П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 вересня 2026 року м. Київ
Справа № 755/9321/25
Провадження: № 22-ц/824/12907/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т. О.,
суддів Верланова С. М., Нежури В. А.,
секретар Лаврук Ю. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Наумова Олексія Валентиновича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вікторія»
на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 квітня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Коваленко І. В.,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вікторія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
в с т а н о в и в:
У травні 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Вікторія» звернулося до суду із вказаним позовом, мотивуючи його тим, що під час здійснення відповідачем, ОСОБА_1 , операцій з обміну валют між ним та касиром товариства відбувся також обмін банкнот національної валюти різного номіналу, в ході якого відповідач передав касиру шість пачок грошових коштів, з яких чотири пачки банкнот номіналом 200 грн та дві пачки номіналом 100 грн, а касир передала відповідачу дві пачки банкнот номіналом 1 000 грн. За твердженням позивача, сума переданих відповідачем коштів становила 100 000 грн, тоді як касир помилково передала йому 200 000 грн, унаслідок чого ОСОБА_1 без достатньої правової підстави отримав додатково 100 000 грн. Після завершення робочого дня та проведення інвентаризації у касі товариства було виявлено нестачу грошових коштів саме у розмірі 100 000 грн.
Посилаючись на те, що відповідач набув та зберіг за рахунок позивача грошові кошти у розмірі 100 000 грн без достатньої правової підстави та добровільно їх не повернув, ТОВ «Фінансова компанія «Вікторія» просило стягнути з ОСОБА_1 100 000 грн як безпідставно набуті кошти, а також понесені судові витрати.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 01 квітня 2026 року у задоволенні позову ТОВ «ФК «Вікторія» відмовлено.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Наумов О. В. в інтересах ТОВ «ФК «Вікторія» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, рішення просив скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, та надав неналежну оцінку доказам у їх сукупності, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про недоведеність факту безпідставного отримання відповідачем грошових коштів у розмірі 100 000 грн.
Зазначав, що наданими позивачем відеозаписами зафіксовано безпосередній процес обміну грошових коштів, під час якого відповідач передав касиру шість пачок банкнот, з яких чотири пачки банкнот номіналом 200 грн та дві пачки номіналом 100 грн, натомість отримав від касира дві пачки банкнот номіналом 1 000 грн. На переконання представника, з урахуванням усталеного порядку формування пачок по 100 банкнот їх загальна сума становила відповідно 100 000 грн та 200 000 грн.
Посилався на те, що зазначені обставини підтверджуються не лише відеозаписами, а й показаннями свідків, зокрема касира ОСОБА_2, яка безпосередньо здійснювала спірну операцію, а також іншими доказами, дослідженими судом. Водночас після завершення робочого дня у касі товариства була виявлена нестача саме у розмірі 100 000 грн, що, на думку представника, у сукупності з іншими доказами підтверджує передачу відповідачу зайвих грошових коштів.
Наголошував, що суд першої інстанції безпідставно оцінював окремі докази ізольовано один від одного, не врахував їх взаємний зв`язок та не застосував належним чином стандарт більшої вірогідності доказів. На думку представника позивача, сукупність установлених обставин робить версію позивача про помилкову передачу відповідачу додаткових 100 000 грн більш вірогідною, ніж протилежну версію, тоді як відповідач не навів переконливого пояснення щодо кількості та суми коштів, які містилися у переданих ним пачках.
Також, не погоджувався з висновками суду щодо недостатності показань свідків та неможливості встановлення кількості банкнот у пачках за відеозаписом, вважаючи, що суд не врахував усталену практику формування пачок грошових коштів по 100 банкнот одного номіналу та походження переданих відповідачем пачок від попередньо проведених ним валютно-обмінних операцій.
Крім того, під час апеляційного розгляду представник ТОВ «ФК «Вікторія» порушив питання про поновлення строку на подання та долучення до матеріалів справи висновку спеціаліста ОСОБА_5. від 08 червня 2026 року № 38, складеного за результатами дослідження відеозаписів спірної операції.
Необхідність прийняття цього доказу на стадії апеляційного перегляду обґрунтовував тим, що ще до звернення з позовом товариство вживало заходів для проведення відповідного експертного дослідження, однак листом від 15 травня 2025 року ТОВ «Українська експертна компанія» повідомило про неможливість на той час провести експертизу у зв`язку з тимчасовою відсутністю відповідного фахівця. У зв`язку з цим висновок спеціаліста № 38 було отримано лише 08 червня 2026 року, тобто після ухвалення судом першої інстанції рішення у справі.
