Головуючий у суді першої інстанції: Саадулаєва А.І.
У Х В А Л А
18 вересня 2026 року місто Київ
справа № 761/29140/25
провадження № 22-ц/824/15634/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.
вирішуючи питання про відкриття провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 червня 2026 року в справі за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги,
В С Т А Н О В И В:
Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 22 червня 2026 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП ВО Київради (Київської міської державної адміністрації) «КИЇВТЕПЛОЕНЕРГО» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги у загальному розмірі 78 520,57 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП ВО Київради (Київської міської державної адміністрації) судовий збір у розмірі 3028 гривень.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ОСОБА_1 31 липня 2026 року через засобами поштового зв`язку подав апеляційну скаргу.
У тексті апеляційної скарги ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження рішення суду, посилаючись на те, що повний текст оскаржуваного рішення отримано 12 липня 2026 року в застосунку «Дія», що підтверджується відповідними документами.
Вивчивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст. 354 ЦПК України).
Відповідно до ч.2 ст. 354 ЦПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були врученні у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: зокрема, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
22 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Києва ухвалив рішення в цій справі.
У матеріалах справи відсутні докази отримання відповідачем ОСОБА_1 копії повного тексту оскаржуваного рішення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку 31 липня 2026 року.
Відповідно до ст.2, ст. 17 ЦПК України, ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Враховуючи наведене суд вважає, що строк на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 червня 2026 рок пропущений ОСОБА_1 поважних причин, а тому такий підлягає поновленню.
Проте апеляційна скарга не може бути прийнята до розгляду апеляційним судом, оскільки особою яка її подала не сплачено судовий збір.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 відстрочити йому сплату судового збору до розгляду справи по суті посилаючись на те, що відповідач є особою пенсійного віку, доходів не отримує у зв`язку з відсутністю на день подання апеляційної скарги права на пенсію.
Розглянувши клопотання про відстрочення від сплати судового збору, суд дійшов висновку, що таке не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», відстрочення, розстрочення сплати судового збору на певний строк або звільнення від сплати такого є правом суду, а не обов`язком.
Так, згідно до ч. ч. 1, 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк, у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у ч. 1цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов, 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.
Тлумачення ст. 136 ЦПК України та ст. 8 Закону України «Про судовий збір» свідчить, що підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати, є врахування судом майнового стану сторони.
Вимога про сплату державного мита є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред`явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ «SHISHKOV v. RUSSIA» від 20 лютого 2014 року, пункт 111).
Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ «Kniat v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункт 44; рішення ЄСПЛ «Jedamski and Jedamska v. Poland» від 26 липня 2005 року, пункти 63-64).
Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення від сплати судового збору повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Такими документами, наприклад, можуть бути довідки: з служби соціального захисту; про відсутність майна та майнових прав; про доходи за минулий 2025 рік з фіскальних органів, про склад сім`ї; про наявність на утриманні непрацездатних членів сім`ї; банківські документи про відсутність на рахунку коштів; довідка фіскального органу про відсутність переліку розрахункових та інших рахунків, тощо.
На підтвердження клопотання про звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 не надає суду жодних документів.
Оскільки документів, які б підтверджували того, що майновий стан ОСОБА_1 перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору суду не надано, а тому підстави для задоволення клопотання про відстрочення від сплати судового збору відсутні.
Таким чином, апеляційна скарга, не може бути прийнята Київським апеляційним судом до провадження, оскільки не відповідає вимогам п.3 ч.4 ст. 356 ЦПК України, а саме: особою, яка подала апеляційну скаргу не надано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, або докази, які підтверджують неможливість сплати судового збору.
За подання апеляційної скарги на рішення суду апелянт має сплатити судовий збір в розмірі 4542 грн (3028 грн х 150%).
Враховуючи наведене, відповідачу ОСОБА_1 необхідно сплатити судовий збір в розмірі 4542 грн на реквізити Київського апеляційного суду: ГУК м. Києва у Солом`янському районі 22030101; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, рахунок отримувача: [рахунок приховано]; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача: 899998, код класифікації доходу бюджету 22030101 призначення платежу: судовий збір за позовом (за апеляційною скаргою), ((ПІБ) чи назва установи, організації), Київський апеляційний суд, адреса суду м. Київ, вул. Солом`янська, буд.2-а.
Особі, яка подала апеляційну скаргу необхідно надати до суду оригінал платіжного документу про сплату судового збору або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, або докази, які підтверджують неможливість сплати судового збору.
Крім того, суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 не позбавлений можливості повторно подати відповідне клопотання в порядку ст. 8 Закону України «Про судовий збір» або клопотання про зменшення судового збору, за наявності підстав визначених законом, а також подати докази на підтвердження того, що його майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті ним судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі /довідку про доходи з фіскальної служби за 2025 рік; довідку з ГУПФУ в м. Києві про доходи за 2025 рік; довідку зі служби соціального захисту тощо/.
Згідно з ч. 2 ст. 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 356 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 185 цього Кодексу.
Виходячи з наведеного, апеляційну скаргу необхідно залишити без руху, а скаржнику - надати строк для усунення недоліку, попередивши, що в разі невиконання даної ухвали, апеляційна скарга буде вважатись неподаною та повернута відповідно до вимог ст. ст.185, 357 ЦПК України.
Керуючись ст. ст. 185, 354, 356, 357 ЦПК України, суд,-
У Х В А Л И В:
Клопотання задовольнити, поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 червня 2026 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 22 червня 2026 року - залишити без руху, надати строк для усунення зазначеного недоліку протягом десяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.
Попередити ОСОБА_1 що у випадку не усунення у встановлений термін недоліків, апеляційна скарга буде вважатися неподаною та повернута особі, яка її подала.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя- доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус