Справа 524/4171/26
Провадження 2/524/4174/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17.09.2026 м. Кременчук
Автозаводський районний суд міста Кременчука в складі
головуючого судді Мельник Н. П.,
з участю секретаря судового засідання Шаполової К. М.,
розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
УСТАНОВИВ:
ТОВ «Споживчий центр» звернулося дот суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. У позові зазначено, що докази понесення витрат на правничу допомогу будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.
На обґрунтування позову зазначено, що 24.11.2023 ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір (оферту) № 24.11.2023-100000830 (далі - договір), відповідно до умов якого споживачу наданий кредит в сумі 3000,00 грн на строк 42 днів.
Свої зобов`язання за кредитним договором Товариство виконало, надавши позичальнику кредитні кошти. Відповідач зобов`язання не виконував, внаслідок чого станом на дату подання позову утворилась заборгованість на загальну суму 5940 грн, що складається із заборгованості по тілу кредиту - 3000,00 грн, по процентам - 2940,00 грн.
Судом отримана інформація про зареєстроване місце проживання відповідача із зазначенням її прізвища « ОСОБА_2 ».
Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.
06.08.2026 у судове засідання відповідач з`явилася, повідомила суду, що одружена, з чоловіком спільно не проживають. Укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів визнає. Не відмовляється від повернення суми боргу, однак просила суд розстрочити або відстрочити наявну заборгованість по кредитному договору у зв`язку із скрутним сімейним та матеріальним становищем.
06.08.2026 за клопотанням відповідача в судовому засіданні оголошено перерву для забезпечення прав відповідача в частині надання доказів скрутного сімейного та матеріального становища.
17.09.2026 у судове засідання відповідач не з`явилася, повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, будь-яких заяв, клопотань від неї суду не надходило. Відповідачем не надано докази на підтвердження її скрутного сімейного та матеріального становища, про що було заявлено нею у судовому засіданні 06.08.2026.
Представник позивача у судове засідання не з`явився, про місце день і час розгляду справи повідомлявся належним чином, разом з тим, в прохальній частині позову просив розгляд справи здійснювати за його відсутності, у разі неявки відповідача не заперечував проти ухвалення заочного рішення. Позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.
З`ясувавши обставини, на які посилається позивач, як на підставу своїх позовних вимог, заслухавши позицію відповідача у судовому засіданні 06.08.2026, враховуючи відсутність доказів на підтвердження скрутного та матеріального становища за її клопотанням, оцінивши наявні докази на їх належність, допустимість, достатність, взаємозв`язок у сукупності, з`ясувавши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, правові норми, що підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до наступних висновків.
Установлено, що 24.11.2023 ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір (оферту) № 24.11.2023-100000830 (далі - договір), відповідно до умов якого споживачу наданий кредит в сумі 3000,00 грн, що стверджується довідкою про видачу коштів від 24.11.2023.
Кредитний договір укладено у формі електронного документа, підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора «Е811» надісланого у смс-повидомленні відповідачу на його номер мобільного телефону, вказаний ним у заяві на отримання кредиту та введений ним у відповідне поле на сайті.
Відповідно до умов кредитного договору позичальнику наданий кредит на таких умовах: дата надання/видачі кредиту -24.11.2023; сума кредиту - 3000,00 грн, дата повернення (виплати) кредиту -04.01.2024.
Згідно п. п. 3.2 договору кредит відповідачу надається на придбання товарів для задоволення потреб у безготівковій формі в національній валюті на реквізити банківської карти, вказаної відповідачем НОМЕР_1 .
На підтвердження перерахування коштів позивачем долучена до матеріалів справи довідка про видачу коштів із зазначенням призначення платежу: видача за договором кредиту від 24.11.2023 № 24.11.2023-100000830, номер транзакції в системі "iPay.ua" - [номер приховано].
Відповідач зобов`язання не виконав, внаслідок чого станом на дату подання позову утворилася заборгованість по тілу кредиту в сумі 3000,00 грн, що підлягає стягненню з позивача.
Відповідач у судовому засіданні визнала факт отримання у борг коштів та факт укладення договору, протилежних доказів суду не надано.
Щодо стягнення нарахованих процентів в сумі 2940,00 грн.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦПК України (ст. 1050 ЦК України).
Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Згідно умов договору процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит (надалі - «процентна ставка»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Згідно умов договору процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 2,5 % за 1 (один) день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит (надалі - «процентна ставка»). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.
Із наданого позивачем детального розрахунку заборгованості вбачається, що для визначення розміру заборгованості за відсотками позивачем застосовано ставку в розмірі 2,5 % та 2 % в межах строку кредитування на загальну суму 2940,00 грн, що не перевищує розміру денної процентної ставки, передбаченої договором та Законом України «Про споживче кредитування», що підлягають стягненню з відповідача
Заборгованість за нарахованими процентами в сумі 2940,00 грн підлягає стягненню із відповідача.
Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ст. 207 ЦК України).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.ст. 626, 628 ЦК України).
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України). Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі ( абз.2 ч. 2 ст. 639 ЦК України).
З аналізу наведених норм, слідує, що будь-який вид укладеного договору на підставі ЦК України може мати електронну форму та є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205,207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19.
Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон), п. 6 ч.1ст. 3 якого визначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно - цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦПК України, інших актів законодавства, а при відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.ст. 610, 611 ЦК України).
Судом установлені порушення відповідачем умов договору шляхом неналежного виконання взятих на себе зобов`язань.
Відповідач не заперечував факт отримання ним у борг коштів та факт укладення договору, протилежних доказів суду не надав.
Досліджені по справі докази дають достатні підстави для висновку, що після підписання договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки щодо надання кредитних коштів і їх повернення зі сплатою відповідних відсотків за користування.
Свої договірні зобов`язання кредитодавець виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит в обумовленій договором сумі. Відповідач зобов`язання у визначений договором строк не виконав, контррозрахунку суми заборгованості та процентів за користування кредитними коштами не надано. Існування заборгованості перед позивачем стверджується доданими до позову документами.
Протягом строку дії кредитного договору відповідач не звернувся до суду із заявою про розірвання кредитного договору чи визнання його (або його окремих положень) недійсним (ми).
Доказів протилежного матеріали справи не містять та суду не надано. Відповідачем протилежного не доведено, наведені позивачем обставини та факти не спростовані. Клопотань, заяв відповідачем не заявлено, у тому числі про участь у засіданні в режимі відеоконференції.
Зміст кредитного договору свідчить про досягнення сторонами згоди відносно всіх істотних умов договору, у тому числі й щодо встановлення процентів.
Протягом строку дії кредитного договору відповідач не звернувся до суду із заявою про розірвання кредитного договору чи визнання його (або його окремих положень) недійсним(ми).
Щодо клопотання відповідача про розстрочення або відстрочення сплати суми боргу у зв`язку із скрутним сімейним та матеріальним становищем, суд приходить до висновку про відмову в його задоволенні з таких підстав.
У разі необхідності в резолютивній частині рішення суду також вказується про надання відстрочення або розстрочення виконання рішення (п. 2 ч. 7 ст. 265 ЦПК України).
Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч. 3 ст. 435 ЦПК України).
Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: (1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; (2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; (3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 435 ЦПК України).
06.08.2026 за клопотанням відповідача в судовому засіданні оголошено перерву для забезпечення прав відповідача в частині надання доказів скрутного сімейного та матеріального становища.
17.09.2026 у судове засідання відповідач не з`явилася, повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, будь-яких заяв, клопотань від неї суду не надходило. Відповідачем не надано докази на підтвердження її скрутного сімейного та матеріального становища.
Враховуючи наведене, ненадання відповідачем відповідних доказів її скрутного сімейного та матеріального становища, суд не знаходить обставин, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, як наслідок відсутні підстави для відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.
Кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч.1 ст. 4 ЦПК України).
Згідно ст. ст. 12, 13, 81 ЦПК України обов`язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Указані вимоги процесуального закону покладають тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах № 910/18036/17 від 02.10.2018, № 917/1307/18 від 23.10.2019.
Наведений процесуальний обов`язок відповідачем не виконаний, докази на підтвердження зазначеного не надані.
У постановах Верховного Суду від 08.08.2019 у справі № 450/1686/17 та від 15.07.2019 у справі № 235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.
Положеннями ст. 204 ЦК України закріплена презумпція правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, що набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 191/5077/16-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 2-383/2010).
Під час розгляду справи, судом забезпечено сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості (ст. 129 Конституції України).
Європейський суд з прав людини вказав, що Суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції з прав людини зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення («Pronina v. Ukraine», n. 63566/00, 18.07.2006).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 2662,40 грн судового збору, сплаченого за подання позову до суду.
Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося (ч. 2 ст. 247 ЦПК України).
Керуючись ст. ст. 5, 12, 13, 81, 77 - 80, 141, 247, 259, 263 - 265, 280 - 284 ЦПК України, суд
УХВАЛИВ:
Задовольнити позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр».
Стягнути з ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (р/р НОМЕР_2 , код ЄДРПОУ 37356833, код МФО 305299) заборгованість за договором № 24.11.2023-100000830 від 24.11.2023 на загальну суму 5940 грн 00 коп, 2662 грн 40 коп судового збору.
Відмовити в задоволенні клопотання ОСОБА_1 щодо відстрочення або розстрочення виконання судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін:
позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133А;
відповідач ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Н.П. Мельник