Провадження: 2/484/3637/26
Справа: 484/5060/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18.09.2026 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого судді - Коваленко Н.А.,
секретар судового засідання - Голубкова Н.М.,
у відсутність сторін,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи в залі суду в м. Первомайську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
УСТАНОВИВ:
24.07.2026 до суду надійшла вказана позовна заява про стягнення заборгованості за Договором № 014/0251/82/0306242 від 28.09.2017 у розмірі 79549,90 грн.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 28.09.2017 ПАТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та відповідач уклали Договір № 014/0251/82/0306242 (далі - Договір), відповідно до умов якого Банк зобов`язався надати клієнту кредит в сумі 33274,18 грн. Строк кредиту - 72 місяці з 28.09.2017 (дата надання кредиту) по 28.09.2023 (дата повного погашення кредиту). Також умовами кредитного договору передбачено тип та розмір процентної ставки за користування кредитом. Процентна ставка - фіксована; на період з 28.09.2017 по 28.10.2017 (включно) розмір процентної ставки за кредитом складає 17,7% річних; з 29.10.2017 процентна ставка за кредитом застосовується у розмірі 39,9%річних, без укладання додаткової угоди до Договору. Підписавши кредитний договір, клієнт підтвердив, що перед підписанням Заяви-Договору він повідомлений про усі умови споживчого кредитування в АТ «Райффайзен Банк Аваль» та орієнтовну вартість кредиту і не має зауважень, претензій щодо наданої інформації. Також, сторонами узгоджено, що до правовідносин пов`язаних з укладанням та виконанням умов цього Договору, застосовується строк позовної давності тривалістю 70.0 років.
Банк належним чином виконав свої зобов`язання за Кредитним договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку передбаченому умовами Договору. При цьому всупереч умовам кредитного договору, позичальник припинив виконувати взяті на себе договірні зобов`язання, а саме припинив здійснювати щомісячне погашення кредитної заборгованості, сплачувати проценти за користування кредитом згідно умов договору, внаслідок чого в нього утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором.
20.09.2019 укладено договір № 114/2-19-F відповідно до якого АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 014/0251/82/0306242.
10.01.2023 укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № № 014/0251/82/0306242.
Таким чином, ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 014/0251/82/0306242.
Заборгованість за договором відповідачем не погашається, проценти за користування кредитними коштами не сплачуються, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість.
Загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором № 014/0251/82/0306242 від 28.09.2017 станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 79549,90 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 29437,48 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 39112,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 8398,87 грн; заборгованість за пенею та/або штрафами - 2601,55 грн.
Враховуючи викладене представник позивача просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» заборгованість за Договором № 014/0251/82/0306242 від 28.09.2017 у розмірі 79549,90 грн та понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 2662,40 грн, та витрати на правову допомогу у розмірі 25000 грн.
Ухвалою від 06.08.2026 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін по справі. Сторонам роз`яснено порядок розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження; подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, клопотань і доказів.
Надіслано сторонам копії ухвали про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження в цивільній справі.
07.09.2026 через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, згідно з яким відповідач з позовними вимогами не погоджується повністю, просить суд відмовити у задоволенні позову у зв`язку зі спливом строку позовної давності, при цьому також вказує, що зазначена представником позивача сума витрат на правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн є завищеною та неспівмірною зі складністю справи, а складання типового позову про стягнення кредитної заборгованості не потребує значних витрат.
11.09.2026 представником позивача через підсистему «Електронний суд» скеровано відповідь на відзив на позовну заяву в якій він не погоджується з доводами відповідача, підтримує позовні вимоги у повному обсязі.
15.09.2026 відповідачем через підсистему «Електронний суд» скеровано заперечення на відповідь на відзив, згідно з якими відповідач вважає доводи відповіді на відзив необґрунтованими, такими, що не спростовують позиції відповідача.
Сторони в судове засідання не прибули. Матеріали справи містять відповідні клопотання та заяви про розгляд справи за відсутності представника позивача ТОВ "Коллект центр" та відповідача ОСОБА_1 ; при цьому представник позивача позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить задовольнити їх, відповідач просить в задоволенні позову відмовити.
Враховуючи, що в справі є достатні матеріали про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про місце і час судового засідання, надав до суду відзив на позов, представник позивача не заперечує проти ухвалення рішення на підставі наявних у справі доказів та надав до суду відповідь на відзив, суд ухвалив розглядати справу у відсутність сторін по справі за наявними в матеріалах справи документами.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
В судовому засіданні 15.09.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення та відклав його ухвалення та проголошення на 18.09.2026.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з`ясувавши обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, та давши їм належну оцінку суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 28.09.2017 ОСОБА_1 підписав Заяву-Анкету для отримання кредиту «Кредит-Готівкою» №02510306242, згідно якої: сума кредиту - 33274,18 грн (сума кредиту без страховки - 30000 грн, страховка - 3274,18 грн), строк кредиту - 72 місяці.
28.09.2017 між Публічним акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» з однієї сторони, Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «УНІКА Життя» з другої сторони та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з третьої сторони було укладено Договір про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування № 014/0251/82/0306242.
Відповідно до пп.1.1.1 сума кредиту становить 33274,18 грн.
Кредит видається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення власних потреб позичальника, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника в розмірі 30000 грн та на сплату страхового платежу на користь страховика в розмірі 3274,18 грн (пп.1.1.2 Договору).
Строк кредиту - 72 місяці з 28.09.2017 (дата надання кредиту) по 28.09.2023 (дата повного погашення кредиту).
Процентна ставка - фіксована; на період з 28.09.2017 по 28.10.2017 (включно) розмір процентної ставки за кредитом складає 17,7% річних; з 29.10.2017 процентна ставка за кредитом застосовується у розмірі 39,9%річних, без укладання додаткової угоди до Договору (пп.1.1.8 Договору).
Згідно з п.2.1 кредитного договору, проценти за користування кредитом сплачуються позичальником кредитору у складі щомісячного ануїтетного платежу, вказаного у графіку, і розраховуються виходячи з процентної ставки, передбаченої пп.1.1.8 Договору.
Відповідно до п.2.2 проценти нараховуються щомісяця на фактичний залишок заборгованості за весь строк користування кредитом, включаючи день надання кредиту, виходячи з фактичної кількості днів в місяці та році.
Отримання відповідачем кредитних коштів за договором про надання банківських послуг та послуг у сфері страхування останнім не оспорюється.
Згідно з умовами Договору позичальник зобов`язаний у встановлений Договором строк, повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пені (у разі наявності) та інші платежі передбачені Договором, проте відповідач кредитні кошти у встановлений у договорі строк не повернув та не сплачував проценти за користування кредитом, внаслідок чого в нього утворилась заборгованість за вказаним кредитним договором.
20.09.2019 р між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-19-F, відповідно до якого ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за кредитним договором № 014/0251/82/0306242 від 28.09.2017, укладеним з відповідачем.
Згідно з реєстром боржників до договору відступлення права вимоги №114/2-19-F від 20.09.2019, до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/0251/82/0306242 від 28.09.2017, де 29437,48 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 4036,24 грн - заборгованість за відсотками; 2601,55 грн - пеня.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Вердикт Капітал» за кредитним договором № 014/0251/82/0306242 від 28.09.2017, розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 10.01.2023 становить 71151,03 грн, з яких: 29437,48 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 4036,24 грн - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги; 35075,76 грн - нараховані відсотки; 2601,55 грн - пеня.
10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір відступлення права вимоги № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 014/0251/82/0306242 від 28.09.2017, укладеним з відповідачем.
Згідно з реєстром боржників до договору №10-01/2023 про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги від 10.01.2023, до ТОВ «Коллект Центр» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/0251/82/0306242 від 28.09.2017 у розмірі 71151,03 грн, з яких: 29437,48 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 39112,00 грн - заборгованість за відсотками; 2601,55 грн - пеня.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Коллект Центр» за кредитним договором № 014/0251/82/0306242 від 28.09.2017, розмір заборгованості ОСОБА_1 станом на 17.06.2026 становить 79549,90 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 29437,48 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 39112,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 8398,87 грн; заборгованість за пенею та/або штрафами - 2601,55 грн.
Визначаючись щодо встановлених обставин та заявлених позовних вимог, суд керується наступним.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Зобов`язання виникають з підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами або законом про банки і банківську діяльність. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Стаття 611 ЦК України визначає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Також відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно ч. 1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Відповідно до ч. 2 ст. 518 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, він має право висунути проти вимоги нового кредитора заперечення, які він мав проти первісного кредитора на момент пред`явлення йому вимоги новим кредитором або, якщо боржник виконав свій обов`язок до пред`явлення йому вимоги новим кредитором, - на момент його виконання.
Статтею 1080 ЦК України презюмується дійсність договору факторингу незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.
Стаття 1082 ЦК України зобов`язує боржника здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.
Отже, за змістом наведених вище положень закону заміна кредитора на фактора не означає звільнення боржника від обов`язку виконати зобов`язання, а лише надає боржникові право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце та у випадку, коли таких доказів не надано, виконати зобов`язання на рахунок первинного кредитора.
При цьому, аналіз змісту ст. 1082 ЦК України дозволяє дійти висновку, що викладені в ній положення щодо обов`язку боржника здійснити платіж факторові за умови, що боржник одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові, стосуються позасудового порядку вирішення спору. При цьому, невиконання фактором цього обов`язку не звільняє боржника від виконання обов`язків за кредитним договором, а лише дає йому право на виконання свого обов`язку перед первісним кредитором.
Відповідно до ст. ст. 12, 76-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана за допомогою належних та допустимих доказів довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Згідно зі статтями 13 та 89 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених сторонами вимог, на підставі доказів, які він оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.
Досліджуючи наявні у справі докази, суд доходить висновку про доведеність виникнення у позивача права вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за договором № 014/0251/82/0306242 від 28.09.2017 на підставі договорів № 114/2-19-F від 20.09.2019 між АТ «РАЙФФАЙЗЕН БАНК» та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» і № 10-01/2023 від 10.01.2023 між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР».
Наявними у справі доказами підтверджується той факт, що відповідачу було надано кредитні кошти на умовах, передбачених кредитним договором, однак ОСОБА_1 допустив прострочення виконання грошових зобов`язань у строки, передбачені умовами укладеного кредитного договору.
Відповідачем не надано доказів на підтвердження належного виконання зобов`язань за Договором № 014/0251/82/0306242 від 28.09.2017, щодо повернення кредитних коштів, надані позивачем розрахунки заборгованості не спростовано.
Враховуючи невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасного погашення кредитної заборгованості в строки, передбачені умовами кредитного договору, з огляду на встановлені судом фактичні обставини справи, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості за договором № 014/0251/82/0306242 від 28.09.2017 в розмірі 79549,90 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
При цьому, суд погоджується із розрахунком заборгованості, який долучено позивачем до позову. Наданий позивачем розрахунок заборгованості, як належний, допустимий і достовірний доказ, відповідачем спростований не був. Сторона відповідача не надала суду контррозрахунок суми заборгованості, а відтак відсутні підстави для того, щоб піддати сумніву нараховану товариством суму заборгованості.
Щодо застосування позовної давності суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Загальний строк позовної давності складає три роки і не залежить від суб`єктного складу правовідносин (ст.257 ЦК України). ЄСПЛ зауважує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до відповідальності у суді після закінчення певного періоду часу після вчинення правопорушення.
Відповідно до ч.3 ст.267 ЦК України, суд застосовує позовну давність лише за заявою сторони у спорі, зробленою до ухвалення судом рішення.
Тлумачення цієї норми, положення якої сформульоване зі словом «лише» (аналог «тільки», «виключно»), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі позовна давність судом не застосовується.
Тобто цією нормою встановлені суб`єктивні межі застосування позовної давності, а саме передбачені випадки, до яких позовна давність не застосовується судом у зв`язку з відсутністю відповідної заяви сторони у спорі. Таким чином, позовна давність є диспозитивною, а не імперативною в застосуванні: без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише із наявністю про це заяви сторони. Суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність. Частина 4 статті 267 ЦК України визначає, що поза межами позовної давності вимоги задовольнятися не можуть, і сплив цього строку є підставою для відмови у позові.
Відповідно до ст.253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.
Разом з тим, суд зауважує, що Законом України №530-ІХ від 17.03.2020 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (ч.2 ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»). 02 квітня 2020 року набув чинності Закон України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», відповідно до якого розділ «Прикінцеві положення» ЦК України доповнено пунктом 12, за змістом якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Тобто, строк позовної давності, в силу пункту 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, продовжено на строк дії карантину.
У постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі №679/1136/21 зазначено, що: «У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30.03.2020 № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин настрок дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».
Виходячи із взаємозв`язку норм права, які були прийняті органом законодавчої влади в Україні під час дії карантину, введеного Урядом України у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), цілей, з метою яких ці норми впроваджені, а також з метою недопущення безпідставного звуження прав учасників цивільних правовідносин, пункт 12 Перехідних і прикінцевих положень ЦК України щодо продовження під час карантину строків загальної і спеціальної позовної давності, передбачених статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, підлягає застосуванню і у тому випадку, коли тривалість строку позовної давності, визначена законом.
У свою чергу, Законом України від 15.03.2022 № 2120 "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України було доповнено п.19 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".
Отже, строк позовної давності за кредитним договором від 28.09.2017, в силу приписів п.п.12, 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було продовжено спочатку на строк дії карантину, а пізніше воєнного стану, введеного з 24.02.2022, який станом на день ухвалення рішення діє. У зв`язку з цим, звернення позивача з вказаним позовом 24.07.2026 та те що Закон України від 30.03.2020 №540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину набрав чинності 02.04.2020, а також був прийнятий Законом України від 15.03.2022 р. № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пунктом 19 такого змісту: "19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".
Вказаний закон набрав чинності 17.03.2022.
Законом України від 08.11.2023 р. № 3450-IX «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено у наступній редакції: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
Так, зазначені зміни набрали чинності 30.01.2024.
Строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України.
Отже, аналіз вищенаведених норм законодавства та фактичних обставин справи дає підстави дійти висновку, що позовна заява ТОВ "Коллект центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором подана до суду в межах строку позовної давності, оскільки його перебіг строку був зупинений до 04.09.2025 р. (З 04 вересня 2025 року в Україні набув чинності закон №4434-IX, який відновлює перебіг строків позовної давності).
Статтею 58 Конституції України, статтею 3 Цивільного процесуального кодексу України закріплено принцип права, згідно з яким закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Таким чином, визначена статтею 257 Цивільного кодексу України, позовна давність продовжена та станом на дату звернення з позовними вимогами не спливла.
Посилання сторони відповідача щодо застосування строків позовної давності судом до уваги не приймаються та не підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання судових витрат, суд керується Главою 8 ЦПК України.
Позивачем при пред`явлені до суду цього позову було сплачено судовий збір відповідно до платіжного документу в розмірі 2662,40 грн, а оскільки позов підлягає задоволенню у повному обсязі, то вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правову допомогу, суд зазначає наступне.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Ч. 2 ст. 137 цього Кодексу встановлено, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Частиною 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
До матеріалів справи долучено копію договору про надання правової допомоги №01-07/2024 від 01.07.2024, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та Адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс». Обсяг виконаних робіт визначений у Витязі з Акту №23 про надання юридичної допомоги від 30.06.2026, згідно з яким, позивачу надано правову допомогу на суму 25000,00 грн.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.
Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство містить критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Ч. 4 ст. 137 ЦПІК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Оцінюючи докази з метою розподілу судових витрат суд зауважує наступне.
Суд враховує висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду у справі № 755/9215/15-ц, Верховного Суду у справі № 922/445/19, в яких, серед іншого наголошено, що в питанні зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу варто враховувати, що зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
У цій справі відповідач заявив про неспівмірність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу із складністю виконаної роботи.
Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку, що види робіт зазначені у Витязі з Акту №23 про надання юридичної допомоги від 30.06.2026 мають не обґрунтовано завищену вартість, з огляду на складність справи та фактично виконаній адвокатом роботі (наданих послуг), часові, витраченому на виконання відповідних робіт (послуг), обсягу наданих робіт (послуг), витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 25000 грн не відповідають критеріям реальності (їхньої дійсності і необхідності) та розумності їхнього розміру виходячи з конкретних обставин справи. Суд вважає, що супровід даної справи не потребував вивчення великого обсягу фактичних даних, регулювання даної категорії справи здійснюється невеликим обсягом нормативно-правових актів, справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження.
Отже, підготовка позову у цій справі не вимагала від адвоката значного обсягу юридичної та технічної роботи.
Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлена представником позивача сума судових витрат на правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн є завищеною і непропорційною до предмету спору.
Відтак, враховуючи типовість для позивача та його представника поданого позову і наданих до суду доказів, обсягу виконаної адвокатом роботи, принципу співмірності та критерію розумності розміру витрат на професійну правничу допомогу розмір витрат, які підлягають до стягнення з відповідача на користь позивача, необхідно зменшити з 25000,00 грн до 5000,00 грн.
Керуючись статтями 10, 12, 19, 81, 141, 211, 247, 258-260, 263-265 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Позов задовольнити.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» заборгованість за Договором № 014/0251/82/0306242 від 28.09.2017 у розмірі 79549 (сімдесят дев`ять тисяч п`ятсот сорок дев`ять) грн 90 коп., з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 29437,48 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 39112,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами згідно Кредитного Договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 8398,87 грн; заборгованість за пенею та/або штрафами - 2601,55 грн.
Стягнути зі ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» судові витрати по справі, а саме: судовий збір в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. та судові витрати на оплату професійної правничої допомоги в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп.
Решту витрат на правничу допомогу залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю «Коллект центр».
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за вебадресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр», місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926;
Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , електронна адреса: ІНФОРМАЦІЯ_2
Рішення суду складено та підписано 18.09.2026.
Суддя Н. А. Коваленко