Зазначав, що вказаним висновком, на думку позивача, підтверджуються обставини, на які він посилався як на підставу позову, а саме передача відповідачем касиру грошових коштів орієнтовно у розмірі 100 000 грн та отримання ним від касира 200 000 грн.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 27 липня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі та призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
В судовому засіданні адвокат Наумов О. В. в інтересах ТОВ «ФК «Вікторія» підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Адвокат Клок В. В. в інтересах ОСОБА_1 заперечував проти доводів апеляційної скарги та вважав їх необґрунтованими.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 02.04.2025 ОСОБА_1 здійснював у пункті обміну валют ТОВ «Фінансова компанія «Вікторія» валютно-обмінні операції, у результаті яких отримував грошові кошти у національній валюті України.
Після проведення валютно-обмінних операцій між ОСОБА_1 та касиром товариства відбулася окрема операція з обміну банкнот національної валюти одного номіналу на банкноти іншого номіналу.
З наданих позивачем та досліджених судом відеозаписів убачається, що під час зазначеної операції ОСОБА_1 передав касиру шість пачок грошових коштів, з яких у чотирьох пачках зовнішні банкноти мали ознаки банкнот номіналом 200 грн, а у двох банкнот номіналом 100 грн. В свою чергу, касир передала ОСОБА_1 дві пачки банкнот номіналом 1 000 грн. Факт здійснення між відповідачем та касиром такої операції сторонами по суті не заперечувався.
Разом з тим, передані ОСОБА_1 касиру грошові кошти безпосередньо під час здійснення цієї операції касиром не перераховувалися. Передані відповідачем пачки не були оформлені банківськими стрічками, а були скріплені гумками. Із відеозаписів можливо встановити кількість переданих пачок та номінал видимих зовнішніх банкнот, однак, безпосередньо визначити кількість банкнот, що знаходилися всередині кожної пачки, та номінал кожної з них неможливо.
Позивач стверджував, що кожна з переданих відповідачем пачок містила по 100 банкнот відповідного номіналу, а тому чотири пачки банкнот номіналом 200 грн становили 80 000 грн, дві пачки банкнот номіналом 100 грн - 20 000 грн, тобто загалом ОСОБА_1 передав касиру 100 000 грн. Натомість дві передані йому касиром пачки по 100 банкнот номіналом 1 000 грн кожна становили 200 000 грн.
Отже, за версією позивача, внаслідок помилки касира відповідач отримав на 100 000 грн більше, ніж передав для обміну, у зв`язку з чим зазначена сума є безпідставно набутою відповідачем та підлягає поверненню товариству.
Після завершення робочого дня у касі ТОВ «ФК «Вікторія» було проведено інвентаризацію грошових коштів, за результатами якої встановлено нестачу в розмірі 100 000 грн. На підтвердження зазначеної обставини позивач надав акт інвентаризації. Водночас, суд першої інстанції звернув увагу на наявність у цьому акті розбіжності щодо зазначення фактичного залишку грошових коштів: цифрами вказано 1 789 939,47 грн, тоді як прописом - 4 789 939,47 грн.
Допитана судом як свідок касир ОСОБА_2 пояснила, що безпосередньо здійснювала спірну операцію та що ОСОБА_1 передав їй чотири пачки банкнот номіналом 200 грн і дві пачки номіналом 100 грн, у кожній з яких, за її твердженням, знаходилося по 100 банкнот, тоді як вона передала відповідачу дві пачки банкнот номіналом 1 000 грн на загальну суму 200 000 грн. Водночас, свідок підтвердила, що отримані від відповідача грошові кошти безпосередньо під час операції не перераховувала.
Інші допитані судом свідки безпосередньо під час спірної операції між ОСОБА_1 та касиром не були присутні. Разом з тим, свідок ОСОБА_3 посилалася на існуючий у роботі товариства порядок формування пачок грошових коштів по 100 банкнот одного номіналу, а свідок ОСОБА_4 надавала пояснення щодо попередніх валютно-обмінних операцій відповідача та походження грошових коштів, які він надалі передавав касиру під час спірного обміну.
Оцінюючи зазначені докази, суд першої інстанції виходив із того, що сам факт передачі відповідачем касиру шести пачок грошових коштів та отримання від неї двох пачок підтверджується матеріалами справи, однак, надані докази не дають можливості достовірно встановити кількість банкнот, які містилися у кожній із переданих відповідачем пачок, а відтак, і точну суму фактично переданих ним касиру коштів.
Суд також урахував, що касир ОСОБА_2 , яка не здійснила перерахунок отриманих від відповідача коштів, є матеріально відповідальною особою за виявлену нестачу, тоді як інші свідки не були безпосередніми очевидцями спірної передачі коштів.
Встановивши зазначені обставини та оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність належними та достатніми доказами факту набуття ОСОБА_1 за рахунок позивача грошових коштів саме у розмірі 100 000 грн без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим відмовив у задоволенні позову.
Перевіряючи такі висновки суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.
Щодо прийняття нових доказів у справі на стадії апеляційного розгляду.
Відповідно до частин першої, третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
Отже, подання нових доказів на стадії апеляційного перегляду не є безумовним правом сторони. Особа, яка просить прийняти доказ, що не був предметом дослідження суду першої інстанції, повинна довести існування об`єктивних обставин, які унеможливлювали його своєчасне подання.
Під час апеляційного розгляду ТОВ «Фінансова компанія «Вікторія» порушило питання про прийняття висновку спеціаліста ОСОБА_5 від 08 червня 2026 року № 38, складеного за результатами дослідження відеозаписів спірної операції, як нового доказу у справі.
Необхідність подання зазначеного документа лише на стадії апеляційного перегляду представник позивача обґрунтовував тим, що товариство ще до звернення з позовом вживало заходів для проведення відповідного дослідження, однак листом від 15 травня 2025 року ТОВ «Українська експертна компанія» повідомило про неможливість проведення експертизи у зв`язку з тимчасовою відсутністю відповідного фахівця.
Колегія суддів не вважає наведені обставини достатніми для висновку про існування передбачених частиною третьою статті 367 ЦПК України об`єктивних причин, які унеможливлювали подання відповідного доказу до суду першої інстанції.
Спір між сторонами від самого початку стосувався, зокрема, фактичної кількості та суми грошових коштів, переданих ОСОБА_1 касиру під час операції з обміну банкнот національної валюти. Відповідач ще під час розгляду справи судом першої інстанції заперечував факт отримання ним зайвих 100 000 грн та посилався на неможливість установлення за наявними відеозаписами кількості банкнот у пачках, переданих ним касиру.
Отже, позивачу було відомо як про характер заперечень відповідача, так і про необхідність доведення відповідних обставин.
При цьому відеозаписи, на підставі яких у подальшому було складено висновок спеціаліста, існували на час розгляду справи судом першої інстанції, перебували у розпорядженні позивача та були ним подані до матеріалів справи.
Та обставина, що одна конкретна експертна установа повідомила про тимчасову відсутність відповідного фахівця, сама по собі не свідчить про об`єктивну неможливість отримання необхідного дослідження взагалі. Матеріали справи не містять відомостей про вжиття позивачем заходів щодо звернення до інших експертних установ чи спеціалістів, а також про існування інших обставин, які б унеможливлювали проведення відповідного дослідження до ухвалення судом першої інстанції рішення.
Крім того, позивач не був позбавлений процесуальної можливості, вважаючи, що встановлення кількості банкнот у зафіксованих на відеозаписах пачках потребує спеціальних знань, порушити перед судом першої інстанції питання про призначення відповідної судової експертизи.
Саме по собі отримання після ухвалення рішення нового документа, складеного на підставі матеріалів, які існували та були доступними стороні під час розгляду справи судом першої інстанції, не утворює виняткового випадку, передбаченого частиною третьою статті 367 ЦПК України.
При цьому, вирішуючи питання щодо можливості прийняття зазначеного документа, колегія суддів також звертає увагу, що його висновки не мають категоричного характеру щодо точної кількості банкнот у пачках, переданих ОСОБА_1 касиру під час спірної операції, а відповідні оцінки сформульовані із застосуванням орієнтовних характеристик.
Водночас, визначальним для вирішення питання про прийняття цього доказу є те, що позивачем не доведено існування причин, які об`єктивно перешкоджали отриманню та поданню такого доказу під час розгляду справи судом першої інстанції.
За таких обставин, колегія суддів не вбачає передбачених частиною третьою статті 367 ЦПК України виняткових підстав для прийняття висновку спеціаліста ОСОБА_5 від 08 червня 2026 року № 38 на стадії апеляційного перегляду справи та під час перевірки законності й обґрунтованості оскаржуваного рішення його не враховує.
Щодо висновків суду по суті справи, колегія суддів зазначає про таке.
Нормативною підставою для стягнення коштів з відповідача ТОВ «Фінансова компанія «Вікторія» визначило статтю 1212 ЦК України, посилаючись на те, що під час здійснення операції з обміну банкнот національної валюти касир товариства помилково передала ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 200 000 грн в обмін на передані ним грошові кошти у розмірі 100 000 грн.
Відповідно до частини першої статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 ЦК України щодо повернення майна, набутого без достатньої правової підстави, застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Аналіз положень статті 1212 ЦК України свідчить, що зобов`язання з безпідставного набуття або збереження майна виникає за наявності сукупності таких умов: набуття або збереження особою майна; набуття або збереження такого майна за рахунок іншої особи; відсутність достатньої правової підстави для його набуття або збереження.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який не ґрунтується на законі, іншому правовому акті чи правочині або суперечить меті відповідного правовідношення та його юридичному змісту.
За твердженням позивача, правова підстава для набуття ОСОБА_1 грошових коштів у сумі, що перевищувала розмір переданих ним для обміну коштів, була відсутня, у зв`язку з чим різниця у розмірі 100 000 грн є безпідставно набутою відповідачем та підлягає поверненню позивачу.
Відповідно до частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, саме на позивача у цій справі покладався обов`язок довести належними, допустимими та достатніми доказами не лише факт передачі відповідачу двох пачок банкнот номіналом 1 000 грн, а й те, що внаслідок спірної операції ОСОБА_1 фактично набув за рахунок позивача грошові кошти у розмірі, що на 100 000 грн перевищував суму коштів, переданих ним касиру для обміну.
Колегією суддів під час апеляційного перегляду безпосередньо досліджено долучений до матеріалів справи відеозапис спірної операції.
Зі змісту відеозапису убачається, що ОСОБА_1 передав касиру декілька пачок грошових коштів, після чого касир передала йому дві пачки банкнот. Водночас, як правильно встановлено судом першої інстанції, передані відповідачем грошові кошти касир безпосередньо під час здійснення операції не перераховувала.
Зазначений відеозапис дає можливість візуально встановити кількість переданих відповідачем пачок та номінал окремих видимих банкнот, однак, не дає можливості безпосередньо встановити кількість банкнот, які фактично містилися у кожній пачці, а також номінал усіх банкнот, що знаходилися всередині таких пачок.
За таких обставин, доводи позивача про те, що кожна із чотирьох пачок із видимими банкнотами номіналом 200 грн містила саме по 100 банкнот такого номіналу, а кожна із двох пачок із видимими банкнотами номіналом 100 грн, по 100 банкнот відповідного номіналу, безпосередньо змістом відеозапису не підтверджується.
Не підтверджує зазначеної обставини належним чином і посилання позивача на встановлений у товаристві порядок формування пачок по 100 банкнот одного номіналу, оскільки передані ОСОБА_1 пачки не були сформовані та передані йому касиром товариства в межах спірної операції, а були принесені самим відповідачем та передані касиру без їх подальшого перерахунку.
Показання свідка ОСОБА_2 про те, що у кожній із переданих відповідачем пачок знаходилося по 100 банкнот відповідного номіналу, також не усувають зазначеної невизначеності, оскільки сама свідок підтвердила, що отримані від ОСОБА_1 грошові кошти під час здійснення операції не перераховувала.
Інші допитані судом свідки безпосередніми очевидцями передачі та перерахунку грошових коштів між ОСОБА_1 та касиром не були, а тому їх показання щодо загального порядку формування пачок грошових коштів у товаристві та попередніх валютно-обмінних операцій відповідача самі по собі не підтверджують фактичної кількості банкнот у пачках, переданих відповідачем касиру під час спірної операції.
Не є достатнім доказом набуття саме ОСОБА_1 додаткових 100 000 грн і встановлена за результатами проведеної наприкінці робочого дня інвентаризації нестача грошових коштів у касі товариства у відповідному розмірі.
Сам по собі факт виявлення нестачі у касі може підтверджувати невідповідність між фактичною наявністю грошових коштів та даними обліку товариства, однак без встановлення фактичної суми коштів, переданої відповідачем касиру, не доводить, що така нестача виникла саме внаслідок набуття ОСОБА_1 грошових коштів у розмірі 100 000 грн без достатньої правової підстави.
Крім того, як установив суд першої інстанції, акт інвентаризації містить розбіжності у зазначенні фактичного залишку грошових коштів, оскільки відповідна сума, наведена цифрами, не відповідає сумі, зазначеній прописом, що також підлягає врахуванню при оцінці цього доказу у сукупності з іншими матеріалами справи.
Отже, встановлений матеріалами справи факт здійснення між сторонами операції з обміну банкнот, факт передачі ОСОБА_1 касиру шести пачок грошових коштів та отримання ним від касира двох пачок банкнот самі по собі не є достатніми для висновку про те, що в результаті такої операції відповідач набув за рахунок позивача саме 100 000 грн понад суму переданих ним коштів.
Колегія суддів відмічає, що для застосування положень статті 1212 ЦК України позивач мав довести насамперед сам факт набуття відповідачем спірного майна за його рахунок. Натомість, установити фактичну суму коштів, переданих ОСОБА_1 касиру, на підставі наданих позивачем доказів неможливо, а висновок про те, що кожна передана відповідачем пачка обов`язково містила по 100 банкнот відповідного номіналу, за встановлених обставин ґрунтувався б на припущенні, що суперечить частині шостій статті 81 ЦПК України.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність позивачем належними та достатніми доказами факту набуття ОСОБА_1 за рахунок ТОВ «Фінансова компанія «Вікторія» грошових коштів саме у розмірі 100 000 грн без достатньої правової підстави.
Отже, оскільки позивачем не доведено наявності необхідної для виникнення кондикційного зобов`язання умови, набуття відповідачем спірних 100 000 грн за рахунок позивача, правові підстави для покладення на ОСОБА_1 обов`язку з повернення цієї суми відповідно до статті 1212 ЦК України відсутні.
Доводи апеляційної скарги наведених висновків суду першої інстанції не спростовують та переважно зводяться до іншої оцінки сукупності досліджених судом доказів і припущення про те, що кількість банкнот у кожній переданій відповідачем пачці відповідала прийнятому у позивача порядку формування пачок грошових коштів.
Не спростовують висновків суду першої інстанції й доводи апеляційної скарги про те, що передані відповідачем касиру пачки грошових коштів були сформовані внаслідок проведених ним перед цим валютно-обмінних операцій у пункті обміну валют позивача.
Навіть за умови встановлення походження відповідних грошових коштів із попередніх валютно-обмінних операцій ця обставина сама по собі не підтверджує фактичної кількості та номіналу банкнот, які містилися у кожній із пачок безпосередньо на момент їх подальшої передачі ОСОБА_1 касиру. Безперервність перебування відповідних пачок у незмінному стані від моменту їх отримання відповідачем до моменту передачі касиру матеріалами справи не підтверджена, а безпосереднього перерахунку їх вмісту касиром здійснено не було.
Колегія суддів також відхиляє посилання апеляційної скарги на необхідність застосування стандарту більшої вірогідності доказів як на підставу для висновку про доведеність заявлених позовних вимог.
Оцінка доказів з точки зору їх достатності та взаємного зв`язку не звільняє сторону, на яку покладено відповідний тягар доказування, від обов`язку довести обставини, що становлять фактичну підставу її вимог, та не допускає встановлення таких обставин на припущеннях.
У цій справі йдеться не про вибір між двома доведеними сторонами альтернативними варіантами перебігу подій, а насамперед про необхідність установлення самого факту набуття відповідачем за рахунок позивача спірних 100 000 грн.
Сукупність наданих позивачем доказів підтверджує факт здійснення операції з обміну грошових коштів, передачі відповідачем касиру шести пачок банкнот, отримання ним двох пачок банкнот номіналом 1 000 грн та подальшого виявлення у касі товариства нестачі. Водночас жоден із цих доказів окремо, як і їх сукупність, не дає можливості достовірно встановити фактичну суму грошових коштів, переданих ОСОБА_1 касиру.
За таких обставин, доводи позивача про те, що відповідач передав касиру саме 100 000 грн, а отримав 200 000 грн, внаслідок чого він безпідставно набув різницю у розмірі 100 000 грн, ґрунтувався б на припущенні про кількість та номінал банкнот, які знаходилися всередині переданих ним пачок, що не відповідає вимогам частини шостої статті 81 ЦПК України.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене апеляційну скаргу ТОВ «Фінансова компанія «Вікторія» слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу адвоката Наумова Олексія Валентиновича в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вікторія» залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 01 квітня 2026 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції з підстав, визначених ч. 2 ст. 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 17 вересня 2026 року.
Головуючий Т. О. Невідома
Судді С. М. Верланов
В. А. Нежура