КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 вересня 2026 року
справа № 753/14716/24
провадження № 22-ц/824/3201/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Березовенко Р.В., Сушко Л.П.
при секретарі: Яхно П.А.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Буцан Оксани Володимирівни на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2025 року, постановлену під головуванням судді Лужецької О.Р., у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірина Миколаївна про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування записів про право власності, зобов`язання поновити відомості про право власності, витребування майна (квартир) з чужого незаконного володіння, -
ВСТАНОВИВ:
У липні 2024 року позивач звернулась до суду з вищевказаним позовом.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 16 квітня 2019 року між ОСОБА_1 , як позичальником та ОСОБА_2 , як позикодавцем було укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_2 надав ОСОБА_1 у власність грошові кошти в сумі 1 931 040,00 гривень, що є еквівалентом суми 71 520,00 доларів США до 16 квітня 2020 року включно.
В забезпечення виконання зобов`язань за договором позики від 16 квітня 2019 року в той же день були укладені договори іпотеки, згідно яких позивач (іпотекодавець) передала в іпотеку квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
19 березня 2020 року відповідач ОСОБА_2 зареєстрував за собою право власності на вищевказані квартири в рахунок погашення заборгованості за вищевказаним договором позики.
В подальшому, відповідач ОСОБА_2 продав підставі договору купівлі-продажу від 23 грудня 2020 року квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_3 та на підставі договору купівлі-продажу від 23 грудня 2020 року квартиру за адресою: АДРЕСА_2 ОСОБА_4 .
Позивач вважала незаконною реєстрацію за відповідачем права власності на предмети іпотеки та подальший продаж квартир, виходячи з того, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною при зверненні стягнення на майно у позасудовий спосіб та підлягає дослідженню при розгляді спору.
Оцінка нерухомого майна здійснюється відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» із дотриманням вимог Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440 (далі - Стандарт № 1), та Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1442.
Відповідно до п.1 розділу V даного Порядку, звіт про оцінку, не зареєстрований в Єдиній базі, без присвоєного унікального номера є недійсним.
16 травня 2024 року Фондом Державного майна України надано відповідь листом за вих №10-66-13367, в якій повідомлено, що за період з 17.05.2018 року по 16.05.2024 року до Єдиної бази даних були внесені всього 6 (шість) звітів про оцінку вищевказаних квартир та надано відомості щодо них з Єдиної бази даних.
Як вбачається з відомостей, внесених до Єдиної бази даних звітів про оцінку - суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ «ЦЕНТРЕКСПЕРТ», оцінювач ОСОБА_6 , останні не складали та не вносили звіт у повній формі щодо квартири -1 та квартири -2 до Єдиної бази даних звітів про оцінку.
Отже, позивачка вважала, що звіти ТОВ «ЦЕНТРЕКСПЕРТ» про ринкову вартість квартири - 1 та квартири-2 від 18.03.2020 року були недійсними на момент їх пред`явлення приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М., так як закон забороняє складати звіт про оцінку майна у стислій формі за відсутності звіту про оцінку майна в повній формі (щодо того самого майна), складеного тим самим суб`єктом оціночної діяльності та оцінювачем, враховуючи, що останній є його невід`ємною частиною та те, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною.
Крім цього, згідно відповіді Фонду Державного майна України від 03.05.2024 року за №10-66-12188, Департаментом цифрового розвитку та IT виявлено, що документи в електронній формі, завантажені до Єдиної бази суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ «ЦЕНТРЕКСПЕРТ» (оцінювач ОСОБА_6 ) у якості звітів про оцінку майна (паролі для пошуку НОМЕР_1 та НОМЕР_2) є порожніми файлами, що вказує на те, що звіти суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «ЦЕНТРЕКСПЕРТ» від 18.03.2020 року про ринкову вартість квартири-1 та квартири -2 , що подавалися нотаріусу для реєстрації права власності за відповідачем - в Єдиній базі даних звітів відсутні.
Крім того, позивач зазначала, що звіт про оцінку майна квартири -1 і квартири-2 був проведений в порушення п.50 Стандарту №1, тобто, без ознайомлення з об`єктом оцінки та вихідних даних про нього, оскільки до неї жодний фахівець стосовно можливості огляду квартир для проведення оцінки не звертався та вартість квартир, визначена у звітах, не відповідає їх ринковий вартості.
Позивач вказувала, що пунктом 1 розділу II Порядок ведення Єдиної бази даних звітів про оцінку майна (в редакції від 28.01.2020 року), суб`єктами Єдиної бази є, у тому числі, нотаріуси або особи, які вчиняють дії щодо операції з відчуження об`єктів рухомого майна, та розділом IV цього Порядку передбачено, що під час посвідчення правочинів, для яких передбачено чинним законодавством України отримання нотаріусом або особою, яка вчиняє дії щодо операції з відчуження об`єктів рухомого майна, звіту про оцінку, такі особи відповідно до цього Порядку перевіряють реєстрацію такого звіту в Єдиній базі та наявність присвоєного йому унікального номера.
У порушення вищевказаних норм, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М. при реєстрації права власності за відповідачем ОСОБА_2 на квартиру -1 і квартиру-2 не було здійснено перевірку звітів ТОВ «ЦЕНТРЕКСПЕРТ» від 18.03.2020 року, наданих відповідачем, що підтверджується листом Фонду Державного майна України від 16.05.2024 року за вих №10-66-13367, про відсутність статусу «Перевірено» нотаріусом в Єдиній базі для звітів НОМЕР_1, НОМЕР_2, тоді як нотаріус без перевірки реєстрації такого звіту в Єдиній базі та наявності присвоєного йому унікального номера не вправі посвідчувати будь-який правочин з відчуження майна.
До того ж, позивач вказувала, що підставою для проведення державної реєстрації є документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, подані органу державної реєстрації прав, нотаріусу як спеціальному суб`єкту, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, разом із заявою (п.57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обстяжень»). Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів необхідних для відповідної реєстрації (пункт 7 Порядку).
Позивач вважала, що без наявності технічного паспорта на нерухоме майно не можна вчинити будь-яких юридичних дій щодо реєстрації права власності, оскільки він є документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, що характеризує об`єкт нерухомості та його складові.
Отже, при посвідченні договору купівлі-продажу нотаріус повинна була витребувати від відповідача відомості, необхідні для вчинення нотаріальних дій, зокрема, технічний паспорт.
Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2025 року провадження у справі закрито.
Не погоджуючись із ухвалою суду представник ОСОБА_1 - Буцан Оксани Володимирівни подавапеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що у справі № 7536/5277/21 та справі № 753/14716/24 є тотожними лише сторони та предмет спору. Зазначена обставина була виявлена Фондом державного майна України лише у травні 2024 року, коли останній готував відповідь та документа на адвокатський запит представника позивача, тому така вимога позову, як недійсність оцінки з підстав зазначених у позові, до тих самих сторін позивачем не заявлялася в межах справи № 753/5277/21.
В судовому засіданні представники відповідачів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 проти апеляційної скарги заперечували, просили залишити її без задоволення.
Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялися належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Закриваючи провадження у справі суд першої інстанції виходив із того, що у цій справі позивач не довів наявності окремого спору, а отже, і наявності свого правомірного інтересу в правовій визначеності. Натомість у діях позивача вбачається прагнення переглянути в межах цієї справи судове рішення, прийняте в іншій справі № 753/5277/21, що є неприпустимим.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що предметом позову у справі № 753/14716/24 є визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування записів про право власності, зобов`язання поновити відомості про право власності, витребування майна (квартир) з чужого незаконного володіння.
Зі змісту позову вбачається, що підставою для звернення до суду з даним позовом стало те, що Позивач вважала незаконною реєстрацію за відповідачем права власності на предмети іпотеки та подальший продаж квартир, виходячи з того, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною при зверненні стягнення на майно у позасудовий спосіб та підлягає дослідженню при розгляді спору.
Оцінка нерухомого майна здійснюється відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» із дотриманням вимог Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 № 1440 (далі - Стандарт № 1), та Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 № 1442.
Відповідно до п.1 розділу V даного Порядку, звіт про оцінку, не зареєстрований в Єдиній базі, без присвоєного унікального номера є недійсним.
Як вбачається з відомостей, внесених до Єдиної бази даних звітів про оцінку - суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ «ЦЕНТРЕКСПЕРТ», оцінювач ОСОБА_6 , останні не складали та не вносили звіт у повній формі щодо квартири -1 та квартири -2 до Єдиної бази даних звітів про оцінку.
Отже, позивачка вважала, що звіти ТОВ «ЦЕНТРЕКСПЕРТ» про ринкову вартість квартири - 1 та квартири-2 від 18.03.2020 року були недійсними на момент їх пред`явлення приватному нотаріусу Київського міського нотраіального округу Гамаль І.М., так як закон забороняє складати звіт про оцінку майна у стислій формі за відсутності звіту про оцінку майна в повній формі (щодо того самого майна), складеного тим самим суб`єктом оціночної діяльності та оцінювачем, враховуючи, що останній є його невід`ємною частиною та те, що ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною.
Крім цього, згідно відповіді Фонду Державного майна України від 03.05.2024 року за вих. №10-66-12188, Департаментом цифрового розвитку та IT виявлено, що документи в електронній формі, завантажені до Єдиної бази суб`єктом оціночної діяльності - ТОВ «ЦЕНТРЕКСПЕРТ» (оцінювач ОСОБА_6 ) у якості звітів про оцінку майна (паролі для пошуку НОМЕР_1 та НОМЕР_2) є порожніми файлами, що вказує на те, що звіти суб`єкта оціночної діяльності ТОВ «ЦЕНТРЕКСПЕРТ» від 18.03.2020 року про ринкову вартість квартири-1 та квартири -2 , що подавалися нотаріусу для реєстрації права власності за відповідачем - в Єдиній базі даних звітів відсутні.
Крім того, позивач зазначала, що звіт про оцінку майна квартири -1 і квартири-2 був проведений в порушення п.50 Стандарту №1, тобто, без ознайомлення з об`єктом оцінки та вихідних даних про нього, оскільки до неї жодний фахівець стосовно можливості огляду квартир для проведення оцінки не звертався та вартість квартир, визначена у звітах, не відповідає їх ринковий вартості.
Позивач вказувала, що пунктом 1 розділу II Порядок ведення Єдиної бази даних звітів про оцінку майна (в редакції від 28.01.2020 року), суб`єктами Єдиної бази є, у тому числі, нотаріуси або особи, які вчиняють дії щодо операції з відчуження об`єктів рухомого майна, та розділом IV цього Порядку передбачено, що під час посвідчення правочинів, для яких передбачено чинним законодавством України отримання нотаріусом або особою, яка вчиняє дії щодо операції з відчуження об`єктів рухомого майна, звіту про оцінку, такі особи відповідно до цього Порядку перевіряють реєстрацію такого звіту в Єдиній базі та наявність присвоєного йому унікального номера.
До того ж, позивач вказувала, що підставою для проведення державної реєстрації є документи, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, подані органу державної реєстрації прав, нотаріусу як спеціальному суб`єкту, на якого покладаються функції державного реєстратора прав на нерухоме майно, разом із заявою (п.57 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обстяжень»). Для державної реєстрації прав заявник подає оригінали документів необхідних для відповідної реєстрації (пункт 7 Порядку).
Позивач вважала, що без наявності технічного паспорта на нерухоме майно не можна вчинити будь-яких юридичних дій щодо реєстрації права власності, оскільки він є документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, що характеризує об`єкт нерухомості та його складові.
Водночас, з долучених до клопотання копій документів, судом встановлено, що в провадженні Дарницького районного суду м. Києва перебувала цивільна справа № 753/5277/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль Ірини Миколаївна, про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування записів про право власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, зобов`язання поновити відомості про особу, як про власника нерухомого майна.
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 19.10.2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідачів, приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гамаль І.М., про визнання протиправними та скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, скасування записів про право власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, зобов`язання поновити відомості про особу, як про власника нерухомого майна - відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 03.06.2025апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Буцан Оксана Володимирівна, - залишено без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 19 жовтня 2023 року - залишено без змін.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрало законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.
Тлумачення змісту пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України свідчить, що підставою для прийняття судового рішення про закриття провадження у справі є наявність іншого рішення суду, яке набрало законної сили та яке ухвалено між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 червня 2019 року у справі № 320/9224/17 зазначила, що "Згідно з пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами. Тобто, згідно з вказаним пунктом підставою для закриття провадження у справі є, зокрема, вирішення спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав шляхом ухвалення рішення, яке набрало законної сили, або постановлення ухвали про закриття провадження у справі" (пункти 26, 27).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 761/7978/15-ц зазначено, що "необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, що набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України). За змістом наведеної норми позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно співпадають сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. У матеріальному розумінні предмет позову - це річ, щодо якої виник спір".
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 вказано, що "предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яка опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу".
Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом з тим не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15).
Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду від 19 січня 2022 року у справі № 766/4505/20.
Отже, суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
Як було встановлено судом першої інстанції, рішенням Дарницького районного суду у цивільній справі № 753/5277/21 від 19 жовтня 2023 року, яке набрало законної сили 03 червня 2025 року вже вирішено спір між тими ж сторонами про той самий предмет і з тих самих підстав. Натомість позивач повторно звертається із відповідним позовом не змінюючи при цьому сторін і предмет позову, однак доповнюючи позов новими обставинами.
У справі № 753/5277/21 та у справі, що розглядається № 753/14716/24 позивачем та відповідачем є та ж самі особи, предметом спору є аналогічна матеріально-правова вимога та позивач обґрунтовує свої вимоги аналогічними та новими обставинами.
Разом з тим, не є новими підставами позову доповнення підстав позову новими обставинами при збереженні в ньому обставин, які були досліджені та оцінені судом під час розгляду тотожної цивільної справи між тими сторонами, про той саме предмет і з тих саме підстав.
Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що вже існує рішення, ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, при цьому судове рішення у справі №753/5277/21 є таким, що набрало законної сили, а тому у даному спору наявні підстави передбачених п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України для закриття провадження у справі.
Згідно вимог статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленої ухвали.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Буцан Оксани Володимирівни залишити без задоволення.
Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 11 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст складено 15 вересня 2026 року.
Суддя-доповідач
Судді