Справа № 288/1101/26
Провадження № 2/288/986/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2026 року селище Попільня
Попільнянський районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді - Рудник М. І.,
з участю секретаря судових засідань - Колодяжної Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Попільня Житомирської області у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» (далі позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому вказує, що між ТОВ «Споживчий Центр», правонаступником якого є ТОВ «Новий Колектор», та ОСОБА_1 15.11.2020 року укладено Кредитний договір № 15.11.2020-100000186.
Між ТОВ «Споживчий Центр» та ТОВ «Новий Колектор» укладено Договір факторингу № СЦ-091024-14 від 09.10.2024 року. На виконання умов зазначеного договору укладено реєстр № 1, згідно з яким відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором № 15.11.2020-100000186 від 15.11.2020 року на залишок основної суми кредиту, відсотків, нарахованих за користування кредитом, та інших, передбачених договором платежів, боржником за яким являється відповідач.
Відповідно до умов договору відповідачу надано кредит у розмірі 8000,00 гривень, строком на 14 календарних днів.
Відповідач електронним підписом підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 8000,00 гривень, а отже акцептовано умови договору.
В свою чергу відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, що підтверджується випискою по кредитному договору № 15.11.2020-100000186 від 15.11.2020 року у зв`язку з чим станом на 09.07.2026 року утворилась заборгованість у розмірі 24000,00 гривень, з яких заборгованість по тілу кредиту становить 8000,00 гривень та за відсотками 16000,00 гривень, чим порушуються права та інтереси позивача.
Позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 15.11.2020-100000186 від 15.11.2020 року в розмірі 24000,00 гривень та судові витрати в розмірі 8917,40 гривень.
Ухвалою суду від 13 липня 2026 року відкрито спрощене позовне провадження по даній справі з викликом (повідомленням) сторін.
Представник позивача в судове засідання не з`явився, в поданій позовній заяві просив розгляд справи проводити у його відсутність,
Частина 3 статті 211 ЦПК України визначає, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, у відзиві на позовну заяву, просили розгляд справи проводити без їх участі.
29 липня 2026 року через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, судові витрати покласти на позивача та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 гривень. /а.с. 29-49/
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надійшло, відповідно до положень частини п`ятої статті 279 ЦПК України, тому суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження, але без участі сторін, за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Зважаючи на те, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
За таких обставин, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін, на підставі наявних у справі письмових доказів.
Справу судом розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження, згідно з вимогами статтями 274-279 ЦПК України.
Суд, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з`ясувавши обставини, на які посилався позивач, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши ці докази в сукупності, дійшов наступного висновку.
Відповідно до Пропозиції про укладення кредитного договору (оферта) від 15 листопада 2020 року, ТОВ «Споживчий Центр» далі-кредитор пропонує укласти кредитний договір, який складається з електронних документів, які містять всі його істотні умови, а саме: - дана пропозиція про укладення кредитного договору (оферта), розміщена на сайті кредитора; - заявка, сформована на сайті кредитора після ідентифікації позичальника, обрання ним конкретних умов та їх схвалення кредитором; - відповідь позичальника про прийняття пропозиції (акцепт), сформована на сайті кредитора, та підписана позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора (кода), отриманого позичальником в смс-повідомленні на номер телефону, вказаний при його ідентифікації на сайті. За цим договором кредитор зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Сума кредиту: встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти, тип кредиту - фінансовий кредит, строк, на який надається кредит: встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти, проценти за користування кредитом (проценти) встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною даної оферти, Графік платежів встановлюється у Заявці, яка є невід`ємною частиною кредитного договору. У разі несплати кредиту та/або процентів у строки, встановлені договором, сума зобов`язань по погашенню кредиту та/або процентів з наступного за останнім для сплати днем вважається простроченою. У разі несвоєчасного повернення позичальником обумовленої суми кредиту та нарахованих процентів до позичальника може бути застосована неустойка згідно п.5.4. кредитного договору.
Із матеріалів справи вбачається, що банком на підтвердження обґрунтування позову, крім розрахунку заборгованості, надано виписку (картка субконто контрагенти) з рахунку за період за 15.11.2020-15.04.2026, яка має статус первинного документа, що підтверджується Переліком типових документів, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 12 квітня 2012 року № 578/5. Зазначена виписка є належним доказом отримання та користування відповідачем кредитними коштами, у ній зазначені всі операції з часу активації кредитної картки зі зняття грошових коштів, погашення заборгованості, яка відповідачем не спростована.
Згідно до довідки про розмір простроченої заборгованості за кредитним договором № 15.11.2020-100000186 від 15.11.2020 року, виданої ТОВ «Новий Колектор» за № 11870/26-ДПЗ від 16 квітня 2026 року, ОСОБА_1 станом на 16 квітня 2026 року має заборгованість за кредитним договором в розмірі 24000,00 гривень, з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту в розмірі 8000,00 гривень, прострочена заборгованість за відсотками в розмірі 16000,00 гривень.
Відповідно до Договору факторингу № СЦ-091024-14 від 09 жовтня 2024 року, укладеного між ТОВ «Новий Колектор» далі- фактор та ТОВ «Споживчий Центр» далі- клієнт, разом сторони, фактор зобов`язується передати (сплатити) клієнту загальну ціну продажу в сумі, передбаченій п. 3.2 цього договору, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за кредитним договором в обсязі та на умовах, передбачених цим договором. З дати відступлення права вимоги, клієнт перестає бути стороною за кредитним договором, а фактор стає виключним та єдиним кредитором за кредитним договором та набуває всіх прав за ним. За цим договором клієнт відступає прав вимоги до боржника за кредитним договором факторові, внаслідок чого клієнт передає, а фактор одержує право вимагати від боржника належного виконання всіх зобов`язань за кредитним договором.
Як вбачається з Заявки, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомився 15.11.2020 року, кредитор ТОВ «Споживчий Центр», позичальник ОСОБА_1 . Сума кредиту 8000,00 гривень, строк, на який надається кредит 14 календарних днів, сума кредиту у розмірі 8000,00 гривень та проценти у розмірі 2240,00 гривень сплачуються до 28.11.2020 року. Пролонгація строку користування кредитом здійснюється позичальником шляхом сплати ним процентів за весь попередній строк користування кредитом, що надає право позичальнику повернути кредит в останній день пролонгованого строку зі сплатою процентів за цей пролонгований строк. Пролонгований строк дорівнює первинному строку та обраховується з дня сплати процентів. Кількість пролонгацій не обмежена, однак, право на пролонгацію втрачається, якщо в результаті пролонгації загальна сума процентів за договором досягне 16000,00 гривень. Фіксована процентна ставка «Економ» - 2% за один день користування кредитом, фіксована процентна ставка «Стандарт» - 2,5% за один день користування кредитом. Неустойка 160,00 гривень за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання. Розмір процентів відповідно до ст. 625 ЦК України становить 881,64% річних. Дана Заявка підписана одноразовим ідентифікатором 379Z1.
Згідно до Паспорту споживчого кредиту, підписаного одноразовим ідентифікатором ОСОБА_1 , передбачені всі основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, надана інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки, порядок повернення кредиту: кількість та розмір платежів, періодичність внесення платежів та інша інформація щодо кредитного договору. В Паспорті зазначено, що сума/ліміт кредиту - 8000,00 гривень, строк кредитування - 14 днів, спосіб та строк надання кредиту- готівковим або безготівковим шляхом, загальні витрати за кредитом - 2240,00 гривень, процентна ставка відсотків річних - 881,64%, орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом (у т.ч. тіло кредиту, відсотки, комісії та інші платежі) 24000,00 гривень. Дата надання інформації 15.11.2020 року.
Відповідно до підтвердження укладення кредитного договору № 15.11.2020-100000186 від 15.11.2020 року, ТОВ «Споживчий Центр» підтверджує укладення електронного кредитного договору між ТОВ «Споживчий Центр» та позичальником ОСОБА_1 . Сума кредиту 8000,00 гривень, строк користування кредитом 14 календарних днів, проценти 2240,00 гривень. Це підтвердження є невід`ємною частиною договору.
Відповідно до Переліку № 1 до Договору факторингу № СЦ-091024-14 від 09.10.2024 року, в списку даного переліку боржників під № 34321 вказаний ОСОБА_1 , дата кредитного договору 15.11.2020 року, номер кредитного договору 15.11.2020-100000186, кількість днів прострочення виконання договірних зобов`язань 1411, сума заборгованості разом 24000,00 гривень, основне зобов`язання 8000,00 гривень, проценти 16000,00 гривень.
Як вбачається з платіжної інструкції № 303439441 від 15 листопада 2020 року, відправник: ТОВ «Споживчий Центр», номер карти: НОМЕР_1 , сума платежу: 8000,00 гривень, статус платежу: успішно, призначення: видача за договором № 15.11.2020-100000186.
Відповідно до повідомлення № 81-15-9/12323-БТ від 16.07.2026 року, виданого АТ «Райффайзен Банк», надано виписку по картковому рахунку НОМЕР_2 , банківська картка (№ НОМЕР_3 ), що належить ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 від 15.11.2020 року по 18.11.2020 року./а.с.21-22/
Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 5 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Згідно до статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення.
Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів. Отже, вказаний вище Договір породив певні права та зобов`язання сторін.
Згідно до вимог статті 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Як вбачається з частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно до статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно до ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ст. 3, 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Як вбачається з частини 4 статті 16 Закону України «Про споживче кредитування», у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит. Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно до частини другою статті 1050 ЦК України встановлено що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом статті 634 цього Кодексу, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку ТОВ «Споживчий Центр»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно до вимог ст. 523 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно до частини другої статті 517 ЦК України, боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
Тлумачення статті 516 ЦК України, частини другої статті 517 ЦК України свідчить, що боржник, який не отримав повідомлення про відступлення права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення боргу, а лише має право на сплату боргу первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічний висновок зроблено і Верховним Судом України. Зокрема, в постанові Верховним Судом України від 23 вересня 2015 року у справі № 6-979цс15 вказується, що «боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним».
Отже, виходячи з вищевказаного, суд приходить до висновку про необов`язковість згоди боржника на заміну кредитора у зобов`язанні. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов`язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, що не позбавляє сторін права додатково врегулювати порядок зміни кредитора в договорі.
Крім того, розрахунок заборгованості є належним та допустимим доказом, відповідач не спростував та не надав власний розрахунок наявної заборгованості. Доказів про повернення кредитних коштів на умовах і в порядку, визначеними договорами, ані перед первісним, ані перед новим кредитором відповідач також суду не надав.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 умови взятих на себе кредитних зобов`язань не виконав, що виявилося у неповерненні кредитних коштів, що стало наслідком звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор», в якості нового кредитора, до суду за захистом своїх прав та інтересів.
Представник відповідача надав до суду відзив на позовну заяву, в якому він просить повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Згідно виписки (картка субконто контрагенти) з рахунку за період за 15.11.2020-15.04.2026 року за договором № 15.11.2020-100000186 відсотки були нараховані за період з 15.11.2020 року по 05.02.2021 року.
Відповідно до довідки командира військової частини НОМЕР_5 підполковника ОСОБА_2 від 16.07.2026 року № 2084/122/4/1/5348 солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_5 з 11 жовтня 2023 року.
А тому, у період виконання умов договору № 15.11.2020-100000186 від 15 листопада 2020 року ОСОБА_1 не мав статус військовослужбовця Збройних Сил України та на нього не могли поширюватись пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей».
Також, суд зазначає, що відповідач підписав даний договір електронним підписом, у якому чітко прописані всі умови кредитування, таким чином відповідач погодився з ним.
У відповідності до умов кредитного договору передбачено умови та строки нарахування відсотків.
Отже, сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк, умови кредитування та нарахування відсотків в зв`язку з простроченням повернення кредитних коштів, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення кредитного договору, на таких умовах шляхом підписання кредитного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Заборгованість нараховано відповідно до умов кредитного договору.
Відповідачем при підписанні кредитного договору не було висловлено жодних заперечень або зауважень щодо умов кредитного договору, в тому числі і порядку нарахування відсотків, що свідчить про факт погодження відповідача із всіма умовами кредитного договору, враховуючи і нарахування відсотків.
Таким чином, судом встановлено, що розмір та порядок нарахування процентів погоджений сторонами договору та підстави виникнення заборгованості є законними.
Крім того, суд зазначає, що не підлягає стягненню з ТОВ «Новий Коллектор» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 гривень, оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволені в повному розмірі.
Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною першою статті 81 Цивільного Процесуального Кодексу України встановлено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини другої статті 89 Цивільного Процесуального Кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи, що відповідачем не виконано грошове зобов`язання в строки, передбачені умовами договору, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача на його користь суми заборгованості за кредитним договором № 15.11.2020-100000186 від 15 листопада 2020 року в розмірі 24000,00 гривень, обґрунтованими та виходячи із наданого розрахунку позивача, дійшов висновку, що позовні вимоги необхідно задовольнити у повному обсязі та стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість, яка виникла внаслідок неналежного виконання взятих на себе зобов`язань.
Представник позивача при зверненні до суду також просить стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6000,00 гривень.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, позивачем надано: Договір про надання правничої допомоги № 07/24-НК від 02.07.2024 року, додаткові угоди до Договору про надання правничої допомоги № 07/24-НК від 02.07.2024 року, звіт про виконану роботу від 09.07.2026 року та платіжну інструкцію від 09.07.2026 року.
Судові витрати складають судовий збір та витрати, пов`язані з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частини перша, третя статті 133 ЦПК України).
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, потрібних для надання правничої допомоги (частина третя статті 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини четверта - шоста статті 137 ЦПК України).
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи (частина третя статті 141 ЦПК України).
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
У розумінні умов частин четвертої - шостої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21.
Водночас у частині третій статті 141 ЦПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від загального правила під час вирішення питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. У такому випадку суд повинен конкретно визначити, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести обґрунтування такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну потребу судових витрат для конкретної справи.
Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року № 922/1964/21.
У постановах від 19 лютого 2022 року № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Отже, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. Натомість під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частиною третьою статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково.
Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням суду, який розглядає конкретну справу і має визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.
Суд наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи.
Вищезазначене узгоджується із постановою Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 686/5757/23.
Врахувавши конкретні обставини цієї справи, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката, з огляду на рівень складності справи, ціни позову, фактичний обсяг наданої правничої допомоги, а також типовість таких позовних заяв, з урахуванням засад розумності та справедливості, суд дійшов до переконання, що зазначені адвокатом витрати на професійну правничу допомогу є завищеними, а тому заявлений розмір понесених судових витрат, підлягає зменшенню до 4000,00 гривень.
Згідно до пункту 1 частини 2 статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
Позивачем при поданні до суду позовної заяви сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 гривень , який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Також позивач просить стягнути з відповідача витрати пов`язані з надсиланням відповідачу позовної заяви з додатками засобами поштового оператора в розмірі 255,00 гривень.
Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Пунктом 4 ч. З ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно до пункту 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Представником позивача на підтвердження поштових витрат надано квитанцію № 2147596 від 09.07.2026 року з додатком, де підтверджено, що загальна вартість становить 255,00 гривень.
Поштові витрати позивача, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, мають бути відшкодовані, така позиція узгоджується із додатковою постановою Верховного Суду у справі № 759/5806/20 від 18.09.2023 року.
Враховуючи наведене, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача витрати позивача, пов`язані з поштовим пересиланням кореспонденції в розмірі 255,00 гривень.
Керуючись статтями 1, 3, 12, 207, 509, 525-527, 530, 598-599, 610 612, 615, 625, 626, 629, 633, 634, 638, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України; статтями 4, 12, 13, 19, 23, 28, 48, 76, 78, 81, 128, 130, 133, 137, 141, 211, 258, 259, 263-265, 274-279, 352, 354, 355 ЦПК України; суд
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Новий Колектор» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «Новий Колектор» (01033, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 43, код ЄДРПОУ: 21685166, МФО 300528, НОМЕР_6 в АТ «ОТП БАНК») заборгованість за Кредитним договором № 15.11.2020-100000186 від 15 листопада 2020 року в розмірі 24000 гривень 00 копійок.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «Новий Колектор» (01033, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 43, код ЄДРПОУ: 21685166, МФО 300528, НОМЕР_6 в АТ «ОТП БАНК») сплачений судовий збір у розмірі 2662 гривні 40 копійок, витрати пов`язані з надсиланням відповідачу позовної заяви в розмірі 255 гривень 00 копійок та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 гривень 00 копійок.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Суддя Попільнянського
районного суду М.І. Рудник