Єдиний унікальний номер справи № 381/2825/25
Провадження №22-ц/824/2655/2025
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 вересня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Журби С.О.,
суддів Писаної Т.О., Приходька К.П.,
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2025 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
В С Т А Н О В И В:
У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 49912,50 грн та судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Свої вимоги обґрунтовувало тим, що 29.04.2023 ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 уклали договір про надання фінансового кредиту № 46340-04/2023. Взяті на себе зобов`язання кредитор виконав та надав відповідачу кредитні кошти у розмірі, встановленому договором. Відповідач свої обов`язки за вказаним договором не виконав, не повернув кредитні кошти та проценти за користування кредитом. Позивач стверджує, що на підставі укладеного з первісним кредитором договору факторингу він набув права вимоги до відповідача за вказаним правочином. Оскільки відповідач не погасив заборгованість у добровільному порядку, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 27 серпня 2025 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Скаргу обґрунтовує тим, що 29 квітня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 46340-04/2023, за умовами якого відповідачу надається кредит у сумі 12100,00 грн на 360 днів. Факт перерахування коштів підтверджується повідомленням Акціонерним товариством Державний ощадний банк України АТ «Ощадбанк» про перерахування грошових коштів відповідачу. Дані докази цілком і у повній мірі підтверджують отримання відповідачем кредитних коштів. Доводи суду першої інстанції є безпідставними. Крім цього, суд першої інстанції вважає, що додані позивачем до позовної заяви документи не є належними, достатніми та допустимими доказами в справі на підтвердження факту існування у відповідача простроченої заборгованості у розмірі, який зазначений у позовній заяві, з чим апелянт не погоджується. Крім цього, апелянт не погоджується з висновком суду в частині того, що позивачем не доведено належними доказами факт переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором №46340-04/2023 від 29.04.2023 року, від первісного кредитора ТОВ «ФК «Інвеструм» до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», та вважає їх необґрунтованими.
Станом на дату розгляду справи по суті відзив на апеляційну скаргу до Київського апеляційного суду не надходив.
Згідно із ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах даної категорії розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
У відповідності до положень ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У відповідності до положень ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими (за умови дотримання встановлених законом умов) доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для залишення апеляційної скарги без задоволення.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав наступне:
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 ст. 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
У статті 3 Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 29 квітня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 46340-04/2023, за умовами якого відповідачу надається кредит у сумі 12100,00 грн на 360 днів. Дата надання кредиту - 29.04.2023, дата погашення кредиту - 22.04.2024.
Відповідно до п.п. 1.4.1 договору, процентна ставка становить 2,50% в день та застосовується у межах строку кредиту.
Відповідно до п.1.5. договору, клієнт зобов`язується сплачувати проценти кожні 30 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком 1 до договору.
Відповідно до п.1.6 договору, товариство надає кредит у безготівковій формі на рахунок з використанням картки № НОМЕР_1 .
Вказаний договір підписано сторонами відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно з додатком № 1 до Договору про споживчий кредит№ 46340-04/2023 від 23.04.2023, дата видачі кредиту - 29.04.2023, дата повернення кредиту - 22.04.2024.
На підтвердження зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача позивач надав лист ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 16.04.2025, в якому зазначено про успішність переказу коштів 29.04.2023 на суму 12100,00 грн, номер транзакції в системі iPay.ua - 230453737 призначення платежу - зарахування 12100,00 грн на карту НОМЕР_1 .
03.07.2023 ТОВ «ФК «Інвеструм» та ТОВ «ФК «Стар файненс груп» уклали договір факторингу № 3072023.
Згідно з умовами цього договору, кредитор передає і відступає новому кредиторові права вимоги до боржників, які виникли у кредитора внаслідок укладання з боржниками кредитних договорів та надання кредитором боржникам кредитних коштів та які входять до портфелю заборгованості шляхом підписання ату приймання-передачі реєстру боржників.
На підтвердження права вимоги до відповідача позивач надав документ з назвою «Витяг з Реєстру боржників до договору факторингу № 3072023 від 03.07.2023».
29.01.2024 ТОВ «ФК «Стар файненс груп» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір факторингу № 29012024.
Згідно з умовами цього договору, кредитор передає і відступає новому кредиторові права вимоги до боржників, які виникли у кредитора внаслідок укладання з боржниками кредитних договорів та надання кредитором боржникам кредитних коштів та які входять до портфелю заборгованості шляхом підписання ату приймання-передачі реєстру боржників.
На підтвердження права вимоги до відповідача позивач надав документ з назвою «Витяг з Реєстру боржників до договору факторингу № 29012024 від 29.01.2024».
Відповідно до повідомлення Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» №20.1.0.0.0/7-250617/55902-БТ від 21.06.2025, наданого на вимогу суду, вказана платіжна картка емітована на ім`я відповідача.
Згідно з повідомленням від 23.07.2025 № 46/12-11/96048/2025/БТ, наданим Акціонерним товариством Державний ощадний банк України АТ «Ощадбанк», кошти перераховано на картковий рахунок ОСОБА_1 в сумі 12100,00 грн на платіжну картку № НОМЕР_2 .
Також повідомлено, що верифікація власника банківської картки була проведена при отриманні ЕПЗ в результаті встановлення PIN-коду 05.09.2022 через касовий апарат POS-термінал № 10901813, який за даними в процесинговій системі розташований у ТВБВ №10019/042, м. Київ, вул. Пулюя Івана, 5А.
За твердженням позивача відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, внаслідок чого утворилася заборгованість у загальному розмірі 49912,50 грн.
При вирішенні справи суд враховує, що з представлених до справи документів вбачається, що між ТОВ «ФК «Інвеструм» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 46340-04/2023. На підтвердження перерахування грошових коштів за клопотанням позивача судом було витребувано відомості у Акціонерного товариства Державний ощадний банк України АТ «Ощадбанк» відповідно до яких ОСОБА_1 на його картковий рахунок, зазначений в договорі, було перераховано грошові кошти в сумі 12100 грн 01.05.2023. При цьому, відповідач не спростував доводів позивача щодо укладання кредитного договору та отримання грошових коштів.
Отже, сукупність наданих доказів в цій частині підтверджує факт укладення кредитного договору та перерахування відповідачу кредитних коштів, що є достатнім для висновку про виникнення між кредитором та боржником кредитних правовідносин.
Натомість щодо доводів апелянта відносно переходу права грошової вимоги, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.
Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (частина 1 статті 513 ЦК України).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.
Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом. При цьому сторона самостійно несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За таких умов суд може приймати та покладати в основу рішення по справі лише ті обставини, які були доведені сторонами. При цьому сторона сама визначає обсяг та достатність доказів, що надає до суду, а витребування таких доказів судом самостійно без наявності передбачених законом підстав у чітко визначених випадках було б порушення принципу змагальності сторін в судовому процесі, що є неприпустимим.
За правилами статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 статті 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).
За змістом договору факторингу № 3072023 від 03 липня 2023 року убачається, що його невід`ємною частиною є реєстр прав вимог, форма якого визначена сторонами (додаток №1 до договору факторингу).
Проте наданий позивачем витяг з реєстру до договору факторингу № 3072023 від 03 липня 2023 року судом не може бути прийнятий як належний та допустимий доказ, оскільки він не містить підписів та печаток ані первісного кредитора (Клієнта), ані ТОВ «Стар Файненс Груп» (Фактора). На ньому присутня лише відмітка «згідно з оригіналом», однак, як вже було зазначено вище, відсутні підписи сторін договору Факторингу.
Позивачем не надано ані реєстру прав вимоги, оформленого відповідного до вказаного додатку, ані акту-приймання передачі як до суду першої інстанції та і до апеляційної інстанції, що позбавляє суд установити факт того, що право вимоги за кредитним договором № 46340-04/2023 від 29 квітня 2023 року входило до реєстру боржників, переданого на підставі договору факторингу № 3072023 від 03 липня 2023 року.
Отже, суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що матеріали справи не містять доказів того, що право вимоги за кредитним договором № 46340-04/2023 від 29 квітня 2023 року, укладеним між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Інвеструм», перейшло до ТОВ «Стар Файненс Груп».
Посилання скаржника на те, що матеріалами справи, зокрема: договором факторингу №29012024 від 29 січня 2024 року; реєстром боржників до Договору факторингу №29012024 від 29 січня 2024 року; актом приймання-передачі реєстру боржників до Договору факторингу №29012024 від 29 січня 2024 року; платіжною інструкція про оплату купівельної ціни до Договору факторингу №29012024 від 29 січня 2024 року, підтверджується факт відступлення прав вимоги, колегія суддів відхиляє, оскільки підставою для відмови у задоволенні позову стала відсутність доказів передачі права вимоги ТОВ «ФК «Інвеструм» до ТОВ «Стар Файненс Груп», а не у зв`язку із недоведеністю оформлення відступлення ТОВ «Стар Файненс Груп» права вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». При цьому для передачі права вимоги до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» від ТОВ «Стар Файненс Груп» останнє мало володіти такими правами, чого в даному випадку належним чином доведено не було.
Реалізація принципу змагальності сторін в цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.
У постанові Верховного Суду від 11 червня 2020 року (справа №757/1782/18) вказується, що змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він нівелюватиме можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
Тягар доведення обґрунтованості позовних вимог процесуальним законом, за загальним правилом, покладається на позивача. За таких умов доведення не може вважатися належним чином здійсненим виключно шляхом зазначення певних відомостей чи припущень, оскільки це не звільняє позивача від виконання процесуального обов`язку щодо доведення обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки Київський апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України апеляційним судом не здійснюється.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 263, 367, 374, 375, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд,
П О С Т А Н О В И В :
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» залишити без задоволення.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 09 жовтня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий С.О. Журба
Судді Т.О. Писана
К.П. Приходько