Справа № 344/14728/26
Провадження № 2/344/7119/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі судді Кіндратишин Л.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
ВСТАНОВИВ:
Представник позивача звернувся до суду із позовною заявою до відповідача, в якій просить: стягнути заборгованість за кредитним № 571819-КС-001 про надання кредиту від 16.12.2025 у розмірі 110 832,80 грн. та судові витрати.
В обґрунтування вимог зазначено, що 16.12.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 571819-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА». ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» свої зобов`язання за Договором кредиту виконало, та надало Позичальнику грошові кошти в розмірі 50000 грн. шляхом перерахування на банківську картку Позичальника. Відповідач, належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором, у Боржника станом на 09.07.2026 утворилась заборгованість за Договором № 571819-КС-001 про надання кредиту від 16.12.2025, в розмірі 110 832,80 грн., яка складається з: - суми прострочених платежів по тілу кредиту - 43 680 грн.; суми прострочених платежів по процентах - 42 806,40 грн., суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ - 24 1269,40 грн; суми прострочених платежів за комісією - 220 грн. У зв`язку з цим, просить суд стягнути з відповідача на користь позивача вказану заборгованість та судові витрати.
30.07.2026 справа надійшла до суду та відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана судді Кіндратишин Л.Р.
31.07.2026 ухвалою судді відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними матеріалами.
03.09.2026 представник відповідача - адвокат Скользнєва В.В. подала додаткові пояснення, в яких зазначила, що комісія за видачу кредиту, вказана у п. 2.5. кредитного договору, в сумі 10 000 грн. не відповідає взагалі вимогам чинного законодавства, встановлення комісії суперечить вимогам статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів». Таким чином, кредитор не може встановлювати платежі, які споживач повинен сплатити на користь кредитора за дії, які не є послугою, а стягнення з відповідача заборгованості за комісією у розмірі 220 грн. є такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідачка є дружиною військовослужбовця, який проходить службу, а тому на неї поширюються пільги, встановлені Законом України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» та їй не повинні нараховуватися проценти за користування кредитами, які були нараховані в цей період та штрафні санкції (неустойка, штрафи, пеня), на підтвердження чого надано: військовий квиток серії НОМЕР_1 , витяг з Єдиного державного реєстру ветеранів війни №20251105-00106095 від 05.11.2025, та зазначено, що довідка форми 5 буде надана. Як вбачається з розрахунку заборгованості відповідачка сплатила в рахунок погашення відсотків - 31 737,80 грн та в рахунок погашення відсотків в порядку ст. 625 ЦК - 876,60 грн. Оскільки кредитор не мав права нараховувати відсотки за кредитом та відсотки в прядку 625 ЦК, оскільки протягом всього строку кредитування чоловік відповідачки перебував на службі, то кошти зараховані на їх погашення мають бути перераховані як оплата за тіло кредиту. Враховуючи все вище викладене просила застосувати наступний розрахунок для визначення загальної суми боргу: 43 680 грн. (заборгованість за тілом) - 9 780 грн. (сплачено за комісію) - 873,60 грн. (сплачено за відсотки в порядку 625 ЦК) - 31 737,80 грн. (сплачено за відсотками) = 1288,60 грн.
Щодо стягнення судових витрат на користь відповідача, вказала, що 05.08.2026 між ОСОБА_1 та адвокатом Скользнєвою Валерією Владиславівною було укладено договір про надання правової допомоги. На підтвердження понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу надаємо акт здачі - прийняття наданих послуг від 28.08.2026 р. та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 28.08.2026 р. на суму 8000,00 грн. та договір про надання правової допомоги. Просила в задоволенні позову - відмовити частково. Стягнути з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість у розмірі 1288,60 грн. Стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 8000 грн. Такі отримано судом 04.09.2026.
04.09.2026 представник позивача подала відповідь на відзив, в якій вказала, що відповідач не заперечує укладення Кредитного договору з Позивачем; отримання кредитних коштів за кредитним договором; здійснення платежів за кредитним договором; порушення умов кредитного договору (графіку платежів), внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість за кредитним договором; наявність заборгованості за Кредитним договором.
Крім того, у диспозиції ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» чітко зазначено саме про не нарахування процентів за користування кредитом, а не про списання всіх процентів за користування кредитом за Кредитними договорами військовослужбовцям (їх дружинам чи чоловікам). Відповідно до вищевикладеного, для застосування вищезазначеної норми до спірних правовідносинах, сторона Відповідача мала надати суду належні, достатні та достовірні докази перебування відповідача (його дружини чи чоловіка) на військовій службі саме протягом строку дії договору. сторона відповідача не надала суду жодних належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження того, що справді саме відповідач по справі (його дружина чи чоловік) перебував на військовій службі саме протягом строку (терміну) дії Кредитного договору, а саме з 16.12.2025 по 02.06.2026, що було б правовою підставою для застосування норми ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування процентів військовослужбовцям (їх дружинам чи чоловікам) до спірних правовідносин.
Уклавши Кредитний договір Позичальник погодився у мовою Кредитного договору щодо того, що процента ставка (процентні ставки) за кредитним договором нараховується кожен день на залишок заборгованості Позичальника за тілом кредиту, та не заперечував проти цього протягом строку (терміну) дії Кредитного договору. Відповідач здійснив платіж (платежі) за Кредитним договором знаючи про те, що він буде розподілятися зокрема на погашення його заборгованості за комісією за надання кредиту, та не заперечував проти цього протягом всього строку дії Кредитного договору.
Щодо стягнення судових витрат, вказав, що на думку сторони позивача заявлений стороною відповідача розмір витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 8 000 грн є неспівмірним з: складністю справи; часом, витраченим адвокатом на надання послуг та виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову. Просив відмовити у задоволенні вимоги сторони відповідача про стягнення з позивача судових витрат у повному обсязі або зменшити розмір судових витрат до максимально розумного та співмірного у даній справі (до розміру двохста гривень).
08.09.2026 представник відповідача надіслала клопотання про долучення доказів, та просила долучити копію довідки форма 5 видану солдату ОСОБА_2 .
11.09.2026 представник позивача подав додаткові пояснення у справі, в яких вказав, що сторона відповідача просить суд долучити до матеріалів справи нові докази по справі, однак вона подає їх з порушенням встановленого ЦПК України порядку та строку, жодним чином не обґрунтувавши причину пропуску такого строку, та не просить поновити строк для подання доказу. Просив визнати докази, які сторона відповідача додала до свого клопотання від 08.09.2026 недопустимими на підставі ч. 1 ст. 78 ЦПК України.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
Згідно з п. 128 Розділу VІІ Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого рішенням Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21, до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей.
З огляду на викладене вище, суддя дійшов висновку про доцільність розгляду справи у змішаній формі, що відповідає принципам та завданням цивільного судочинства.
Представник позивача, в позовній заяві просив проводити розгляд даної справи за відсутності представника позивача, не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідачу була надіслана ухвала про відкриття провадження у справі, днем вручення якої відповідно до п.4 ч.6 ст.272 ЦПК України є 08.08.2026.
Суд дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов наступних висновків.
Встановлено, що ОСОБА_1 через веб-сайт Кредитодавця https://bizpozyka.com/ шляхом введення логіну Особистого кабінету та паролю Особистого кабінету ввійшла до Особистого кабінету та з Особистого кабінету через Інформаційно-телекомунікаційну систему (ІТС) подала Заявку на отримання кредиту, де відповідно вказала номер свого поточного (карткового) рахунку.
16.12.2025 ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» направлено ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір № 571819-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма). 16.12.2025 ОСОБА_1 прийняв (акцепт) пропозицію (оферту) щодо укладення Договору № 571819-КС-001 про надання кредиту, на умовах визначених офертою шляхом направлення через ІТС Одноразового ідентифікатора UA-1419, (направленого Позичальнику на номер телефону вказаного позичальником в Заявці).
16.12.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 571819-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Номер електронного платіжного засобу: НОМЕР_2 .
Відповідно до п.2.1. даного Договору, кредитодавець надає позичальникові грошові кошти у розмірі 50000 грн., строком на 24 тижні - до 02.06.2026 (п.2.3, 2.8), стандартна процентна ставка за кредитом в день 1,00% (п.2.4), комісія за видачу кредиту: 10000 грн. (п.2.5), орієнтована загальна вартість наданого кредиту 123 660,68 грн. (п.2.9).
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Статтею 3 Закону України «Про електрону комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року N 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року N 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).
Відповідно до підтвердження щодо здійснення переказу грошових коштів, виданої директором ТОВ «ПрофітГід», в рамках договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-5 від 04.11.2020 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) відправника, ТОВ «ПрофітГід» було здійснено успішний переказ грошових коштів на рахунок отримувача, платник ТОВ БІЗНЕС ПОЗИКА, код 41084239, номер платіжної інструкції 75df4699-da8b-11f0-b910-000c29d57ed2_1, дата/час здійснення переказу коштів 16.12.2025 16:28, сума переказу 50000 грн., номер платіжної картки отримувача НОМЕР_2 , призначення переказу перерахування коштiв ОСОБА_1 ІПН НОМЕР_3 зг. кред. дог. №571819-КС-001 від 16.12.2025.
Згідно з розрахунком заборгованості за Договором № 571819-КС-001 про надання кредиту від 16.12.2025, залишок заборгованості станом на 09.07.2026, яка складає 110832,80 грн., за кредитом - 43680 грн.; по відсоткам - 42806,40 грн.; по комісії - 220 грн., по відсоткам за ст. 625 ЦКУ - 24126,40 грн.; всього сплачено 48711,40 грн., за кредитом - 6320 грн., по відсоткам - 31737,80 грн., по комісії - 9780 грн., по відсоткам за ст. 625 ЦКУ - 873,60 грн.
Суд вважає, що позивачем доведено факт виникнення зобов`язальних правовідносин між сторонами, зокрема, шляхом укладання договору кредиту між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та відповідачем. При цьому, ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» належним чином виконало свої обов`язки по наданню кредиту, а відповідач отримав кредитні кошти, але належним чином не виконував свої обов`язки за договором.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 порушила умови договору, неналежно виконуючи взяті на себе зобов`язання. Даних про належне виконання відповідачем умов кредитного договору суду не представлено. Зазначене підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості.
Щодо вимоги про стягнення заборгованість за відсотками на підставі ст. 625 ЦК України в розмірі 24126,40 грн., суд зазначає наступне.
Відповідно до положень ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Так, п.7.5. договору зазначено можливість застосування норми ст. 625 ЦПК України в межах дії договору.
Разом з тим, у зв`язку з оголошенням воєнного стану на території України та погіршенням економічного становища України, значна кількість позичальників не взмозі платити по кредитних зобов`язаннях. У зв`язку з цим Верховною Радою України було ухвалено Закон України № 2120-IXП «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану».
Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом, неодноразово воєнний стан на території України продовжувався у встановленому законом порядку, і є чинним на даний час.
Беручи до уваги наведене, в умовах воєнного стану позичальник (боржник) за кредитним договором не несе відповідальності за невиконання грошового зобов`язання, з нього не може бути стягнуто нараховану заборгованість за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України за укладеним договором, тобто у період воєнного стану.
Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України - не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, є безпідставними, а тому в частині задоволення позову про стягнення заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України в сумі 24126,40 грн. слід відмовити.
Щодо вимоги про стягнення заборгованість за відсотками в розмірі 42806,40 грн., суд зазначає наступне.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
Так, в статтях 1, 2 даного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей за якими - військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні діє з 18 березня 2014 року по теперішній час.
З моменту оголошення Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 303/2014 в Україні настав особливий період, скасування особливого періоду буде здійснено окремим Указом Президента України «Про демобілізацію» після стабілізації обстановки на сході України; на момент подання позову в Україні діяв особливий період.
Національним Банком України дано роз`яснення стосовно перегляду умов кредитних договорів позичальників-військовослужбовців, а саме роз`яснено, що Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення оборонно-мобілізаційних питань під час проведення мобілізації», який набрав чинності з 8 червня 2014 року, внесено доповнення до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до яких не підлягають нарахуванню штрафні санкції, пені за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами й організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду
Пункт 3 Прикінцевих положень зазначеного Закону передбачено поширення дії, зокрема підпункту 3 п. 4 розділу І цього Закону на військовослужбовців із початку і до закінчення особливого періоду, а на резервістів та військовозобов`язаних з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду, на час проходження військової служби.
Статтею 3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» унормовано, що дія цього Закону поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, які проходять військову службу на території України, і військовослужбовців зазначених вище військових формувань та правоохоронних органів громадян України, які виконують військовий обов`язок за межами України, та членів їх сімей.
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб, виданого повторно 19.04.2022 відділом реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), серії НОМЕР_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб 11 липня 2019 року у відділі реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), про що складено відповідний актовий запис №1323. Прізвище після державної реєстрації шлюбу: чоловіка ОСОБА_4 , дружини ОСОБА_4 .
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру ветеранів війни №20251105-00106095 від 05.11.2025, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником бойових дій.
Відповідно до довідки форма 5 №1606/3098 від 19.08.2026, виданої командиром військової частини НОМЕР_5 , ОСОБА_2 дійсно перебуває на військовій службі під час мобілізації у військовій частині НОМЕР_5 Сил Територіальної Оборони відповідно до УПУ «Про оголошення військового стану» №68 від 24.02.2022, та УПУ «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022. Наказ про зарахування до списків військової частини НОМЕР_5 Сил Територіальної Оборони №143 від 21.05.2025 по теперішній час.
Як вбачається з військового квитка серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходив військову службу з 09.11.2017 по 26.12.2017, 28.12.2017 зарахований до військової частини НОМЕР_6 , з 28.08.2018 зарахований до військової частини НОМЕР_6 , з 12.11.2018 зарахований до військової частини НОМЕР_6 , з 21.05.2025 зарахований до військової частини НОМЕР_5 .
