КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Справа № 758/12497/19 Головуючий у суді І інстанції Гребенюк В.В.
Провадження № 22-ц/824/7902/2026 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
16 вересня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Голуб С.А.,
суддів: Борисової О.В., Таргоній Д.О.,
за участю секретаря судового засідання - Гладкої І.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 13 серпня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - публічне акціонерне товариство «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Українські ділові інвестиції», про витребування майна з чужого незаконного володіння,
в с т а н о в и в:
У вересні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа - ПАТ «Закритий недиверсифікований венчурний корпоративний інвестиційний фонд «Українські ділові інвестиції», в якому просив витребувати з незаконного володіння відповідачки на його користь квартиру загальною площею 41,4 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 22 січня 2024 року зупинено провадження у справі до залучення правонаступника позивача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 27 червня 2025 року провадження у справі поновлено.
Ухвалою Подільського районного суду міста Києва від 13 серпня 2025 року провадження у справі закрито.
Постановляючи зазначену ухвалу, суд першої інстанції, виходячи із встановленої обставини смерті позивача та відсутності відомостей про правонаступників позивача, дійшов висновку про закриття провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України.
ОСОБА_1 , як правонаступник позивача, через свого представника - адвоката Гороховську А.О. звернулася з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу про закриття провадження у справі скасувати з підстав неправильного застосування судом норм матеріального й порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що вона є правонаступником ОСОБА_2 у даній справі, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 10 березня 2025 року, зареєстрованим в реєстрі за № 7-111, тобто набула спадкових прав після смерті позивача.
Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про витребування майна, а тому можливе правонаступництво позивача в порядку статті 55 ЦПК України шляхом залучення його спадкоємця.
З метою перевірки правильності суб`єктного складу сторін у спорі, визначення кола спадкоємців та з`ясування інших процесуальних питань суд першої інстанції повинен був витребувати копію спадкової справи після смерті ОСОБА_2 . Утім, суд не вчинив жодних дій, спрямованих на встановлення правонаступників після смерті позивача у справі, натомість безпідставно поновив провадження у справі та в подальшому закрив провадження у зв`язку з відсутністю таких правонаступників.
Відзиви на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції від учасників справи не надійшли.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник скаржниці - адвокат Гороховська А.О. підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Інші учасники справи та/або їх представники в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки до суду не повідомили, тому колегія суддів дійшла висновку, що їх неявка відповідно до вимог частини другої статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника скаржниці, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Відповідно частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів (частина перша статті 5 ЦПК України).
Верховний Суд неодноразово вказував, що право апеляційного оскарження судових рішень належить і правонаступнику сторони (див. зокрема, пункт 70 постанови Верховного Суду від 02 квітня 2025 року в справі № 522/10542/18).
Згідно з частиною четвертою статті 25 ЦК Україницивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
Відповідно до статті 55 ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.
Провадження у справі зупиняється у випадках, встановлених, зокрема пунктом 1 частини першої статті 251 цього Кодексу, - до залучення до участі у справі правонаступника чи законного представника (пункт 1 частини першої статті 253 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного суду від 30 червня 2020 року у справі № 264/5957/17 вказано, що суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує.
Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами.
Процесуальне правонаступництво можливе лише тоді, коли у майнових відносинах відбулось правонаступництво. Таким чином, при вирішенні питання про залучення правонаступників учасників справи, суду необхідно встановити наявність чи відсутність правонаступництва на підставі норм матеріального права у спірних правовідносинах.
Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі № 758/10554/16-ц, від 30 листопада 2022 року у справі № 299/2690/20, від 18 січня 2023 року у справі №752/16818/18, від 17 грудня 2025 року у справі № 466/2731/22.
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02 червня 2025 року у справі № 201/14368/15-ц дійшов висновку про те, що при вирішенні питання про залучення правонаступників учасників справи суду потрібно встановити наявність чи відсутність правонаступництва на підставі норм матеріального права у спірних правовідносинах, зокрема чи відомі особи, які прийняли спадщину. Саме для встановлення осіб, які прийняли спадщину, статтею 251 ЦПК України передбачено обов`язок суду зупинити провадження у справі, правовідносини у якій допускають правонаступництво.
Відповідно до частини першої статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Отже, під час вирішення питання про залучення правонаступників до участі у справі суд повинен встановити, чи допускають спірні правовідносини правонаступництво та чи відомі особи, які прийняли спадщину. Саме для встановлення осіб, які прийняли спадщину і передбачено обов`язок суду зупинити провадження у справі, правовідносини у якій допускають правонаступництво.
