КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/5403/2026 Доповідач - Ратнікова В.М.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м. Київ Справа № 761/39625/25
17 вересня2026 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Кирилюк Г.М.
- Рейнарт І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 листопада 2025 року, ухвалене під головуванням судді Матвєєва Ю.О., у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
в с т а н о в и в :
У вересні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначало, що 08.06.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (кредитодавець) і фізичною особою ОСОБА_1 (позичальник), за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua.), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1405-9201. Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор A 6144 для підписання кредитного договору №1405-9201 від 08.06.2024 року.
Відповідно до умов вказаного кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб на наступних умовах: сума кредиту - 8 800,00 грн.; строк кредитування - 300 днів; базовий період - 14 днів; комісія за видачу кредиту-15 % від суми кредиту, знижена % ставка - 1,20 % в день; стандартна % ставка - 1,50 % в день.
Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору.
Позивач, через партнера АТ КБ «ПриватБанк» з яким укладено договір № 4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року, видав відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок, вказаний ним в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 року на карту отримувача (відповідача), чим виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі.
Зазначає що, усвідомлюючи виникнення фінансових зобов`язань перед позивачем, відповідач здійснив часткову оплату в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №1405-9201 від 08.06.2024 року шляхом здійснення платежів зазначених у розрахунку заборгованості за кредитним договором, що є додатком до позовної заяви. Сплачуючи кредит, відповідач вчинив конклюдентні дії, що свідчать про прийняття укладеного кредитного договору, який створив для нього певні цивільні права та обов`язки, частину з яких було реалізовано.
Окрім цього, звертає увагу суду на той факт, що відповідач в загальній кількості 2 рази оформлював кредитні відносини з позивачем, попередні кредитні договори були погашені, що додатково доводить обізнаність відповідача з процедурою оформлення та виконання кредитного договору.
Зазначає, що станом на 26.08.2025 року загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором становить - 46 885,07 гривень, а саме: прострочена заборгованість за кредитом - 8 800 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 37 382, 40 гривень.
Вказує на те, що кредитодавцем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме, часткове списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 4 980, 80 гривень за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 41 904, 27 гривень.
Враховуючи вищезазначене, кредитодавець просив суд стягнути з позичальника не повну суму заборгованості за кредитним договором, а лише її частину, а саме: прострочену заборгованість за кредитом - 8 800,00 гривень; прострочену заборгованість за нарахованими процентами - 33 104,27 гривень, що разом становить 41 904, 27 грн.
З урахуванням викладеного, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» загальну суму заборгованості за кредитним договором № 1405-9201 від 08.06.2024 року в розмірі 41 904, 27 гривень, з яких: прострочена заборгованість за кредитом - 8 800,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 33 104,27 гривень; судові витрати у розмірі 2 422,40 гривень.
Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 06 листопада 2025 року позов ТОВ «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено в повному обсязі.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ 38548598) заборгованість у розмірі 41904,27 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ТОВ «Укр Кредит Фінанс» (код ЄДРПОУ 38548598) судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу в якій просив суд рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 листопада 2025 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права.
Зазначає, що згідно із ч.4. ст.83 ЦПК України, якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об?єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Вказує на те, що позивачем не надано до суду доказів того, що ним вживались будь-які дії для отримання витребуваних доказів.
Згідно із ч.8 ст.83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обгрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Отже, чинним процесуальним законодавством чітко передбачено, що позивач повинен подати всі докази разом із позовною заявою, а у випадку неможливості це зробити, повинен повідомити суд про причини такої неможливості і вжиті ним заходи для отримання доказів.
Звертає увагу суду, що позивачем, під час звернення до суду не повідомлялось про неможливість подання будь- яких доказів. Крім того, суд не встановлював додатковий строк для подання доказів.
Відповідно до ст. 84 ЦІКУ, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу.
Як вбачається із ч.2 ст. 83 ЦПКУ, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Тож, клопотання про витребування доказів, повинно, подаватись разом із позовною заявою.
Зазначає, що позивач звернувся до суду з даним позовом 24.09.2025 року. Клопотання про витребування у АТ КБ « Приват Банк» доказів щодо належності відповідачу банківської картки № НОМЕР_2 та виписки з банківського рахунку відповідача було подано представником позивача 17.10.2025 року, тобто, через місяць після подання позовної заяви. Так, відповідно до ст. 84 ЦІКУ, суд, може поновити строк на подання клопотання про витребування доказів, якщо особа, яка його подає, обгрунтовує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.
Звертає увагу суду, що позивач під час звернення до суду не повідомляв про неможливість подання ним будь яких доказів.
Зазначає, що належними доказами, які підтверджують перерахування відповідачу певної суми можуть бути виключно первинні документи, оформлені у відповідності до вимог ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
Вказує на те що, виходячи зі змісту ст.22 ЗУ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», документами, які можуть підтвердити факт проведення розрахункових операцій є такі види розрахункових документів, як: платіжне доручення, платіжна вимога-доручення, розрахунковий чек, платіжна вимога, меморіальний ордер.
При цьому, на думку апелянта, лист від АТ КБ «ПриватБанк» не є, а ні платіжним доручення, а ні платіжною вимогою, а ні меморіальним ордером. Такий лист взагалі не є первинним бухгалтерським обліковим документом, а тому, в силу висновків Верховного Суду, не може бути належним та допустимим доказом.
Звертає увагу на той беззаперечний факт, що такий лист не містить ПІБ відповідача, його ІПН, а тому із такого листа не можливо достовірно встановити кому та на якій підставі було відправлено кредитні кошти.
Зазначає, що матеріали судової справи не містять жодного доказу на підтвердження того, що відповідач володіє/володів або використовує/використовував картку, на яку були перераховані кредитні кошти.
Вважає, що надана позивачем «довідка» не може бути належним доказом перерахування відповідачу кредитних коштів , оскільки таку довідки виготовив позивач, як зацікавлена особа, із зазначенням інформації на власний розсуд. Інформація у довідці із відповідачем не погоджувалась та не визнається останнім.
Посилається на те, що відповідно до п. 2.2. укладеного між сторонами договору, кредитодавець відкрив позичальнику кредитну лінію шляхом надання позичальнику кредиту. Тож, кошти повинен перерахувати саме кредитодавець, тобто ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а не АТ КБ «ПриватБанк».
Позивачем також не надано до позовної заяви і доказів існування будь-яких правовідносин між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та АТ КБ «ПриватБанк», яке здійснило переказ коштів на рахунок, який за твердженням позивача належить відповідачу.
Вказує на те, що у матеріалах справи відсутні: оферта на укладення кредитного договору; акцепт оферти на укладення кредитного договору; відсутня інформація щодо того, чи проходила особа, яка нібито укладала кредитний договір, ідентифікацію, як це передбачено чинним законодавством; відсутні докази проведення такої ідентифікації; відсутня відповідь особи, яка нібито проходила ідентифікацію, про прийняття пропозиції (акцепт); відсутнє підтвердження вчинення електронного правочину, яке повинен був отримати позичальник при укладанні договору.
Отже, матеріали судової справи взагалі не містять жодного доказу, що нібито укладення договору від 08.06.2024 року N? 1405-9201 відбувалось у визначеному чинним законодавством порядку.
Зазначає, що матеріали справи не містять доказів направлення відповідачеві будь-якого ідентифікатора.
02 березня 2026 року через підсистему «Електронний суд» до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в якому представник позивача просить апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволенню, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін..
Вказує на те, що у відповідності до норм ч. 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування», кредитний договір № 1405-9201 від 08.06.2024 року був укладений в письмовій формі, у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними ЗУ «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ЗУ «Про електронну комерцію».
Зазначає, що в «особистому кабінеті» відповідач отримав гіперпосилання для ознайомлення з Офертою щодо укладення договору. Оферта, що міститься за гіперпосиланням, є пропозицією у розумінні ч. 4 ст. 11 ЗУ «Про електрону комерцію» та, відповідно до ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про електрону комерцію», включає умови, викладені у Правилах надання споживчих кредитів, що є невід`ємною частиною договору, що пропонується до укладення клієнту.
