18.09.26
22-ц/812/1863/26
Справа №482/1726/23
Провадження № 22-ц/812/1863/26
Доповідач в апеляційній інстанції Яворська Ж.М.
П О С Т А Н О В А
Іменем України
18 вересня 2026 року м. Миколаїв
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ
головуючого - Яворської Ж.М.,
суддів: Базовкіної Т.М., Царюк Л.М.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
апеляційну скаргу
Акціонерного товариства «СТРАХОВА ГРУПА «ТАС»
на рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 17 червня 2026 року, ухвалене у приміщенні цього ж суду головуючим суддею Баранкевич В.О., дата складання повного рішення не зазначена, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди
В С Т А Н О В И В:
У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (далі - АТ «Страхова група «ТАС») про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
Позов мотивований тим, що 23 жовтня 2022 року о 22 год. 10 хв. у м. Нова Одеса на перехресті вул. Центральної та вул. Спаської сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Mercedes-Benz Actros 2545, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , та транспортного засобу Daewoo Lanos, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1
18 листопада 2022 року, постановою Арбузинського районного суду Миколаївської області по справі № 467/916/22 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого статтею 124 КУпАП.
Зазначає, що позивачу вказаною ДТП було завдано майнову шкоду у розмірі 49796,51 грн, що підтверджується звітом про оцінку № 076/10-22 від 07 листопада 2022 року, складеним ФОП ОСОБА_3 .
Зазначає, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу Mercedes-Benz Actros 2545 реєстраційний номер НОМЕР_1 , була застрахована у АТ «СГ «ТАС».Проте страховою компанією жодної виплати позивачу здійснено не було.
Позивач зазначає, що неодноразово звертався до відповідача із заявою про виплату суми відшкодування, проте відповіді та виплат не отримав.
Посилаючись на викладене, позивач просив стягнення з відповідача 49796,51 грн, як суми матеріального збитку, 4500 грн - витрат на проведення звіту про оцінку, а також судові витрати.
Рішенням Новоодеського районного суду Миколаївської області від 17 червня 2026 року позов задоволено.
Стягнуто з АТ «Страхова група «ТАС» на користь ОСОБА_1 суму матеріальної шкоди у розмірі 49796 грн 51 коп., суму сплаченого судового збору в розмірі 1073 грн 60 коп., а також витрати на проведення звіту про оцінку в розмірі 4500 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що з моменту ДТП 23 жовтня 2022 року до моменту огляду транспортного засобу 03 травня 2023року пройшло майже сім місяців. У цей період 16 січня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Арбузинського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_2 , якого судом було визнано винним у вищевказаній дорожньо-транспортній пригоді.
03 лютого 2023року ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області АТ «СГ ТАС» залучено до участі у цивільній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, яка 07 лютого 2023 направлена до АТ «СГ «ТАС» і була вручена 14 лютого 2023року, що підтверджується матеріалами цивільної справи №467/55/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок вчинення дорожньо-транспортної пригоди.
Із матеріалів вищевказаної цивільної справи № 467/55/23 вбачається, що АТ «СГ «ТАС» до суду не направлялося жодного заперечення ані щодо розміру шкоди, ані щодо самостійного звернення ОСОБА_1 за оцінкою вартості (розміру) майнової шкоди, завданої внаслідок ДТП.
За таких обставин, суд вважав, що протягом часу з 14 лютого 2023 року (з моменту отримання ухвали суду про залучення до участі у справі) до 03 травня 2023 року (до моменту огляду транспортного засобу) відповідачем АТ «СГ «ТАС» не вчинялися жодної дії для встановлення розміру матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП позивачу, направлення свого працівника, аварійного комісара або експерта для огляду транспортного засобу.
Крім того, позивачем надано до суду копію заяви, поданої ОСОБА_1 та його представником до АТ «СГ «ТАС» 24 квітня 2023року про виплату відшкодування матеріальної шкоди в розмір 49796,51 грн. Позивачем також надано суду дві копії відповіді АТ «СГ «ТАС» від 19.06.2023 за вих.№ 866, які є ідентичними, але мають різну нумерацію в нижньому правому куті (178285 і 178288), і з яких вбачається, що ОСОБА_1 15червня 2023року звернувся до АТ «СГ «ТАС» із заявою про надання відповіді на звернення від 24.04.2023 та здійснення виплати, на що АТ «СГ «ТАС» повідомило, що листом №06898/9123 від 12 травня 2023 року йому було надано відповідь, але, як зазначає позивач в позовній заяві, відповідь він не отримав. Така відповідь від 12 травня 2023року за № 06898/9123 не надана і до суду.
Судом встановлено, що позивач діяв добросовісно, звернувшись 26 жовтня 2022року до ФОП ОСОБА_3 , який на момент оцінки вартості (розміру) майнової шкоди (станом на 26.10.2023) мав сертифікат оціночної діяльності, свідоцтво про реєстрацію в Державному реєстрі оцінювачів, тобто мав право на надання звіту про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику автомобіля.
Вказаним звітом зафіксовані пошкодження транспортного засобу та розрахована матеріальна шкода, завдана дорожньо-транспортною пригодою. Посилання представника відповідача на те, що станом на 03 травня 2023року автомобіль відремонтовано до його огляду АТ «СГ «ТАС» (приватне), що позбавило АТ «СГ «ТАС» можливості оглянути автомобіль в пошкодженому стані, а тому позивач не має права на отримання страхового відшкодування судом не може бути прийняте у зв`язку з тим, що законом передбачено, що у страховика (МТСБУ) обов`язок здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату) не виникає крім іншого і тоді, коли має місце неналежна поведінка й з боку потерпілого, а саме: невиконання обов`язків, визначених Законом № 1961-IV, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.
Відсутність можливості оглянути автомобіль у пошкодженому стані не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування. В даному випадку у відповідача АТ «СГ «ТАС» були всі можливості встановити факт ДТП, причини та обставини її настання та розмір заподіяної шкоди. Крім того, у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону відповідач АТ "СГ "ТАС" повинно було прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати), але такого рішення прийнято не було.
Не погодившись з рішенням суду АТ «Страхова група «ТАС», подали апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просили рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
Вказують, що позивачем в супереч статті 33 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» було відремонтовано автомобіль до його огляду АТ «СГ «ТАС», що позбавило відповідача можливості оглянути автомобіль в пошкодженому стані, а отже згідно п. 37.1.3, ст.37.1.3, ст. 37 зазначеного закону не має право на отримання страхового відшкодування.
Вважають, що вимога про відшкодування 4 500 грн витрат на оцінку є безпідставною та необґрунтованою, оскільки дані витрати не є судовими витратами та законодавством не передбачено відшкодування страховиком витрат на складання звіту про оцінку.
Також позивачем не надано документів про факт оплати проведеного ремонту платником ПДВ, отже на думку апелянта згідно законодавства виплата проводиться за вирахуванням ПДВ.
Правом на подачу відзиву позивач не скористався.
Сторони про розгляд справи повідомлені належним чином.
За приписами частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Зі змісту статті 367 ЦПК України вбачається, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до положень статті 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Таким вимогам закону оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає в повній мірі.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що 23 жовтня 2022 року об 22 годині 10 хвилин у м. Нова Одеса по вул. Центральній на перехресті з вул. Спаська, ОСОБА_2 керував транспортним засобом Mercedes-Benz Actros 2545, номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом до нього Krone, номерний знак НОМЕР_3 , не врахував дорожню обстановку, не впевнився в безпеці свого маневру, об`їжджаючи справа транспортний засіб Daewoo Lanos, номерний знак НОМЕР_2 , допустив з ним зіткнення, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою судді Арбузинського районного суду Миколаївської області по справі № 467/916/22 від 18 листопада 2022 року, ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП..
На час скоєння ДТП відповідальність власника транспортного засобу Mercedes-Benz Actros 2545, номерний знак НОМЕР_1 була застрахована ПрАТ «Страхова група «ТАС» відповідно до полісів №207677112 та №[номер приховано]( а.с.115,116).
Відповідно до звіту № 076/10-22 про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику автомобіля Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складеного 07.11.2022 року ФОП ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження під час ДТП, що сталася 23.10.2022 року з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових, що підлягають заміні складає 49796,51 грн.
24.04.2023 року ОСОБА_1 , через свого представника - адвоката Ярмуша В.В. звернувся до АТ «СГ «ТАС» із заявою про виплату шкоди у розмірі 49796,51 грн., відповідно до звіту № 076/10-22 від 07.11.2022 року.
03.05.2023 року транспортний засіб Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_2 , було оглянуто представником страховика, про що складено акт огляду транспортного засобу та зазначено що транспортний засіб відремонтовано.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції вважав встановленими та підтвердженими обставини викладені в позовній заяві, які не спростовані доводами та доказами сторони відповідача, а тому прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.
Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали цивільної справи, дійшла таких висновків.
Згідно з частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Частиною першою статті 1166 ЦК України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується у повному обсязі на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).
Стаття 1192 ЦК України встановлює, що з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Поняття збитків визначено статтею 22 ЦК України. Так, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.
Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що у разі здійснення відновлювального ремонту пошкодженої речі розмір збитків визначається як реальна вартість матеріалів і робіт, затрачених на її відновлення, а у разі не проведення ремонту - як вартість матеріалів і робіт, необхідних для її відновлення у майбутньому. При цьому особою, яка має право на відшкодування збитків у разі проведення відновлювального ремонту, є саме та особа, що понесла відповідні витрати. Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі № 753/19288/14-ц (провадження № 61-9687св18).
Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі № 359/2309/17 (провадження №61-26508св18) вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.
Відповідно до статті 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 988 ЦК України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором.
Страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.
Перевіряючи аргументи апеляційної скарги представника відповідача ПрАТ «Страхова група «ТАС» в частині незгоди з розміром страхового відшкодування, колегія суддів враховує наступне.
У статті 9 Закону України "Про страхування" визначено, що страхова виплата - грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону України від 01 липня 2004 року № 1961-IV(тут і далі у редакції цього Закону на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
За положеннями статті 28 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого,- це шкода, зокрема, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу.
Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Згідно з пунктом 196.1.3 статті 196 Податкового кодексу України не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість операції з надання послуг із страхування, співстрахування або перестрахування особами, які мають ліцензію на здійснення страхової діяльності відповідно до закону, а також пов`язаних з такою діяльністю послуг страхових (перестрахових) брокерів та страхових агентів.
Отже, операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов`язані з оплатою страхових послуг страхувальником на користь страховика та компенсацією останнім збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об`єктом оподаткування ПДВ.
Податкові зобов`язання, пов`язані з наданням послуг щодо проведення відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ. Таким чином, у випадку не проведення фактичного ремонту транспортного засобу або проведення його особою, яка не є платником ПДВ, податкові зобов`язання не виникають.
Відповідно до пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість (далі - ПДВ). При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.
Ставка ПДВ встановлюються від бази оподаткування у розмірі 20 відсотків (підпункт "а" пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України).
Тобто вартість ремонту автомобіля із врахуванням ПДВ виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Судам у таких випадках слід з`ясовувати наявність двох обставин: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є надавач послуг з ремонту автомобіля платником ПДВ.
Таким чином, у разі проведення ремонтних робіт у особи, яка є платником ПДВ, позивач має право на відшкодування сплаченого ним податку за рахунок страхової компанії, якщо понесення витрат із сплати цього податку буде підтверджено відповідними доказами.
Відповідно до звіту № 076/10-22 про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику автомобіля Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складеного 07 листопада 2022 року ФОП ОСОБА_3 , вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_2 , в результаті його пошкодження під час ДТП, що сталася 23 жовтня 2022 року з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складових, що підлягають заміні складає 49796,51 грн.
Вартість відновлювально-ремонтних робіт транспортного засобу Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_2 унаслідок ДТП, яке сталось 23 жовтня 2023 року становила 65532 грн 09 коп.
У ремонтній калькуляції №076/10-22 від 07 листопада 2022 року, яка є додатком до звіту, також зазначено, що вартість відновленого ремонту склала 65532 грн 09 коп.
Перевіркою зазначеного висновку встановлено, що ні в його дослідницькій частині, ні у висновках за результатами дослідження експерт не вказує на те, що сума матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_2 , а саме 49796 грн.51 коп., яка стягнута судом з відповідача, включає ПДВ.
Вказівка в розділі "Пояснення" на сторінці 3 Ремонтної калькуляції про те, що "ціни +20%" не свідчить про включення до ремонтної калькуляції ПДВ, а є відображенням особливостей технології ремонту, зокрема, того, що фарбування нових деталей з пластику вимагає на 120% відсотків більше матеріалу, порівняно з фарбуванням металевих деталей.
Крім того, ремонтна калькуляція проведена експертом для визначення вартості відновлювально -ремонтних робіт транспортного засобу унаслідок ДТП - 65532 грн 09 коп, тоді як з відповідача стягнуто суму матеріального збитку, завданого власнику транспортного збитку, а саме 49796 грн 51 коп.
Апеляційний суд наголошує, що згідно зі звітом 076/10-22 про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, враховано вартість ремонтно-відновлювальних робіт, вартість необхідних для ремонту матеріалів, вартість нових складових, що підлягають заміні під час ремонту, й скориговано суму цих складників на коефіцієнт фізичного зносу. Про нарахування ПДВ щодо будь-якого із складників у звіті не йдеться.
За такого відсутні підстави для зменшення розміру матеріальної шкоди, та застосування пункту 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Колегія суддів відхиляє посилання відповідача на те, що позивачем порушено обов`язки, передбачені пунктом 33.3 статті 33 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", що позбавило страхову компанію можливості встановити факт, причини та обставини події та відповідно визнати заявлену подію страховим випадком з огляду на таке.
Відповідно до п. 22.1. статті 22 Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
Згідно з пунктом 33.3 статті 33 Закону № 1961-IV водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов`язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).
Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов`язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.
Страховик зобов`язаний після отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування (пункт 34.1 статті 34 Закону № 1961-IV).
Протягом 10 робочих днів з дня отримання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний направити свого представника (працівника або експерта) на місце настання страхового випадку та/або до місцезнаходження пошкодженого майна для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків (пункт 34.2 статті 34 Закону № 1961-IV).
Якщо представник страховика (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) не з`явився у визначений строк, потерпілий має право самостійно обрати експерта для визначення розміру шкоди. У такому разі страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) зобов`язаний відшкодувати потерпілому витрати на проведення експертизи (дослідження) (пункт 34.3 статті 34 Закону № 1961-IV).
Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування, яка має містити певні відомості та визначені Законом додатки до заяви (пункт 35.1 статті 35 Закону № 1961-IV).
Відповідно до пункту 36.1 статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної витати), є невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди (підпункт 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV).
Тлумачення підпункту 37.1.3 пункту 37.1 статті 37 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» свідчить, що порушення потерпілим передбаченого законом обов`язку, зокрема надання страховику пошкодженого транспортного засобу не в тому вигляді, в якому він знаходився після ДТП, є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування лише у тому разі, якщо такі порушення унеможливили страховика встановити розмір заподіяної шкоди.
Відповідно до вимог частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року у справі № 65/4621/16-к (провадження № 13-24кс19), зазначила, що у системному зв`язку зі статтею 36 положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 Закону № 1961-IV щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права. Крім цього, у підпункті 37.1.3 пункту 37.1. статті 37 Закону № 1961-IV передбачено іншу підставу для відмови у відшкодуванні - невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на його отримання, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди. Отже, у зазначеній нормі втілено загальний принцип недопустимості формального підходу до вирішення питання про здійснення або нездійснення компенсації і надання пріоритету зовнішній формі юридично значущих дій або бездіяльності над їх змістом і наслідками. Адже підставою для відмови у відшкодуванні визнаються не будь-які порушення регламентованої цим законом процедури, а лише ті, що призвели до неможливості встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для здійснення виплат і визначення їх розміру.
У постанові Великої Палати Верховного Суд від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17, зазначено, що Закон № 1961-IV з огляду на принцип добросовісності визначає, що якщо потерпілий недобросовісно реалізовує право на отримання відшкодування завданої йому під час експлуатації наземного транспортного засобу шкоди, не виконує покладені на нього Законом № 1961-IV обов`язки, він має нести тягар негативних наслідків власної поведінки. Аналізуючи вказані норми законодавства, суд дійшов висновку, що законодавство у страхових правовідносинах передбачає здійснення прав та обов`язків з дотриманням принципу добросовісності всіма учасниками цих правовідносин і не дотримання цього принципу може мати наслідком відмову в захисті порушеного права, зокрема у праві на відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці особи взагалі, та звільняє страховика від обов`язку відшкодування шкоди при недобросовісній поведінці винної особи та потерпілого. Разом з тим у порушення принципу пропорційності законом не встановлено механізму захисту права осіб (поновлення права), які добросовісно виконують покладені на них обов`язки, якщо шкода не відшкодована не з їхньої вини. Тому тлумачення права щодо відшкодування шкоди за наслідками страхового випадку за Законом № 1961-IV, має здійснюватися з огляду на добросовісне виконання зобов`язань та поведінки всіх учасників (добросовісна чи недобросовісна поведінка/дії) та пропорційність інтересів усіх учасників цих правовідносин.
Отже, закон, з огляду на принцип добросовісності, визначає, що якщо потерпілий недобросовісно реалізовує право на отримання відшкодування завданої йому під час експлуатації наземного транспортного засобу шкоди, не виконує покладені на нього Законом № 1961-IV обов`язки, він має нести тягар негативних наслідків власної поведінки".
У постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2019 року у справі № 758/2874/16-ц (провадження № 61-29462св18) зазначено, що доводи касаційної скарги про те, що позивач не зберегла пошкоджений транспортний засіб у такому стані, в якому він знаходився після ДТП, що позбавило страхову компанію можливості встановити факт ДТП, причини та обставини її настання та розмір заподіяної шкоди, є необґрунтованими. Факт настання страхового випадку сторонами не спростовується і підтверджується копією адміністративного матеріалу, складеного щодо винуватця ДТП, та постановою суду про притягнення останнього до адміністративної відповідальності. Особа, яка має право на отримання страхового відшкодування, скерувала на адресу страхової компанії заяву про виплату такого відшкодування та пояснення, в яких повідомила про настання ДТП, про відновлення нею пошкодженого автомобіля, розмір завданої шкоди, надавши на підтвердження цих обставин необхідні документи. Під час розгляду справи страхова компанія не скористалася своїм правом заявити клопотання про призначення додаткової автотоварознавчої експертизи. За таких обставин суди дійшли обґрунтованого висновку про наявність підстав для покладення на страховика обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування та витрат за проведення експертизи.
У справі, яка переглядається, встановлено, що ДТП за участю автомобіля марки Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є позивач мала місце 23 жовтня 2022 року.
Після ДТП позивач звернувся до ФОП ОСОБА_3 для проведення оцінки вартості (розміру) майнової шкоди, завданої йому як власнику автомобіля Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який визначив суму матеріального збитку у розмірі 49796 грн 51 коп. та вартість відновлювального ремонту у розмірі 65532 грн 09 коп.
В подальшому ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 (винуватця ДТП) про відшкодування шкоди, заподіяної ДТП, у якому просив стягнути на свою користь 49796 грн 51 коп.
Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 10 квітня 2023 року у справі 467/55/23 у задоволенні позову відмовлено та зроблено вказівку на те, що належним відповідачем у даній справі має бути ПрАТ «Страхова група «ТАС».
Отримавши рішення суду, 24 квітня 2023 року позивач звернувся до відповідача ПрАТ «Страхова група «ТАС» із заявою про виплату страхового відшкодування, надавши звіт № 076/10-22 про оцінку вартості (розміру) майнової шкоди, завданої власнику автомобіля Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_2 , складеного 07 листопада 2022 року ФОП ОСОБА_3 .
Після огляду представником відповідача у травні 2023 року автомобіля Daewoo Lanos, реєстраційний номер НОМЕР_2 , жодної відповіді від ПрАТ «Страхова група «ТАС» щодо виплати чи відмови у виплаті страхового відшкодування позивачеві направлено не було, незважаючи на його неодноразові звернення.
Після чого позивач у серпні 2023 року звернувся до суду з цим позовом.
За таких підстав позивач добросовісно реалізовував своє право на отримання відшкодування завданої йому ДТП, про що свідчить послідовність його дій після ДТП.
В матеріалах справи відсутні відомості про те, що отримавши відповідну вимогу, ПрАТ «Страхова група «ТАС», за винятком проведення огляду автомобіля, хоч якось намагалося встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди, хоча мало таку можливість, адже страховика було залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної ДТП ( справа №467/55/23).
Таким чином, суд першої інстанції зробив правильні висновки із встановлених обставин, а також правильно застосував чинні норми закону, які регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Частина 6 статті 139 ЦПК України передбачає, що розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
У позовній заяві позивач просив стягнути з відповідача понесені ним витрати на складання звіту про визначення матеріального збитку автомобіля у розмірі 4500 грн, у підтвердження чого надав квитанцію.
Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на проведення оцінки у розмірі 4500 грн.
Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
По справі відсутні підстави для перерозподілу чи відшкодування судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції.
Згідно з частин 4, 5 статті 268 ЦПК України, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення у цій справі, є дата складення повного судового рішення - 18 вересня 2026 року.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» залишити без задоволення, рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 17 червня 2026 року без змін.
Постанова набирає законної сили з дня ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.
Головуючий Ж.М. Яворська
Судді Т.М. Базовкіна
Л.М. Царюк
Повний текст постанови складено 18 вересня 2026 року.