справа № 359/11693/25
провадження № 22-ц/824/9411/2026
головуючий у суді І інстанціїЯковлєва Л.В.
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 вересня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Писаної Т.О.
суддів - Приходька К.П., Журби С.О.
за участю секретаря судового засідання - Івкової Д.Л.
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2026 рокуу цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення коштів, передбачених договором про виплату матеріальної допомоги,
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2025 року ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_2 , звернувся до Бориспільського міськрайонного суду Київської області, яким просив стягнути з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на власну користь матеріальну допомогу в розмірі 155 670, 00 грн.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України про стягнення грошових коштів, передбачених договором про виплату матеріальної допомоги - задоволено.
Стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу, передбачену договором № 4 від 11 червня 2020 року, в розмірі 155 670 (сто п`ятдесят п`ять тисяч шістсот сімдесят) гривень 00 (нуль) копійок.
Стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1557 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят сім) гривень 00 (нуль) копійок.
Не погоджуючись із указаним рішенням Державного підприємства обслуговування повітряного руху України - ОСОБА_3 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що не погоджується з висновками суду першої інстанції викладеними у рішенні про те, що «Введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань. Тобто, необхідно довести зв`язок між невиконанням зобов`язань та воєнними діями в Україні. З огляду на вказане, суд прийшов до переконання, що форс-мажорні обставини звільняють тільки від відповідальності за порушення зобов`язань (тобто від нарахування штрафів/пені), проте не звільняють від необхідності виконання відповідних договірних зобов`язань. Враховуючи те, що відповідачем не було доведено зв`язку між неможливістю виконання зобов`язання за укладеним між сторонами договором та військовою агресією російської федерації в Україні, на що як на форс мажор посилається представник відповідача в відзиві, суд вважає необґрунтованими доводи про наявність підстав для звільнення ДП Украерорух від необхідності виконувати договірні зобов`язання за укладеним між сторонами договором.»
Вказує, що судом першої інстанції не взято до уваги, що до початку військового вторгнення рф виплати відповідачем проводились своєчасно та у обсязі передбаченому договором. Всього було здійснено 5 виплат на загальну суму 129 725,00 грн, що не заперечується позивачем. Останню виплату Украерорух здійснив 21.01.2022, що підтверджується копією платіжної інструкції № 251 від 21.01.2022.
Далі, 30.03.2022 підприємство було змушене видати наказ №141 про призупинення дії окремих положень Колективного договоруна підставі правових норм ст. 11 ЗУ «Про організацію трудових відносин в умовах військового стану» №2136-ІХ в редакції від 15.03.2022. Про видання даного наказу були повідомлені також профспілки, що є підписантами Колективного договору.
Вказує, що 21.03.2022 було видано наказ Украероруху № 64 «Про призупинення дії наказів». Даним наказом було призупинено і дію наказу №267/о від 11.06.2020, яка передбачала порядок виплати матеріальної допомоги безпосередньо позивачу ОСОБА_1 .
Зазначає, що судом першої інстанції, при прийнятті рішення не взято до уваги, що видання даних наказів було обумовлене військовим вторгненням рф.
Наголошує на тому, що 24.02.2022 Украерорухом на офіційному сайті підприємства було розміщено оголошення про закриття повітряного простору України наступного змісту: «У зв`язку з військовим вторгненням рф, згідно з вимогами Повітряного кодексу України та Положення про використання повітряного простору України органами ОЦВС та Державіаслужбою України вжито заходів щодо закриття повітряного простору України для цивільних користувачів повітряного простору. Надання аеронавігаційних послуг у повітряному просторі України призупинено».
Оскільки, дана інформація про закриття повітряного простору над Україною є загальновідомою, та визнана багатьма країнами світу, вважає, що вона не потребує додаткового доказування відповідачем у суді, як наприклад засвідчення настання форс-мажорних обставин в Украерорусі висновком ТПП.
Звертає увагу, що відповідно до вимог Статуту Державного підприємства обслуговування повітряного руху України, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 18.03.21 № 121, Украерорух є державним унітарним підприємством, яке діє як державне комерційне підприємство та входить до сфери управління Міністерства інфраструктури України і є провайдером аеронавігаційного обслуговування, здійснює обслуговування повітряного руху у повітряному просторі України та повітряному просторі над відкритим морем, де відповідальність за обслуговування повітряного руху відповідно до договорів покладена на Україну.