Як вбачається із матеріалів справи, оскільки спірні правовідносини у цій справі допускають правонаступництво, суд першої інстанції ухвалою від 22 січня 2024 року зупинив провадження у справі до залучення правонаступника позивача ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
17 червня 2025 року представник відповідачки ОСОБА_3 подав до суду клопотання про відновлення провадження у справі, в якому посилався на те, що з моменту смерті позивача пройшло вже більше року, відсутність заяв до суду від будь-якого зі спадкоємців свідчить про відсутність таких спадкоємців або відмови їх від спадщини, що, у свою чергу, створює правову невизначеність у даному спорі.
На підставі вказаного клопотання суд першої інстанції ухвалою від 27 червня 2025 року провадження у справі поновив та призначив її до розгляду.
Судову повістку про виклик до суду на 13 серпня 2025 року районний суд оформив та надіслав на ім'я ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
13 серпня 2025 року суд першої інстанції постановив ухвалу про закриття провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України з огляду на те, що заяви про вступ у справу правонаступників не надходили.
Проте колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду з огляду на наступне.
Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.
Підставою процесуального правонаступництва є наступництво в матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони, зокрема, внаслідок смерті, зі спірних чи встановлених судом правовідносин майнового характеру. При процесуальному правонаступництві всі процесуальні дії, виконані попередником, є обов`язковими для правонаступника.
У юридичній доктрині розподіл матеріального правонаступництва на універсальне (у порядку спадкування) та сингулярне (уступка права вимоги) пов`язане з об`єктом прав та обов`язків, що переходять до правонаступника.
Правонаступництво у матеріальному праві, хоча і є основою для процесуального правонаступництва, проте не є безумовною підставою для цього. Так, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі (частина перша статті 251 ЦПК України). Проте у разі настання смерті фізичної особи, яка була однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, суд закриває провадження у справі (частина перша статті 255 ЦПК України).
Зі змісту статті 254 ЦПК України випливає, що після оформлення матеріального правонаступництва, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, провадження у справі поновлюється і настає процесуальне правонаступництво.
Аналіз вказаних вимог закону свідчить про те, що суд зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами.
Відповідно до частини п`ятої статті 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальної дії, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частини перша, друга статті 13 ЦПК України).
Закриваючи провадження у справі з підстав відсутності відомостей про правонаступників позивача, суд першої інстанції всупереч наведеним вимогам процесуального закону закінчив розгляд справи за участю особи, яка померла, не врахував необхідність вирішення питання щодо процесуального правонаступництва сторони у справі, не виконав покладений на нього обов`язок і не встановив коло спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , хоча провадження у справі зупиняв саме до залучення правонаступника позивача враховуючи, що правовідносини, з яких виник спір, допускають правонаступництво.
Подібні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 травня 2026 року у справі № 367/8835/16 (провадження № 14-50цс25).
За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не встановив усіх фактичних обставин справи та у порушення вимог статей 12, 13 ЦПК України не сприяв всебічному та повному з`ясуванню обставин справи, передчасно закривши провадження у справі без витребування зі спливом шестимісячного строку, передбаченого статтею 1270 ЦК України, відомостей про спадкоємців позивача і без залучення до участі у справі його правонаступників (правонаступника), у яких виникло право на спадкування після померлого.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно із вимогами статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Виходячи з вищевикладеного, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що суд першої інстанції не вирішив питання про залучення до участі у справі правонаступника позивача та необґрунтовано закрив провадження у справізаслуговують на увагу, а висновок суду щодо закриття провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 255 ЦПК України не відповідає нормам процесуального законодавства, тому відповідно до положень статті 379 ЦПК України ухвала підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Оскільки справа передається для продовження розгляду до суду першої інстанції, відсутні підстави для розподілу судових витрат, понесених скаржницею у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції відповідно до положень статей 141, 382 ЦПК України.
Керуючись статтями 367 - 369, 374, 379, 381 - 384 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Подільського районного суду міста Києва від 13 серпня 2025 року скасувати, справу № 758/12497/19 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених у частині другій статті 389 ЦПК України.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17 вересня 2026 року.
Головуючий С.А. Голуб
Судді: О.В. Борисова
Д.О. Таргоній