Таким чином, відповідач попередньо ознайомився з договором та Правилами надання споживчих кредитів, Паспортом споживчого кредиту Інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит та Таблицями обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором № 1405-9201 (графік платежів за договором) відповідно до Методики Національного банку України, які складають єдиний договір в якому визначаються всі його істотні умови.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Зазначає, що на виконання та у відповідності до вимог ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідачу було надано одноразовий ідентифікатор A6144 для підписання кредитного договору № 1405-9201 від 08.06.2024 року.
Відповідно до п. 5.4 Правил надання споживчих кредитів передбачено, що укладаючи договір, кредитодавець та заявник/позичальник визнають усі документи (в тому числі договір), підписані з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором (одноразовим паролем), еквівалентними за значенням (з точки зору правових наслідків) документам у письмовій формі, підписаним власноручно, що повністю відповідає положенням ч.12. ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію». Сторони підтверджують, що договір, укладений в електронній формі, має таку саму юридичну силу для сторін, як і документи, складені на паперових носіях та скріплені власноручними підписами сторін, тобто, вчинені в простій письмовій формі. Підписуючи договір шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, заявник/позичальник підтверджує свою повну обізнаність та згоду з усіма (в тому числі істотними) умовами договору (умовами цих Правил та договором про відкриття кредитної лінії). Відповідно до абз. 2 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання договору є використання позичальником електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
Вказує на те, що на виконання зазначених вимог, позичальнику було надано наступний одноразовий ідентифікатор A6144, для підписання кредитного договору № 1405-9201 від 08.06.2024 року, підтвердження ознайомлення з Правилами надання споживчих кредитів, Паспортом споживчого кредиту, Інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит та Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором № 1405-9201 (графік платежів за договором) відповідно до Методики Національного банку України, які є невід`ємною частиною договору.
Після підписання кредитного договору інформаційно-телекомунікаційна система кредитора в автоматичному режимі направила екземпляр кредитного договору, Правила та інші супутні документи на email, вказаний клієнтом при реєстрації, а саме: [пошта прихована] (також вони доступні 24/7 в особистому кабінеті клієнта).
Зазначає, що на підтвердження укладання кредитного договору №1405-9201 від 08.06.2024 року відповідачем з ТОВ «Укр кредит фінанс» було надано до суду електронний доказ в паперовій формі, підписаний одноразовим ідентифікатором «C6713».
Також позивачем було надано моніторинг дій користувача в Інформаційно-телекомунікаційній системі ОСОБА_1 на підтвердження факту створення ним заявки на отримання кредиту, ознайомлення з офертою, надсилання йому одноразового ідентифікатора на мобільний номер телефона, який він вказав під час заповнення Заявки, а саме: НОМЕР_3 , використання даного ідентифікатора та надсилання позивачем примірника кредитного договору та додатків до нього, які є невід`ємною частиною договору на електронну адресу відповідачу, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Зазначає, що у розділі 13 «Реквізити Сторін» кредитного договору №1405-9201 від 08.06.2024 року зазначено, що договір засвідчено кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу. На підтвердження вищезазначеного надає протокол створення та перевірки кваліфікованого та удосконаленого електронного підпису. З даного протоколу вбачається, що вищевказаний договір підписаний електронною печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс», також зазначено час та дату підпису, а саме 00:53:03 08.06.2024 року.
Звертає увагу суду, що час та дата підпису договору у протоколі співпадає з часом та датою зазначеною у договорі. У зв`язку з вищенаведеним, відповідач підписав кредитний договір №1405-9201 від 08.06.2024 року відповідно до розділу 13 договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором A6144, а позивач засвідчив кваліфікованою електронною печаткою із позначкою часу. Отже, з вищевикладеного вбачається, що кредитний договір №1405-9201 від 08.06.2024 року укладений у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію».
Зазначає, що відповідачем задля ідентифікації було використано систему BankID НБУ. Система BankID Національного банку - це державна система віддаленої ідентифікації, яка забезпечує передачу персональних даних користувачів від банку, в якому відкрито рахунок, до суб`єкта, який надає користувачу послугу.
Електронна дистанційна ідентифікація фізичних осіб з використанням Системи BankID НБУ відбувається шляхом передачі персональних даних такої особи від абонента ідентифікатора (банку, в якому відкрито рахунок користувача), до абонента надавача послуг, який надає послугу користувачу та є безпечною для користувачів. Тільки користувач (власник персональних даних) може ініціювати передачу цих даних від абонента ідентифікатора до абонента надавача послуг.
