) грн. 22 коп.
У поданій апеляційній скарзі представник ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" із рішенням суду першої інстанції не погоджується, вважає, що рішення в частині часткової відмови в стягненні заборгованості, зокрема щодо відмови у нарахуванні та стягненні процентів за користування кредитом в строк договору, а саме 365 днів є незаконним, таким що прийнято з неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням судом норм матеріального права з огляду на наступне.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відмовляючи частково в задоволені позову, суд першої інстанції у вищезазначеному рішенні суду зазначив стягнути на користь ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» у розмірі 12 100.00 грн., що складається з простроченої заборгованості за кредитом та прострочена заборгованість за нарахованими процентами у базовий період 21 день (п. 4.8. Договору), а не в строк договору 365 календарних днів (п. 4.13 Договору).
Вищезазначене свідчить про те, що суд належним чином не з`ясував обставини, що мають значення для справи, а саме щодо належного строку договору, що стало результатом часткового задоволення позову, а відтак і наслідком прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.
Покликаючись на п. 4.13 кредитного договору визначено законне право позивача нараховувати проценти за користування кредитом в межах строку договору (кредитування) погодженому між сторонами, а саме в межах 365 календарних днів (до 12.05.2025 р.), що було здійснено ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».
Зазначає, що відповідно до п. 4.23 Кредитного договору №1394-8343 від 13.05.2024 р. строк кредитування, тобто, строк на який надається Кредит Позичальнику: 365 (триста) календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику (далі - строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту 12.05.2025 року.
Покликається на п. 4.10 договору нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дати видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту: знижена % ставка - 1.45% в день; стандартна % ставка - 1.45% в день.
З наведеного вбачається, що ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» детально було описано інформацію як щодо базового періоду, так і щодо строку кредиту (строку кредитування), в зв`язку з чим суд першої інстанції помилково здійснив припущення, що строк договору (кредитування) є 21 день, а не 365 календарних днів, як визначено в умовах договору та дійшов до помилкового висновку, що договором визначено 2 строки, оскільки ці поняття чітко розмежовані Договором та Правилами відкриття кредитної лінії.
Звертає увагу апеляційного суду, що на дату укладення кредитного договору №1394-8343 від 13.05.2024 року - діяли законодавчі обмеження, згідно з якими максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 1,50%. Договір було укладено саме в цей перехідний період (з 23.04.2024 по 20.08.2024 включно), тому встановлена в договорі денна процентна ставка відповідала чинним вимогам законодавства та не перевищувала передбаченого граничного значення.
З наведених підстав просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю, стягнувши з відповідача на користь ТОВ "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" заборгованість за кредитним договором №1394-8343 від 13.05.2024 року в розмірі 50 000.00 гривень та судові витрати.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що 13.05.2024 року між ТОВ "Укр кредит фінанс" та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір про відкриття кредитної лінії №1394-8343.
Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на таких умовах: сума кредиту - 10000 гривень; строк кредитування - 365 днів; базовий період - 21 день; знижена та стандартна відсоткова ставка - 1.45 % в день; зі сплатою комісії за видачу кредиту строком на 365 днів.
Суд попередньої інстанції встановив, що свій обов`язок позивач виконав.
Натомість, пред`являючи позов, ТОВ "Укр Кредит Фінанс" покликалося на те, що відповідач своїх обов`язків за кредитним договором не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість, яка станом на 10.11.2025 року становила 64 425.00 гривень, однак, застосувавши програму лояльності і списавши частково заборгованість за нарахованими процентами у загальній сумі 14 425.00 гривень, заявлено до стягнення заборгованість в розмірі 50 000.00 грн.
Застосовано п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» який набрав законної сили.
Договір з відповідачем укладено 13 травня 2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому умова договорів щодо встановлення денної процентної ставки на рівні 1,45 % є нікчемною в силу положень частини п`ятої статті 8 та частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», тому суд першої інстанції дійшов висновку, що розмір заборгованості за процентами необхідно розраховувати за процентною ставкою 1 % в день.
Оскільки позивачем заявлено до стягнення заборгованість по тілу кредиту у розмірі 10 000 грн. 00 коп., то 1 % в день становить 100 грн. 00 коп.
Тому суд попередньої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову в сумі 12100 грн., яка складається із тіла кредиту 10000 грн, процентів за користування кредитом у межах строку кредитування 21 днів, із розрахунку 1 % від суми залишку заборгованості за кредитом за кожен день кредитування, що визначено п. 4.10 кредитного договору, в сумі 2100 грн. (10000 х 1 % = 100 грн. х 21 днів = 2100 грн.).
З вказаним висновком суду апеляційний суд не погоджується з огляду на наступне.
Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» доповнено статтю 8 ЗУ «Про споживче кредитування», яким обмежено денну процентну ставку. Вказаний Закон України прийнятий 22.11.2023 року та набрав чинності 24.12.2023 року.
П. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлений перехідний період у 240 днів із дозволеною ставкою: 120 днів 2,5%, 120 днів 1,5%, поширюється лише на договори, укладені до набрання Законом чинності, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання Законом чинності. Про це зазначено у ч. 2 розділу II Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» який набрав законної сили.
Таким чином, на дату укладення Кредитного договору №1394-8343 від 13.05.2024 року - діяли законодавчі обмеження, згідно з якими максимальний розмір денної процентної ставки не міг перевищувати 1,50%. Договір було укладено саме в цей перехідний період (з 23.04.2024 по 20.08.2024 включно), тому встановлена в договорі денна процентна ставка відповідала чинним вимогам законодавства та не перевищувала передбаченого граничного значення.
Колегія суддів рішення в частині стягнення з відповідача комісії за вказаним кредитним договором в сумі 1500 грн. не переглядає, оскільки відповідно до прохальної частини апеляційної скарги позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» оскаржує рішення в частині стягнення заборгованості за відсотками в сумі 40 000.00 гривень.
Апеляційний суд відхиляє завуальовані умови, які дозволяли кредитодавцю виходити за межі узгодженого строку та нараховувати непропорційно значні платежі, вказавши, що це суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності. Додатково зазначаючи, що у спірних правовідносинах підлягає застосуванню норма п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів", який передбачає можливість зменшення нарахованої заборгованості за процентами.
Суд апеляційної інстанції, застосовує вимогу ч. 8 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" щодо тлумачення неясних умов договору на користь споживача, дійшов висновку, що стягнення заборгованості має ґрунтуватися на чітко визначених сторонами умовах, а саме: сумі кредиту 10 000.00 грн.; 4545.00 грн. нарахованих процентів та строку 21 день, останній день строку базового періоду 02.06.2024.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про захист прав споживачів" несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.
Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509, ч.ч. 1, 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.
Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.
Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.
Наведене узгоджується із положеннями Резолюції Генеральної Асамблеї ООН від 09 квітня 1985 року № 39/248 "Керівні принципи для захисту інтересів споживачів", в якій зазначено, що, визнаючи, що споживачі нерідко перебувають у нерівному становищі з точки зору економічних умов, рівня освіти та купівельної спроможності, принципи захисту інтересів споживачів мають, зокрема, за мету сприяти країнам у боротьбі зі шкідливою діловою практикою усіх підприємств на національному та міжнародному рівнях, яка негативно позначається на споживачах.
Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10 листопада 2011 року № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).
У своєму Рішенні від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.
Колегія суддів касаційного суду зважала на те, що аналогічний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №902/417/18 якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.
Також у цій постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, керуючись принципами розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних, як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.
В справі, що переглядалася Верховним Судом, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги повністю, а суд апеляційної інстанції залишив відповідне рішення без змін.
Скасовуючи постанову Хмельницького апеляційного суду від 30 листопада 2023 року та направляючи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції справу, Верховний Суд зауважив, що під час розгляду справи суд апеляційної інстанції не спростував доводів позичальника щодо несправедливих умов нарахування розміру відсотків за несвоєчасно виконане зобов`язання за кожен день прострочення, зазначивши лише про те, що позичальник із позовом про визнання недійсним договору про відкриття кредитної лінії не звертався. При цьому звернув увагу й на те, що відсутність такого позову не є перешкодою для врахування інтересів відповідача у цій справі з метою дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів. З огляду на викладене доводи касаційної скарги щодо недослідження судами розрахунку суми боргу та невстановлення його реального розміру з урахуванням засад справедливості, добросовісності та розумності були частково обґрунтованими та підтвердилися під час перегляду справи у Верховному Суді.
Тому, обґрунтованою за правочином №1394-8343 від 13.05.2024 р. є заборгованість, що складається з: 10 000 грн. 00 коп. заборгованості за тілом кредиту, 4 545 грн. 00 коп. - відсотків за користування кредитом упродовж 21 строку кредитування, разом - 14 545.00 грн.
Тобто вартість обчислено за 21 день користування кредитними коштами. Фактично кредитор наполягає на розрахунку, що проведений з порушенням законодавства про споживче кредитування, тоді як такі нарахування неправомірні.
Як убачається, суд першої інстанції при вирішенні спірних правовідносин увагу на наведені обставини не звернув та застосував п. 17 Прикінцевих і перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» встановлений перехідний період, що призвело до ухвалення рішення, яке не може залишатися чинним.
Отже, враховуючи вище викладене, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість в розмірі 14 545.00 грн., станом на 02.06.2024, в межах строку кредитування.
Підставою для прийняття нової постанови - про часткове задоволення позову відповідно до пунктів 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, статті 141 ЦПК України суд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При поданні позовної заяви ТОВ «Укр КредитФінанс» сплачено судовий збір в сумі 2422,40 грн., відповідачем за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмірі 3 633.60 грн.
Внаслідок апеляційного перегляду позов задоволений на 29.09%.
Оскільки позов задоволено частково, то з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 29.09% від сплаченого судового збору, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, що становить 704 грн. 64 коп.
За подання апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у розмірі 3 633.60 грн. Апеляційна скарга задоволена частково. Тому з позивача на користь відповідача підлягають стягненню понесені ним витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно задоволеним вимогам (29,09%) 1 057.01 грн.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 16 лютого 2026 року задовольнити частково.
Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 16 лютого 2026 року - скасувати.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" 14 545 грн. 00 коп. заборгованості за кредитним договором № 1394-8343 від 13.05.2024 року, що складається тіла кредиту - 10 000.00 грн.; 4545.00 грн. - нараховані відсотки.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР КРЕДИТ ФІНАНС" судовий збір в розмірі 1 761 грн. 65 коп. за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий суддя Боймиструк С.В.
Судді: Гордійчук С.О.
Шимків С.С.