г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/2644/26
Номер провадження 2/213/1903/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
11 вересня 2026 року м. Кривий Ріг
Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Попова В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу № 213/2644/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
В С Т А Н О В И В:
Короткий зміст позовних вимог.
Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № 2[телефон приховано] від 01 жовтня 2020 року відповідач отримала у позику грошові кошти у сумі 16 500,00 грн строком на 12 календарних місяців зі сплатою комісії у розмірі 4 % від суми позики за календарний місяць. Позивач свої зобов`язання виконав в повному обсязі, надав відповідачу можливість розпоряджатись грошовими коштами на умовах, передбачених договором позики, але відповідач зобов`язання за договором не виконала, своєчасно не надавала кредитору кошти для погашення заборгованості. Станом на 16 червня 2026 року має заборгованість у загальному розмірі 13 170,89 грн, яку позивач разом з судовими витратами, просить стягнути на свою користь.
Процесуальні дії у справі.
18 червня 2026 року позовна заява надійшла до суду.
24 червня 2026 року отримана інформація на запит щодо місця реєстрації відповідача.
25 червня 2026 року позовна заява залишена без руху.
02 липня 2026 року усунуто недоліки.
06 липня 2026 року позовна заява прийнята до розгляду, провадження у справі відкрито. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Інші процесуальні дії у справі судом не здійснювались.
Заяви, клопотання.
Заяв та клопотань від сторін не надходило.
У зв`язку з ненаданням відповідачем відзиву, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Фактичні обставини, встановлені судом.
01 жовтня 2020 року між ТОВ «Сучасний Факторинг» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 2[телефон приховано].
Сума позики становить 15 000,00 грн, плата за оформлення договору позики - 1 500,00 грн, загальна сума позики - 16 500,00 грн, строк - 12 календарних місяців, процентна ставка - 0,01 % річних, комісія за управління (обслуговування) позики - 4 % від загальної суми позики за один календарний місяць.
Можливість встановлення в договорі умов про сплату комісії за управління (обслуговування) позики передбачена п. 3.8, 5.1 договору.
Відповідач ознайомилася з умовами договору та погодилася з ними.
Проте ОСОБА_1 умови договору з повернення коштів та сплати комісії належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 13 170,89 грн, що складається із: 8 550,57 грн - заборгованості за основним боргом, 4 620,32 грн - комісії.
Розмір наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачем не спростовано.
Зміст спірних правовідносин.
Встановленим обставинам відповідають правовідносини із зобов`язань за кредитним договором та недопустимості односторонньої відмови від виконання зобов`язань, а також щодо наслідків неналежного виконання зобов`язань.
Норми права, які застосовує суд.
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до пункту 6 частини 1 цієї статті Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушення зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Крім того відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав його у строк, встановлений договором.
Згідно зі ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. За приписами ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України).
Згідно зі статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Частинами другою, третьою статті 215 ЦК України визначено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Законом України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VIII законодавець залишив за кредитодавцем можливість встановлення комісії під час укладення кредитних договорів.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Висновок суду.
Аналізуючи спірні правовідносини в контексті зазначених норм права, судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення договору з відповідачем та порушення нею взятих на себе зобов`язань.
Відповідач не виконав зобов`язання за договором, вчасно отримані в позику кошти не повернув, комісію не сплатив, заборгованість не погашена.
ОСОБА_1 відзив на позов та будь-яких доказів на спростування укладення договору, отримання у позику коштів та користування ними не надала, ці обставини знайшли своє підтвердження при розгляді справи.
Розрахунок заборгованості первісного кредитора підтверджує наявність та розмір заборгованості за тілом позики та комісією, відповідачем наявність такої заборгованості не спростовано, виписки з особового рахунку та свого контрозрахунку не надано.
З аналізу укладеного відповідачем договору, зокрема розділу пункту 5.1, видно, що плата за користування позикою складається, зокрема з комісії за управління (обслуговування) позики, яка пов`язана з наданням позичальнику певних послуг, до складу яких не входять послуги, які позикодавець повинен надавати безкоштовно.
Отже, умови договору про нарахування та сплату комісії за управління (обслуговування) позики не суперечать положенням законодавства.
Таким чином, оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
Відповідно до ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40 грн.
Щодо стягнення з відповідача судових витрат на правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000,00 грн суд виходить з такого.
Як передбачено статтею 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу та будь-яких доказів їх неспівмірності від відповідача не надійшло.
Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.
Проте до позову додано докази підтвердження таких витрат на суму 6 500,00 грн, зокрема акт прийому-передачі наданих послуг та квитанція.
Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню підтверджений розмір витрат на професійну правничу допомогу - 6 500,00 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 10, 12, 13, 19, 23, 76-81, 89, 95, 137, 141, 258-259, 263-265, 274, 279, 352, 354 ЦПК України, суд -
УХВАЛИВ:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» заборгованість за договором позики № 2[телефон приховано] від 01 жовтня 2020 року у розмірі 13 170 (тринадцять тисяч сто сімдесят) грн 89 коп., яка складається із: 8 550,57 грн - заборгованості за основним боргом, 4 620,32 грн - комісії.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг» 2 662,40 грн на відшкодування сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 500,00 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Сучасний Факторинг», місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, буд. 39А, м. Київ, код ЄДРПОУ 35310044.
Відповідач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складено 11 вересня 2026 року.
Головуючий суддя В.В. Попов.