Отже, на переконання апелянта, у ситуації яка склалася у зв`язку із закриттям повітряного простору та відсутністю будь-якого прибутку, Украерорух просто не в змозі на даний час виконувати свої зобов`язання, що передбачені умовами Колективним договором.
Наголошує, що станом на теперішній час наказ Украероруху №64 від 21.03.22 не скасовано та не визнано незаконним у судовому порядку.
Також вказує, що судом першої інстанції, не було взято до уваги, що Украерорухом було розроблено та направлено для підписання на адресу позивача додаткову угоду №1 до договору №4 від 11.06.2020, відповідно до п.1.1. якої призупиняється дія пункту 3.1. договору до моментускасування військового стану та протягом 6 місяців з дати його скасування стороні пропонувалось погодити порядок виплати за цим договором.
У підтвердження такого надсилання Украерорухом було, надано суду першої інстанціїдокази відправлення та отримання позивачем даної додаткової угоди, а саме квитанцію про відправку листа та роздруківку трекінгу поштових відправлень Укрпошти, що підтверджує факт отримання листа позивачем 10.04.2023.
Тож, в даному випадку, зважаючи на те, що дана виплата не була передбачена у день звільнення, а мала бути виплачена у відповідності до графіку, що передбачений відповідним наказом Украероруху, беручи до уваги той факт що відповідачем з об`єктивних причин було прострочено виплату лише семи виплат (з 10.04.22 по 10.04.2023), а також зважаючи на те, що була призупинена як дія наказів про виплату матеріальної допомоги так і призупинено дію пунктів Колективного договору на підставах визначених законом, апелянт вважає що відсутні підстави як для стягнення матеріальної допомоги у розмірі 155 670,00 грн.
Зважаючи на викладене вище, звертає увагу апеляційного суду та просить взяти до уваги, що призупинення деяких пунктів Колективного договору зумовлено виключно настанням для відповідача форс-мажорних обставин зумовлених військовим вторгненням рф.
Відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.
Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
В судовому засіданні 15 вересня 2026 року Бохан Олександр Григорович, який діє в інтересах ДП «Украерорух», апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити з наведених у ній підстав.
ОСОБА_1 в судове засідання, призначене на 15 вересня 2026 року, не з`явився, причину неявки апеляційному суду не повідомив.
Надіслана ОСОБА_1 судова повістка-повідомлення повернулася до апеляційного суду неврученою з причини «адресат відсутній за вказаною адресою».
У пункті 91-1 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270 (далі - Правила), передбачено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитка календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.
За змістом пункту 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України, відмітка про відсутність особи за адресою місця проживання вважається врученням судової повістки цій особі.
Отже, наведена норма права дає підстави вважати, що врученою судова повістка вважається в день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, що узгоджується з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17 (провадження № 14-507цс18), від 12 лютого 2019 року у справі № 906/142/18 (провадження № 12-233гс18) та постановах Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 814/1469/17 (провадження № К/9901/28703/19), від 01 квітня 2021 року у справі № 826/20408/14 (провадження № К/9901/16143/20), від 09 липня 2020 року у справі № 751/4890/19 (провадження № 61-2583св20), від 10 листопада 2021 року у справі № 756/2137/20 (провадження №61-3782св21).
Відповідно до положень статей 223, 372 ЦПК України неявка належним чином повідомлених учасників справи не перешкоджає її апеляційному розгляду.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Разом з тим частина друга вказаної статті передбачає, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Тобто, процесуальним законом суду апеляційної інстанції надано право розгляду справи за відсутності сторін, які належним чином повідомлені про розгляд справи.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, передумовою якого є не відсутність учасників справи, а неможливість вирішення спору в судовому засіданні (правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 25 червня 2024 року в справі №359/6678/19, провадження № 61-17877св23).
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, заслухавши суддю-доповідача, пояснення особи, яка з`явилася в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як установлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебував з ДП «Украерорух» у трудових відносинах та на підставі наказу останнього від 09 червня 2020 року №260/о був звільнений з посади провідного інженера-електроніка групи ТОР гарантованого електроживлення об`єктів служби АОПР служби зв`язку, навігації та спостереження Дніпровського РСП - 11 червня 2020 року з роботи за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію, на підставі ст. 38 КЗпП.
