Справа № 357/7066/26
Провадження № 2/357/5836/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
( ЗАОЧНЕ )
18 вересня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючого судді - Бебешко М. М. ,
при секретарі - Ільницька І. П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Біла Церква за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,-
В С Т А Н О В И В :
29 квітня 2026 року ОСОБА_1 звернулась до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_2 , про стягнення пені за прострочення сплати аліментів, який зареєстровано судом 29.04.2026.
В обґрунтування позову вказала, що відповідно до рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24 липня 2024 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягуються аліменти на утримання дитини. На виконання рішення було видано виконавчий лист. Виконавчий лист пред`явлено до виконання до Білоцерківського відділу ДВС у Білоцерківському районі Київської області ЦМУ (м. Київ). На підставі вказаного виконавчого листа відкрито виконавче провадження № 80149141 у межах якого здійснюється примусове виконання рішення. Як вбачається з розрахунку заборгованості державного виконавця від 22 квітня 2026 року, відповідач свої зобов`язання щодо сплати аліментів належним чином не виконує, в зв`язку з чим за період з 26.08.2024 по 22.04.2026 утворилась заборгованість в розмірі 81379,96 грн.
Враховуючи, що розмір пені за несплату аліментів не може перевищувати 100 % розміру заборгованості, просить стягнути з відповідача на користь позивача пеню за несвоєчасну сплату аліментів на утримання сина ОСОБА_3 в розмірі 81379,96 грн.
Відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу 29 квітня 2025 року передано на розгляд судді Бебешко М.М.
Ухвалою суду від 30 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, призначено розгляд справи на 07 липня 2026 року о 10:40 год.
06 липня 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про розгляд справи без її участі позивача та її представника. Позовні вимоги підтримала.
У зв`язку з неявкою в судове засідання відповідача розгляд справи, призначений 07 липня 2026 року відкладено та призначено на 18 вересня 2026 року.
В судове засідання 18 вересня 2025 року відповідач ОСОБА_2 не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.
Представник третьої особи звернувся до суду із заявою про розгляд справи без участі представника відділу.
Відповідно до ч.1 ст. 280 ЦПК України - суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких умов суд, відповідно до вимог статті 281 ЦПК України постановляє ухвалу про заочний розгляд справи.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
22 квітня 2026 року старшим державним виконавцем Білоцерківського відділу державної виконавчої служби у Білоцерківському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Мазур А.В. було здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 80149141 відкритому на підставі виконавчого документу № 6/357/196/25 від 16.12.2025, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1\4 частини з усіх видів його заробітку щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 26.08.2024 і до досягнення дитиною повноліття.
Згідно розрахунку якого в ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 станом на 22 квітня 2026 року існує заборгованість по аліментах у розмірі 81379,96 грн.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Статтею 180 СК України встановлений обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).
Згідно з частиною першою статті 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Статтею 71 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» визначено порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду.
Згідно із частиною третьою статті 71 цього Закону визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.
У частині восьмій цієї статті зазначено, що спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом.
Отже, порядок стягнення аліментів на виконання рішення суду передбачений статтею 71 зазначеного Закону, відповідно до частини восьмої якої суд вирішує питання заборгованості лише в разі спору про її розмір.
Однак, між сторонами спору щодо розміру заборгованості із сплати аліментів не виникало.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Проте таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.
У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже, і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Пеня за заборгованість зі сплати аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Отже, зобов`язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов`язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Викладене узгоджується з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц (провадження № 14-37цс18) та від 03 квітня 2019 року у справі № 333/6020/16-ц (провадження № 14-616цс18).
Водночас відповідно до частини першої статті 196 СК України, у редакції, чинній на час пред`явлення позову та вирішення спору, у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Судом встановлено, що станом на 22 квітня 2026 року відповідачем прострочена сплата аліментів на утримання дітей у виконавчому провадженні № 80149141 розмір заборгованості складає 81379,96 грн. Пеня стягується в розмірі 1 відсотка за кожен день прострочення, згідно розрахунку, проведеного позивачем, розмір пені значно перевищує розмір заборгованості та становить 244200,98 грн, однак приймаючи до уваги те, що розмір пені не може перевищувати загального розміру заборгованості, суд вважає за доцільне стягнути із відповідача на користь позивача пеню за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини в розмірі 81379,96 грн.
Враховуючи, що сторони розрахунок заборгованості по аліментах від 22 квітня 2026 року державного виконавця не оскаржили і не спростували в суді, суд приходить до висновку, що відповідальність платника аліментів за їх прострочення обмежується 100 відсотками заборгованості, яка існувала станом на 22 квітня 2026 року.
Кожна сторона, відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України, повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд, згідно з вимогами частин першої-третьої статті 89 ЦПК України, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
На підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору на користь держави, тому відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача слід стягнути в дохід держави судовий збір в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 1331,20 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 258-259, 265, 268, 354-355 ЦПК України, суд -
У Х В А Л И В :
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів - задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 26 серпня 2024 року по 22 квітня 2026 року в розмірі 81379,96 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .. Місце проживання: АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Місце проживання: АДРЕСА_2 . РНОКПП: НОМЕР_2 .
Суддя М. М. Бебешко