Провадження № 2/470/468/26
Справа № 470/538/26
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року с-ще Березнегувате
Березнегуватський районний суд Миколаївської області в складі:
головуючого судді Орлової С.Ф.,
за участю секретаря судового засідання Ляшенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні 15 вересня 2026 року в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Бернезнегуватської селищної ради, Баштанської районної державної адміністрації, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Березнегуватська державна нотаріальна контора Миколаївської області, про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання права власності на земельну частку (пай) у порядку спадкування за законом,
ВСТАНОВИВ:
18 червня 2026 року позивачка звернулась до суду з позовною заявою через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС, яка підписана її представницею - адвокатом Грінченко І.В., що діє на підставі ордера № 1196926 від 18 червня 2026 року.
У позовній заяві зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати позивачки - ОСОБА_2 , після смерті якої відкрилася спадщина, зокрема на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,5004 га, кадастровий номер [номер приховано]:06:000:0224.
З метою оформлення своїх спадкових прав позивачка звернулася до Березнегуватської державної нотаріальної контори Миколаївської області, де була заведена спадкова справа № 69048794.
Однак відповідно до роз`яснення завідувача Березнегуватської державної нотаріальної контори Миколаївської області від 15 травня 2024 року нотаріусом було відмовлено позивачці в оформленні спадщини у зв`язку з відсутністю належним чином оформленого правовстановлюючого документа на земельну ділянку.
Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 604284 виданий на підставі розпорядження Березнегуватської районної державної адміністрації Миколаївської області № 325 від 02 червня 2006 року на ім`я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто після її смерті.
Тому розпорядження Березнегуватської районної державної адміністрації № 325 від 02 червня 2006 року є незаконним та підлягає скасуванню, а державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 604284 від 22 травня 2007 року, виданий на підставі зазначеного розпорядження, є недійсним.
На підставі викладеного позивачка просить суд визнати незаконним та скасувати розпорядження Березнегуватської районної державної адміністрації № 325 від 02 червня 2006 року в частині надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки площею 4,5004 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Висунської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області;
визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ № 604284 від 22 травня 2007 року про право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 4,5004 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Висунської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області, кадастровий номер [номер приховано]:06:000:0224;
визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , право на земельну частку (пай) площею 5,37 умовних кадастрових гектарів на землях колишнього КСП «Висунь» на території Висунської сільської ради Баштанського (колишнього Березнегуватського) району Миколаївської області.
Позивачка та її представник - адвокат Грінченко І.В. (договір про надання правничої (адвокатської) допомоги від 22.04.2026 року) в судове засідання подали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просила суд їх задовольнити.
Відповідачі в судове засідання не з`явились, до суду направили заяви про розгляд справи за відсутності їх представників, заперечень щодо позовних вимог не висловили ( а.с.71, 93-95).
Третя особа по справі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, в судове засідання не з`явились, до суду направила заяву про розгляд справи за її відсутності ( а.с.97).
У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи та наявні у ній докази суд доходить наступного.
З матеріалів справи, а саме з копії свідоцтва про народження НОМЕР_1 виданого 31 травня 1968 року Висунською сільською радою Березнегуватського району Миколаївської області убачається, що позивачка народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 у с.Висунськ Березнегуватського району Миколаївської області, її батьком є ОСОБА_3 а матір`ю ОСОБА_2 ( а.с.22).
Матір позивачки, ОСОБА_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 у с.Висунськ Березнегуватського району Миколаївської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 07 червня 2005 року виконавчим комітетом Висунської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області ( а.с.27).
Після смерті ОСОБА_2 державним нотаріусом Березнегуватської державної нотаріальної контори Миколаївської області заведена спадкова справа №19/2022, на підставі заяви позивачки від 27 січня 2022 року, у якій вона зазначила, що приймає спадщину, яка залишилась після смерті матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , оскільки на день смерті проживала разом з нею, крім неї інших спадкоємців, які прийняли спадщину немає. Та просила видати їй свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, розташовану в межах території Висунської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку для будівництва і обслуговування житлового будинку . 30 вересня 2025 року державним нотаріусом Березнегуватської державної нотаріальної контори Миколаївської області позивачці були видані свідоцтва про право на спадщину за законом №№772, 773 на земельну ділянку площею 0,2500 га для обслуговування житлових будинків та господарських споруд та житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами розташований за адресою АДРЕСА_1 ( а.с.75-86).
Згідно довідки виданої 25 січня 2022 року виконавчим комітетом Березнегуватської селищної ради за № 108, померла ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала з 03 липня 1986 року по день смерті за адресою АДРЕСА_1 , на день смерті разом з нею проживала її донька ОСОБА_1 - позивачка про справі та ОСОБА_4 - внук (а.с.80 на звороті).
З копії витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ- 480[телефон приховано] від 15.02.2022 року убачається, що на підставі розпорядження березнегуватської районної державної адміністрації від 02 червня 2006 року №325, 22 травня 2007 року на ім`я ОСОБА_2 , було видано Державний акт ЯГ №604284 на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4.5004 га розташовану в межах території Висунської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області, кадастровий номер [номер приховано]:06:000:0224 ( а.с.33-38).
Відповідно до роз`яснення завідувача Снігурівською державною нотаріальною конторою, яка вчиняє нотаріальні дії в порядку заміщення державного нотаріуса Березнегуватської державної нотаріальної контори, від 15 травня 2024 року, позивачці відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, оскільки Державний акт на право власності на земельну ділянку видано після смерті ОСОБА_2 (а.с.47).
Відповідно до ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).
Згідно частин другої та третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.
За вимогами частини першої статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Частини 2 та 3 вказаної статті передбачають, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
У такому випадку вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за статтею 16 ЦК України та пред`являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред`явлення позовної вимоги про визнання рішення незаконним є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб`єкта владних повноважень (подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі № 368/1158/16-ц, провадження № 14-140цс18).
Вимоги про визнання незаконними та скасування відповідних рішень органу місцевого самоврядування щодо земельної ділянки та договору оренди цієї земельної ділянки можуть бути заявлені особою, права якої порушено, за умови доведеності факту порушення прав цієї особи. Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 363/3641/17 (провадження № 61-36341св18).
Відповідно до ч.ч.3-5 ст.118 ЗК України громадяни - працівники державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонери з їх числа, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельних ділянок, які перебувають у постійному користуванні цих підприємств, установ та організацій, звертаються з клопотанням про приватизацію цих земель відповідно до сільської, селищної, міської ради або районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації.
Відповідний орган місцевого самоврядування або орган виконавчої влади в місячний термін розглядає клопотання і надає дозвіл підприємствам, установам та організаціям на розробку проекту приватизації земель.
Передача земельних ділянок у власність громадянам - працівникам державних та комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, а також пенсіонерам з їх числа провадиться після затвердження проекту приватизації земель у порядку, встановленому цим Кодексом.
При цьому, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою, а його державної реєстрації ( частина 1 ст.125 ЗК України).
Відповідно до частини першої статті 126 ЗК України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Державний акт на право власності на земельну ділянку та державний акт на право постійного користування земельною ділянкою видається на підставі рішення Кабінету Міністрів України, обласної, районної, Київської і Севастопольської міських, міської, селищної, сільської ради, ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласної, районної Київської і Севастопольської міських державних адміністрацій (п.1.4 Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного Комітету України по земельних ресурсах від 04 травня 1999 року №43, у редакції, чинній на час видачі державного акта).
З огляду на викладене, враховуючи, що матір позивачки померла у 04 червня 2005 року, а розпорядження Березнегуватської районної державної адміністрації про передачу їй земельної ділянки у власність та Державний акт на землю були видані 02.06.2006 та 22.05.2007 року відповідно, тобто після її смерті, ОСОБА_2 за життя не набула права власності на вищевказану земельну ділянку, тому розпорядження Березнегуватської районної державної адміністрації №325 від 02 червня 2006 року є незаконним та підлягає скасуванню, а Державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ 604284, виданий 22 травня 2007 року на підставі вказаного розпорядження, є недійсним.
Разом з тим, відповідно до інформації Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області, від 18.05.2026 року, згідно Книги реєстрації сертифікатів на право на земельну частку ( пай), що видаються КСП «Висунськ» в с.Висунськ Баштанського (Березнегуватського) району Миколаївської області зареєстровано за №51 сертифікат серії МК №0053051 на ім`я ОСОБА_2 ( а.с.45).
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
За ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або законом.
У статті 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218,1231 УК України ).
Згідно з частиною другою статті 1220 ЦК України часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою.
Частинами 1,2 статті 1258 ЦК України визначено - спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки ( ч.1 ст.1261 ЦК України).
За змістом норми статті 1268 ЦК України порядок прийняття спадщини встановлюється залежно від того чи проживав постійно спадкоємець разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Так, відповідно до частин третьої і четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.
Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини ( ч.5 ст.1268 ЦК України).
Матеріалами справи доводиться, що на момент смерті спадкодавиці ОСОБА_2 разом з нею проживала та була зареєстрована її дочка позивачка по справі, яка є спадкоємицею першої черги за законом, та прийняла спадщину після смерті матері. До складу спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_2 увійшло і право на земельну частку (пай) яке набуте спадкодавицею за життя (а.с.17-18). У позові позивач зазначила, що оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай) відсутній, наявна тільки його копія. Оскільки чинним законодавством не передбачено видачі нового сертифікату на ім`я спадкодавця спадкоємцям особи, яка мала право на земельну частку (пай) у разі втрати, пошкодження сертифікату на право на земельну частку (пай), або не отримання його за життя спадкодавцем, належним способом захисту прав спадкоємців у разі відмови нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину на земельну частку (пай) є звернення спадкоємців з вимогами про визнання права на земельну частку (пай). Про вказане свідчить також частина 3 пункту 23 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» яка передбачає, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Таким чином, оскільки отримавши відмову нотаріуса позивачка відповідно до ст.16 ЦК України та п.23 вказаної вище постанови Пленуму Верховного суду України звернулася до суду за захистом порушеного права її позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 12,13,259,263-265,268 ЦПК України, суд,
УХВАЛИВ:
Позовну заявуОСОБА_1 до Березнегуватської селищної ради, Баштанської районної державної адміністрації, третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Березнегуватської державної нотаріальної контори Миколаївської області, про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, задовольнити.
Визнати незаконним та скасувати розпорядження Березнегуватської районної державної адміністрації № 325 від 02 червня 2006 року в частині надання у власність ОСОБА_2 земельної ділянки, площею 4,50 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва в межах території Висунської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області.
Визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ №604284 від 22 травня 2007 року, зареєстрований в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за №01[телефон приховано], про право власності на земельну ділянкуОСОБА_2 , площею 4,5004 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в межах території Висунської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області, кадастровий номер [номер приховано]:06:000:0224.
Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право на земельну частку (пай) (по КСП Висунь) розміром 5,37 умовних кадастрових гектарів в межах території Висунської сільської ради Березнегуватського району Миколаївської області, що належало ОСОБА_2 , померлій ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії М К № 0053051, виданого на підставі розпорядження Березнегуватської районної державної держадміністрації № 317 від 19.08.1997 року, запис в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) № 51 від 10.10.1997 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги, у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення повного тексту рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 - адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Представник позивача: Грінченко Інна Валеріївна - адреса здійснення адвокатської діяльності, індекс 56203, вул. Миру, буд. № 67 с-ще Березнегувате Баштанський район Миколаївська область.
Відповідачі:
Березнегуватська селищна рада - адреса місцезнаходження: індекс: 56203, Соборно- Миколаївська площа, 10 с-ще Березнегувате Баштанський район Миколаївська область, ЄДРПОУ 04375808.
Баштанська районна державна адміністрація Миколаївської області, Баштанська районна військова адміністрація - адреса місцезнаходження: індекс 56101, вул. Героїв Небесної Сотні, 37 м.Баштанка Миколаївська область, ЄДРПОУ 04056687.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору:
Березнегуватська державна нотаріальна контора Миколаївської області - адреса місцезнаходження: індекс 56203, Соборно- Миколаївська площа, 10 с-ще Березнегувате Баштанський район Миколаївська область.
Суддя С. Ф. Орлова
Повне рішення суду складене 17 вересня 2026 року.