Відповідно до п. 6.25.2 колективного договору, укладеного між адміністрацією ДП «Украерорух» та профспілками (в редакції, яка вступила в дію 20.05.2020, чинній на час звільнення позивача з роботи), у випадку звільнення працівника за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію при стажі безперервної роботи на Підприємстві, адміністрація гарантує надання матеріальної допомоги у розмірі: при стажі безперервної роботи на підприємстві повних 15 років - 10 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом; за кожний повний рік роботи понад 15 років - по 1 посадовому окладу з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як таку, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом за кожний рік. В цілому максимальний розмір матеріальної допомоги не має перевищувати 15 посадових окладів.
Для працівників, які досягли пенсійного віку і звільняються з підприємства у зв`язку з виходом на пенсію у 2020 році до 15 червня 2020 року, та таких, хто вже звільнився з підприємства у зв`язку з виходом на пенсію у 2020 році, та при звільнені не отримали матеріальну допомогу, адміністрація гарантує надання допомоги у розмірі: при стажі безперервної роботи на підприємстві повних 5 років - 6 посадових окладів з урахуванням доплати за знання та постійне використання в роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом; за кожний повний рік роботи понад 5 років - по 2 посадових оклади з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад, за відповідним наказом за кожний рік. В цілому максимальний розмір матеріальної допомоги не має перевищувати 20 посадових окладів.
Виплата матеріальної допомоги працівнику при виході на пенсію буде здійснюватися на основі договору між працівником та адміністрацією, типова форма якого повинна бути погоджена з профспілковою стороною.
Відповідно до колективного договору виплата матеріальної допомоги буде надаватися за схемою: 1 посадовий оклад з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад, протягом 10 банківських днів з дати початку дії договору, залишок суми матеріальної допомоги по узгодженому графіку (орієнтовно 1 оклад з урахуванням доплати за знання та постійне користування у роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад, раз на 2 місяці, починаючи з 12 місяця з дати підписання договору).
11 червня 2020 року між ОСОБА_1 та ДП «Украерорух» в особі директора Дніпровського регіонального структурного підрозділу ДП «Украерорух» був укладений договір про виплату матеріальної допомоги за колективним договором № 4, відповідно до умов якого підприємство у порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язалося виплатити працівнику матеріальну (грошову) допомогу, передбачену п. 6.25.2 Колективного договору між адміністрацією ДП «Украерорух» та профспілками.
Відповідно до п. 2.2. вказаного договору вихідні дані для розрахунку матеріальної допомоги: дата звільнення (відповідно до наказу) 11.06.2020; посадовий оклад працівника для розрахунку матеріальної допомоги з урахуванням доплати за знання та постійне використання у роботі іноземної мови, як такої, що збільшує посадовий оклад, становить 25 945,00 грн.; стаж безперервної роботи працівника на підприємстві становить 16 років.
Згідно з п. 2.3 вказаного договору розмір матеріальної допомоги склав 518 900,00 грн, що становило 20 посадових окладів працівника.
Відповідно до п. 3.1 договору про виплату матеріальної допомоги за колективним договором № 4 підприємство виплачує працівнику матеріальну допомогу у наступному порядку: 1 посадовий оклад протягом 10 банківських днів з дати початку дії цього договору; залишок суми матеріальної допомоги - по 1 посадовому окладу кожні 2 місяці, які починають відліковуватися з 12- го місяця з дати підписання цього Договору до повної виплати матеріальної допомоги за пунктом 6.25.2 Колективного договору.
Відповідно до п.3.2 вказаного договору підприємство перераховує працівнику матеріальну допомогу за вирахуванням обов`язкових податків і зборів, чинних на момент виплати певної частини матеріальної допомоги, щодо яких підприємство є податковим агентом.
За змістом п.п. 5.1, 5.2 договору він набуває чинності з дня звільнення працівника або з дня підписання цього договору залежно від того, яка дата настає пізніше, та діє до повної виплати підприємством матеріальної допомоги. Усі зміни, які виникають упродовж дії договору, мають бути погоджені сторонами та оформлені додатковою угодою, яка є невід`ємною частиною договору.
