ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 697/498/25
Провадження № 22-ц/821/1634/26
Категорія: 304000000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої: Карпенко О.В.
суддів: Василенко Л.І., Сіренка Ю.В.
за участю секретаря: Руденко А.О.
учасники справи:
позивач: ОСОБА_1 ,
представник позивача: адвокат Кутова Євгенія Едуардівна:
відповідач: ОСОБА_2 , Канівська державна нотаріальна контора,
представник ОСОБА_2 : адвокат Семенюк Ольга Григорівна,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15 травня 2026 року (ухваленого під головуванням судді Колісник Л.О. в приміщенні Канівського міськрайонного суду Черкаської області, повний текст рішення складений 15 травня 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Канівської державної нотаріальної контори про розірвання спадкового договору, -
в с т а н о в и в :
Короткий зміст позовних вимог
28 лютого 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Канівської державної нотаріальної контори про розірвання спадкового договору.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 15.03.2024 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений спадковий договір, за яким набувач зобов`язується виконувати передбачені в ньому розпорядження відчужувача і в разі його смерті набуває право власності на належне відчужувачу майно - квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно зазначеного спадкового договору ОСОБА_2 зобов`язалася виконувати такі розпорядження відчужувача:
щотижнево забезпечувати купівлю продуктів харчування за свій рахунок;
забезпечувати проведення прибирання квартири не менше одного разу на тиждень;
забезпечувати купівлю ліків та забезпечувати надання їй медичної допомоги у випадку захворювання за рахунок своїх коштів;
в разі смерті, поховати її на кладовищі в м. Каневі, Черкаського району, Черкаської області.
Позивачка вказує, що надала відповідачу свої власні кошти, що зберігала на рахунок власної смерті, щоб було за які кошти здійснити поховання та які тримала на лікування.
Відповідач здійснювала нерегулярне виконання вказаних в договорі умов, а також здійснювала психологічний тиск, тому вона заборонила відповідачу прибувати, здійснювати прибирання та заборонила приносити продукти харчування, так як надані грошові кошти відповідач витрачала на забезпечення власного лікування, а не на її користь.
Вказує, що неодноразово просила повернути її грошові кошти, а також документи на квартиру, на що отримала відмову, тому вона змушена була звернутися до органів поліції, а також до адвоката за правовою допомогою.
Вважає, що спадковий договір, укладений 15.03.2024 між нею та ОСОБА_2 повинен бути розірваний на підставі рішення суду, оскільки відповідачем не вчиняється жодної дії щодо виконання його умов.
На підставі наведеного, позивач просила суд розірвати спадковий договір, укладений 15 березня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15 травня 2026 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Канівської державної нотаріальної контори про розірвання спадкового договору - відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції, враховуючи всі надані сторонами докази, їхні доводи та показання свідків, дійшов висновку, що ОСОБА_2 вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язань за спадковим договором ОСОБА_1 .
Врахувавши зміст спадкового договору, визначені ним обов`язки набувача, суть спору між сторонами, суд дійшов висновку про відсутність встановлених законом підстав для розірвання спадкового договору, оскільки ОСОБА_2 відповідно до статті 614 ЦК України довела відсутність своєї вини у неналежному виконанні умов пункту 2.1 спадкового договору, з огляду на те, що ОСОБА_1 не бажає отримувати від відповідача продукти харчування, ліки та медичну допомогу за її рахунок та впускати її у квартиру для здійснення прибирання.
Відмовляючи в задоволенні позову до Канівської державної нотаріальної контори, суд першої інстанції виходив із того, що нотаріальна контора не може бути притягнута до цивільної відповідальності у справі та є неналежним відповідачем.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі, поданій через засоби поштового зв`язку 08 червня 2026 року, ОСОБА_1 , вважаючи рішення суду першої інстанції прийнятим при невідповідності висновків, викладених у рішенні фактичним обставинам справи, які суд визнав встановленими, при невідповідності висновків суду обставинам справи та з порушенням норм процесуального і неправильним застосуванням норм матеріального права, просила рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апеляційна скарга, зокрема, мотивована тим, що при вирішенні спору суд помилково застосував вимоги ст. 614 ЦК України замість спеціальної норми ст. 1308 ЦК України.
Вказує, що спадковий договір нерозривно пов`язаний з його сторонами і ЦК України надає останнім право заявляти у суді вимоги про дострокове розірвання договору. Відчужувач має право заявляти позов про розірвання спадкового договору, якщо набувач не виконує або виконує неналежним чином покладені на нього обов`язки щодо здійснення дій майнового або немайнового характеру.
При вирішенні спору не враховано практику Верховного Суду, викладену у постановах від 23.01.2019 у справі №355/385/17, від 10.04.2019 у справі №390/34/17, від 15.09.2020 у справі №209/3295/18, від 12.11.2021 у справі № 460/1496/14-ц, від 01.02.2021 у справі № 295/14945/18, та інших, зокрема щодо обов`язковості умов договору, істотності порушення стороною договору, права заявити позов про розірвання спадкового договору, необхідності з`ясування усіх юридично значущих обставин та надання доказів, обов`язку набувача особисто виконувати розпорядження та інше.
У порушення вимог ст. ст. 89, 263, 264 ЦПК України, суд не навів належних мотивів відхилення доказів сторони позивача та фактично надав перевагу поясненням відповідача без їх критичної оцінки.
Крім того, суд першої інстанції, в порушення ч. 5 ст. 263 ЦПК України оцінив фото/відеозйомку без згоди особи позивача, як належний та допустимий доказ, не врахувавши недопустимість відеозаписів як доказів.
Вважає, що докази у вигляді відео-фото зйомки, надані відповідачем до суду та оцінені судом, не є належними та допустимими.
Судом не враховано, що сам факт окремого визначення Канівської державної нотаріальної контори співвідповідачем не може свідчити про безпідставність позовних вимог щодо відповідача ОСОБА_2 та не звільняє суд від обов`язку надати повну оцінку доказам невиконання спадкового договору. Отже, суд зобов`язаний дослідити обставини, встановити належний суб`єктний склад спірних правовідносин та ухвалити рішення по суті заявлених вимог, а не обмежуватися формальним посиланням на доводи про неналежність відповідача.
Відзив на апеляційну скаргу
У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до Черкаського апеляційного суду 23 червня 2026 року, представник ОСОБА_2 - адвокат Семенюк О.Г., вважаючи апеляційну скаргу необгрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним та обгрунтованим, ухваленим із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, просила апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15 травня 2026 року залишити без змін.
Фактичні обставини справи
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 15.03.2024 між ОСОБА_1 (відчужувач) та ОСОБА_2 (набувач) був укладений спадковий договір, відповідно до умов якого Набувач зобов`язується виконувати передбачені в ньому розпорядження Відчужувача і в разі його смерті набуває право власності на належне Відчужувачу майно - квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно п.2.1 Спадкового договору ОСОБА_2 зобов`язалася виконувати такі розпорядження Відчужувача:
щотижнево забезпечувати купівлю продуктів харчування за свій рахунок;
забезпечувати проведення прибирання квартири не менше одного разу на тиждень;
забезпечувати купівлю Відчужувачу ліків та забезпечувати надання йому медичної допомоги у випадку захворювання за рахунок своїх коштів;
в разі смерті Відчужувача, поховати її на кладовищі в м. Каневі, Черкаського району, Черкаської області.
Під час розгляду даної справи судом було допитано ряд свідків.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 пояснила, що вона є сусідкою ОСОБА_1 і їй відомо, що ОСОБА_1 не хоче, щоб ОСОБА_2 доглядала її, оскільки розчарувалася в ній, не довіряє. Вона, ОСОБА_3 , була свідком, коли ОСОБА_1 передавала ОСОБА_2 40000,00 грн на поховання і відповідач їх перераховувала, бачила купюри по 200 грн. При ній ОСОБА_2 нічого не робила у квартирі, бачила лише, що приносила продукти харчування, підмітала підлогу, не знає, чи приносила ліки. Також коли була у квартирі у ОСОБА_1 , то бачила, що ОСОБА_2 приносила пакет із продуктами, яких не достатньо для харчування на тиждень. Зі слів ОСОБА_1 три дні вона лежала хвора, а ОСОБА_2 лише зателефонувала, але не прийшла, забрала всі документи на квартиру. Коли ж ОСОБА_1 вирішила розірвати договір із ОСОБА_2 , то не впустила останню у квартиру, сказала, що викличе поліцію. ОСОБА_1 перестала впускати відповідачку у квартиру прибирати, але ОСОБА_2 продовжує носити кожен тиждень продукти, серед яких були молоко та хліб, і прив`язувати на двері ОСОБА_1 , та фотографувати, хоча ОСОБА_1 відмовляється від них, та відносить їх назад ОСОБА_2 . ОСОБА_1 не знала, що ОСОБА_2 , яка згодилась її доглядати, є хворою, поки не почула від інших. Хвора людина не може доглядати іншу хвору людину.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 пояснила, що є сусідкою ОСОБА_1 . У 2023 вона та деякі інші жителі, серед яких була ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , зустрічалися під будинком і розмовляли. ОСОБА_1 скаржилася, що її немає кому доглянути і хотіла, щоб хтось здійснював за нею догляд, після чого всі неодноразово пропонували їй ОСОБА_2 . ОСОБА_2 при цьому мовчала. ОСОБА_1 відповіла, що подумає. Пізніше вона побачила, що ОСОБА_2 ходить до їхнього під`їзду, яка на її, ОСОБА_4 , запитання відповіла, що ходить до ОСОБА_1 та допомагає їй по господарству, скуповується їй. Бачила, що ОСОБА_2 два рази на тиждень приходила до ОСОБА_1 , купувала їй кров`янку та інші продукти. ОСОБА_2 також запитувала, чим помити кухню ОСОБА_1 від нальоту. Вона, ОСОБА_4 , запропонувала ОСОБА_2 кислоту, яка відмивала все. Увечері ОСОБА_2 повідомила, що кислота відмила все, навіть шпалери, через що ОСОБА_1 сказала, що вона зіпсувала їй кухню. На наступний день ОСОБА_2 знайшла шпалери, але ОСОБА_1 не захотіла, щоб вона їх клеїла. Вона, ОСОБА_4 постійно бачила, що ОСОБА_2 носила ОСОБА_1 продукти харчування, лотки та тарілки із їжею, пакети із продуктами. В пакетах, яких вона, свідок, особисто бачила був хліб, макарони, сметана, крупи. Також бачила, як ОСОБА_1 давала ОСОБА_2 списки із назвами продуктів. Одного разу ОСОБА_2 їздила із ними на базар і купувала продукти для ОСОБА_1 . Вона, ОСОБА_4 , порадила відповідачу купувати лише в магазині, щоб були чеки. Спочатку ОСОБА_1 впускала ОСОБА_2 в квартиру. Останнім часом перестала впускати. Два рази при ній, ОСОБА_4 , коли ОСОБА_2 прийшла до ОСОБА_1 , остання відчинила двері та почала ображати ОСОБА_2 нецензурною лексикою і зіпхнула зі сходів ОСОБА_2 , яка ледь не впала. Причину погіршення їх стосунків їй не відомо. До цього часу ОСОБА_2 носить продукти харчування раз у тиждень та залишає їх біля дверей ОСОБА_1 , а до вечора ці пакети зникають. Кожного такого разу весь під`їзд чує, як лається ОСОБА_1 та ображає нецензурною лексикою ОСОБА_2 , виганяючи її.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що знає позивача та відповідача, з якими зустрічалися біля будинку за столиком та спілкувалися. Неодноразово бачила, що ОСОБА_2 часто ходить до будинку, де живе позивач, оскільки їх під`їзди навпроти. Не раз на її, свідка, запитання відповідач говорила, що несе якісь страви для ОСОБА_1 . Згодом вона, свідок, дізналася, що ОСОБА_2 доглядає за ОСОБА_1 . Вона, свідок, часто брала з собою ОСОБА_2 на базар і вона по списку купувала ОСОБА_1 сало чи кров`янку, крупи, печиво, цукерки чи інші продукти. Кожен день бачила, що ОСОБА_2 ходила до ОСОБА_1 і в них були гарні стосунки. Пізніше почула від людей, що вони посварилися, але причина їй не відома. Бачила, що приїздили поліцейські до ОСОБА_2 , але не знає з яких причин. ОСОБА_2 продовжує ходити до ОСОБА_1 із продуктами, це бачать всі в будинку. На її пораду не ходити до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 повідомила, що буде ходити і носити продукти, щоб не порушити договір, хоч позивач буде їх викидати.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила, що бачила, як ОСОБА_2 ходила із ОСОБА_1 до банкомату, бачила як щонайменше раз в тиждень носила їй їжу в тарілках, лотках, морозиво. На її, свідка, запитання, ОСОБА_2 пояснила, що доглядає за ОСОБА_1 . Від ОСОБА_4 дізналася, що ОСОБА_2 прибирала у ОСОБА_1 . Також ОСОБА_2 попросила у неї, свідка, матрац, як згодом дізналася, для ОСОБА_1 . Бачила, що після відвідування аптеки ОСОБА_2 заходила до ОСОБА_1 . Згодом вона почула, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 посварилися. Бачить, як ОСОБА_2 продовжує ходити до ОСОБА_1 та носить пакети, які ОСОБА_1 відносить назад до будинку ОСОБА_2 .
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що ОСОБА_2 є її сусідкою, а ОСОБА_1 живе в будинку навпроти. Вона разом із іншими мешканцями часто сиділи на лавочках, і ОСОБА_1 скаржилась, що її немає кому доглядати. Згодом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 домовилися, що відповідач буде доглядати позивача. Спочатку ОСОБА_1 хотіла скласти тільки заповіт, а потім вони вирішили підписати спадковий договір, який дала почитати і їй, свідку. ОСОБА_2 носила продукти ОСОБА_1 та ліки. Але сусіди їй порадили, щоб ішли до лікаря і купували ліки за призначенням лікаря. Раз в тиждень ОСОБА_2 ходила прибирати, і прибирала в кімнатах, де дозволяла їй ОСОБА_1 . Також влітку ОСОБА_2 робила для ОСОБА_1 консервацію. Стосунки у них були хороші, причини розірвання договору їй не відомо. Бачить, як ОСОБА_2 продовжує носити кожен тиждень продукти ОСОБА_1 . Також бачила, як позивач принесла ОСОБА_2 назад продукти і кинула сумку з продуктами, де вона, свідок, бачила хліб та зробила останній зауваження, щоб не кидала хліб. Потім бачила як ОСОБА_1 стала повертати продукти ОСОБА_2 , поклавши їх під двері а потім - прив`язувати до ручки її дверей.
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).
Згідно з частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Статтею 651 ЦК України визначено, що істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до статті 1302 ЦК України за спадковим договором одна сторона (набувач) зобов`язується виконувати розпорядження другої сторони (відчужувача) і в разі його смерті набуває право власності на майно відчужувача.
Статтею 1305 ЦК України передбачено, що набувач у спадковому договорі може бути зобов`язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття.
Враховуючи зазначене, спадковий договір є двостороннім правочином, за концепцією якого набувач зобов`язаний вчинити певні дії за вказівкою відчужувача, взамін чого до нього переходить право власності на майно. Тому коло обов`язків набувача має визначатися вже виходячи не з одностороннього волевиявлення відчужувача, а зі спільної згоди сторін, враховуючи договірний характер правовідносин (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2023 року у справі № 716/2395/21 (провадження № 61-11315св22)).
Згідно зі статтею 1308 ЦК України спадковий договір може бути розірвано судом на вимогу відчужувача у разі невиконання набувачем його розпоряджень. За змістом цього правила, інші особи, у тому числі спадкоємці відчужувача, не можуть пред`являти вимоги про розірвання спадкового договору.
За змістом статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини перша, друга статті 614 ЦК України).
Для підтвердження наявних правових підстав для розірвання спадкового договору відчужувач повинен надати належні і допустимі докази невиконання набувачем умов спадкового договору (постанова Верховного Суду від 28 серпня 2024 року у справі № 643/2791/22 (провадження № 61-6411св24)).
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, третя статті 12, частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України).
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, а також врахувавши зміст спадкового договору, достатньо мотивовано виходив з того, що позивачка не надала беззаперечних доказів на підтвердження того, що відповідач не виконувала її розпоряджень, передбачених умовами спадкового договору.
Під час вирішення спору по суті судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_2 довела відсутність вини у неналежному виконанні умов п. 2.1 спадкового договору, саме в частині купівлі продуктів харчування та ліків, оскільки позивач відмовляється отримувати від відповідача продукти харчування, ліки, медичну допомогу та впускати до квартири для виконання інших умов спадкового договору, а саме прибирання квартири позивача.
Крім того, судом встановлено та не заперечується учасниками справи, що відповідач не дивлячись на заборону позивача, продовжує щотижня приносити продукти харчування, ліки та залишає їх на ручці вхідних дверей, і дійшов вірного висновку про доведеність придбання відповідачем продуктів для позивача за власний рахунок.
Судом також досліджено обставини щодо виконання п. 2.1 спадкового договору в частині прибирання квартири, та дійшов правильного висновку, що з моменту заборони позивачем входити відповідачу до квартири, відповідач не в змозі належним чином виконувати дану умову договору і вказане не свідчить про істотне порушення умов договору саме з вини відповідача.
Щодо умов спадкового договору в частині купівлі ліків та надання медичної допомоги, то суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не було надано жодної медичної документації, яка б підтверджувала необхідність отримання медичної допомоги та ліків, водночас відповідачем на підтвердження виконання умов спадкового договору надано копію чеків про придбання ліків, та дійшов обгрунтованого висновку, що в цій частині ОСОБА_2 виконує умови спадкового договору належним чином.
При вирішенні даного спору судом першої інстанції не лише було враховано надані стороною позивача та стороною відповідача докази на підтвердження доводів позову та заперечень на нього, а й враховано покази свідків, які підтвердили, що між сторонами існують договірні відносини і відповідач ОСОБА_2 належним чином виконує умови спірного договору, при тому, що позивач чинить перешкоди у їх виконанні.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність встановлених законом підстав для розірвання спадкового договору, оскільки ОСОБА_8 відповідно до ст. 614 ЦК України довела відсутність своєї вини у неналежному виконанні умов п.2.1 спадкового договору.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що при вирішенні спору суд помилково застосував вимоги ст. 614 ЦК України замість спеціальної норми ст. 1308 ЦК України, відхиляються колегією суддів, оскільки ст. 1308 ЦК України не регулює питання загальної цивільно-правової відповідальності чи вини, а визначає обов`язки сторін за договором довічного утримання (догляду).
Суд зобов`язаний застосовувати ст. 614 ЦК України для оцінки того, чи є в діях набувача вина за неналежне виконання обов`язків, передбачених ст. 1308 ЦК України. Ці норми застосовуються у поєднанні, а не виключають одна одну.
У постанові від 25 січня 2023 року у справі № 716/2395/21 Верховний Суд зробив висновок, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання (частини 1, 2 ст. 614 ЦК України). При цьому, для підтвердження наявних правових підстав для розірвання спадкового договору відчужувач повинен надати належні й допустимі докази невиконання набувачем умов спадкового договору.
Водночас, позивачем не надано належних, достовірних та достатніх доказів, які б могли свідчити про невиконання відповідачем ОСОБА_2 розпоряджень відчужувача, які б давали підстави для розірвання спадкового договору.
Доводи скаржника, що у порушення вимог ст. ст. 89, 263, 264 ЦПК України, суд не навів належних мотивів відхилення доказів сторони позивача та фактично надав перевагу поясненням відповідача без їх критичної оцінки, є безпідставними, оскільки судом досліджено, зокрема, докази, надані стороною позивача та вмотивовано надано правову оцінку кожному доказу та поясненню сторін у їх сукупності.
Крім того, висновки суду першої інстанції не суперечать висновкам Верховного Суду, на які скаржниця послалася в обґрунтування доводів апеляційної скарги.
Верховний Суд неодноразово зауважував, що зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, враховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 лютого 2022 року у справі№ 201/16373/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі № 910/8115/19 (910/13492/21)).
Посилання в апеляційній скарзі, що суд першої інстанції, в порушення ч. 5 ст. 263 ЦПК України оцінив фото/відеозйомку без згоди особи позивача, як належний та допустимий доказ, не врахувавши недопустимість відеозаписів як доказів, не варті уваги, оскільки відео- та фотозаписи є електронними доказами (ст. 100 ЦПК України). Належність і допустимість таких доказів оцінюється судом у кожній конкретній справі в сукупності з іншими матеріалами.
Колегія суддів зауважує, що сторона позивача під час розгляду даної справи не заявляла заперечень щодо долучених доказів, тому відсутні підстави вважати фото/відеофайли не належними доказами.
Крім того, сама по собі відсутність згоди особи на фото та відеозйомку під час вчинення певних дій не завжди робить такий запис автоматично недопустимим доказом у розумінні ст. 78 ЦПК України, якщо цей запис не був отриманий із порушенням прав людини (наприклад, шляхом прихованого збирання інформації про особисте життя, що заборонено Конституцією), проте скаржником в апеляційній скарзі не наведено аргументів, що відео та фотофіксація були проведені без її відома та про обставини її особистого життя.
Інші доводи, наведені ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
У відповідності до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер і правильності висновків суду не спростовують.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
у х в а л и в :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Канівського міськрайонного суду Черкаської області від 15 травня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Канівської державної нотаріальної контори про розірвання спадкового договору - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та на умовах, передбачених ЦПК України.
Головуюча О.В. Карпенко
Судді Л.І. Василенко
Ю.В. Сіренко
/повний текст постанови суду виготовлено 17 вересня 2026 року/