Справа 206/6574/26
Провадження 2-о/206/233/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 вересня 2026 року м. Дніпро
Самарський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Плінської А.В.,
при секретарі Габісонія Л.В.
з участю представника заявника ОСОБА_1
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_2 , заінтересована особа - ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису, -
ВСТАНОВИВ:
В серпні 2026 року ОСОБА_2 звернулась до суду із заявою, в якій просила видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 на строк 6 (шість) місяців, встановивши наступні заходи тимчасового обмеження її прав: заборонити ОСОБА_3 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; заборонити ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори з нею, та або контактувати через інші засоби зв`язку особисто або через третіх осіб.
В обґрунтування поданої заяви заявниця зазначила, що будучи неповнолітньою у 17 років втекла із будинку своєї матері ОСОБА_3 , оскільки у період спільного проживання неодноразово була жертвою домашнього насильства. ОСОБА_3 здійснювала на неї напад з ножем.
ОСОБА_3 не припиняє спробу розшуку заявниці, постійно її телефонує, пише в соціальних мережах, залучає до пошуку третіх осіб, з посиланням на те, що дівчина перебуває під дією снодійних препаратів, а тому вважає за необхідне звернутися з даною заявою до суду про видачу обмежувального припису відносно кривдника.
Представник заявника в судовому засіданні заяву підтримала.
Заінтересована особа в судове засідання не з`явився, про час та місце слухання справи повідомлена належним чином.
Заслухавши пояснення представника заявника, дослідивши матеріали заяви суд приходить до наступних висновків.
Основним нормативно-правовим актом, який регулює спірні правовідносини, є Закон України «Про запобігання та протидію домашньому насильству». Цей Закон визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства.
Згідно з пунктами 3, 14 та 17 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника.
Обмежувальним приписом визначаються один чи декілька заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов`язків, одним із яких є заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою (частина друга статті 26 вказаного Закону).
Пунктом 7 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» визначено, що обмежувальний припис стосовно кривдника - це встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов`язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи.
Згідно з частиною третьою статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків.
Відповідно до частини четвертої статті 26 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» обмежувальний припис видається на строк від одного до шести місяців.
У пункті 9 частини першої статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що оцінка ризиків - це оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 350-4 ЦПК України у заяві про видачу обмежувального припису повинно бути зазначено обставини, що свідчать про необхідність видачі судом обмежувального припису, та докази, що їх підтверджують (за наявності).
Відповідно до частини першої статті 350-6 ЦПК України, розглянувши заяву про видачу обмежувального припису, суд ухвалює рішення про задоволення заяви або про відмову в її задоволенні.
З урахуванням змісту вищевказаних норм, видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб та у разі настання певних обставин та наявності ризиків.
Суди під час вирішення заяви про видачу обмежувального припису мають надавати оцінку всім обставинам та доказам у справі, вирішувати питання про дотримання прав та інтересів дітей і батьків, а також забезпечити недопущення необґрунтованого обмеження прав у разі безпідставності та недоведеності вимог заяви.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Обмежувальний припис використовується як ефективний спосіб захисту від вчинення дій з домашнього насильства, однією із характеристик якого є повторюваність.
За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
Заявником надано належні та допустимі докази тому, що ОСОБА_3 переслідує заявницю постійним дзвінками, повідомленнями, залучає для цього інших осіб, які шукають заявницю, а тому суд знаходить вимоги заявника підставними та такими, що підлягають до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 350-4,350-6 ЦПК України, суд,-
В И Р І Ш И В:
Заяву задовольнити .
Видати обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає: АДРЕСА_1 та зареєстрована в АДРЕСА_2 .
Визначити наступні тимчасові обмеження прав ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
заборонити ОСОБА_3 особисто і через третіх осіб розшукувати ОСОБА_2 та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;
заборонити ОСОБА_3 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_2 та або контактувати через інші засоби зв`язку особисто або через третіх осіб.
Встановити строк обмежувального припису шість місяців.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Про видачу обмежувального припису не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення повідомити уповноважені підрозділи органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявника для взяття особи, стосовно якої видано обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також а також відповідні органи виконавчої влади за місцем проживання заявника. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи про видачу обмежувального припису, віднести на рахунок держави.
На рішення, може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.
Суддя А.В. Плінська