Враховуючи викладене зазначає, що відповідачем було передано позивачу персональні дані, що містяться в кредитному договорі (паспортні дані, ідентифікаційний код, місце реєстрації), як належної ідентифікації ОСОБА_1 з метою укладення договору.
ТОВ «Укр Кредит Фінанс» є фінансовою установою, яка здійснює господарську діяльність з надання фінансових послуг, а саме: надання коштів у позику, в тому числі, і на умовах фінансового кредиту, без відкриття рахунку, відповідно надати будь-який бухгалтерський документ по рахунку ОСОБА_1 , у тому числі, виписку по рахунку, чи будь які документи про отримання чи використання відповідачем кредитних коштів, неможливо.
Повідомляє щодо неналежності доказів, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, то Законом України від 03.11.2016 р. № 1724- VIII, який набув чинності з 03.01.2017 року, з визначення поняття первинного документа, наведеного в ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», було виключено слова «та підтверджує її здійснення». Отже, первинними документами саме з метою доказування в судових спорах можна вважати будь-які документи, що підтверджують реальність здійснення господарської операції, хоча вони таким можуть і не бути в розумінні бухгалтерського обліку. На підтвердження цього в матеріалах справи містяться такі документи: довідка про перерахування суми кредиту № 1405-9201 від 08.06.2024 року, довідка АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та Розрахунок заборгованості за договором 1405-9201 від 08.06.2024 року станом на 26.08.2025 року.
Позивачем до позовної заяви на підтвердження перерахування грошових коштів відповідачу надавався лист (довідка) АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Іінас» через систему платежів LiqPay та довідка про перерахування суми кредиту № 1405-9201 від 08.06.2024 року, які підтверджують перерахування грошових коштів - ОСОБА_1 . Звертає увагу суду, що позивач (через партнера АТ КБ «ПриватБанк», з яким укладено договір № 4010 від 02.12.2019 року про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року) видав відповідачу кредитні кошти у розмірі 8 800,00 грн. на картковий рахунок, вказаний відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02.12.2019 року на карту отримувача (відповідача), чим виконав свої зобов`язання за договором своєчасно та в повному обсязі
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України,судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що 08.06.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (кредитодавець) і фізичною особою ОСОБА_1 (позичальник), за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua.), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1405-9201.
Позичальнику було надано одноразовий ідентифікатор A 6144 для підписання кредитного договору №1405-9201 від 08.06.2024 року.
Відповідно до п. 2.2. вказаного договору, кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику кредиту на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.
Загальний розмір кредиту (сума кредиту) за цим договором становить 8 800 грн; дата видачі кредиту - 08.06.2024 року; строк кредитування - 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику; дата повернення (виплати) кредиту 03.04.2025 року.
Згідно з п. 4.6 договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою:
стандартна процентна ставка становить 1, 50 % за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання позичальником права користування кредитом за промо-ставкою та/або зниженою та/або пільговою процентною ставкою);
знижена процентна ставка становить 1, 20 % за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно, як знижка на користування кредитом, та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов договору.
Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає 45 443,59 грн та включає в себе суму кредиту, комісію та проценти за користування кредитом - пункти 4.11. договору.
Довідкою ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту №1405-9201 від 08.06.2024 року ОСОБА_1 підтверджується перерахування коштів 08.06.2024 року, на картку № НОМЕР_2 у розмірі 8800 грн., платіж № [номер приховано].
Листом АТ «ПриватБанк» підтверджено здійснення перерахування коштів від ТОВ «Фінансова компанія «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay, в тому числі, за договором №1405-9201 від 08.06.2024 року у розмірі 8800,00 грн на рахунок НОМЕР_2 .
В матеріалах справи наявний договір №4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року, укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Укр Кредит Фінанс».
За пред`явленим кредитором ТОВ «Укр Кредит Фінанс» позовом, станом на 26 серпня 2025 року сума заборгованості за кредитним договором становить 46 885, 07 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 8800,00 грн; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 37 382, 40 гривень.
