К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 вересня 2026 року місто Київ
справа № 381/6791/25
апеляційне провадження № 22-ц/824/8943/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Саліхова В.В.,
суддів: Євграфової Є.П., Поливач Л.Д.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2026 року, ухваленого під головуванням судді Анапріюк С.П., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
в с т а н о в и в:
У листопаді 2025 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило стягнути з відповідача на його користь заборгованість за кредитним договором № 350090 від 17 липня 2022 року у розмірі 24 030 грн, а також понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правничу допомогу у розмірі 8 000 грн.
Позовні вимоги обґрунтувало тим, що 17 липня 2022 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту № 350090, за умовами якого відповідач отримала грошові кошти в сумі 7 500 грн. строком на 78 днів з пролонгацією на умовах визначеному в п.4.1 договору та зобов`язалась повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені цим договором, укладення якого відбулося за допомогою ІТС товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт або мобільний додаток.
01 лютого 2024 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу № 01022024, відповідно до якого позивач набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 350090 від 17 липня 2022 року.
Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, обов`язкові платежі, передбачені умовами цього договору, у встановлений строк не здійснював, внаслідок чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 24 030 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 7 500,00 грн; заборгованість за відсотками - 16 530,00 грн., що є предметом позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2026 року відмовлено у задоволені позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №350090 від 17 липня 2022 року.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 06 березня 2026 року представник ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» - адвокат Усенко М.І. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.
В обґрунтування своїх доводів зазначає, що позивачем було надано належні докази на підтвердження укладення договору заборгованості ОСОБА_1 , а твердження суду про відсутність доказів передачі кредитних коштів та реальності заборгованості повністю спростовуються матеріалами справи, які містять вичерпне документальне підтвердження кожного етапу кредитних відносин -від моменту ідентифікації клієнта до переходу права вимоги до нового кредитора.
Зазначає, що висновки суду першої інстанції щодо не доведеності факту отримання коштів спростовується офіційним листом від платіжної організації ТОВ «Пейтек», яка має ліцензію НБУ на надання платіжних послуг. Згідно з цим документом: 17 липня 2022 року о 10:43:14 було успішно перераховано кошти в сумі 7 500.00 грн на користь клієнта ТОВ «Селфі Кредит». Транзакція містить усі необхідні атрибути для її ідентифікації: унікальний номер транзакції в системі ТОВ «Пейтек» (6df451f8-0a48-41f8-88c4-2585942389b8), Session ID (018002447028) та Код авторизації (572020). Наявність коду авторизації є беззаперечним доказом того, що банк-емітент картки підтвердив та прийняв платіж.
Посилання суду про те, що розрахунок заборгованості не є первинним документом, є помилковими, та не враховує специфіку електронної комерції. Згідно з п. 7.1.25 Правил, документи, створені в ІТС Товариства в електронній формі, є оригіналами і мають однакову юридичну силу з паперовими документами. Відповідно до п. 14.1 та п. 14.2 Правил, облік операцій та відомостей про боржників ведеться в електронному вигляді, що дозволяє формувати картки обліку та журнали, які містять усю необхідну інформацію для бухгалтерського обліку фінансово-господарських операцій. Наданий позивачем розрахунок заборгованості базується на фактичній даті видачі кредиту (17.07.2022), що підтверджена платіжною системою, та відображає реальний рух коштів.
Відзив відповідача на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшов, що в силу вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно із частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Частиною першою статті 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у частині тринадцятій статті 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено без повідомлення (виклику) учасників справи.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.
Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвалене у справі судове рішення не відповідає.
Суд першої інстанції встановив, що 17 липня 2022 року між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 350090, згідно з умовами якого відповідач отримав кредит в сумі 7 500 грн строком 78 днів з пролонгацією на умовах визначеному в п.4.1 договору. Процентна ставка: фіксована. Стандартна процентна ставка 1,90 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього Договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась автопролонгація, відповідно до п.4.3 договору; у межах нового строку кредиту, якщо відбулась автопролонгація за ініціативою споживача відповідно до п.4.2 договору.
Відповідно до пункту 2.1 договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 .
17 липня 2022 року відповідачем також було підписано паспорт споживчого кредиту, в якому зазначено основні умови кредитування, інформацію щодо процентної ставки, порядок повернення кредиту.
На підтвердження виконання ТОВ «Селфі Кредит» зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором позивачем надано суду лист-повідомлення від 20 жовтня 2025 року про успішне перерахування коштів від ТОВ «Пейтек» на карту № НОМЕР_2 17 липня 2022 року о 10:43 год. на суму 7 500 грн.
ТОВ «Селфі Кредит» умови кредитного договору виконало в повному обсязі, надавши відповідачу кредит на потрібну йому суму, проте відповідач зі свого боку не виконав умов договору.
Згідно із договором факторингу № 01022024 від 01 лютого 2024 року, укладеного між ТОВ «Селфі Кредит», з однієї сторони, та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», з другої сторони, на умовах, встановлених цим договором та відповідно до глави 73 ЦК України фактор набув права вимоги від клієнта та сплатив клієнту фінансування в сумі, що дорівнює ціні договору в порядку та в строки, встановлені договором, а клієнт відступив (передав) факторові права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 01022024 від 01 лютого 2024 року ТОВ «Селфі кредит» , за кредитним договором № 350090 станом на 01 лютого 2024 року не виконав зобов`язання щодо повернення кредиту ТОВ «Селфі Кредит».
Як визначено у розрахунку заборгованості за договором № 350090 від 17 липня 2022 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту, станом на 01 лютого 2024 року прострочена заборгованість відповідача за тілом кредиту складає 7 500 грн, а за нарахованими відсотки - 16 530 грн .
14 листопада 2024 року на адресу відповідача було направлено досудову вимогу, а саме ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вимагало протягом 7 днів з моменту отримання цієї вимоги погасити заборгованість у загальному розмірі 24 030 грн .
Також, на підтвердження позовних вимог до матеріалів справи позивачем долучено копії: Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «Селфі Кредит»; додатку № 1 до договору про надання споживчого кредиту № 350090 від 17 липня 2022 року (графік платежів); акту приймання-передачі реєстру боржників від 01 лютого 2024 року до договору факторингу № 01022024 від 01 лютого 2024 року; платіжної інструкції № 74875 від 01 лютого 2024 року щодо оплати за відступлення права вимоги згідно договору факторингу № 01022024 від 01 лютого 2024 року; виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань щодо ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належних, достовірних та достатніх доказів на підтвердження укладання договору та порушення боржником своїх зобов`язань та їх розміру.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
За правилом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції встановив факт укладення між сторонами кредитного договору в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису відповідача одноразовим ідентифікатором С644, а також відступлення права вимоги за цим договором первісним кредитором на користь позивача відповідно до договору факторингу, і ці обставини в апеляційній скарзі не оспорюються, тому апеляційним судом не перевіряються.
Відповідно до статті 202, частини першої статті 626 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договором є домовленість двох або більше сторін на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
У відповідності до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит і сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом положень статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Суд апеляційної інстанції виходить із того, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, наведеними у постанові від 11 вересня 2024 року у справі № 752/17604/15-ц (провадження № 61-14780св23).
Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон № 675-VIII) розрахунки у сфері електронної комерції здійснюються відповідно до законів України «Про платіжні послуги», «;Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інших законів та нормативно-правових актів Національного банку України.
Розрахунки у сфері електронної комерції можуть здійснюватися з використанням платіжних інструментів, електронних грошей, шляхом переказу коштів або оплати готівкою з дотриманням вимог законодавства щодо оформлення готівкових та безготівкових розрахунків, а також в інший спосіб, передбачений законодавством України, що регулює надання платіжних послуг.
Колегія суддів вважає, що факт наявності і розміру заборгованості може бути доведено не лише випискою про рух коштів по рахунку, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором з додатками, заявами на переказ готівки, розрахунком заборгованості, довідками з фінансових установ тощо.
Як вказав Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 (провадження № 61-9710св22), відсутність у справі, яка переглядається, оригіналів первинних бухгалтерських документів, не є підставою для висновку про невиконання умов договору банком та, як наслідок, неотримання позичальником грошових коштів за кредитним договором.
З урахуванням принципів цивільного права, зокрема, добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) повинні тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності (див., зокрема постанову Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17 (провадження № 61-18730св20)).
Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (див. постанову Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).
У справі «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголосив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри (постанова Верховного Суду від 10 вересня 2024 року у справі № 523/4865/18).
Загальними вимогами процесуального права, закріпленими у статтях 76-78, 81, 83, 84, 87, 89, 228, 235, 263-265 ЦПК України, визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, з яких суд виходив при вирішенні позову (дослідження обґрунтованості, наявності доказів, що їх підтверджують).
Висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову є необґрунтованими та спростовується долученим до позовної заяви листом-повідомленням ТОВ «Пейтек», яке є незацікавленою особою у справі, від 20 жовтня 2024 року про успішне перерахування 17 липня 2023 року грошових коштів у розмірі 7 500 грн на картковий (банківський) рахунок № НОМЕР_2 .
Саме такий номер платіжної картки для зарахування коштів було зазначено позичальником у кредитному договорі № 350090 від 17 липня 2022 року, укладеному з ТОВ «Селфі Кредит».
Враховуючий умови пункту 2.1 кредитного договору, за якими кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 , відповідачу було перераховано кредитні кошти на вказану банківську карту без відкриття рахунку.
Суд не врахував, що ТОВ «Селфі Кредит» не відкриває карткових рахунків для перерахування кредитних коштів, а лише надсилає суму позики на існуючий рахунок позичальника у банку-еквайрі, який вказується самим позичальником.
Тобто позичальнику окремий рахунок у кредитодавця не відкривався, а отже виписки за даним кредитним договором відсутні як такі.
ОСОБА_1 не спростовано факт надання ним всіх особистих ідентифікуючих даних, його платіжної картки, без надання яких і відповідного підтвердження, ознайомлення з відповідними умовами та правилами отримання та повернення кредитних коштів, відповідний кредит не міг бути наданий.
Колегія суддів також не погоджується із висновками суду про те, що позивачем не надано належних та достатніх доказів на доведення заявленого розміру заборгованості.
Згідно зі статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України),
Враховуючи, що у справах про стягнення кредитної заборгованості до предмета доказування включаються серед іншого обставини щодо розміру заборгованості, відповідно розрахунок заборгованості є належним доказом наявності та розміру заборгованості.
Належним чином дослідити поданий стороною доказ (у даному випадку - розрахунок заборгованості за кредитним договором), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.
У даній справі позивач надав докази перерахування коштів на банківську картку за номером, який відповідач зазначив у кредитному договорі, а також детальний розрахунок заборгованості, який був проведений ТОВ «Селфі Кредит» і містить як суму отриманого кредиту, так і період нарахування та розмір відсотків за договором.
Наданий позивачем розрахунок є належним доказом наявної заборгованості відповідача за простроченим тілом кредиту та процентами, підтверджує несвоєчасне погашення кредиту і в повній мірі підтверджує доводи позивача про наявність заборгованості за кредитом у загальному розмірі 24 030 грн.
При цьому відповідачем не було спростовано факт наявності та розміру заборгованості, хоча це є його процесуальним обов`язком.
Суд апеляційної інстанції враховує, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Проте, зазначаючи в оскаржуваному рішенні, що позивач мав надати суду виключно виписку з особового рахунку клієнта, суд першої інстанції не звернув уваги, що Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затверджене постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75, встановлює основні вимоги щодо організації бухгалтерського обліку в банках України, а первісний кредитор не є банківською установою, отже на нього дія Положення не розповсюджується, виписки по особовим рахункам клієнтів не формуються.
З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача непогашеної заборгованості за кредитним договором № 350090 від 17 липня 2022 року у розмірі 24 030 грн, не врахувавши, що вказана сума боргу по кредиту належним чином обґрунтована і підтверджена у розрахунку, який узгоджуються з іншими письмовими доказами у справі.
Згідно із пунктом 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За таких обставин рішення суду першої інстанції ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та неправильним застосуванням норм матеріального й порушенням норм процесуального права, а відтак відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Таким чином, суд першої інстанції на вищезазначене уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову, а відтак рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».
Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача витрати на правову допомогу у розмірі 8 000 грн.
На підтвердження розміру понесених позивачем витрат на правову допомогу були надані копії: договору про надання правової допомоги від 01.07.2025 року №0107, копія детального опису наданих послуг за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025 року, засвідчена копія ордера на надання правової (правничої) допомоги.
Від відповідача будь-яких заперечень щодо розміру витрат на правову допомогу не надходило.
Згідно з частинами 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Виходячи з положень ст.141 ЦПК України колегія суддів вважає необхідним стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» судові витрати по сплаті судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 6056 грн. та витрати на правову допомогу, понесені в суді першої інстанції у розмірі 8000 грн.
На основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал»
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,-
п о с т а н о в и в:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» - задовольнити.
Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 23 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236) заборгованість по кредитному договору у загальному розмірі 24 030 грн., яка складається з: 7 500 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 16 530 грн - заборгованість за процентами, та судові витрати по сплаті судового збору в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 6 056 грн., витрати на правову допомогу, понесені в суді першої інстанції у розмірі 8 000 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: