Справа № 636/9223/25
Провадження 2/712/4623/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 вересня 2026 року м. Черкаси
Соснівський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого/судді - Троян Т.Є.
при секретарі - Чумак Д.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В :
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 08 лютого 2022 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Заяву-Договір № TDB.2022.0082.2913 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб - клієнтів АТ «МЕГАБАНК» за картковими продуктами todobank.
Відповідно до умов укладеного договору відповідачу було відкрито поточний рахунок у національній валюті та надано можливість користування відновлювальною кредитною лінією шляхом здійснення банком платежів за операціями відповідача понад залишок власних коштів на рахунку в межах установленого кредитного ліміту.
У Заяві-Договорі сторонами погоджено максимальний розмір кредитної лінії - 200 000 грн, строк кредитування -12 місяців, базову фіксовану процентну ставку - 56 % річних, процентну ставку протягом пільгового періоду - 0,0001 % річних, пільговий період тривалістю 62 дні та обов`язковий мінімальний платіж у розмірі 5 % від суми використаного кредитного ліміту.
Позивач зазначає, що АТ «МЕГАБАНК» свої зобов`язання за договором виконало, надало відповідачу можливість користуватися кредитними коштами, якими останній фактично користувався, однак належним чином зобов`язання щодо повернення кредиту та сплати процентів не виконав.
Згідно з наданим позивачем розрахунком станом на 03 вересня 2024 року заборгованість за договором становить 27 249,62 грн., з яких: 9 997,45 грн - заборгованість за тілом кредиту та 17 252,17 грн - заборгованість за нарахованими та несплаченими процентами.
03 вересня 2024 року між АТ «МЕГАБАНК», від імені якого діяла уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, та ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» укладено договір про відступлення права вимоги № GL1N426240, за умовами якого до ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» перейшли права вимоги за кредитними договорами, зазначеними у відповідному реєстрі, у тому числі за договором № TDB.2022.0082.2913, укладеним із ОСОБА_1
27 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» укладено договір відступлення права вимоги № 1/12, відповідно до якого позивач набув право вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.
Посилаючись на неналежне виконання відповідачем кредитного зобов`язання та набуття права вимоги у встановленому законом порядку, позивач просить стягнути із ОСОБА_1 27 249,62 грн заборгованості, а також понесені судові витрати, зокрема судовий збір у розмірі 2 422,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 200 грн.
Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 13 листопада 2025 року справу передано за підсудністю до Соснівського районного суду м. Черкаси.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 15 січня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Заочним рішенням суду від 22.04.2026 позовні вимоги було задоволено частково.
Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 17 червня 2026 року заочне рішення скасовано, а справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
У заяві про перегляд заочного рішення відповідач заперечував проти визначеного позивачем розміру заборгованості за процентами, вказуючи на необґрунтованість їх нарахування. Водночас власного розрахунку заборгованості, визначення конкретних періодів, процентних ставок чи окремих операцій, з якими він не погоджується, відповідач суду не надав.
Суд, оцінюючи, належність, допустимість й достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, які містяться в матеріалах справи, приходить до наступних висновків.
Відповідно до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, а зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За змістом статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією зі сторін у формулярах або інших стандартних формах і який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.
Судом установлено, що 08 лютого 2022 року ОСОБА_1 підписав Заяву-Договір № TDB.2022.0082.2913 про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб АТ «МЕГАБАНК».
Безпосередньо у підписаній відповідачем Заяві-Договорі визначено істотні умови кредитування, зокрема вид кредиту - кредитна лінія, максимальний кредитний ліміт - 200 000 грн, строк кредиту - 12 місяців, базову фіксовану процентну ставку - 56 % річних та пільгову процентну ставку - 0,0001 % річних.
Факт фактичного користування відповідачем кредитними коштами підтверджується виписками за особовими рахунками, які містять відомості про здійснені із використанням карткового рахунку операції, рух кредитних коштів, погашення та перенесення заборгованості на відповідні рахунки бухгалтерського обліку.
Зокрема, після переходу АТ «МЕГАБАНК» на єдину інформаційно-облікову систему за особовими рахунками відповідача відображено перенесення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3 015,86 грн. та 6 981,59 грн., що в сукупності становить 9 997,45 грн.
Таким чином, надані банківські виписки не лише відображають внутрішні бухгалтерські записи банку, а у взаємозв`язку з укладеним сторонами договором та відомостями про фактичне здійснення відповідачем карткових операцій підтверджують отримання та використання ним кредитних коштів і наявність непогашеної заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9 997,45 грн.
Доказів повернення зазначеної суми відповідачем суду не надано, у зв`язку із чим вимоги про стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 9 997,45 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором.
При цьому право кредитодавця на одержання передбачених договором процентів як плати за правомірне користування кредитними коштами існує у межах погодженого сторонами строку кредитування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 сформульовано висновок, відповідно до якого після спливу визначеного договором строку кредитування право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється, а права кредитора у зв`язку з простроченням грошового зобов`язання охороняються положеннями частини другої статті 625 ЦК України.
Велика Палата Верховного Суду надалі уточнила цей підхід у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, зазначивши, що проценти, які нараховуються після настання прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту, за своєю правовою природою мають оцінюватися не як плата за користування кредитом за статтею 1048 ЦК України, а, за наявності відповідних договірних підстав, як проценти за порушення грошового зобов`язання відповідно до статті 625 ЦК України.
У цій справі сторони безпосередньо у підписаній 08 лютого 2022 року Заяві-Договорі погодили строк кредитування тривалістю 12 місяців.
Отже, передбачені договором проценти як плата за користування кредитними коштами могли нараховуватися до 08 лютого 2023 року включно, а нарахування таких процентів після закінчення погодженого сторонами строку кредитування не відповідає правовій природі процентів, передбачених статтею 1048 ЦК України.
Водночас надані банківські виписки дають можливість розмежувати нарахування процентів у часі. Так, станом на 06 лютого 2023 року на відповідному рахунку відображено перенесений при зміні плану рахунків залишок процентної заборгованості у сумі 394,12 грн, а також нарахування процентів у сумі 117,83 грн за період з 01.01.2023 по 11.01.2023, 510,96 грн за період з 01.01.2023 по 31.01.2023 та 131,47 грн за період з 01.02.2023 по 06.02.2023. Запис від 07.02.2023 на суму 834,12 грн має призначення «віднесення прострочених процентів» та за своїм змістом є бухгалтерським перенесенням раніше облікованої заборгованості, а не новим нарахуванням процентів.
Наступне нарахування у сумі 482,07 грн здійснено за єдиний період з 07.02.2023 по 28.02.2023, який частково припадає як на погоджений сторонами строк кредитування, так і на період після його закінчення. Ураховуючи тривалість зазначеного розрахункового періоду -22 календарні дні, на 07-08 лютого 2023 року припадає 43,82 грн (482,07 грн : 22 ? 2).
Натомість подальші нарахування, починаючи з періоду після 08.02.2023, здійснені вже після спливу погодженого сторонами дванадцятимісячного строку кредитування, а тому не можуть бути стягнуті як передбачені статтею 1048 ЦК України проценти за правомірне користування кредитом.
Перевіряючи обґрунтованість заявленої позивачем до стягнення заборгованості за процентами у розмірі 17 252,17 грн., суд ураховує, що підписаною відповідачем Заявою-Договором від 08.02.2022 строк кредитування визначено тривалістю 12 місяців, а отже право кредитодавця на нарахування передбачених договором процентів як плати за користування кредитними коштами існувало в межах погодженого сторонами строку кредитування - до 08.02.2023 включно.
З наданої позивачем банківської виписки вбачається, що після зазначеної дати банк продовжував здійснювати щомісячне нарахування процентів. При цьому відповідні суми відображалися у виписці двома взаємопов`язаними бухгалтерськими операціями: спочатку як нарахування процентів, а надалі - як віднесення нарахованої суми до прострочених процентів. Такі операції є рухом однієї й тієї самої суми між рахунками бухгалтерського обліку та не свідчать про подвійне нарахування процентів.
Зокрема, 28.02.2023 банком нараховано 482,07 грн. процентів за період з 07.02.2023 по 28.02.2023, у подальшому здійснювалися щомісячні нарахування у розмірах, відображених у виписці, а останнє нарахування станом на 02.09.2024 становило 43,70 грн.
Загальний розмір самостійних нарахувань процентів за період з 07.02.2023 по 02.09.2024 становить 12 562,89 грн.
Оскільки із першого зазначеного розрахункового періоду 07.02.2023-28.02.2023 два календарні дні - 07 та 08 лютого 2023 року - припадають на погоджений сторонами строк кредитування, на них пропорційно припадає 43,82 грн із нарахованих 482,07 грн. Таким чином, розмір процентів, нарахованих банком після закінчення строку кредитування, становить 12 519,07 грн. (12 562,89 грн - 43,82 грн).
За таких обставин із заявленої позивачем заборгованості за процентами у розмірі 17 252,17 грн належними доказами підтверджено право на стягнення процентів, що сформувалися в межах погодженого сторонами строку кредитування, у розмірі 4 733,10 грн (17 252,17 грн - 12 519,07 грн). У стягненні решти процентів у сумі 12 519,07 грн., нарахованих після спливу 08.02.2023 погодженого сторонами дванадцятимісячного строку кредитування, слід відмовити.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
03 вересня 2024 року між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» укладено договір про відступлення прав вимоги № GL1N426240, за умовами якого новому кредитору передано права вимоги за кредитними договорами, включеними до відповідного реєстру боржників. У наданому суду реєстрі містяться відомості щодо ОСОБА_1 та договору № TDB.2022.0082.2913 від 08.02.2022.
Укладенню зазначеного договору передував продаж відповідного пулу активів АТ «МЕГАБАНК» за результатами електронного аукціону, що підтверджується протоколом електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 та наданими суду доказами оплати вартості придбаних активів.
27 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» укладено договір відступлення права вимоги № 1/12. Згідно з його умовами та додатком № 1 до договору до ТОВ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ» перейшло, зокрема, право вимоги до ОСОБА_1 за договором № TDB.2022.0082.2913.
Отже, наданими доказами у їх сукупності підтверджено послідовний перехід права вимоги від первісного кредитора АТ «МЕГАБАНК» до ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС», а надалі -до ТОВ «ФК «ЄВРОКРЕДИТ», у зв`язку з чим позивач є належним кредитором у спірному зобов`язанні.
При цьому відповідно до статті 514 ЦК України внаслідок заміни кредитора обсяг та зміст зобов`язання боржника не збільшуються, а новий кредитор набуває право вимоги лише в тому обсязі та на тих умовах, які існували у первісного кредитора.
Щодо заперечень відповідача проти розміру процентної заборгованості суд ураховує, що останній власного контррозрахунку не надав, конкретних операцій, періодів нарахування чи застосованих процентних ставок, з якими він не погоджується, не визначив.
Разом із тим відсутність контррозрахунку відповідача не звільняє позивача від установленого статтями 12, 81 ЦПК України обов`язку довести належними та допустимими доказами як правову підставу нарахування заявлених до стягнення сум, так і їх розмір. Суд при вирішенні спору перевіряє розрахунок кредитора у взаємозв`язку з умовами договору та первинними документами, що відображають рух коштів і нарахування за зобов`язанням.
Як установлено вище, із заявлених позивачем 17 252,17 грн. процентів 12 519,07 гр. нараховані після закінчення 08.02.2023 погодженого сторонами дванадцятимісячного строку кредитування, у зв`язку з чим підстав для їх стягнення як процентів за користування кредитом відповідно до статті 1048 ЦК України немає.
Водночас, суд звертає увагу, що після спливу строку кредитування правовідносини сторін у частині невиконаного грошового зобов`язання набувають охоронного характеру, а права кредитора можуть забезпечуватися механізмом, передбаченим частиною другою статті 625 ЦК України.
Разом із тим, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено спеціальне регулювання на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану: у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за кредитним договором позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а неустойка та інші платежі, передбачені договором за прострочення його виконання та нараховані з 24 лютого 2022 року, підлягають списанню кредитодавцем. Верховний Суд також звертав увагу, що це регулювання поширюється на кредитні зобов`язання, укладені до набрання чинності відповідними змінами.
Таким чином, нарахування процентів після закінчення строку кредитування не може бути обґрунтоване і положеннями статті 625 ЦК України.
За таких обставин, позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 14 730,55 грн, з яких 9 997,45 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 4 733,10 грн. - заборгованість за процентами, сформована в межах погодженого сторонами строку кредитування. У задоволенні вимог про стягнення решти 12 519,07 грн. процентів слід відмовити.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
Заявлений позов задоволено на: 14 730,55 / 27 249,62 ? 100 = 54,0578 %. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним вимогам: 2 2 422,40 ? 54,0578 % = 1 309,55 грн.
Статтею 133 ЦПК України визначено види судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3ст.133 ЦПК України).
Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст. 141 ЦПК України).
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги № 1/07 від 01.07.2025, реєстр боржників та акт наданих послуг № 12110698 від 14.08.2025, відповідно до яких вартість правничої допомоги у справі визначена у розмірі 11 200 грн.
Разом із тим суд ураховує, що справа стосується стягнення заборгованості за кредитним договором, розглядалася у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, судові засідання за участю представника позивача не проводилися. Після скасування заочного рішення та поновлення розгляду справи позивачем не подано додаткового обґрунтування заявленого розміру процентної заборгованості, деталізованого розрахунку процентів з визначенням періодів їх нарахування та застосованих ставок чи інших доказів, необхідність подання яких виникла у зв`язку із запереченнями відповідача.
При цьому за результатами перевірки наданих позивачем доказів суд дійшов висновку про часткову необґрунтованість заявленої до стягнення процентної заборгованості та часткове задоволення позову. За таких обставин заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу - 11 200 грн. не відповідає фактичному обсягу наданої у цій справі правничої допомоги, складності виконаної адвокатом роботи та результату розгляду справи.
Ураховуючи наведене, а також засади розумності, необхідності та співмірності судових витрат, суд вважає обґрунтованим визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає врахуванню при їх розподілі, у сумі 3 000 грн.
Оскільки позовні вимоги задоволено частково, зазначені витрати відповідно до статті 141 ЦПК України підлягають розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог: 3 000 ? 54,0578 % = 1 621,73 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 10-13, 18, 43,44, 49, 76-83, 133, 141, 174, 175, 179, 187, 258, 263, 265, 268, 280-282 ЦПК України, ст. ст. 525-526, 530, 551, 536, 610, 625, 631,629, 1046-1056 ЦК України, суд, -
У Х В А Л И В :
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» (код ЄДРПОУ 40932411, адреса - м. Дніпро, пров. Ушинського, 1 офіс 105) заборгованість за Договором № TDB.2022.0082.2913 від 08.02.2022 року у розмірі 14730,55 гривень, сплачений судовий збір в розмірі 1309,55 гривень, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1621,73 гривень, а всього: 17 661,83 гривень (сімнадцять тисяч шістсот шістдесят одна гривня 83 коп.)
У задоволенні решти позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в загальному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений 18.09.2026 року.
Головуючий Т.Є.Троян
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит»: код ЄДРПОУ 40932411, адреса - м. Дніпро, пров. Ушинського, 1 офіс 105.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .