П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 вересня 2026 року місто Київ
справа № 752/2842/25
провадження № 22-ц/824/4001/2026
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів -Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М.,
сторони:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплопостачсервіс»
відповідач - ОСОБА_1
відповідач - ОСОБА_2
відповідач - ОСОБА_3
розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , подану адвокатом Кисель Анною Сергіївною,
на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 квітня 2025 року, ухвалене у складі судді Кирильчук І.А.,
В С Т А Н О В И В:
У січні 2025 року позивач ТОВ «ТЕПЛОПОСТАЧСЕРВІС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.
Позов обґрунтовано тим, що ТОВ «ТЕПЛОПОСТАЧСЕРВІС» з 1 липня 2014 року є виконавцем послуг з постачання централізованого опалення та гарячої води, та надає зазначені послуги, в тому числі, за адресою: АДРЕСА_1 , в якому відповідачі є наймачами квартири АДРЕСА_2 відповідно до ордеру на жиле приміщення серії Б №00425, отже є споживачами житлово-комунальних послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, які надаються позивачем.
31 жовтня 2018 року між ТОВ «ТЕПЛОПОСТАЧСЕРВІС» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір № 13/2/69 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, за яким виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами, у строк і на умовах, що передбачені договором.
Відповідачі свого обов`язку по сплаті коштів за отримані житлово-комунальні послуги не виконують, внаслідок чого утворилася заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по грудень 2024 року у розмірі 23 580,51 грн, з постачання гарячої води за період з грудня 2022 року по грудень 2024 року у розмірі 1 575,09 грн, та абонентської плати за період з березня 2022 року по грудень 2024 року в розмірі 1 408,58 грн.
Крім того, у зв`язку з простроченням відповідачами оплати за спожиті житлово-комунальні послуги, на підставі статті 625 ЦК України, позивачем нараховано 3% річних у розмірі 20,06 грн та інфляційні втрати у розмірі 258,75 грн.
Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути солідарно з відповідачів на свою користь зазначену вище заборгованість та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 10 квітня 2025 року позовні вимоги ТОВ «ТЕПЛОПОСТАЧСЕРВІС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «ТЕПЛОПОСТАЧСЕРВІС» заборгованість з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по грудень 2024 року у розмірі 23 580,51 грн., заборгованість з постачання гарячої води за період з грудня 2022 року по грудень 2024 року в розмірі 1 575,09 грн., заборгованість з абонентської плати за період з березня 2022 року по грудень 2024 року в розмірі 1 408,58 грн., 3% річних від простроченої суми у розмірі 20,06 грн. та інфляційні втрати у розмірі 258,75 грн., а всього - 26 842,99 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «ТЕПЛОПОСТАЧСЕРВІС» судові витрати в рівних частинах по 1 009,33 грн з кожного.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, представник відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - адвокат Кисель А.М. подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неповним з`ясуванням обставин справи, що мають значення для справи, а також з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Зокрема, зазначає про те, що під час звернення до суду ТОВ «ТЕПЛОПОСТАЧСЕРВІС» не було враховано наявності у квартирі за адресою: АДРЕСА_3 вузла розподільного обліку (лічильника) тепла.
Вказує, що зі змісту наданого відповідачами свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки, чинного до 04.10.2027 року вбачається, що відповідачами виконуються зобов`язання щодо повірки квартирного засобу обліку. Натомість, у розрахунках заборгованості за житлово-комунальні послуги по житловому приміщенню (квартирі), що розташована за адресою: АДРЕСА_4 за спірні періоди немає жодного посилання на наявність у квартирі засобу індивідуального обліку та здійснення розрахунків відповідно до показників засобу індивідуального обліку
ТОВ «ТЕПЛОПОСТАЧСЕРВІС» зробив розрахунок штучного боргу, що грунтується на припущенні, оскільки показники приладу розподільного обліку не було прийнято до уваги під час розрахунку, що спричинило обрання невірного методу розрахунку.
Судом першої інстанції проігноровано ту обставину, що ТОВ «ТЕПЛОПОСТЧАСЕРВІС» в позовній заяві взагалі не зазначив методів визначення заборгованості, обсягів споживання, інформації щодо наявності або відсутності приладів обліку. Таким чином, ТОВ «ТЕПЛОПОСТАЧСЕРВІС» обмежило право відповідачів здійснювати оплату відповідно до даних засобів обліку.
Зазначає, що факт недопущення споживачем (його представником) виконавця або іншої особи, що здійснює розподіл обсягів послуги, до вузла обліку послуги для зняття показань фіксується шляхом складення акта у довільній формі (п. 31 Правил від 11.12.2019 року). При цьому відповідачі жодних дій, спрямованих на недопущення виконавця комунальних послуг до квартири не вчиняли, не створювали перешкод для виконання ТОВ «ТЕПЛОПОСТАЧСЕРВІС» покладених на нього чинним законодавством обов`язків.
Укладений між позивачем та відповідачем договір про надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води положень про встановлення обов`язку відповідача сплачувати платіж як абонентське обслуговування не містить.
Від позивача ТОВ «ТЕПЛОПОСТАЧСЕРВІС» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, наводив власні спростування доводів апеляційної скарги.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 3 грудня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 31 липня 2026 року в складі колегії суддів справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Справу розглянуто в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи.
Згідно ч.1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого у справі судового рішення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга н підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено,ТОВ «ТЕПЛОПОСТАЧСЕРВІС» з 1 липня 2014 року є виконавцем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води за адресою: АДРЕСА_5.
ТОВ «ТЕПЛОПОСТАЧСЕРВІС» як юридична особа здійснює діяльність з постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря, що підтверджується копією виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 02 квітня 2018 року.
Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 є наймачами квартири АДРЕСА_5 , що підтверджується ордером № 00425 серія Б на жиле приміщення від 04 листопада 2002 року, виданому на підставі Розпорядження голови районної державної адміністрації від 11 жовтня 2002 року №1770.
Згідно з інформацією про задеклароване/зареєстроване місце проживання особи №125738544, №125738573, №125738807 від 06 лютого 2025року з Єдиного державного демографічного реєстру, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_4 , тобто є споживачами житлово-комунальних послуг за вказаною адресою.
31 жовтня 2018 року між ТОВ «ТЕПЛОПОСТАЧСЕРВІС» та ОСОБА_1 укладено договір № 13/2/69 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, за яким виконавець зобов`язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами, у строк і на умовах, що передбачені договором.
У п. 4 договору від 31 жовтня 2018 року сторонами погоджено індивідуальні засоби обліку гарячої води і теплової енергії, а саме:
Лічильник гарячої води (ГВП) - JS QJ - 1/8, (тип засобу обліку води і теплової енергії) 15054594 (заводський номер) 00000 (перше показання), який відповідно до Акту від 13 лютого 2020 року було замінено на лічильник - Zenner №2[телефон приховано] з першим показанням 0,00001 м3;
Лічильник теплової енергії (тепла) - Lanclis C1№68869791 (тип засобу обліку води і теплової енергії) 68869791 (заводський номер) 0 (перше показання).
Факти обладнання квартири відповідачів індивідуальними засобами обліку води та теплової енергії сторонами не заперечувались.
Відповідно до пункту 7 договору плата за надані послуги справляється згідно з Правилами надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630.
Пунктом 11 цього Договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Система оплати послуг щомісячна. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг, платежі вносяться не пізніше 20-го числа місяця, наступного за розрахунковим.
Відомості про те, що відповідачі не споживають надані житлово-комунальні послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води та відмовлялися від них, у матеріалах справи відсутні.
Згідно з розрахунками ТОВ «ТЕПЛОПОСТАЧСЕРВІС» за адресою: АДРЕСА_4 , обліковується заборгованість: за послуги з постачання теплової енергії за період з листопада 2021 року по грудень 2024 року у розмірі 23 580,51 грн, з постачання гарячої води за період з грудня 2022 року по грудень 2024 року у розмірі 1 575,09 грн, та абонентської плати за період з березня 2022 року по грудень 2024 року в розмірі 1 408,58 грн.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, щов матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідачі, на виконання пункту 10 Договору, надавали позивачу показники лічильників. Відповідачі від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води у встановленому чинним законодавством порядку не відмовлялися (не відключалися) та фактично споживали їх, доказів не проживання в квартирі з 24 лютого 2022 року відповідачами не надано. Матеріали справи не містять доказів ненадання позивачем послуг відповідачам, так само як і звернень останніх з приводу відмови від отримання таких послуг. Так само матеріали справи не містять доказів того, що відповідачі зверталися до позивача із запереченнями щодо боргу, що кожного місяця вказується в рахунках.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції.
Суд першої інстанції правильно встановив, що між сторонами існували правовідносини з приводу надання та оплати комунальних послуг, що відповідачі користувалися житловим приміщенням, приєднаним до мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, а також що 31 жовтня 2018 року між ТОВ «ТЕПЛОПОСТАЧСЕРВІС» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання відповідних послуг.
Разом із тим правильність встановлення факту існування договірних відносин сама по собі не свідчить про доведеність заявленого до стягнення розміру заборгованості. Для вирішення спору у цій частині суд мав установити не лише факт отримання відповідачами відповідних послуг, а й обсяг фактично спожитої теплової енергії та спосіб, у який цей обсяг був визначений позивачем у кожному зі спірних розрахункових періодів.
З матеріалів справи, як це встановлено самим судом першої інстанції, вбачається, що пунктом 4 договору від 31 жовтня 2018 року сторони погодили наявність у квартирі індивідуального засобу обліку теплової енергії - лічильника Lanclis C1 № 68869791 із першим показанням 0. Отже, наявність квартирного засобу обліку теплової енергії не була невідомою позивачу або спірною між сторонами обставиною. Навпаки, вона прямо зафіксована у договорі, укладеному між сторонами.
Відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 830, розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку та приладів-розподілювачів теплової енергії, а зняття показань таких засобів обліку здійснюється відповідно до законодавства та умов договору.
При цьому законодавство передбачає спеціальний порядок визначення обсягу споживання саме на випадок, коли споживач не передає показання засобу обліку. Зокрема, пунктом 30 Правил № 830 передбачено, що у разі ненадання споживачем у визначений договором строк показань відповідного вузла обліку, якщо такі показання відповідно до закону або договору зобов`язаний знімати споживач, протягом трьох місяців для цілей обліку визначаються показання за середнім споживанням попереднього опалювального періоду, а за відсутності відповідної інформації - за фактичний час споживання протягом поточного опалювального періоду, але не менше 30 днів. Після закінчення передбаченого строку за відсутності інформації про показання застосовується передбачений Правилами порядок розрахунку як для споживачів, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку.
Таким чином, ненадання споживачем показань квартирного засобу обліку не означає, що виконавець набуває права визначати заборгованість на власний розсуд або застосовувати будь-який обраний ним спосіб розрахунку. Навпаки, законодавством встановлено послідовний та обов`язковий алгоритм визначення обсягу споживання у разі ненадання показань.
У цій справі суд першої інстанції, пославшись на відсутність доказів того, що відповідачі передавали позивачу показання квартирних засобів обліку, фактично визнав цю обставину достатньою для підтвердження правильності розрахунку позивача. Проте такий висновок не відповідає вимогам законодавства.
Саме по собі встановлення факту непередачі показань не підтверджує, що позивач при визначенні заборгованості застосував передбачений законом порядок розрахунку. Позивач мав довести, які саме показання засобу обліку були ним отримані або не отримані, за який період, який спосіб визначення обсягу споживання застосовувався у кожному відповідному розрахунковому періоді, які вихідні дані були покладені в основу розрахунку та яким чином отримано заявлену до стягнення суму.
Натомість наданий позивачем розрахунок, як правильно зазначає апелянт, не містить відомостей, які давали б змогу перевірити його відповідність фактичним показанням наявного у квартирі засобу обліку або передбаченому законом порядку визначення обсягу споживання у разі відсутності таких показань.
Колегія суддів відхиляє посилання суду першої інстанції на те, що відповідачі не надали власного контррозрахунку заборгованості. Обов`язок відповідача довести обставини, на які він посилається, не звільняє позивача від первісного обов`язку довести обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги. Саме позивач повинен довести не лише існування зобов`язання з оплати комунальних послуг, а й належність заявленої до стягнення суми, оскільки саме ця сума є предметом позовної вимоги.
За таких обставин відсутність у відповідачів контррозрахунку не може бути підставою для автоматичного визнання правильним розрахунку позивача, який не дає можливості перевірити спосіб визначення обсягу спожитої теплової енергії.
Доводи апеляційної скарги про наявність у квартирі справного та повіреного засобу обліку теплової енергії також заслуговують на увагу. Надане відповідачами свідоцтво про повірку, чинне до 04 жовтня 2027 року, саме по собі не визначає обсяг спожитої теплової енергії у спірному періоді, однак підтверджує обґрунтованість тверджень апелянта про те, що наявність квартирного засобу обліку була істотною для визначення способу розрахунку.
Водночас колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції фактично не встановив, яким саме чином позивач врахував або не врахував цей засіб обліку при формуванні заборгованості за листопад 2021 року - грудень 2024 року. У рішенні суду немає аналізу показань лічильника за спірні періоди, відсутній аналіз розрахунку з урахуванням цих показань, а також не встановлено, чи застосовував позивач передбачений пунктом 30 Правил № 830 порядок визначення обсягу споживання у разі ненадання показань.
Що стосується плати за абонентське обслуговування, то в цій частині колегія суддів зазначає наступне.
Плата за абонентське обслуговування є законодавчо визначеним платежем, який може стягуватися за індивідуальним договором про надання комунальних послуг. Законодавство передбачає можливість укладення індивідуального договору як публічного договору приєднання, а Правила № 830 у відповідній редакції передбачають порядок набрання чинності таким договором.
Тому сам по собі факт, що договір від 31 жовтня 2018 року не містить окремого положення про абонентське обслуговування, не є достатньою правовою підставою для висновку про безумовну відсутність у позивача права на такий платіж у наступному періоді. Водночас суд першої інстанції мав установити правову підставу виникнення саме цього обов`язку у відповідачів, момент набрання чинності відповідним договором, його поширення на спірні правовідносини та відповідність нарахованої плати встановленому розміру. Саме по собі посилання у рішенні на розміщення публічних договорів на сайті позивача не замінює встановлення зазначених обставин.
Отже, позивачем не доведено належними та достатніми доказами розмір основної заборгованості, яка стала підставою для заявлення похідних вимог про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
З огляду на те, що наявність грошового зобов`язання щодо оплати фактично спожитих комунальних послуг не звільняє позивача від обов`язку довести розмір такого зобов`язання, а поданий ним розрахунок не дає можливості перевірити правильність визначення обсягу спожитої теплової енергії з урахуванням наявного квартирного засобу обліку, висновок суду першої інстанції про повну доведеність заявленої заборгованості є передчасним.
З цих же підстав не можуть бути визнані доведеними й нараховані позивачем 3 % річних у розмірі 20,06 грн та інфляційні втрати у розмірі 258,75 грн, оскільки вони є похідними від основної заборгованості, а правильність визначення її розміру належними доказами не підтверджена. Посилання суду першої інстанції на те, що відповідачі не спростували окремий розрахунок 3 % річних та інфляційних втрат, не усуває необхідності встановлення первісної суми грошового зобов`язання, строків її виникнення та періодів прострочення.
Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, які мають значення для справи, неправильно оцінив значення наявного у квартирі індивідуального засобу обліку теплової енергії та дійшов передчасного висновку про доведеність розрахунку заборгованості.
Оскільки позивачем не доведено належними та допустимими доказами розмір заборгованості, заявлений до стягнення, а встановлені судом обставини не дають можливості визначити належну до стягнення суму без фактичного формування нового розрахунку заборгованості на підставі інших вихідних даних, колегія суддів не вбачає правових підстав для часткового задоволення позову за рахунок довільного визначення судом розміру заборгованості.
За таких обставин рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, колегія суддів
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , подану адвокатом Кисель Анною Сергіївною, задовольнити.
Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 10 квітня 2025 року скасувати та ухвалити нове рішення.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕПЛОПОСТАЧСЕРВІС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги відмовити.
Постанова набирає законної сили негайно з моменту її ухвалення, оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна
Судді: Л.Д. Поливач
А.М. Стрижеус