Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
Справа №338/1436/26
Провадження №2/338/1266/26
16 вересня 2026 року селище Богородчани
Богородчанський районний суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого - судді Решетова В.В.,
з участю секретаря Смеречук Х.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 27.12.2025-100000876 від 27 грудня 2025 року.
Позов мотивовано тим, що 27 грудня 2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у сумі 23 000 грн строком на 182 дні, до 26 червня 2026 року, зі сплатою процентів у розмірі 1 % за кожен день користування кредитом та комісії, пов`язаної з наданням кредиту, у розмірі 20 % від суми кредиту, що становить 4 600 грн.
Позивач зазначив, що свої зобов`язання виконав, перерахувавши 27 грудня 2025 року 23 000 грн на платіжний засіб, зазначений відповідачем під час укладення договору. Відповідач здійснила часткові платежі: 11 493,66 грн 31 січня 2026 року та 2 000 грн 28 лютого 2026 року, однак повністю зобов`язання не виконала.
За розрахунком позивача станом на 27 червня 2026 року заборгованість становить 66 124,30 грн, із яких: 21 862,68 грн - заборгованість за основною сумою кредиту; 32 525,28 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 1 731,34 грн - залишок комісії, пов`язаної з наданням кредиту; 10 005 грн - проценти, нараховані на підставі статті 625 ЦК України.
Крім того, позивач просив стягнути судовий збір у сумі 2 662,40 грн та 127,38 грн витрат, пов`язаних із направленням документів відповідачу. В позовній заяві також наведено попередній розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000 грн із застереженням про подання відповідних доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення.
Ухвалою Богородчанського районного суду від 24 серпня 2026 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Відповідач ОСОБА_1 подала відзив, сформований у системі «Електронний суд» 28 серпня 2026 року, в якому заперечила проти заявленого позивачем розміру заборгованості. Відповідач не заперечувала факту існування кредитних правовідносин та здійснення нею платежів, однак вказувала на неправильний, на її думку, порядок їх зарахування. Посилалася на те, що в мобільному застосунку кредитодавця до сплати було відображено 11 493,66 грн із відміткою про оплату, тоді як графіком первісно передбачався платіж 9 998,66 грн. Просила не стягувати комісію та нарахування за статтею 625 ЦК України, а здійснені нею платежі врахувати на зменшення основної заборгованості.
У відповіді на відзив, сформованій 01 вересня 2026 року, представник ТОВ «Споживчий центр» заперечив проти доводів відповідача, наполягав на правильності наданого розрахунку та правомірності комісії, посилаючись, зокрема, на статтю 534 ЦК України.
Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» в судове засідання не з`явився, у позовній заяві просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача. Позов підтримує та просить його задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з`явилася у відзиві на позовну заяву просила розгляд справи проводити у її відсутність. Позов взнала частково та просила зменшити розмір заборгованості з урахуванням погашення кредитної заборгованості.
У зв`язку з неприбуттям в судове засідання сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснюється.
Суд, дослідивши письмові та електронні матеріали цивільної справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, та заперечення позовних вимог, об`єктивно оцінивши докази, приходить до наступних висновків.
З матеріалів справи встановлено, що 27 грудня 2025 року о 14 год 19 хв між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 27.12.2025-100000876. Договірний пакет містить пропозицію про укладення кредитного договору, заявку, відповідь позичальника про прийняття пропозиції, паспорт споживчого кредиту, графік платежів та анкетні дані позичальника.
Відповідно до умов договору сума кредиту становить 23 000 грн, строк кредитування - 182 календарні дні, дата повернення кредиту - 26 червня 2026 року. Процентна ставка є фіксованою та становить 1 % за один день користування кредитом. Комісія, пов`язана з наданням кредиту, визначена у розмірі 20 % від суми кредиту - 4 600 грн та нараховується в день видачі кредиту. Денна процентна ставка в розумінні Закону України «Про споживче кредитування» зазначена в договорі як 0,88 %, реальна річна процентна ставка - 4420,92 %, орієнтовна загальна вартість кредиту - 59 991,89 грн.
Графіком передбачено шість платежів із кінцевою датою 26 червня 2026 року. Зокрема, платіж до 26 січня 2026 року визначено в сумі 9 998,66 грн, із яких 7 130 грн - проценти та 2 868,66 грн - частина комісії; платіж до 26 лютого 2026 року - 9 998,66 грн, із яких 7 130 грн - проценти, 1 731,34 грн - частина комісії та 1 137,32 грн - основна сума кредиту.
Також судом встановлено, електронний характер правочину, який підтверджується змістом самого договору та його додатків, у яких зазначені персональні дані позичальника і спосіб електронного акцепту. Сторінки договору та заявки містять зазначення про підписання позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором E543. У паспорті споживчого кредиту міститься окреме позначення коду A543, використаного в процесі електронного підтвердження. Сам по собі факт використання різних одноразових кодів для окремих електронних дій не спростовує укладення договору, оскільки матеріали містять послідовний комплекс ідентифікаційних даних, а відповідач ОСОБА_1 факту отримання кредиту та здійснених нею платежів не заперечує.
Згідно з платіжним документом 27 грудня 2025 року о 14 год 19 хв 55 сек здійснено успішний переказ 23 000 грн на платіжну картку № НОМЕР_1 , транзакція iPay.ua № 962213968, із призначенням платежу щодо видачі кредиту за договором № 27.12.2025-100000876. Номер цього платіжного засобу узгоджується з маскованим номером 4441-11XX-XXXX-0836, зазначеним у договорі для одержання кредитних коштів.
Дані ідентифікації BankID НБУ також містять відомості про ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , дату народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , що узгоджується з персональними даними позичальника у кредитному договорі.
Отже, сукупністю наданих доказів підтверджено як укладення кредитного договору саме відповідачем ОСОБА_1 , так і фактичне одержання нею 23 000 грн кредитних коштів. Додатково наявність зобов`язання підтверджується подальшим частковим виконанням договору відповідачем, зокрема: 31.01.2026р. остання заплатила 11 493 грн 66 коп., а 28.02.2026р. - 2000 грн..
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, та підписаний його стороною. Частиною другою статті 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-комунікаційних систем за згодою сторін, вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та її акцепту, а електронний правочин може бути підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Електронний договір, підписаний у встановленому законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору у письмовій формі.
Аналогічний підхід щодо доказування електронних кредитних правовідносин викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20, від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20, від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 та від 01 липня 2024 року у справі № 638/161/22.
Згідно зі статтями 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа зобов`язується надати кошти позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.
Разом з тим наявність укладеного договору не звільняє суд від обов`язку перевірити відповідність розрахунку імперативним приписам спеціального законодавства про споживче кредитування.
Щодо комісії, пов`язаної з наданням кредиту, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом можуть включатися проценти, комісії та інші обов`язкові платежі, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Сам по собі факт відображення певної плати у загальних витратах, однак, не усуває необхідності перевірити правомірність правової підстави такої плати.
Частини перша та друга статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначають право споживача на безоплатне одержання інформації про поточний розмір заборгованості та іншу передбачену законом інформацію, а частина п`ята статті 12 цього Закону встановлює нікчемність умов договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законом.
Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22, аналізуючи умови мікрофінансових договорів, якими була передбачена одноразова «комісія за надання кредиту», виходив із того, що за відсутності в договорі переліку конкретних додаткових чи супутніх послуг кредитодавця, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, та доказів фактичного надання таких послуг положення про обов`язок споживача сплачувати комісію є нікчемними. Такий підхід узгоджується з правовим висновком об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 щодо необхідності встановлення конкретної платної послуги, за яку кредитодавець стягує комісію.
У договорі № 27.12.2025-100000876 комісію визначено як плату, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 20 % від суми кредиту - 4 600 грн. Водночас у пункті 9 заявки прямо зазначено, що кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг. Іншої конкретної самостійної послуги, яка була б надана відповідачу понад саме виконання обов`язку кредитодавця з видачі кредитних коштів та становила зустрічне надання за комісію, матеріали справи не містять.
За таких обставин умова про комісію за надання кредиту не створює обов`язку відповідача зі сплати цієї суми, а тому заявлені до стягнення 1 731,34 грн комісії задоволенню не підлягають. Відповідно, здійснені відповідачем платежі також не могли правомірно зараховуватися на погашення цієї нікчемної вимоги.
Перевіривши черговості зарахування платежів та розміру основного боргу і договірних процентів, суд приходить до наступних висновків.
Статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування» установлено спеціальну черговість погашення вимог за договором про споживчий кредит: у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; у другу - сума кредиту та проценти за користування кредитом; у третю - неустойка та інші платежі відповідно до договору.
Наведена норма є спеціальною щодо загального правила статті 534 ЦК України, а тому саме вона підлягає застосуванню до спірних платежів. Комісія, яка не є ані сумою кредиту, ані процентами за користування ним, належить до інших платежів третьої черги і не може погашатися до повного врахування вимог першої та другої черг.
З наданого позивачем щоденного розрахунку вбачається, що до 26 січня 2026 року включно на суму 23 000 грн за ставкою 1 % на день нараховано 7 130 грн процентів. За наступні п`ять днів, із 27 по 31 січня 2026 року включно, нараховано ще 1 150 грн договірних процентів. Окремо позивач із 27 січня почав нараховувати по 299 грн на день як проценти за статтею 625 ЦК України.
31 січня 2026 року відповідач сплатила 11 493,66 грн. Із порівняння залишків у розрахунку до та після платежу вбачається, що кредитодавець фактично зарахував 7 130 грн у договірні проценти, 1 495 грн - у нарахування за статтею 625 ЦК України та 2 868,66 грн - у комісію; основна сума кредиту залишилася 23 000 грн, а поточні договірні проценти - 1 150 грн.
На думку суду, такий розподіл суперечить статті 19 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки платежі третьої черги були погашені до вимог другої черги.
Правильний розподіл платежу 31 січня 2026 року починається з погашення 7 130 грн прострочених процентів першої черги. Після цього залишається 4 363,66 грн, які повинні бути зараховані у другу чергу - на суму кредиту та поточні проценти.
Стаття 19 Закону не встановлює внутрішнього пріоритету між тілом кредиту та процентами в межах однієї, другої, черги. За відсутності іншого імперативного правила та з метою недопущення одностороннього обрання кредитором більш обтяжливого для споживача способу обліку, суд вважає обґрунтованим розподілити залишок платежу між тілом кредиту та поточними процентами пропорційно їх фактичному співвідношенню на дату платежу. Такий підхід забезпечує однакове ставлення до обох складових однієї черги та узгоджується із засадами справедливості, добросовісності й розумності.
Отже, станом на 31 січня 2026 року друга черга складалася з 23 000 грн основного боргу та 1 150 грн поточних процентів, разом 24 150 грн. Тому із залишку платежу 4 363,66 грн у погашення тіла кредиту зараховується 4 155,87 грн, а у погашення поточних процентів - 207,79 грн. Після цього залишок основного боргу становить 18 844,13 грн, а непогашених процентів - 942,21 грн.
Оскільки споживач має право достроково повернути кредит повністю або частково, а кредитодавець у разі збільшення періодичних платежів зобов`язаний відповідно скоригувати зобов`язання споживача у бік їх зменшення, подальше нарахування процентів має здійснюватися на фактичний, а не умовно незмінний залишок основного боргу.
За період із 01 лютого по 26 лютого 2026 року включно на залишок 18 844,13 грн нараховується 4 899,4738 грн процентів. Разом із непогашеними 942,21 грн станом на 26 лютого 2026 року сума непогашених процентів становить 5 841,68 грн.
Тобто, станом на 26 лютого 2026 року непогашена заборгованість за процентами становила 5 841,68 грн. Платіж відповідача від 28 лютого 2026 року в сумі 2 000 грн, з огляду на наявну прострочену заборгованість за процентами, підлягає зарахуванню в рахунок її погашення, унаслідок чого залишок такої заборгованості становить 3 841,68 грн.
За 27 та 28 лютого 2026 року на залишок основного боргу 18 844,13 грн нараховано проценти в сумі 376,88 грн (18 844,13 грн ? 1 % ? 2 дні). Отже, станом на кінець 28 лютого 2026 року непогашена заборгованість за процентами становить 4 218,57 грн (3 841,68 грн + 376,88 грн), тобто 4 218,57 грн., а основний борг залишається 18 844,13 грн.
За період із 01 березня по 26 червня 2026 року включно, тобто за 118 календарних днів, на залишок тіла кредиту 18 844,13 грн за ставкою 1 % на день нараховується 22 236,07 грн. Отже, загальна непогашена сума договірних процентів на дату закінчення строку кредитування становить 26 454,64 грн.
Таким чином, належно визначений залишок основного боргу становить 18 844,13 грн, а договірних процентів - 26 454,64 грн.
Таким чином, судом встановлено, що, за правильного застосування статті 19 Закону, здійснених платежів не вистачило для переходу до третьої черги. Однак незалежно від цього, з огляду на нікчемність умови про комісію, встановлену вище, будь-який залишок такої комісії не є належною до стягнення заборгованістю.
Отже, суд враховує підхід, за яким у разі встановлення неправильності розрахунку позивача суд не обмежується констатацією цього факту, а в межах заявленого періоду та максимального розміру вимоги самостійно визначає належну до стягнення суму. Такий підхід, зокрема, сформульовано об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 та відповідає обов`язку суду надати оцінку розрахунку як доказу.
Щодо 10 005 грн, нарахованих за статтею 625 ЦК України, суд зазначає настпне.
Із розрахунку позивача вбачається, що з 27 січня 2026 року, тобто після несплати першого платежу в строк, поряд із договірними процентами кредитодавець почав нараховувати окремі проценти за статтею 625 ЦК України, довівши їх залишок до 10 005 грн.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлено, що в період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого йому було надано кредит (позику), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати неустойки за таке прострочення.
На момент виникнення прострочення, протягом усього періоду цих нарахувань та станом на дату ухвалення рішення в Україні діє воєнний стан. Указом Президента України від 13 липня 2026 року № 596/2026, затвердженим Законом України від 14 липня 2026 року № 4928-IX, строк його дії черговий раз продовжено.
Отже, вимога про стягнення 10 005 грн процентів за статтею 625 ЦК України прямо охоплюється встановленим законом звільненням позичальника від відповідальності та задоволенню не підлягає. З тих самих причин суми, нараховані позивачем як відповідальність за статтею 625 ЦК України, не могли бути правомірно погашені за рахунок фактичного платежу відповідача раніше основного боргу та договірних процентів.
Доводи позивача про застосування до зарахування платежів статті 534 ЦК України не спростовують наведеного висновку, оскільки частина перша цієї статті прямо допускає інше регулювання законом, а стаття 19 Закону України «Про споживче кредитування» є спеціальною імперативною нормою саме для зобов`язань за договором споживчого кредиту.
За наведених обставин позов підлягає частковому задоволенню. Із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» слід стягнути 45 298,77 грн заборгованості, з яких 18 844,13 грн - основний борг та 26 454,64 грн - договірні проценти. У стягненні 1 731,34 грн комісії та 10 005 грн процентів за статтею 625 ЦК України, а також у різниці між заявленими та належно перерахованими сумами тіла кредиту і договірних процентів слід відмовити (загальна сума відмови становить 20 825,53 грн.).
Щодо стягнення судових витрат, суд зазначає настпне.
Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати при частковому задоволенні позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Сплата позивачем судового збору в сумі 2 662,40 грн підтверджується платіжною інструкцією № 36223 від 19 серпня 2026 року.
Задоволені 45 298,77 грн становлять 68,51 % від ціни позову 66 124,30 грн. Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1 823,89 грн судового збору (2 662,40 грн ? 45 298,77 грн / 66 124,30 грн).
Витрати на направлення позовних матеріалів підтверджені квитанцією ТОВ «Поштова служба «Е-Пост» № 2208452, у якій загальна вартість відправлення визначена 127,38 грн. Пропорційно задоволеним вимогам до відшкодування підлягає 87,26 грн.
Отже, разом підтверджені судові витрати, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, становлять 1 911,15 грн.
Щодо професійної правничої допомоги суд зазначає, що в позовній заяві наведено лише попередній розрахунок у сумі 6 000 грн та повідомлено про намір подати докази таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення. У наданих для вирішення справи матеріалах відсутній належний комплекс доказів, який давав би можливість на момент ухвалення цього рішення встановити фактичний обсяг наданої правничої допомоги, розмір гонорару, його сплату або обов`язок сплатити конкретну суму та оцінити її співмірність. Тому питання про компенсацію цих витрат у цьому рішенні не вирішується.
Керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, статтями 3, 207, 509, 526, 530, 610, 611, 625, 626, 627, 628, 629, 638, 639, 1048, 1049, 1054 ЦК України, статтями 8, 11, 12, 16, 19 Закону України «Про споживче кредитування», статтями 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд,
У Х В А Л И В:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 27.12.2025-100000876 від 27 грудня 2025 року в сумі 45 298 (сорок п`ять тисяч двісті дев`яносто вісім) гривень 77 копійок, з яких:
18 844 (вісімнадцять тисяч вісімсот сорок чотири) гривні 13 копійок - заборгованість за основною сумою кредиту;
26 454 (двадцять шість тисяч чотириста п`ятдесят чотири) гривні 64 копійки - заборгованість за процентами за користування кредитом;
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 1 823 (одну тисячу вісімсот двадцять три) гривні 89 копійок судового збору та 87 (вісімдесят сім) гривень 26 копійок витрат, пов`язаних із направленням документів, а всього 1 911 (одну тисячу дев`ятсот одинадцять) гривень 15 копійок судових витрат.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або справа розглядалася без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А
Повний текст рішення виготовлено 18 вересня 2026 року.
Суддя В.В. Решетов