Справа № 212/6522/26
2/212/5200/26
З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17 вересня 2026 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого - судді Феняка О.Р., секретаря судового засідання Луценко А.С., позивачки ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Покровської у місті ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
ВСТАНОВИВ:
У травні 2026 року позивач ОСОБА_1 звернулась, через свого представника - ОСОБА_4 , до суду з позовом до ОСОБА_2 ; треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Покровської у місті ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
На обґрунтування позовних вимог вказує, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (до укладення шлюбу ОСОБА_5 ) з 02.09.1989 перебували у зареєстрованому шлюбі.
Під час шлюбу сторони отримали у користування житлове приміщення однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та на даний час є її наймачами.
Право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстроване.
Квартира надана у користування позивачу та відповідачу як подружжю, однак шлюб між сторонами розірваний 25 жовтня 2004 року.
Окрім позивачки та відповідача у вказаній квартирі зареєстровані дочка сторін ОСОБА_6 та онук ОСОБА_7 .
Відповідач ОСОБА_2 у вказаній квартирі не проживає з 2009 року, будь яких стосунків з позивачкою та їхньою спільною дочкою не підтримує.
Крім того, відповідач має у власності інше житло - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , що належить відповідачеві на підставі договору купівлі-продажу серії НВА №292187 від 21.09.2016.
Позивач та третя особа ОСОБА_3 самостійно утримують житло, несуть тягар сплати комунальних платежів не лише за себе, а і за відповідача, який в житловому приміщенні не проживає без поважних причин, позивач позбавлена можливості реалізовувати інші права, передбачені житловим законодавством України щодо житлового приміщення.
Вважає, що ОСОБА_2 є таким, що втратив право користування квартирою за адресою: АДРЕСА_1 , тому просить суд визнати його таким, що втратив право користування вказаним житловим приміщенням.
Ухвалою суду від 14.05.2026 було прийнято позовну заяву до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
Ухвалою суду від 07.07.2026 судом закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Допитані в судовому засіданні свідки зазначили наступне:
Свідок ОСОБА_8 зазначив, що позивачка проживає в квартирі разом з донькою, відповідача не бачила вже не менше 18 років.
Свідок ОСОБА_9 зазначила, що 4-3 роки не бачила відповідача, сторони заселилися в квартиру в 1991 року.
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити.
Відповідач про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, однак до суду не з`явився, у запропонований судом строк відзиву на позовну заяву не надав. Заяв про відкладення розгляду справи та/або про розгляд справи за його відсутності на адресу суду не надходило, про причини неявки суду не повідомив.
Представник Виконавчого комітету Покровської у місті ради надала суду заяву про розгляд справи без її участі, рішення просила ухвалити відповідно до вимог чинного законодавства.
Третя особа ОСОБА_3 про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, однак до суду не з`явилася.
За змістом ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на те, що відповідач не надав відзиву на позовну заяву, не з`явився в судове засідання без поважних причин (без повідомлення причин неявки), суд дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу,Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
В силу положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (до укладення шлюбу ОСОБА_5 ) з 02.09.1989 перебували у зареєстрованому шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про укладення шлюбу серії НОМЕР_1 , виданим відділом РАЦС Саксаганського РВК м. Кривого Рогу, актовий запис 1152. Від шлюбних відносин мають доньку ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 .
Під час шлюбу сторони отримали у користування житлове приміщення однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 та на даний час є її наймачами, що підтверджується випискою з фінансово-особового рахунку № НОМЕР_3 від 30.03.2026, виданої директором ТОВ КВЕКТОР ЦЕНТРОБУД»
Шлюб між сторонами розірваний 25 жовтня 2004 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 , виданим відділом реєстрації актів цивільного стан Жовтневого районного управління юстиції м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, актовий запис №633.
Факт не проживання відповідача у квартирі підтверджується актом від 18.04.2026. що підписаний мешканцями будинку АДРЕСА_3 ОСОБА_9 , ОСОБА_11 ОСОБА_12 .
Право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстроване, що вбачається з довідки КП «Криворізьке районне бюро технічної інвентаризації» від 18.02.2026 № 223690.
Відповідач має у власності житло - житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , що належить відповідачеві на підставі договору купівлі-продажу серії НВА №292187 від 21.09.2016, що підтверджено інформацією з реєстру речових прав на нерухоме майно.
Також позивачкою надані платіжні документи про плату комунальних послуг за адресою АДРЕСА_1 .
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
Відповідно до ст.107 ЖК України наймач жилого приміщення вправі за згодою членів сім`ї в будь-який час розірвати договір найму. У разі вибуття наймача та членів його сім`ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім`я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім`ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
Згідно ст. 33 ЗУ «Про основні засади житлової політики» держава гарантує кожному право на житло відповідно до Конституції України, цього Закону та інших законів України. Ніхто не може бути виселений із займаного житла або обмежений у праві користування житлом інакше, ніж за рішенням суду та з підстав і в порядку, встановлених законом. Забороняються виселення, переселення та відселення осіб, на яких поширюється дія цього Закону, яким відповідно до законодавства було надано житло з державного житлового фонду або житлового фонду територіальної громади і які фактично проживають у такому житлі, якщо зберігаються обставини, які були підставою для надання їм такого житла, та/або вони не втратили право на користування таким житлом, а у встановлених законом випадках - право на безоплатне отримання житла для постійного проживання або у власність, без попереднього надання таким особам (їхнім сім`ям) суб`єктами, що здійснюють виселення, переселення чи відселення, іншого житла, придатного для проживання, крім випадків, якщо виселення проводиться добровільно або на підставі рішення суду. Виселення, переселення та відселення осіб з житла приватного житлового фонду здійснюються не інакше, ніж за рішенням суду та з підстав і в порядку, встановлених законом. Забороняються виселення, переселення та відселення осіб, які є стороною спору про підстави їх виселення та/або їх проживання у житлі, та/або виселення з житла, - до вирішення такого спору в досудовому або судовому порядку відповідно до закону, крім визначених законом випадків відселення у зв`язку з ліквідацією наслідків аварій, пожеж, інших надзвичайних ситуацій, збройної агресії.
Відповідно до ст. 34 ЗУ «Про основні засади житлової політики» держава забезпечує особам належні та рівні умови для захисту права на житло в порядку і спосіб, визначені законом. Власник або користувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на житло відповідно до закону. Захист права на житло здійснюється особами у спосіб, визначений законодавством.
Відповідно до ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім`ї були відсутні з поважних причин понад шість місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а в разі спору - судом.
Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства, а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються положеннями статті 405 ЦК України відповідно до положень якої члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач відсутній за місцем реєстрації тривалий період часу без поважних причин, домовленості з власником житла про збереження за відповідачем права користування житлом на більший термін, немає. Будь-яких поважних причин відсутності ОСОБА_2 в місці проживання, не встановлено. Особистих речей в будинку немає. Суд вбачає, що сторони отримали в користування житлове приміщення. Іншого в судовому засіданні не встановлено.
Згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі заяви особи або її законного представника, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою, свідоцтва про смерть. Зняття з реєстрації здійснюється в день звернення особи.
Відповідно до ч.1 ст. 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація місця проживання та місця перебування осіб здійснюється органом реєстрації.
Приймаючи до уваги встановлені обставини, суд вважає, що відповідач відсутній за місцем реєстрації та проживання більше 1-го року, поважних причин його відсутності немає, перешкоди у проживанні йому ніхто не чинить, особистих речей ОСОБА_2 у квартирі немає, тому суд доходить висновку, що відповідач втратив право користування житловим приміщенням, а саме квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування квартирою, є обґрунтованими, тому суд вважає можливим їх задовольнити. Відтак, позов підлягає до задоволення .
Виходячи з наведеного, на підставі ст. ст. 64, 71, 72, 107 ЖК України, керуючись 12, 13, 16, 76, 141, 258, 259, 265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд,
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ; треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_3 , Виконавчий комітет Покровської у місті ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартирою за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів із дня його проголошення особами, що брали участь у судовому засіданні, а особами, які не брали участі в судовому засіданні протягом 30 днів з дня отримання його копії.
Рішення суду набирає законної сили протягом 30 днів з дня його проголошення, якщо не буде оскаржено у встановленому порядку.
Повний текст рішення складено і підписано 17 вересня 2026 року.
Суддя: О. Р. Феняк