Задовольняючи позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції виходив із того, що зобов`язання за кредитним договором відповідачем не виконуються, що призвело до виникнення заборгованості за кредитом, в добровільному порядку відповідач заборгованість не погашає, позовні вимоги підтверджені позивачем належними доказами, відповідачем не спростовані, а тому позов підлягає задоволенню.
Колегія суддів з такими висновками суду першої інстанції погоджується, з огляду на наступне.
Однією із загальних засад цивільного законодавства України є свобода договору (п.3 ч.1 ст. 3 ЦК України).
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Відповідно до статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави (позика, кредит, банківський вклад), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» № 675-VIII від 03 вересня 2015 року (далі - Закон № 675-VIII) , який набрав чинності 30 вересня 2015 року, на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
У статті 3 Закону № 675-VIII (в редакції, чинній на час укладення договору) визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
За приписами статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - пункт 12 статті 11 Закону № 675-VIII.
Відповідно до частини 3 статті 11 цього Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно із частиною 6 статті 11 Закону № 675-VIII відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
За правилами частини 8 статті 11 Закону № 675-VIII у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Статтею 12 Закону № 675-VIII визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону № 675-VIII передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору - пункт 5 частини 1 статті 3 Закону № 675-VIII.
З досліджених доказів судом встановлено, що 08.06.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (кредитодавець) і фізичною особою ОСОБА_1 (позичальник), за допомогою Веб-сайту (navse.in.ua.), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії № 1405-9201, у формі електронного документу, який було підписано з використанням одноразового ідентифікатора (одноразового паролю) А 6144, на підставі якого відповідачем був отриманий кредит шляхом перерахування на його банківський рахунок (банківська картка) грошових коштів у розмірі -8 800,00 грн, строк кредитування - 300 днів, знижена % ставка - 1,2 % в день, стандартна % ставка - 1, 50% в день.
Вказаний договір підписаний одноразовим ідентифікатором А 6144, який був надісланий відповідачу.
Таким чином, без реєстрації на сайті товариства та заповнення форми, отримання повідомлення, а також без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету, кредитний договір між відповідачем та ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не був би укладений.
Таким чином, підписавши 08.06.2024 року договір № 1405-9201 про відкриття кредитної лінії електронним підписом одноразовим ідентифікатором А 6144, ОСОБА_1 добровільно погодився у письмовому вигляді на умови кредитування, зокрема, розмір кредиту, порядок його надання та відсотки за користування кредитом.
Аналогічний висновок викладено й у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року по справі № 284/157/20-ц та від 12 січня 2021 року по справі №524/5556/19.
Виконання позивачем (кредитором) обов`язку щодо надання грошових коштів у загальному розмірі 8 800,00 грн відповідачеві (позичальнику) підтверджується довідкою про перерахування суми кредиту № 1405-9201 від 08.06.2024 року. Видача коштів здійснювалася за допомогою платіжної системи LiqPay (а.с. 36). У вказаній довідці зазначено: платіж № [номер приховано], дата 08.06.2024, № платіжної картки НОМЕР_2 , тип операції - видача кредиту, сума - 8 800,00 грн. ( а.с. 36).
На підтвердження перерахування коштів на картковий рахунок відповідача, позивач надав довідку з АТ КБ «ПриватБанк» з якої вбачається, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02 грудня 2019 року перерахувало кошти по кредитного договору № 1405-9201: ID платежу [номер приховано], сума 8 800,00 грн, відповідно, номер картки № НОМЕР_2 .
Також в матеріалах справи наявний договір №4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року, укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Укр кредит фінанс».
Відповідно до п.10 Постанови Правління НБУ «Про затвердження Положення про додаткові вимоги до договорів небанківських фінансових установ про надання коштів у позику (споживчий, фінансовий кредит)» від 03 листопада 2021 року № 113, перебачено, що договори, умови яких передбачають безготівкове перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача, з урахуванням вимог пункту 9 розділу II цього Положення повинні містити номер такого рахунку споживача за стандартом IBAN, сформований відповідно до вимог нормативно-правових актів Національного банку України з питань запровадження міжнародного номера рахунку, та/або номер такого особистого електронного платіжного засобу споживача у форматі ХХХХ НОМЕР_4 (перші шість знаків і останні чотири знаки номера електронного платіжного засобу).
Отже, з боку позивача відсутні порушення та, з урахуванням вимог закону, здійснено захист інформації щодо клієнта від третіх осіб.
Доказів того, що на картку № НОМЕР_2 не було перераховано кредитних коштів у загальному розмірі 8 800,00 грн відповідач не надав.
Окрім того, судом першої інстанції було задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано в АТ КБ «ПриватБанк» інформацію щодо належності вказаної у договорі картки відповідачу та виписки з рахунку відповідача про рух коштів на рахунку.
З витребуваної у АТ КБ « ПриватБанк» інформації судом встановлено, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовану карту № НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ).По рахунку № НОМЕР_5 було зарахування коштів на суму 8 800 грн. від 08.06.2024 року.
Аналізуючи зазначене в сукупності, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції про підтвердження належними доказами факту укладення між сторонами 08 червня 2024 року договору про відкриття кредитної лінії № 1405-9201 шляхом його підписання ОСОБА_1 за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора (А 6144), а також отримання відповідачем кредитних коштів у загальному розмірі 8 800,00 грн., та про безпідставність доводів апеляційної скарги у цій частині.
Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За змістом статті 526, частини першої статті 530, статті 610 та частини першої статті 612 ЦК України для належного виконання зобов`язання необхідно дотримувати визначені у договорі строки (терміни), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).
Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені статтями 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплати суму боргу кредитору.
Заборгованість в частині основної суми боргу (суми позики) у розмірі 8 800,00 грн, що обліковується за позичальником ОСОБА_1 , підтверджується зібраними та дослідженими доказами у справі. Доказів погашення заборгованості в цій частині складової боргу у повному обсязі відповідачем не надано та матеріали справи не містять.
За наведених обставин, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що відповідач порушив умови кредитного договору та допустив кредитну заборгованість, що є підставою для стягнення з нього заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8 800,00 грн на користь кредитора (позивача).
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за користуванням кредитними коштами, колегія суддів виходить з наступного.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Згідно вимог частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
У справах про стягнення кредитної заборгованості чи звернення стягнення на предмет застави, кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме, надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.
У справі, яка переглядається, фактичні обставини справи вказують на те, що позивач (кредитор) довів належними і допустимими доказами факт укладення між ним та ОСОБА_1 кредитного договору, надання позичальнику кредитних коштів, тобто, виконання належним чином своїх обов`язків.
Заявлені позивачем вимоги про сплату процентів за користування грошовими коштами, що були надані як кредит, та обраховані позивачем (кредитором) на узгоджених сторонами умовах договору відповідно до п. п. 4.6. кредитного договору, а саме: стандартна процентна ставка становить 1,50 % за кожен день користування кредитом.
За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про відкриття кредитної лінії № 1405-9201 від 08.06.2024 року. Зазначений договір недійсним в частині сплати процентів за користування позикою не визнано.
При цьому, встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості за договором, який долучений позивачем до позовної заяви, згідно якого станом на 26.08.2025 року за позичальником обліковується прострочена заборгованість в сумі 46 885, 07 грн, з яких: прострочена заборгованість за кредитом 8 800,00 гривень; прострочена заборгованість за нарахованими процентами - 37 382, 40 гривень.
Згідно п. 4.9 Договору строк кредитування 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення кредиту 03.04.2025 року.
Так, розрахунком заборгованості підтверджується, що нарахуванням відсотків за користування коштами здійснено позивачем наступним чином: за період з 08.06.2024 року по 05.07.2024 року нараховувалася процентна ставка у розмірі 1, 20 %, з 06.07.2024 року по 03.04.2025 року - процентна ставка 1, 50 %, тобто нарахування здійснювалось у межах погодженого сторонами строку дії договору 300 днів, та у розмірі, визначеному у договорі.
Також суд приймає до уваги той факт, що позивачем було прийнято рішення про можливість застосування до позичальника Програми лояльності для споживачів фінансових послуг ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а саме - часткове списання заборгованості позичальнику за нарахованими процентами у сумі 4 980, 80 гривень за умови погашення позичальником решти заборгованості за кредитним договором в розмірі 41 904, 27 гривень.
Доводи апеляційної скарги про те, що відповідно до умов п. 2.2. укладеного договору, кредитодавець відкрив позичальнику кредитну лінію шляхом надання позичальнику кредиту, а тому кошти повинен перерахувати саме кредитодавець, тобто ТОВ «Укр Кредит Фінанс», а не АТ КБ «ПриватБанк» та що позивачем не надано до позовної заяви доказів існування будь-яких правовідносин між ним (ТОВ «Укр Кредит Фінанс») та АТ КБ «ПриватБанк», яке здійснило переказ коштів на рахунок, який за твердженням позивача належить відповідачу, колегія суддів відхиляє, як безпідставні, з огляду на наступне.
Як вбачається із матеріалів справи, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» не є банківською установою в розумінні Закону країни «Про банки і банківську діяльність» та відповідно до вищевказаної ліцензії даної ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС». Таким чином, позивач не відкриває рахунки, а здійснює послуги з переказу коштів без відкриття рахунку.
На підтвердження перерахування коштів на картковий рахунок відповідача позивач надав довідку з АТ КБ «ПриватБанк», з якої вбачається, що ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02 грудня 2019 року перерахувало кошти по кредитному договору № 1405-9201: ID платежу [номер приховано], сума 8 800,00 грн, відповідно, номер картки № НОМЕР_2 .
В матеріалах справи також наявний договір №4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року, укладений між АТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ «Укр кредит фінанс» (а.с. 106-110).
Тобто, вказане підтверджує, що на виконання договору №4010 про надання послуг в системі LiqPay від 02 грудня 2019 року АТ КБ «ПриватБанк» здійснило переказ коштів у розмірі 8 800 грн. на картковий рахунок НОМЕР_2 , що був зазначений ОСОБА_1 під час укладення договору № 1405-9201 від 08.06.2024 року з ТОВ «Укр кредит фінанс».
Доводи апелянта, що лист АТ КБ «Приватбанк» не містить ПІБ відповідача, його ІПН, а тому із такого листа неможливо достовірно встановити кому та на якій підставі було відправлено кредитні кошти, колегія суддів також відхиляє, з огляду на наступне.
Як вбачається із листа АТ КБ «ПриватБанк» від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору № 4010 від 02 грудня 2019 року перераховано кошти по кредитному договору № 1405-9201: ID платежу [номер приховано], сума 8 800,00 грн, відповідно, номер картки № НОМЕР_2 .У даному листі вказано сума 8 800 грн., номер договору та дата, які повністю відповідають підписаному сторонами договору. Номер картки, на яку було здійснено переказ № НОМЕР_2 відповідає тому номеру який був зазначений при укладенні договору між ТОВ «Укр кредит фінанс» та ОСОБА_1 . Згідно наданої на виконання ухвали суду відповіді АТ КБ « ПриватБанк», вказана картка належить ОСОБА_1 .Початок форми
Кінець форми
Початок форми
Кінець форми
Початок форми
Кінець форми
Доводи відповідача про те, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив клопотання представника відповідача про витребування доказів, яке подано не разом з позовною заявою, колегія суддів також відхиляє, так як заперечення щодо належності йому банківської картки № НОМЕР_2 , вказаної ним самим у договорі, відповідач висловив у відзиві на позовну заяву, доказів на підтвердження своїх доводів суду не надав, вказана інформацію підлягала перевірці, а з огляду на те, що така інформація є банківською таємницею і не може бути отримана самим позивачем, суд першої інстанції з метою встановлення дійсних обставин справи та перевірки доводів сторін підставно задовольнив клопотання та витребував вказані докази.
Інші доводи апеляційної скарги правильності висновків суду першої інстанції не спростовують та не є підставою для його скасування.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції виконано вимоги статті 89 ЦПК України щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК України щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно досліджено і оцінено докази та встановлено обставини у справі, правильно застосовано норми матеріального права та ухвалено законне та обґрунтоване рішення про задоволення позовних вимог ТОВ «Укр кредит фінанс» та стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за договором №1405-9201 від 08.06.2024 року.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 листопада 2025 року - залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
п о с т а н о в и в :
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 06 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.
Головуючий: Судді: