Справа № 185/7775/26
Провадження № 6/185/691/26
У Х В А Л А
15 вересня 2026 року м.Павлоград
Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Перекопського М.М.,
з участю секретаря судового засідання Шевченко Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за заявою товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» про заміну сторони виконавчого провадження, стягувач товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС», боржник ОСОБА_1 , інша особа: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна,
встановив:
Заявник звернувся до суду із заявою про заміну стягувача його правонаступником у виконавчому провадженні №66108752, відкритому з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №109979 про стягнення заборгованості за кредитним договором з боржника.
В обґрунтування заяви зазначено, що право вимоги до боржника за кредитним договором послідовно відступалося на підставі договорів факторингу та в кінцевому підсумку перейшло до заявника, у зв`язку із чим останній просить замінити первісного стягувача у виконавчому провадженні його правонаступником.
Учасники справи в судове засідання не з`явилися. Відповідно до частини третьої статті 442 ЦПК України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Дослідивши заяву та додані до неї докази, суд дійшов висновку, що заява задоволенню не підлягає з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Згідно із частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.
За змістом пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Отже, процесуальне правонаступництво у виконавчому провадженні є наслідком правонаступництва в матеріальних правовідносинах, а тому для заміни стягувача суд має встановити не лише факт укладення правочинів про відступлення права вимоги, а й те, що до заявника перейшло саме те право вимоги, яке є предметом примусового виконання у відповідному виконавчому провадженні.
Згідно зі статтями 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи та на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Як убачається з матеріалів справи, виконавче провадження №66108752 відкрито з примусового виконання виконавчого напису нотаріуса №109979.
На підтвердження правонаступництва заявником надано договори факторингу та додатки до них, якими підтверджується послідовне відступлення права вимоги до боржника за кредитним договором.
Разом із тим копію виконавчого напису нотаріуса, який є виконавчим документом та на підставі якого здійснюється виконавче провадження, заявником до матеріалів справи не долучено.
Надані договори факторингу та додатки до них містять відомості про кредитний договір, за яким відступалося право вимоги, однак не містять відомостей, які б ідентифікували це право вимоги за реквізитами виконавчого напису нотаріуса.
За відсутності самого виконавчого напису суд позбавлений можливості встановити зміст вимоги, яка ним посвідчена, зокрема встановити, за яким саме кредитним договором вчинено виконавчий напис, та зіставити цю вимогу з правом вимоги, яке передавалося за наданими суду договорами факторингу.
Таким чином, наявність у матеріалах справи доказів переходу до заявника права вимоги за певним кредитним договором сама собою не підтверджує переходу до нього права вимоги, яке є предметом примусового виконання у виконавчому провадженні, оскільки належність виконавчого напису саме до цього кредитного зобов`язання належними доказами не підтверджена.
Посилання заявника на неможливість самостійно отримати копію виконавчого напису у зв`язку з відсутністю в нього статусу стягувача не звільняє його від установленого процесуальним законом обов`язку довести обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги.
Водночас відповідно до частини першої статті 84 ЦПК України учасник справи в разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Отже, за наявності об`єктивних складнощів в отриманні копії виконавчого напису заявник не був позбавлений можливості заявити клопотання про витребування такого доказу із зазначенням особи, у якої він знаходиться, та інших передбачених процесуальним законом відомостей. Такого клопотання заявником заявлено не було.
Суд не може виходити лише із зазначених у заяві відомостей про те, що виконавчий напис вчинений щодо заборгованості за тим самим кредитним договором, право вимоги за яким надалі відступалося, оскільки за відсутності самого виконавчого напису та інших належних доказів, які дозволяють однозначно встановити цю обставину, такий висновок ґрунтувався б на припущенні.
За таких обставин надані заявником докази підтверджують відступлення права вимоги за кредитним договором та наявність виконавчого провадження, однак їх недостатньо для встановлення того, що до заявника перейшло саме те матеріальне право вимоги, яке посвідчене виконавчим написом нотаріуса та є предметом примусового виконання у виконавчому провадженні. Оскільки заявником не доведено належними та достатніми доказами наявності передбачених законом підстав для процесуального правонаступництва у відповідному виконавчому провадженні, у задоволенні заяви слід відмовити.
Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 84, 247, 258-261, 353, 354, 442, 446 ЦПК України, суд,
постановив:
Відмовити у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ПОЗИКА» про заміну сторони виконавчого провадження, стягувач товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ОНЛАЙН ФІНАНС», боржник ОСОБА_1 , інша особа: приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сидорук Леся Вікторівна.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення (підписання суддею) та може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя М. М. Перекопський