Згідно з вимогами п.5.5 договору усі правовідносини, що виникають у зв`язку з виконанням договору та не врегульовані ним, регламентуються нормами чинного законодавства України.
Згідно з наказом ДП «Украерорух» від 11 червня 2020 року за № 267/о, з метою виконання умов договору № 4 від 11 червня 2020 року, укладеного між ДП «Украерорух» та ОСОБА_1 , зобов`язано головного бухгалтера по підприємству здійснити виплату матеріальної допомоги ОСОБА_1 у наступному порядку: 25 945 грн. - у період з 11 червня 2020 року до 24 червня 2020 року; 25 945 грн. - у період з 11 червня 2021 року до 10 серпня 2021 року; 25 945 грн. - у період з 11 червня 2021 року до 10 серпня 2021 року; 25 945 грн. - у період з 11 серпня 2021 року до 10 жовтня 2021 року; 25 945 грн. - у період з 11 жовтня 2021 року до 10 грудня 2021 року; 25 945 грн. - у період з 11 грудня 2021 року до 10 лютого 2022 року; 25 945 грн. - у період з 11 лютого 2022 року до 10 квітня 2022 року; 25 945 грн. - у період з 11 квітня 2022 року до 10 червня 2022 року; 25 945 грн. - у період з 11 червня 2022 року до 10 серпня 2022 року; 25 945 грн. - у період з 11 серпня 2022 року до 10 жовтня 2022 року; 25 945 грн. - у період з 11 жовтня 2022 року до 10 грудня 2022 року; 25 945 грн. - у період з 11 грудня 2022 року до 10 лютого 2023 року; 25 945 грн. - у період з 11 лютого 2023 року до 10 квітня 2023 року; 25 945 грн. - у період з 11 квітня 2023 року до 10 червня 2023 року; 25 945 грн. - у період з 11 червня 2023 року до 10 серпня 2023 року; 25 945 грн. - у період з 11 серпня 2023 року до 10 жовтня 2023 року; 25 945 грн. - у період з 11 жовтня 2023 року до 10 грудня 2023 року; 25 945 грн. - у період з 11 грудня 2023 року до 10 лютого 2024 року; 25 945 грн. - у період з 11 лютого 2024 року до 10 квітня 2024 року; 25 945 грн. - у період з 11 квітня 2024 року до 10 червня 2024 року; 25 945 грн. - у період з 11 червня 2024 року до 10 серпня 2024 року.
Як визнано сторонами станом на січень 2022 року ДП «Украерорух» здійснив позивачу п`ять виплат та сплатив матеріальну допомогу на загальну суму 129 725,00 грн.
Наказом ДП «Украерорух» № 64 від 21 березня 2022 року у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин, закриттям повітряного простору України для виконання польотів цивільної авіації через військову агресію російської федерації та, як наслідок, відсутністю фінансових надходжень за аеронавігаційне обслуговування на невизначений термін, на підставі Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 №2136-ІХ з метою збереження фінансових ресурсів задля забезпечення функціонування підприємства та аеронавігаційної інфраструктури в умовах воєнного стану та виконання основних завдань, в тому числі, пов`язаних із обороноздатністю країни, призупинено з 21 березня 2022 року дію наказів, в тому числі наказу № 267/о від 11 червня 2020 року, на підставі якого позивачу ОСОБА_1 виплачувалась матеріальна допомога.
Наказом ДП «Украерорух» №141 від 30 березня 2022 року було призупинено дію окремих положень колективного договору з 01 квітня 2022 року на час дії воєнного стану в Україні, окрім пунктів та їх окремих підпунктів 5.1-5.4, 5.4.1, 5.6, 5.8, 5.10, 5.11, 5.11.1, 5.11.2, 5.15, 5.17, 5.25, 5.27 та 5.28 розділу 5 колективного договору, додатків 5-7, 9 до колективного договору.
ОСОБА_1 порушив перед судом питання стягнення з відповідача невиплаченої частини матеріальної допомоги в розмірі 155 670,00 грн.
З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , стягнувши з відповідача на користь останнього заборгованість за договором про виплату матеріальної допомоги за договором про виплату матеріальної допомоги за колективним договором № 4 від 11 червня 2020 року в розмірі 155 670,00 грн.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не було доведено зв`язку між неможливістю виконання зобов`язання за укладеним між сторонами договором та військовою агресією російської федерації в Україні, на що як на форс мажор посилається представник відповідача в відзиві, суд вважає необґрунтованими доводи про наявність підстав для звільнення ДП Украерорух від необхідності виконувати договірні зобов`язання за укладеним між сторонами договором.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такого рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч. 1 ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Статтею 617 ЦК України передбачено можливість звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо сторона договору доведе, що таке порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (форс-мажору).
Частиною 2 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, зокрема, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, тощо.
Торгово-промисловою палатою України (ТПП) було оприлюднено лист № 2024/02.0-7.1 від 28 лютого 2022 року, яким повідомлено, що військова агресія Російської Федерації проти України є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили).
Це означає, що введення воєнного стану на території України є форс-мажором та є підставою для звільнення від відповідальності за порушення договору, але тільки в тому випадку, якщо саме ця обставина стала підставою для невиконання договірних зобов`язань. Тобто, необхідно довести зв`язок між невиконанням зобов`язань та воєнними діями в Україні.
Крім того форс-мажорні обставини звільняють тільки від відповідальності за порушення зобов`язань (тобто від нарахування штрафів/пені), проте не звільняють від необхідності виконання відповідних договірних зобов`язань.
Як було встановлено судом та не спростовувалось сторонами, 11 червня 2020 року між ОСОБА_1 та ДП «Украерорух» в особі директора Дніпровського регіонального структурного підрозділу ДП «Украерорух» був укладений договір про виплату матеріальної допомоги за колективним договором № 4, відповідно до умов якого підприємство у порядку та на умовах, визначених цим договором, зобов`язалося виплатити працівнику матеріальну (грошову) допомогу, передбачену п. 6.25.2 Колективного договору між адміністрацією ДП «Украерорух» та профспілками.
Згідно з п. 2.3 вказаного договору розмір матеріальної допомоги склав 518 900,00 грн, що становило 20 посадових окладів працівника.
ДП «Украерорух» належним чином не виконало умови договору про виплату матеріальної допомоги за колективним договором № 4 від 11 червня 2020 року, в зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість перед ОСОБА_1 в розмірі 155 670,00 грн.
Заперечуючи проти позову, ДП «Украерорух» не було надано належних і допустимих доказів на підтвердження підстав для звільнення його від виконання взятих на себе зобов`язань за вказаним договором.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про задоволення позову про стягнення з відповідача невиплаченої суми матеріальної допомоги в сумі 155 670,00 грн, що не оспорювалася відповідачем.
Колегія судді відхиляє як безпідставні посилання представника відповідача на те, що в зв`язку з закриттям повітряного простору та відсутністю будь-якого прибутку у ДП «Украерорух» через військове вторгнення РФ та введення воєнного стану в Україні, ДП «Украерорух» було вимушене видати наказ №141 від 30 березня 2022 року про призупинення дії окремих положень Колективного договору з 01 квітня 2022 року на період воєнного стану в Україні, та наказ ДП «Украерорух» №64, яким було призупинено дію наказу №267/о від 11.06.2020, який передбачав порядок виплати матеріальної допомоги безпосередньо позивачу, а тому ДП «Украерорух» не в змозі виконувати свої зобов`язання, передбачені умовами колективного договору.
ДП «Украерорух» не було надано суду належних та допустимих доказів настання форс-мажорних обставин по виконанню укладеного між сторонами договору, а також наявності підстав для звільнення від виконання взятих на себе зобов`язань, які передбачені Законом.
При цьому, як було встановлено та не заперечувалося відповідачем, у зв`язку зі звільненням позивача з роботи між сторонами трудові правовідносини припинились. Правовідносини, що виникли між сторонами врегульовуються нормами чинного цивільного законодавства та на них не поширюється дія Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах військового стану», а також положення Колективного договору із внесеними змінами, укладеного між адміністрацією ДП «Украерорух» та профспілками.
Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд першої інстанції ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по суті спору та фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди з висновками суду першої інстанції щодо встановлених обставин справи.
Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись статтями 367 - 369, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд,
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху Українизалишити без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 лютого 2026 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий Т.О. Писана
Судді К.П. Приходько
С.О. Журба