16.09.26
22-ц/812/2085/26
Провадження № 22-ц/812/2085/26
П О С Т А Н О В А
Іменем України
16 вересня 2026 року м. Миколаїв
справа № 489/6414/15-ц
Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лівінського І.В.,
суддів: Базовкіної Т.М., Шаманської Н.О.,
із секретарем судового засідання Соловйовим М.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження
апеляційну скаргу
Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України
на ухвалу Інгульського районного суду м. Миколаєва, постановлену 28 липня 2026 року під головуванням судді Микульшиної Г.А. в приміщенні цього ж суду, дата складення повного тексту судового рішення 31 липня 2026 року,
за скаргою
ОСОБА_1
на дії та бездіяльність Інгульського Відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України, зобов`язання вчинити певні дії,
у с т а н о в и в:
1.Описова частина
Короткий зміст вимог заяви
У травні 2026 року ОСОБА_1 , через свого представника адвоката Рак В.О., із застосуванням системи "Електронний суд" звернувся зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Інгульського відділу державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Інгульський ВДВС), зобов`язання вчинити певні дії.
Скаржник зазначав, що ОСОБА_1 є боржником у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 29 вересня 2015 року і до досягнення дитиною повноліття.
Вказане виконавче провадження перебуває на примусовому виконанні у Інгульському ВДВС.
29 квітня 2026 року на електронну скриньку боржника (ІНФОРМАЦІЯ_3) надійшла інформація з Електронного кабінету Електронного суду щодо надходження наступних постанов у ВП НОМЕР_1 :
- постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 29.04.2026;
- постанова про арешт майна боржника від 29.04.2026;
- постанова про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування зброєю від 29.04.2026;
- постанова про встановлення тимчасового обмеження у праві полювання від 29.04.2026;
- постанова про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 29.04.2026;
- постанова про арешт коштів боржника від 29.04.2026;
- повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного державного реєстру боржників від 29.04.2026 № 4, відповідно до якого станом на 29.04.2026 у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 28.04.2026 за період з 29.09.2015 по 01.04.2026 становить 292 445,01 грн, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці.
При цьому, починаючи з 2015 року, боржник ОСОБА_1 своєчасно інформував державну виконавчу службу щодо добровільної сплати аліментів і жодних скарг або листів від стягувача та державного виконавця від дати відкриття виконавчого провадження до 29.04.2026, не надходило на адресу боржника (сама стягувач жодного разу до ДВС щодо заборгованості по сплаті аліментів не зверталася, претензій не мала, про що надавала відповідні повідомлення з підтверджуючими документами - розписками та банківськими виписками).
В АСВП, розділ «Інші документи», це документи під порядковими номерами 3-6 (від 16.06.2020 та 15.12.2022). В документі під назвою: «ОСОБА_1» наявна заява ОСОБА_4 - стягувача від 03.03.2019 про те, що вона отримала аліменти за грудень 2018 року та січень, лютий, березень 2019 року у розмірі 12500 грн. та просить її долучити до матеріалів ВП, резолюція на заяві державного виконавця Собчук, вхідний 5943 від 11.03.2019.
Під порядковими номерами АСВП 10-14, розділ «Інші документи» від 28.04.2026 наявні банківські виписки та заяви як Боржника так і Стягувача про сплату аліментів за 2022, 2023, 2024, 2025 рр. з підтверджуючими документами.
Під порядковим номером АСВП 37, розділ «Інші документи» від 29.04.2026 наявні банківські виписки та повідомлення Боржника про сплату аліментів за 2021, 2022, 2023, 2024, 2025 та чотири місяці 2026 рр. з підтверджуючими документами.
Під порядковим номером АСВП 38, розділ «Інші документи» від 29.04.2026 наявна заява стягувача ОСОБА_4 від 28.04.2026 наступного змісту: «Претензії по оплаті аліментів станом на дату написання заяви відсутні, аліменти сплачувались боржником ОСОБА_1 щомісячно в повному обсязі, одночасно прошу скасувати відносно боржника всі заходи примусового виконання». Ця ж заява також під номером 57 від 04.05.2026 року під назвою: «Заява ОСОБА_5 від 28.04.2026».
Надсилання даної заяви з платіжними квитанціями на електронну адресу Інгульського ВДВС ([пошта прихована]) 28.04.2026 також підтверджується роздруківками з електронної скриньки стягувача ОСОБА_4 .
Розрахунок заборгованості зі сплати аліментів у розмірі 292 445,01 грн. станом на квітень 2026 року боржник отримав засобами поштового зв`язку, при цьому цей розрахунок не відповідає вищезазначеним документам: заявам та банківським випискам, відповідно до яких, заборгованість станом на 28.04.2026 була відсутня.
Однак, всупереч цьому, маючи заяву стягувача про відсутність будь-якої заборгованості по аліментам з підтверджуючими документами (банківськими виписками), державний виконавець Лисенко Катерина також винесла 30.04.2026 шість постанов про накладення штрафу за наявності заборгованості зі сплати аліментів.
Надалі, спілкуючись з головним державним виконавцем в телефонному режимі, засобами месенджер Viber, Лисенко Катерина , надала реквізити для сплати начебто виконавчого збору в розмірі 25 053,31 грн., повідомивши боржника, що лише після сплати даної суми, будуть зняті всі обмеження щодо боржника у даному виконавчому проваджені. З метою зняття арештів з рахунків, оскільки ОСОБА_1 має також ще двох неповнолітніх дітей та дружину-інваліда, яка не працює, на утриманні, його дохід від заробітної плати є єдиним джерелом доходу всієї родини, змушений був сплатити виконавчий збір з розмірі 25 053,31 грн.
Після сплати виконавчого збору 30.04.2026 головний державний виконавець Лисенко Катерина винесла п`ять постанов про скасування заходів примусового характеру, виключила ОСОБА_1 з Єдиного реєстру боржників, але не винесла при цьому постанову про скасування постанови про арешт майна боржника.
При цьому постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 25 053,31 грн. виконавець винесла лише 01.05.2026, вже після того як боржник вимушений був сплатити ці кошти 30.04.2026 з метою розблокування його рахунків, що є абсолютно незаконним.
Посилаючись на викладене, та те, що всі дії головного державного виконавця Інгульського ВДВС Лисенко Катерини є незаконними, а постанови прийняті нею всупереч чинному законодавству, ОСОБА_1 просив суд:
1) Визнати протиправними дії головного державного виконавця Інгульського ВДВС Лисенко Катерини у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
2) Визнати протиправними та скасувати постанови від 29.04.2026, а саме:
- Постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами від 29.04.2026;
- Постанову про арешт майна боржника від 29.04.2026 ;
- Постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування зброєю від 29.04.2026;
- Постанову про встановлення тимчасового обмеження у праві полювання від 29.04.2026;
- Постанову про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України від 29.04.2026;
- Постанову про арешт коштів боржника від 29.04.2026.
3) Визнати протиправними та скасувати постанови про накладення штрафів від 30.04.2026.
4) Визнати протиправною та скасувати Постанову про стягнення виконавчого збору від 01.05.2026.
5) Стягнути з державного бюджету України на користь скаржника безпідставно стягнутий виконавчий збір у розмірі 25 053,31 грн.
6) Зобов`язати головного державного виконавця Інгульського ВДВС Лисенко Катерину зняти арешт з майна боржника- ОСОБА_1 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 28 липня 2026 року скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними та скасовано постанови про накладення штрафів на боржника ОСОБА_1 , винесені 30.04.2026 головним державним виконавцем Інгульського ВДВС Лисенко К.М. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1; визнано протиправною та скасовано постанову про стягнення виконавчого збору з боржника ОСОБА_1 , винесену 01.05.2026 головним державним виконавцем Інгульського ВДВС Лисенко К.М. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1; визнано протиправними дії головного державного виконавця Інгульського ВДВС Лисенко К.М. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 щодо винесення постанови від 29.04.2026 про арешт майна боржника ОСОБА_1 , зобов`язавши начальника Інгульського ВДВС зняти арешт з майна боржника ОСОБА_1 .
Вимоги скарги ОСОБА_1 в частині стягнення з державного бюджету України на користь скаржника безпідставно стягнутого виконавчого збору у розмірі 25 053,31 грн. залишено без розгляду.
Провадження в частині вимог скарги ОСОБА_1 про скасування постанов від 29.04.2026 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, тимчасового обмеження боржника у праві полювання, тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами та арешту коштів боржника - закрито.
В задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що при здійсненні виконавчих дій та винесення постанов від 29.04.2026 виконавець діяв всупереч своїх повноважень та обов`язків, визначених ЗУ «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, оскільки заборгованість зі сплати аліментів була відсутня станом на 28.04.2026.
Суд зауважив, що винесення постанов про обмеження щодо боржника та накладення штрафів за невиконання рішення про стягнення аліментів є видом юридичної відповідальності боржника. Державний виконавець при винесенні відповідної постанови зобов`язаний ретельно дослідити всі обставини справи, зокрема належним чином перевірити факт невиконання боржником його обов`язків та встановити причини їх невиконання/неналежного виконання.
Боржник ОСОБА_1 систематично щомісячно сплачував аліменти на користь стягувача та заборгованість зі сплати аліментів на час винесення постанов про штрафи у боржника ОСОБА_1 була відсутня.
За таких обставин, враховуючи відсутність зі сторони боржника умислу на несплату аліментів, та фактичної відсутності заборгованості щодо їх оплати станом на 28.04.2026, подальші дії державного виконавця щодо винесення постанов від 30.04.2026 про різні види штрафів є протиправними, а вимоги скарги в цій частині щодо визнання їх протиправними та скасування підлягають задоволенню.
При цьому вимоги скарги в частині скасування постанов від 29.04.2026 про накладення на боржника різних обмежень та постанови про арешт коштів боржника від 01.05.2026 є необґрунтованими, оскільки з матеріалів виконавчого провадження вбачається, 30.04.2026 державним виконавцем Лисенко К.М. винесено постанову про зняття арешту з коштів, копію якої направлено до банківських установ для виконання. Та 30.04.2026 державним виконавцем Лисенко К.М. винесено постанови про скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, тимчасового обмеження боржника у праві полювання, тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.
За такого провадження у скарзі ОСОБА_1 в цій частині підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору станом на час розгляду скарги та її подачі.
Судом встановлено, що станом на час винесення державним виконавцем постанови про виконавчий збір від 01.05.2026 та навіть станом на 28.04.2026 - заборгованість зі сплати аліментів перед стягувачем була відсутня, а отже постанова про нарахування та стягнення виконавчого збору в сумі 25 053,31 грн. також є незаконною та є підстави для її скасування. Однак в межах розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суд не може розглядати питання про стягнення з державного бюджету на користь скаржника безпідставно стягнутого виконавчого збору, приймаючи ухвалу, постановленою за результатами розгляду скарги, в порядку судового контролю за виконанням судових рішень.
Відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. За такого, вимоги скарги в цій частині підлягають частковому задоволенню шляхом зобов`язання начальника Інгульського відділу ДВС винести постанову про зняття арешту з майна ОСОБА_1 .
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі представник Інгульського ВДВС, посилаючись на безпідставність ухвали суду, неправильне застосування норм матеріального права, без врахування актуальної правової позиції Верховного Суду, просив ухвалу суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити ОСОБА_1 у задоволенні скарги у повному обсязі.
Представник Інгульського ВДВС зазначав, що державний виконавець Лисенко К.М. діяла виключно у межах наданих повноважень та відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження», Інструкції з примусового виконання рішень.
Відділ не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо скасування судом винесених у виконавчому провадженні постанов про накладення штрафів та з цього приводу зазначає, що згідно частини 14 статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один-три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у відсотковому співвідношенні до суми заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому постанова про накладення штрафу у розмірі, визначеному абзацом першим цієї частини, виноситься виконавцем у разі збільшення розміру заборгованості боржника на суму, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік. Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу. Відповідно до пункту 8 Розділ XVI Інструкції з примусового виконання рішень виконавець накладає на боржника штраф у розмірі та у випадках, визначених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону.
Постанова про накладення штрафу оформлюється відповідно до вимог пункту 7 розділу І цієї Інструкції та містить відомості про розмір заборгованості, яка утворилася з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, та суму штрафу. Постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилається сторонам виконавчого провадження. Суми штрафів стягуються виконавцем з боржника після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі. Якщо після закінчення виконавчого провадження з виконання рішення про стягнення аліментів з підстав, передбачених пунктами 7, 9 статті 39 Закону, суми штрафів не стягнуто, постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією. Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження.
Таким чином, встановивши наявність заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за періоди визначені ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний винести відповідні постанови про стягнення з боржника штрафів.
Обставинами справи встановлено, що державний виконавець Лисенко К.М. встановила факт існування заборгованості, що підтверджується складеним розрахунком заборгованості, та на підставі вимог Закону була зобов`язана винести відповідні постанови. Натомість, всупереч існуючого обов`язку повідомляти у встановлений строк державного виконавця про сплату аліментів, сторони виконавчого провадження повідомили про такі факти вже після складання розрахунку заборгованості, через декілька років та завдяки примусовим діям державного виконавця, а саме винесеним обтяженням, а не добровільно. Окрім того, а ні стягувач а ні боржник не надали належних доказів, які б підтверджували наявність поважних причин не виконання ними вимог ч. 4 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження». Факт сплати боржником заборгованості по аліментам, або надання підтверджень оплати через декілька років не скасовує чинний розрахунок заборгованості, яким встановлено її наявність, та обов`язку державного виконавця винести відповідні постанови про стягнення з боржника штрафів, а також не є підставою для їх скасування. Також Закон України «Про виконавче провадження», Інструкції з примусового виконання рішень не передбачає ніяких виключень та не містить строків, після спливу яких, штрафи за створену боржником заборгованість по сплаті аліментів, не виносяться або скасовуються. Тому, відділ вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, які полягають у не застосуванні закону який підлягає застосуванні, що є однією з підстав для скасування судового рішення.
Відділ вважає, що в умовах військового стану в Україні жодне майно боржника не може виступати, як забезпечення виконання рішення суду про стягнення аліментів в інший спосіб, ніж звернення стягнення на таке майно.
У відзиві відділ зазначав актуальну правову позицію Верховного Суду викладену у постанові від 17.04.2023 року по справі № 607/3711/15-ц. При вирішенні спору судами враховано, що сплата аліментів проводиться заявником не регулярно, що призводить до виникнення заборгованості по сплаті аліментів. За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли загалом правильно висновку про те, що не зняття державним виконавцем арешту з рухомого майна боржника з метою забезпечення належного виконання судового рішення про стягнення аліментів на утримання дітей не свідчить про порушення державним виконавцем вимог Закону України "Про виконавче провадження".
У постанові Верховного Суду від 26 травня 2021 року у справі № 490/6309/16 (провадження № 61-473св21), на яку зокрема послався апеляційний суд, зроблено правовий висновок про те, що за змістом пункту 7 частини четвертої статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" таке забезпечення виконання рішення, яким передбачено стягнення періодичних платежів, зокрема аліментів, має бути реальним, а не декларативним. За наявності заборгованості по аліментах, а також при неможливості забезпечити виконання судового рішення у інший спосіб підстави для зняття арешту з майна боржника відсутні. Таким чином, суд першої інстанції визнавши протиправними дії державного виконавця, щодо винесення постанови про арешт майна боржника, не врахував актуальну правову позицію Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Зазначає, що за виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державний виконавець нараховує виконавчий збір із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому державний виконавець зобов`язаний нараховувати виконавчий збір щомісяця у розмірі, визначеному частиною другою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про його нарахування. Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.
Приписами частини 1 статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» саме боржник невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, зобов`язаний письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, чого у даному випадку зроблено не було.
Натомість державний виконавець наділений повноваженням здійснювати перевірку виконання боржниками рішень, які підлягають примусовому виконанню відповідно до цього Закону, що є правом виконавця, реалізація якого залежить від його розсуду, а не імперативно обов`язковою дією у кожному виконавчому провадженні чи перед кожною процесуальною виконавчою дією.
Однак, суд першої інстанції скасував постанову про стягнення виконавчого збору, оскільки вона винесена після погашення заборгованості, таким чином перекрутив норми Закону. Відділ вважає, що судом першої інстанції висновки щодо наявності підстав для скасування про стягнення виконавчого збору не ґрунтуються на законі, таким чином порушено норми матеріального права, які полягають у не застосуванні закону який підлягає застосуванні, що є однією з підстав для скасування судового рішення.
Інгульський ВДВС звертає увагу, що суд в ухвалі зазначив, що боржник ОСОБА_1 систематично щомісячно сплачував аліменти на користь стягувача та заборгованість зі сплати аліментів на час винесення постанов про штрафи у боржника ОСОБА_1 була відсутня. Однак, таке ствердження не відповідає дійсності. Згідно квитанцій наданих державному виконавцю аліменти боржником ОСОБА_1 сплачувалися не в повному обсязі, а лише частково.
30 квітня 2026 року державним виконавцем Лисенко К.М. згідно отриманих доходів боржника, та з урахуванням квитанцій про сплату аліментів, наданих сторонами виконавчого провадження, складено розрахунок заборгованості, яким встановлено, що станом на 01.05.2026 року заборгованість по сплаті аліментів у ОСОБА_1 становила 250533,09 грн, яка з`явилася з причин того, що боржник не доплачував повний розмір аліментів визначених виконавчим документом. Наприклад, сума аліментів яка підлягає сплаті у листопаді 2022 становить 14720,45 грн., однак квитанція надана боржником за листопад 2022 року містить суму сплати 10000 грн.; сума аліментів яка підлягає сплаті у листопаді 2023 року має бути 10042,66 грн., натомість, у листопаді 2023 року боржник сплатив 6500,00 грн., у березні 2025 сума аліментів яка підлягає сплаті 11908,62 грн., однак боржником сплачено 8000,00 грн. У результаті неналежного виконання боржником судового рішення та неповною сплатою аліментів і виникла заборгованість, яка становила 250533,09 грн. Вочевидь, що після винесення державним виконавцем тимчасових обмежень, накладання арештів на майно та кошти, боржнику це створило певні незручності та змусило сторони виконавчого провадження домовилися між собою та у результаті чого стягувач надав заяву про відсутність заборгованості по сплаті аліментів, але надані квитанції спростовують таке ствердження, та доводять неналежне виконання судового рішення боржником та існування станом на 01.05.2026 року заборгованості по сплаті аліментів у ОСОБА_1 яка становила 250533,09 грн.
Отже відділ вважає, що скаржником не було доведено неправомірність дій державного виконавця Лисенко К.М., натомість судом першої інстанції ухвала прийнята з неправильним застосуванням норм матеріального права на підставі особистих переконань, що привело до хибних висновків та винесення необґрунтованого рішення.
Узагальненні доводи інших учасників справи
На вказану апеляційну скаргу від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу місцевого суду - без змін.
ОСОБА_1 зазначав, що починаючи з 2015 року він своєчасно інформував державну виконавчу службу щодо добровільної сплати аліментів і жодних скарг або листів від стягувача та державного виконавця від дати відкриття виконавчого провадження до 29 квітня 2026 року не надходило на адресу Боржника. Сама стягувач жодного разу до ДВС щодо заборгованості по сплаті аліментів не зверталася, претензій не мала, про що надавала відповідні повідомлення з підтверджуючими документами - розписками та банківськими виписками, що також підтверджується матеріалами виконавчого провадження.
Апелянт в апеляційній скарзі підтверджує, що отримав 28.04.2026 року заяву Стягувача ( ОСОБА_4 ) про сплату аліментів, відсутність будь-яких майнових претензій зі сплати аліментів та долучення до матеріалів виконавчого провадження підтверджуючих документів - квитанцій банку. Всупереч вищезазначеному, 28.04.2026 року державним виконавцем складено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів на суму 292445,01 грн та визначений розмір виконавчого збору у сумі 29 244,50 грн. Вищезазначений розрахунок заборгованості зі сплати аліментів Боржник отримав засобами поштового зв`язку 02.05.2026 року.
Маючи заяву стягувача про відсутність будь-якої заборгованості по аліментам з підтверджуючими документами (банківськими виписками), що підтверджується надісланими Стягувачем засобами електронної пошти 28.04.2026 року на електронну адресу виконавчої служби відповідної заяви з квитанціями, державний виконавець Лисенко Катерина також виносить 30.04.2026 року шість постанов про накладення штрафу за наявності заборгованості зі сплати аліментів (порядкові номери 12-17 АСВП, розділ «Перелік постанов» від 30.04.2026). Виконавець не врахував наявні в матеріалах ВП документи, що підтверджують відсутність заборгованості. Наявність заяви стягувача про відсутність заборгованості зі сплати аліментів виключає можливість застосування заходів примусового виконання. В подальшому, державним виконавцем 30.04.2026 року складено новий розрахунок заборгованості на суму 250 533,09 грн. та визначено виконавчий збір у сумі 25 053, 31 грн., який Боржник не отримував жодними засобами зв`язку, цей розрахунок також відсутній в Автоматизованій системі виконавчого провадження. Надалі самим державним виконавцем було складено розрахунок, відповідно до якого станом на 01.05.2026 заборгованість зі сплати аліментів була відсутня. В апеляційній скарзі ДВС не спростувала висновок суду першої інстанції про відсутність заборгованості на момент накладення штрафів.
Вважає, що постанови про накладення штрафів від 30 квітня 2026 року на Боржника є незаконними, оскільки жодної заборгованості зі сплати аліментів на час їх винесення не існувало. 29.04.2026 боржник подав квитанції про сплату, а стягувач повідомила ще 28.04.2026 року про повну та своєчасну сплату аліментів та відсутність будь-якої заборгованості. Тобто ДВС отримала інформацію про виконання рішення до завершення розгляду питання про подальше застосування заходів примусового виконання.
Після сплати виконавчого збору 30.04.2026 головний державний виконавець Лисенко Катерина виносить п`ять постанов про скасування заходів примусового характеру, виключає Боржника з Єдиного реєстру боржників, але не виносить при цьому постанову про скасування постанови про арешт майна боржника. При цьому постанову про стягнення виконавчого збору в розмірі 25 053,31 грн. виконавець виносить лише 01 травня 2026 року, вже після того як Боржник вимушений був сплатити ці кошти 30.04.2026 року з метою розблокування його рахунків, що є абсолютно незаконним. Всупереч вищезазначеному, виконавчий збір за постановою був нарахований за розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 30.04.2026 року, а постанова про стягнення виконавчого збору винесена 01.05.2026 року, після сплати самого збору 30.04.2026 як відсоток від неіснуючої заборгованості зі сплати аліментів, що є абсолютно незаконним. Крім того, ДВС жодним чином не пояснила та не обґрунтувала, чому саме у розмірі 25 053,31 грн мав бути сплачений виконавчий збір за наявності на 01.05.2026 року трьох різних розрахунків заборгованості.
Підставою для зняття державним виконавцем раніше накладеного арешту на майно боржника є, зокрема, погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника.
Після погашення заборгованості державний виконавець виключив відомості про боржника з Єдиного реєстру боржників, скасував арешт коштів та припинив розшук транспортних засобів, але залишив під арештом його майно.
Верховний Суд вказав, що за встановлених обставин подальше збереження арешту, накладеного державним виконавцем на майно боржника, є порушенням прав останнього, оскільки у цьому випадку наявні передумови для скасування арешту, передбачені пунктом 7 частини четвертої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», а саме погашення боржником заборгованості зі сплати періодичних платежів та існування іншого способу забезпечення виконання рішення, ніж звернення стягнення на майно (відрахування з його заробітку за постійним місцем роботи). Суд окремо наголосив, що сама лише можливість виникнення заборгованості у майбутньому не може бути підставою для арешту майна боржника до досягнення дітьми повноліття, тобто до 2035 року.
2. Мотивувальна частина
Згідно з частиною 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина 1 статті 2 ЦПК України).
Відповідно до положень частин 1, 2, 3, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із вимогами частини 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла такого.
Обставини справи
Згідно з рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11.11.2015 по справі №489/6414/15-ц (провадження №2/489/3066/15), зокрема було стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ОСОБА_7 на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти щомісячно в розмірі 1/4 частини з усіх видів заробітку (доходу), але не менш ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 29 вересня 2015 року до досягнення сина повноліття (а.с.22-23).
На виконання вказаного рішення судом 02.12.2015 було видано виконавчий лист, який пред`явлено стягувачем до виконання.
09.12.2015 державним виконавцем Інгульського відділу Державної виконавчої служби міста Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області Собчук А.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 із примусового виконання виконавчого листа по справі №2/489/3066/15 від 02.12.2015 (а.с.100).
В матеріалах виконавчого провадження наявні копії квитанцій та заяв боржника та стягувача за різні періоди щодо добровільної сплати божником аліментів та відсутності претензій до нього стягувача відповідно.
Зокрема 28 квітня 2026 від стягувача ОСОБА_5 на адресу відділу ДВС надійшло повідомлення щодо отримання нею аліментів від боржника у повному обсязі та відсутності претензій до нього з одночасним проханням скасувати всі примусові заходи щодо ОСОБА_1 з наданням відповідних копій квитанції за роки перерахування аліментів (а.с.174).
Заявою від 29 квітня 2026, яка зареєстрована відділом 30 квітня 2026 стягувач ОСОБА_5 повідомила відділ ДВС, що отримала від боржника аліменти і штраф у повному обсязі (а.с.200).
При цьому 29 квітня 2026 у ВП НОМЕР_1 державним виконавцем винесено наступні постанови та повідомлення.
29 квітня 2026 державним виконавцем Лисенко К.М., винесено повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників та відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про виконавче провадження» та пункту 5 розділу XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 .04.2012 за № 489/20802, відомості про ОСОБА_1 внесено до Єдиного реєстру боржників.
29 квітня 2026 державним виконавцем Лисенко К.М. винесено постанову про арешт майна боржника.
29 квітня 2026 державним виконавцем Лисенко К.М. винесено постанову про арешт коштів боржника.
29 квітня 2026 державним виконавцем Лисенко К.М. винесено постанови про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, тимчасового обмеження у праві полювання, тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.
29 квітня 2026 року до відділу надійшла заява від ОСОБА_1 про долучення до матеріалів виконавчого провадження копії квитанцій про сплату аліментів.
Державним виконавцем складено розрахунок заборгованості, станом на 01 квітня 2026 року заборгованість становить 250 533,09 грн.
Державним виконавцем складено розрахунок нарахування виконавчого збору (основної винагороди державного виконавця) та направлено боржнику для виконання.
29 квітня 2026 до відділу надійшла заява від ОСОБА_5 про сплату аліментів боржником в повному обсязі та скасування заходів примусового виконання.
Отже до матеріалів виконавчого провадження стягувачем аліментів ще 28 квітня 2026 подано заяви та долучено квитанції про систематичну сплату ОСОБА_1 аліментів та відсутність претензій до нього.
При цьому 30 квітня 2026 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 20%, що складає 5088,96 грн.
30 квітня 2026 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 30%, що складає 18679,58 грн.
30 квітня 2026 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 50%, що складає 70932,18 грн.
30 квітня 2026 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 20%, що складає 9282,62 грн.
30 квітня 2026 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 20%, що складає 5868,13 грн.
30 квітня 2026 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 20%, що складає 6583,00 грн.
Також 30 квітня 2026 до відділу надійшла заява від ОСОБА_5 про сплату боржником аліментів та штрафу в повному обсязі.
30 квітня 2026 до відділу надійшла заява від ОСОБА_1 про долучення до матеріалів виконавчого провадження квитанції про сплату виконавчого збору, зняття арештів та тимчасових обмежень та надання довідки про відсутність заборгованості. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 надано відповідь листом державного виконавця Лисенко К.М. від 05 травня 2026 року за вих. 77384, до якої долучено довідку про відсутність заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.05.2026, з розрахунком заборгованості та копією постанови про відкриття виконавчого провадження.
Згідно з розрахунком заборгованості по аліментам, складеного державним виконавцем Лисенко К.М., станом на 01.05.2026 заборгованість по сплаті аліментів відсутня.
При цьому, 30.04.2026 державним виконавцем Лисенко К.М. винесено постанову про скасування заходів примусового виконання.
30.04.2026 року державним виконавцем Лисенко К.М. винесено постанову про зняття арешту з коштів, копію якої направлено до банківських установ для виконання. За даними автоматизованої системи виконавчого провадження, арешт за постановою у ВП № НОМЕР_1, ID постанови № 32487777862 знято 30.04.2026 в Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк».
30.04.2026 державним виконавцем Лисенко К.М. винесено постанови про скасування тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, тимчасового обмеження боржника у праві полювання, тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами.
01.05.2026 державним виконавцем винесено постанову про стягнення виконавчого збору в сумі 25053,31 грн., який перераховано згідно розпорядження державного виконавця від 01.05.2026.
04.05.2026 до відділу надійшла заява від ОСОБА_1 щодо відсутності заборгованості, сплати у повному обсязі грошових коштів (аліментів). За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 державним виконавцем Лисенко К.М. від 18.05.2026 за вих. 85491, надано довідку про відсутність заборгованості зі сплати аліментів станом на 01.05.2026, з розрахунком заборгованості.
04.05.2026 у до відділу надійшла заява від ОСОБА_1 щодо надання інформації стосовного виконавчого провадження та зняття арешту з усього майна (коштів). За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 надано відповідь листом державного виконавця Лисенко К.М. від 18.05.2026 за вих. 85492.
06.05.2026 до відділу надійшла заява від ОСОБА_1 щодо зняття арешту з майна та проведення перевірки. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 надано відповідь листом начальника відділу Терещенко А.О. від 20.05.2026 за вих. 87441.
07.05.2026 до відділу надійшла заява щодо направлення постанови про звернення стягнення на доходи за місцем їх отримання. За результатами розгляду заяви ОСОБА_1 надано відповідь листом державного виконавця Лисенко К.М. від 20.05.2026 за вих. 87308, до якої долучено копію постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника.
Позиція апеляційного суду
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України).
Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.
За статтею 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження».
Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (стаття 3 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з частиною першою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 квітня 2020 року в справі № 641/7824/18 (провадження № 61-10355св19) вказано, що "завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. В порядку судового контролю за виконанням судових рішень такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси сторони виконавчого провадження порушені, а скаржник використовує цивільне судочинство для такого захисту. По своїй суті ініціювання справи щодо судового контролю за виконанням судових рішень не для захисту прав та інтересів є недопустимим".
Згідно із частиною другою статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ЗУ «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення, у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у встановленому законом порядку.
Спірні правовідносини стосуються виконання судового рішення про стягнення аліментів.
Звертаючись до суду із скаргою на дії державного виконавця ОСОБА_1 посилався на те, що маючи заяву стягувача про відсутність будь-якої заборгованості по аліментам з підтверджуючими документами (банківськими виписками), державний виконавець Лисенко Катерина винесла 29.04.2026 повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників; 29.04.2026 винесено постанову про арешт майна боржника; 29.04.2026 винесено постанову про арешт коштів боржника; 29.04.2026 винесено постанови про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, тимчасового обмеження у праві полювання, тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; 30.04.2026 винесено шість постанов про накладення штрафу за наявності заборгованості зі сплати аліментів.
Порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частини восьма, дев`ята статті 7 СК України).
Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 січня 2021 року в справі № 758/10761/13-ц).
Спори щодо розміру заборгованості із сплати аліментів вирішуються судом за заявою заінтересованої особи у порядку, встановленому законом (частина восьма статті 71 Закону України "Про виконавче провадження").
Заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. У разі встановлення джерела і розміру заробітку (доходу) платника аліментів, який він одержав за кордоном, за заявою одержувача аліментів державний виконавець, приватний виконавець здійснює перерахунок заборгованості. Розмір заборгованості за аліментами обчислюється державним виконавцем, приватним виконавцем, а в разі виникнення спору - судом (стаття 195 Сімейного кодексу України.
Згідно положень статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» порядок стягнення аліментів визначається законом. Виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця, а також проводити індексацію розміру аліментів відповідно до частини першої цієї статті. Виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику у разі подання відповідної заяви.
Відповідно до пункту 4 розділу XVІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості зі сплати аліментів щомісяця (додаток 15) та у випадках, передбачених частиною четвертою статті 71 Закону, повідомляти про розрахунок заборгованості стягувача і боржника.
Розрахунок заборгованості обчислюється в автоматизованій системі виконавчого провадження на підставі відомостей, отриманих із: звіту про здійснені відрахування та виплати; квитанцій (або їх копій) про перерахування аліментів, наданих стягувачем чи боржником; заяв та (або) розписок стягувача; інформації про середню заробітну плату працівника для цієї місцевості; інших документів, що відображають отримання боржником доходу або сплату ним аліментів.
Відповідно до пункту 5 цієї Інструкції за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, виконавець: виносить повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників; звертає стягнення на майно боржника; надсилає стягувачу письмове роз`яснення про право на звернення до органів досудового розслідування із заявою (повідомленням) про вчинення кримінального правопорушення боржником, що полягає в ухиленні від сплати аліментів.
Відповідно до п. 6 Інструкції за наявності заборгованості зі сплати аліментів, яка утворилася з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання та сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за чотири місяці (у випадках, визначених абзацом шостим частини дев`ятої статті 71 Закону, - три місяці), державний виконавець виносить вмотивовані постанови, передбачені пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 Закону, які виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. Виготовлення таких постанов не в автоматизованій системі виконавчого провадження забороняється.
Постанова оформлюється відповідно до вимог пункту 7 розділу I цієї Інструкції та містить відомості про дату пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання та розмір суми заборгованості, яка утворилася після пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Тимчасові заходи, передбачені пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 Закону, припиняються у разі погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі на підставі постанов державного виконавця про скасування таких заходів або закінчення виконавчого провадження на підставі пунктів 1, 2, 5, 7, 9, 10, 12, 14 частини першої статті 39 Закону.
За пунктом 7 Інструкції, у разі надходження до органу державної виконавчої служби, приватного виконавця заяви стягувача про видачу довідки про наявність заборгованості зі сплати аліментів орган державної виконавчої служби, приватний виконавець протягом трьох робочих днів видають стягувачу довідку про наявність заборгованості зі сплати аліментів (далі - довідка) (додаток 16), яка скріплюється печаткою органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.
Для видачі довідки виконавець обчислює розмір заборгованості зі сплати аліментів з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання.
Якщо сукупний розмір заборгованості зі сплати аліментів з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання є меншим, ніж сума відповідних платежів за три місяці, орган державної виконавчої служби, приватний виконавець письмово повідомляє стягувача про відмову у видачі довідки та надає йому розрахунок заборгованості.
Згідно з пунктом 8 Інструкції виконавець накладає на боржника штраф у розмірі та у випадках, визначених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону. Постанова про накладення штрафу оформлюється відповідно до вимог пункту 7 розділу І цієї Інструкції та містить відомості про розмір заборгованості, яка утворилася з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, та суму штрафу.
Постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилається сторонам виконавчого провадження.
Суми штрафів стягуються виконавцем з боржника після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.
За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів (ч. 14 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження»).
Судом першої інстанції встановлено, що заборгованість зі сплати аліментів станом на 28 квітня 2026 року була відсутня.
28 квітня 2026 року від стягувача ОСОБА_5 на адресу відділу ДВС надійшло повідомлення щодо отримання нею аліментів від боржника у повному обсязі та відсутності претензій до нього з одночасним проханням скасувати всі примусові заходи щодо ОСОБА_1 з наданням відповідних копій квитанції за роки перерахування аліментів.
Зазначене підтверджується копією зазначеного повідомлення, зареєстрованого відділом ДВС 28 квітня 2026 року за № 8289 (а.с. 136).
Разом з тим, державним виконавцем винесено 29.04.2026 повідомлення про внесення відомостей про боржника до Єдиного реєстру боржників; 29.04.2026 винесено постанову про арешт майна боржника; 29.04.2026 винесено постанову про арешт коштів боржника; 29.04.2026 винесено постанови про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, тимчасового обмеження у праві полювання, тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії та тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами; 30.04.2026 винесено шість постанов про накладення штрафу за наявності заборгованості зі сплати аліментів.
З урахуванням викладенеого, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що при здійсненні виконавчих дій та винесення постанов від 29 квітня 2026 року виконавець діяв всупереч своїх повноважень та обов`язків, визначених Законом України «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень.
З цих підстав, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що оскільки зі сторони боржника умислу на несплату аліментів, та фактичної відсутності заборгованості щодо їх оплати станом на 28 квітня 2026 року, то подальші дії державного виконавця щодо винесення постанов від 29 та 30 квітня 2026 року про різні види штрафів є протиправними, а тому вірно задовольнив вимоги скарги щодо визнання їх протиправними та їх скасування.
Також суд першої інстанції правильно врахувавши положення частини 3 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», за якою у разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, та за такого задовольнивши частково вимоги скарги в цій частині шляхом зобов`язання начальника Інгульського відділу ДВС винести постанову про зняття арешту з майна ОСОБА_1 .
Доводи апеляційної скарги про те, що на момент ухвалення оскаржуваних постанов - 29 квітня 2026 року, у боржника була заборгованість по аліментам, колегія суддів відхиляє з наведених вище підстав.
Враховуючи, що апеляційна скарга не містить доводів в частині незадоволених вимог, а також в частині залишення без розгляду вимоги ОСОБА_1 щодо стягнення з державного бюджету України на користь скаржника безпідставно стягнутого виконавчого збору у розмірі 25 053,31 грн, та в частині закриття провадження щодо вимог ОСОБА_1 про скасування постанов від 29.04.2026 про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, тимчасового обмеження боржника у праві полювання, тимчасового обмеження боржника у праві користування вогнепальною мисливською, пневматичною та охолощеною зброєю, пристроями вітчизняного виробництва для відстрілу патронів, споряджених гумовими чи аналогічними за своїми властивостями метальними снарядами несмертельної дії, тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, арешту коштів боржника, тому в цій частині ухвалу суду першої інстанції колегія суддів не перевіряє.
ЄСПЛ вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі Проніна проти України (Pronina v. Ukraine, заява № 63566/00, § 23)). Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості.
Отже, доводи апеляційної скарги та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а тому судове рішення підлягає залишенню без зміни відповідно до положень статті 375 ЦПК України.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України,
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Інгульського відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві Одеського міжрегіонального Управління Міністерства юстиції України залишити без задоволення, а ухвалу Інгульського районного суду м. Миколаєва від 28 липня 2026 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду за наявності передбачених статтею 389 ЦПК України підстав протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В. Лівінський
Судді: Т.М. Базовкіна Н.О. Шаманська
Повне судове рішення складене 18 вересня 2026 року.