ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 702/1118/25
Провадження № 22-ц/821/1574/26
Категорія 304090000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Сіренка Ю.В.
за участю секретаря: Руденко А.О.
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал»,
представник позивача - Курляк Денис Миронович,
відповідач - ОСОБА_1 ,
представник відповідача: адвокат Зачепіло Зоряна Ярославівна,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 квітня 2026 року (ухваленого під головуванням судді Барської Т.М. в приміщенні Монастирищенського районного суду Черкаської області) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором ,-
в с т а н о в и в :
Короткий зміст позовних вимог
14 листопада 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 19.06.2023 між ТОВ «Селфі Кредит» (первісний кредитор) та ОСОБА_1 укладений Договір про надання споживчого кредиту №837877, який позичальник підписала електронним підписом, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, і за умовами якого ОСОБА_1 отримала 5 600,00 грн на погоджений умовами Договору строк та зобов`язалась повернути їх і сплатити позикодавцю проценти за користування цими коштами.
За вказаним Кредитним договором позичальник заборгувала ТОВ «Селфі Кредит», як первісному кредитору 33 566,40 грн, з яких 5 600,00 грн основного боргу (тіла кредиту), та 27 966,40 грн боргу за відсотками.
01.02.2024 ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит -Капітал» уклали Договір факторингу №01022024, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит -Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало права грошової вимоги до боржників, включно і до ОСОБА_1 за Кредитним договором №837877 від 19.06.2023.
Позивач вказує, що відповідач зобов`язання за кредитним договором не виконала ні перед первісним кредитором , ні перед позивачем.
На підставі наведеного, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» просило суд ухвалити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Кредитним договором в сумі 33 566,40 грн, судовий збір в розмірі 2 422,40 грн. та 8 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 квітня 2026 року позов - задоволено повністю.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» заборгованість за Договором про надання споживчого кредиту №837877 від 19.06.2023 в сумі 33 566,40 грн, з яких основний борг (тіло кредиту) 5 600,00 грн, а борг за процентами 27 966,40 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та 2 000,00 грн витрат на правову допомогу.
Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що суд, перевіривши розрахунок позивача, керуючись ст. 627 ЦК України та умовами Договору №837877 від 19.06.2023, встановив, що розмір основного боргу складає 5 600,00 гривень.
Проценти за користування отриманими в кредит коштами нараховані в рамках строку кредитування з 19.06.2023 по 01.02.2024, 227 днів - за стандартною ставкою 2,2%.
Доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 належним чином та в повному обсязі виконала кредитні зобов`язання, як щодо первісного кредитора, так і стосовно нового кредитора, суду не надано.
Суд дійшов висновку, що позичальник взяті на себе зобов`язання у повному обсязі не виконала, у передбачений в Договорі строк кошти, нараховані відсотки не повернула, у зв`язку із чим заявлені вимоги підлягають до повного задоволення.
Вирішуючи вимоги в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції виходив із того, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Врахувавши конкретні обставини цієї справи, суд дійшов переконання, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на підготовку лише одного процесуального документа - позовної заяви, зміст якої є типовим і майже повністю дублює умови Кредитного договору, тому заявлений позивачем розмір витрат на правничу (правову) допомогу підлягає зменшенню до 2 000,00 гривень.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
26 травня 2026 року представник ОСОБА_1 - адвокат Зачепіло З.Я. подала засобами поштового зв`язку апеляційну скаргу, в якій просила скасувати рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 квітня 2026 року і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, вважаючи рішення суду незаконним , необгрунтованим, прийнятим з неправильним застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права, при недоведеності позивачем обставин, що мають значення для справи належними та допустимими доказами.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено, що саме ОСОБА_1 проходила перевірку співробітниками ТОВ «ФК «Кредит-капітал», оскільки ні скан-копії документів, ні підтвердження проходження верифікації за допомогою технологій BankID на дослідження надано не було.
Вважає, що позивачем перед судом не доведено належними і допустимими доказами, що між первісним кредитором та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №837877 від 19.06.2023.
Вказує, що надані позивачем документи: кредитний договір№837877 від 19.06.2023 та лист № 20251020-761 ТОВ «Пейтек» про перерахування коштів , не є належними доказами, які підтверджують здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів саме відповідачу ОСОБА_1 , відтак неможливо ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідачу, оскільки повної інформації щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку відповідача матеріали справи не містять, а надана позивачем довідка є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили суду перевірити викладену в ній інформацію.
Позивачем не надано суду первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які підтверджують суму заборгованості за кредитним договором, а також факт видачі кредитних коштів саме відповідачу.
Вважає, що розрахунок заборгованості не можна покласти в основу рішення, оскільки з нього не можливо встановити формування заборгованості, її складові, суми погашеного позичальником тіла кредиту та відсотків, тому даний розрахунок не є належним доказом суми заборгованості.
Оскільки до позовної заяви не долучено документів: платіжне доручення; платіжна вимога-доручення; розрахунковий чек; платіжна вимога; меморіальний ордер, вважає, що за кредитним договором позивачем не надано первинних бухгалтерських документів, які б підтвердили, що первісний кредитор виконав умови договору щодо видачі коштів на картковий рахунок відповідача.
При задоволенні позовних вимог щодо стягнення процентів за кредитним договором судом першої інстанції проігноровано та не застосовано норми Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів».
Вважає, що розмір відсотків за несвоєчасно виконані зобов`язання за кожен день прострочки, що в результаті становить 27 966,40 грн , є несправедливим в розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».
Також не погоджується із рішенням суду в частині вирішення питання про стягнення витрат на правничу допомогу, та вважає, що розмір витрат має відповідати критеріям розумної необхідності та реальності таких витрат.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Черкаського апеляційного суду 23 червня 2026 року, представник ТОВ «Кредит-Капітал» - Курляк Д.М., просив апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 квітня 2026 року залишити без змін, вважаючи доводи апеляційної скарги необгрунтованими.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що паперова копія Договору про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» №837877 підтверджує, що 19.06.2023 між ТОВ «Селфі Кредит» (далі у тексті також кредитодавець, первісний кредитор) та ОСОБА_1 (далі у тексті також відповідач, позичальник) укладений Договір про споживчий кредит №837877 (далі у тексті також Договір №837877, Договір, Кредитний договір, правочин).
Відповідно до умов Договору кредитодавець зобов`язується надати позичальнику кредит у сумі 5 600,00 грн строком на 360 днів (п. 1.4 Договору) зі сплатою процентів у розмірі 2,2% за стандартною процентною ставкою (п. 1.5.1 Договору) з періодичністю платежів кожні 30 днів, а споживач зобов`язався повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.
Кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки маска карти № НОМЕР_1 (п. 2.1 Договору).
За змістом п. 3.1 Договору нарахування процентів здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування ним протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом складає 49 952,00 грн (п. 1.8 договору).
Товариство має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача (підпункт 3 п. 4.1 Договору).
За змістом п. 5.1 Договору повернення кредиту та сплата процентів за користування ним, включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюється згідно Графіка платежів.
Однак, у разі направлення позичальником коштів з метою повернення кредиту у повному обсязі або частково заборгованості за кредитом, у тому числі, але не виключно, достроково або при наявності прострочення, проценти за фактичний термін користування кредитом повинні бути сплачені до моменту такого повернення (п.5.3. Договору).
У разі, якщо позичальник затримав сплату частини кредиту та або процентів щонайменше на один календарний місяць, позикодавець має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого не настав, у повному обсязі (п.5.4 Договору).
Пунктом 9.6 Договору сторони правочину обумовили, що договір укладається шляхом направлення його тексту, підписаного зі сторони товариства електронним підписом, в особистий кабінет позичальника. Електронний підпис позикодавця створюється на Договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи та відтиску печатки товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком, попередньо узгодженим сторонами. Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронним підписом позичальника, що створений шляхом використання ним одноразового ідентифікатора, який формується автоматично на стороні позикодавця для кожного разу використання та направлення споживачу на номер мобільного телефону.
Розділ 10 паперової копії електронного Договору зі сторони позикодавця містить нерозбірливий підпис директора А.М. Докучеєва та печатку Товариства, а зі сторони позичальника - віддруковані відомості про підписання його ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором К767 19.06.2023 о 15:45:09 (а.с.16 на звороті).
Згідно з погодженим сторонами Графіком платежів, відповідач зобов`язалася кожні 30 дні сплачувати позикодавцю по 3 696,00 гривень процентів, а в дату останнього платежу 13.06.2024 - 9 296,00 гривень, з яких 5 600,00 гривень кредиту і 3 696,00 гривень процентів за користування ним (а.с.17).
Паспорт споживчого кредиту відповідає умовам Договору №837877 і містить відомості про його підписання відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором К767 (а.с.18, 19).
Інформаційним повідомленням від споживача фінансових послуг ОСОБА_1 передала ТОВ «Селфі Кредит» персональні дані третіх осіб для використання їх кредитодавцем з метою інформування про необхідність виконання позичальником зобов`язань за укладеним Договором про надання споживчого кредиту №837877 від 19.06.2023. Повідомлення містить відомості про його підписання ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором К767 19.06.2023 о 15:45 (а.с.19 на звороті).
Підписана заступником директора з операційних питань ТОВ «Селфі Кредит» Довідка про ідентифікацію підтверджує, що клієнт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з якою укладений Договір №837877 від 19.06.2023, ідентифікована ТОВ «Селфі Кредит» за застосованим для підписання правочину одноразовим ідентифікатором К767, який направлений на номер телефону НОМЕР_3 (а.с.20).
У датованому 20 жовтня 2025 року листі за вихідним №20251020-761 ТОВ «Пейтек» підтверджує успішне перерахування 19.06.2023 коштів в сумі 5 600,00 грн з призначенням платежу - «зарахування на картку, ЕПЗ НОМЕР_4 (а.с. 21).
Надана АТ КБ «ПриватБанк» 14.04.2026 за вихідним №20.1.0.0.0/7-260326/72273-БТ на виконання ухвали суду інформація підтверджує, що на ім`я ОСОБА_1 банк емітував карту № НОМЕР_4 і на цю карту 19.06.2023 зараховані грошові кошти в сумі 5 600,00 грн.
Зазначені реквізити банківської карти № НОМЕР_4 у листах ТОВ «Пейтек» та АТ КБ «ПриватБанк» співпадають із банківськими реквізитами карти відповідача ОСОБА_1 , вказаними у п. 2.1 Договору № 837877 від 19.06.2023.
Згідно з поданим ТОВ «Селфі Кредит» розрахунком заборгованості за Договором від 19.06.2023 № 837877 станом на 01.02.2024 у ОСОБА_1 , наявна заборгованість в розмірі 33 566,40 грн, з яких 5 600,00 грн - борг за кредитом, 27 966,40 грн - борг за процентами. Проценти нараховані по 01.02.2024 включно (а.с. 21-25).
01.02.2024 ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали Договір факторингу № 01022024, відповідно до умов якого фактор в особі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуває права вимоги від клієнта в особі ТОВ «Селфі Кредит» та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки, встановлені договором, а клієнт відступає (передає) факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (п.1.1. Договору факторингу).
Відповідно до п.6.1.1. Договору факторингу загальний розмір портфеля заборгованості боржників, права вимоги яких відступаються, складає 178658453,62 гривні. За фінансування під відступлення прав вимог клієнт сплачує фактору плату в розмірі 1 000,00 (одна тисяча) гривень, без ПДВ. Водночас, за умовами п.7.1 Договору факторингу фінансування (ціна Договору) складає 2262377,25 гривень (а.с. 26-30).
Згідно з Актом приймання-передачі реєстру боржників від 01.02.2024 до Договору факторингу від 01.02.2024 №01022024 на виконання умов його п.8.3 клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників клієнта від 01.02.2024, кількість боржників 11 562, загальна сума заборгованості 178 658 453,62 грн (а.с.31 на звороті).
Платіжна інструкція ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» №74875 від 01.02.2024 підтверджує сплату 01.02.2024 на користь ТОВ «Селфі Кредит» 2 262 377 гривень 25 копійок фінансування (а.с.32).
Відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору факторингу № 01022024 від 01.02.2024 від ТОВ «Селфі Кредит» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором від 19.06.2023 № 837877 на загальну суму 33 566,40 грн (а.с. 31).
Досудовою вимогою від 14.11.2025 за вих№23349621 позивач вимагав від відповідача ОСОБА_1 погашення боргу за Кредитним договором в загальній сумі 33 566,40 грн, а також повідомив про відступлення прав вимоги та надав реквізити для перерахування заборгованих сум (а.с.33).
Позиція Апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищезазначене, розгляд даної справи з ознаками малозначності згідно із ч. ч. 4, 6 ст. 19, ч. 1 ст. 369 ЦПК України, здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції відповідає.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина четверта статті 203 ЦК України).
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Згідно зі ст.3 Закону України «Про електрону комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.
Відповідно до ст.ст.509-510, 526 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Загальними умовами зобов`язання є те, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.
Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. (ст.525, 625 ЦК України).
Згідно зі ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ст.612 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що договір №837877 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 19.06.2023 укладений в електронній формі, що відповідає приписам ст. 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог ст. 12 вказаного Закону.
Із копії договору №837877 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 19.06.2023 вбачається, що укладення договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується через Веб-сайт. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний нею при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.
Крім того, умовами договору передбачено, що перед укладенням цього договору товариством була здійснена електронна ідентифікація споживача до входу в особистий кабінет, відповідно до п. 1.1 договору з метою надання фінансових послуг споживачу товариством залежно від технічних особливостей результатів належної перевірки, умов фінансової послуги було використано один ( або декілька) із зазначених способів ідентифікації та верифікації споживача, у тому числі здійснених з метою укладення попередніх правочинів між сторонами з урахуванням вимог, визначених нормативно-правовим актом НБУ з питань здійснення фінансового моніторингу.
Договір №837877 про надання споживчого кредиту по продукту «NewShort» від 19.06.2023 підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором К767 19.06.2023 о 15:15:09, про що свідчить п. 10 договору - реквізити сторін.
Із довідки про ідентифікацію вбачається, що клієнт ОСОБА_1 , з якою укладено договір № 837877 від 19.06.2023, ідентифікований ТОВ «Селфі Кредит». Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора): одноразовий ідентифікатор К767, дата відправки ідентифікатора позичальнику 19.06.2023, номер телефону/електронна пошта, на яку було відправлено ідентифікатор НОМЕР_6.
Крім того, у довідці про ідентифікацію передбачено усі персональні дані відповідачки, зокрема, РНОКПП та дату народження, що належать відповідачу і не спростовано стороною відповідача під час розгляду справи в апеляційному порядку.
Колегія суддів звертає увагу, що адреса ел.пошти, яка зазначена в спірному договорі, належить відповідачці, оскільки такий адрес ел. пошти вказаний відповідачкою у клопотанні про відкладення (перенесення розгляду справи) від 16.03.2026 та представником відповідача у апеляційній скарзі.
З досліджених судом доказів встановлено, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлений в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатора, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), то без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Отже, із наведеного слідує, що відповідачка уклала із ТОВ «Селфі Кредит» електронний договір та підписала такий у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором ), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту у розмірі 5 600,00 грн.
Посилання в апеляційній скарзі, що позивачем не доведено, що саме ОСОБА_1 проходила перевірку співробітниками ТОВ «ФК «Кредит-капітал», оскільки ні скан-копії документів, ні підтвердження проходження верифікації за допомогою технологій BankID на дослідження надано не було, є безпідставними, оскільки факт укладення договору та верифікації підтверджується іншими належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи.
Крім того, стороною відповідача не було заявлено клопотання про витребування доказів від первісного кредитора на підтвердження проходження верифікації за допомогою технологій BankID.
Доводи апеляційної скарги, що надані позивачем документи: кредитний договір№837877 від 19.06.2023 та лист № 20251020-761 ТОВ «Пейтек» про перерахування коштів , не є належними доказами, які підтверджують здійснення фінансової операції щодо переказу грошових коштів саме відповідачу ОСОБА_1 , відтак не можливо ідентифікувати належність електронного платіжного засобу відповідачу через відсутність повної інформації щодо номеру банківської картки або ж номеру банківського рахунку відповідача, в той час коли надана позивачем довідка є внутрішнім документом фінансової установи та не містить відомостей, що дозволили суду перевірити викладену в ній інформацію, відхиляються колегією суддів як безпідставні по наступних підставах.
Із матеріалів справи, зокрема із договору № 837877 від 19.06.2023 вбачається, що п.2.1 передбачено передачу коштів в безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитної платіжної картки № НОМЕР_1 .
На підтвердження перерахування коштів позивач надав лист Вих.№20251020-761 від 20.10.2026, згідно якого вбачається, що між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Пейтек» укладено договір про організацію переказу грошових коштів №03052022-1 від 03.05.2022, та за умовами якого ТОВ «Пейтек» успішно перерахувало кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Селфі Кредит» на суму 5 600,00 грн та зазначено час і дату транзакції (19.06.2023 15:46:28), з призначенням платежу: зарахування на картку, ЕПЗ НОМЕР_5 .
Також на виконання ухвали суду, від АТ «ПриватБанку» надійшла інформація, з якої вбачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_5 і що за період 19.06.2023-19.06.2023 на вказану карту відбулося зарахування коштів на суму 5 600,00 грн.
Водночас, ОСОБА_1 не надано виписки з особового рахунку за картковим рахунком НОМЕР_5 на спростування обставин отримання чи не отримання 19.06.2023 коштів на суму 5 600,00 грн.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку про доведеність обставини перерахування кредитних коштів відповідно до умов договору № 837877 від 19.06.2023, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 03 лютого 2023 року у справі № 757/22453/20 (провадження № 61-11009св22).
Доводи скаржника, що позивачем не надано суду первинних документів, оформлених відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», які підтверджують суму заборгованості за кредитним договором, а також факт видачі кредитних коштів саме відповідачу, а також, що розрахунок заборгованості не можна покласти в основу рішення, оскільки з нього не можливо встановити формування заборгованості, її складові, суми погашеного постачальником тіла кредиту та відсотків, тому даний розрахунок не є належним доказом суми заборгованості, відхиляються колегією суддів, оскільки у постанові Верховного Суду від 12 червня 2023 року у справі № 263/3470/20 (провадження № 61-7018св21), міститься висновок, відповідно до якого Закон України «Про електронну комерцію» є спеціальним нормативно-правовим актом щодо регулювання спірних правовідносин, тому посилання на статтю 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є безпідставним.
Щодо розміру заборгованості
Відповідно до умов договору №837877 від 19.06.2023, позичальнику було надано кредит у розмірі 5 600,00 грн строком на 360 днів, тобто кінцевим строком повернення є 13.06.2024, зі сплатою 2,2% в день.
Розрахунок заборгованості здійснений за період з 19.06.2023 до 01.02.2024.
З розрахунку, наданого позивачем, заборгованість ОСОБА_1 становить 33 566,40 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 5 600,00 грн, заборгованість за процентами - 27 966,40 грн.
Оскільки розмір заборгованості за тілом кредиту не повернуто, тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу у розмірі 5 600,00 грн.
Перевіривши розмір заборгованості за відсотками, колегія суддів встановила, що розмір заборгованості за відсотками нарахований відповідно умов договору, зокрема п. 1.5.1 Договору і становить 44 352,00 грн ( 5 600,00 грн х 2,2% 360 днів), однак зважаючи на той фак, що позивач визначив позовні вимоги в частині розміру заборгованості у сумі 27 966,40 грн, що не перевищує розміру загальної заборгованості, яка виникла у відповідача під час строку кредитування, тому апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 27 966,40 грн з ОСОБА_1 на користь ТОВ « ФК «Кредит-Капітал».
В апеляційній скарзі сторона відповідача посилається на те, що розмір відсотків за несвоєчасно виконані зобов`язання за кожен день прострочки, що в результаті становить 27 966,40 грн, є несправедливим в розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», проте, колегія суддів відхиляє такі посилання як безпідставні.
Статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» встановлено підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.
Так, продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.
Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами встановлений частиною третьою цієї статті.
Відповідно до п.5 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.
Однак, дана норма стосується щодо вимог про нарахування пені, яку позивач не нараховував.
Крім цього, у постанові Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17, зроблено висновок, що недійсність договору, як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати.
Під час розгляду справи в суді першої інстанції ОСОБА_1 не заявляла зустрічних вимог про визнання недійсним кредитного договору в частині визначення розміру відсотків за користування кредитними коштами у зв`язку з його невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», «Про споживче кредитування».
Колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_1 не оспорювався укладений між нею та ТОВ «Селфі Кредит» договір №837877 від 19.06.2023 та з позовом про визнання його недійсним, в цілому або в його частині, до суду не зверталася.
Колегія суддів зауважує, що апеляційна скарга не містить мотивів незаконності рішення суду в частині набуття позивачем права вимоги до відповідача; договір факторингу №01022024 від 01.02.2024, внаслідок укладення якого позивач набув права вимоги до відповідача у справі, є чинним та перед судом заінтересованими особами питання про визнання його недійсним не порушувалося.
При цьому, доказів виконання наявних грошових зобов`язань ні перед позивачем у справі, ні перед попереднім кредитором відповідачем суду не надано, тому позивач набув права вимога за спірним договором.
В апеляційній скарзі сторона відповідача також не погоджується із рішенням суду в частині вирішення питання витрат на правничу допомогу, вважаючи, що розмір витрат має відповідати критеріям розумної необхідності та реальності таких витрат.
Перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).
Частинами першою та другою статті 15 ЦПК України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини першої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з пунктом третім частини третьої статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст. 141 ЦПК України). При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормовані ч.4 ст.141 ЦПК України, визначені також положеннями ч.ч. 6,7,9 ст.141 цього Кодексу.
Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Разом із тим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст. 137, ч.8 ст.141 ЦПК України).
Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Під час розгляду даної справи судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу було надано копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, що укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та Адвокатським об`єднанням «Апологет», за змістом якого вартість послуг за 1 справу складає 8 000,00 грн; Акту наданих послуг №704 від 10.11.2025, підписанням якого АО «Апологет» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» підтвердили надання послуг про стягнення боргу за Кредитним договором №837877 на суму 8 000,00 грн; Детального опису наданих послуг до Акту №1067 за Договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, що складений 10.11.2025 і в якому міститься детальний опис наданих послуг у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №439902, у тому числі усна консультація клієнта щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором (0 год 30 хв), ознайомлення з матеріалами кредитної справи (2 год 00 хв), погодження правової позиції клієнта у справі (0 год 30 хв), складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта (3 год 30 хв), подання заяви до суду від імені клієнта (1 шт.), усього 6 год 30 хв; ордер на надання правничої допомоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» адвокатом Усенко М. І.; виписки з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань АО «Апологет» (а.с. 35 на звороті -37).
Суд першої інстанції, посилаючись на ст. 141 ЦПК України та відсутність клопотання відповідача про зменшення витрат на правничу допомогу, дійшов висновку про часткове задоволення заяви та стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 2 000,00 грн.
Колегія суддів в повній мірі погоджується із вказаним висновком суду, оскільки при визначенні розміру витрат на правничу допомогу у даній справі, суд першої інстанції врахувавши конкретні обставини цієї справи, дійшов обгрунтованого висновку, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критерію розумності їхнього розміру з огляду на підготовку лише одного процесуального документа - позовної заяви, зміст якої є типовим і майже повністю дублює умови Кредитного договору.
Інші доводи, наведені представником ОСОБА_1 - адвокатом Зачепіло З.Я. в апеляційній скарзі, були предметом апеляційного перегляду, проте суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У відповідності до вимог ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Оскільки колегія суддів прийшла до висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги представника ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло З.Я. на рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 квітня 2026 року, судові витрати слід залишити за відповідачем.
Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни - залишити без задоволення.
Рішення Монастирищенського районного суду Черкаської області від 23 квітня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит - Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
Ю.В. Сіренко