Таким чином, на відповідача ОСОБА_1 з 21.05.2025 поширювалися пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а саме не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня та проценти за користування кредитом з моменту призову її чоловіка ОСОБА_2 під час мобілізації.
Суд зазначає, що відсутність звернення ОСОБА_1 до кредитора не спростовує той факт, що на неї розповсюджується дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». При цьому, за наявності позову про стягнення боргу за кредитним договором суди повинні самостійно здійснювати перерахунок кредитної заборгованості з огляду на поширення на позичальника пільг, передбачених пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зменшити визначений банком обсяг заборгованості за тілом кредиту на суми зарахованих платежів на погашення штрафних санкцій, пені та процентів за користування кредитом).
Аналогічний висновок щодо застосування відповідних норм права висловлено, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року по справі № 642/548/21.
Отже, станом на 09.07.2026 відповідачу нараховано відсотки в розмірі 42 806,40 грн. Відповідачем сплачено по відсоткам - 31737,80 грн., та по відсоткам за ст. 625 ЦКУ - 873,60 грн., що в сумі складає 32611,40 грн.
Щодо заборгованості за тілом кредиту, суд враховує, що залишок кредиту станом на 09.07.2026 складає 43900 грн., з якої: 43680 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 220 грн. - заборгованість за комісією, відповідачем на погашення тіла кредиту сплачено 6320 грн., а також в рахунок погашення тіла кредиту та комісії (за надання кредиту) зараховує сплату за відсотками та по відсоткам за ст. 625 ЦКУ в сумі 32 611,40 грн.
Отже, заборгованість за тілом кредиту складає 11288,60 грн., яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
За таких обставин суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог позивача про стягнення із відповідача суми прострочених платежів по тілу кредиту за Кредитним договором № 571819-КС-001 про надання кредиту від 16.12.2025 в розмірі 11288,60 грн.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі.
Враховуючи наведене, а також те, що відповідач, будучи ознайомленим з умовами кредитування, уклавши кредитний договір не виконує його істотні умови щодо порядку та строків погашення кредиту, хоча взяла на себе зобов`язання їх виконувати та вчасно погашати заборгованість, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення.
Щодо понесених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, суд, зважаючи на позиції сторін щодо цього питання, дійшов такого висновку.
Представник відповідача у додаткових поясненнях у справі вказала, що відповідач понесла витрати на професійну правничу допомогу в рамках договору про надання правової допомоги від 05.08.2026 в сумі 8000 грн., які і заявила до стягнення з позивача.
На підтвердження понесення витрат на оплату професійної правничої допомоги відповідач надала такі докази: Договір про надання правничої допомоги від 05.08.2026, укладений між адвокатом Скользнєва Валерія Владиславівна та клієнтом ОСОБА_1 ; акт здачі-прийняття наданих послуг від 28.08.2026, згідно якого, загальна вартість послуг складає 8000 грн. : ознайомлення з матеріалами справи 2000 грн. - 1,5 год., написання додаткових пояснень по справі 6000 грн. - 2 год.; квитанцію до прибуткового касового ордера №б/н від 28.08.2026; ордер серії АР №1344174 виданий адвокатом Скользнєва Валерія Владиславівна 03.09.2026; копію свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю ЗП 002838.
Даючи оцінку вищевказаному, суд виходить з того, що положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Згідно зі ст. 15 ЦПК України, учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3ст. 2 ЦПК України).
Разом з тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство встановило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
В частині 1 ст. 137 ЦПК України зазначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2ст. 137 ЦПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4ст. 137 ЦПК України).
Підсумовуючи, можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.
Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічні висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 742/2585/19.
Даючи оцінку доказам, долученим на підтвердження понесених відповідачем витрат на правничу допомогу у даній цивільні справі у розмірі 8000 гривень, суд зазначає, що у договорі про надання правничої допомоги визначені всі істотні умови договору, у тому числі вартість наданих послуг, в акті про надані послуги вказано, які саме було надано послуги, з чим відповідач погодився та здійснив їх оплату.
Враховуючи характер виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, її складності та виконаної адвокатом роботи, усталеної практики у даній категорії справи, критерію необхідності та значимості процесуальних дій у справі, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення їх розміру та стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3500 грн.
Відтак, враховуючий, що витрати на правову допомогу позивача зменшено до 3 500 грн., при визначені розміру витрат на правничу допомогу відповідача судом враховано вимоги пропорційності ( часткове задоволення позовних вимог на суму 11 288,60 грн. із загальної 110832,80 грн.). То враховуючи, що вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 11 128,60 грн. заборгованості за кредитним договором, суд дійшов висновку стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 351, 43 грн. ( 11 128,60 х 3500 грн./110832,80 ).
Із матеріалів справи вбачається, що вказана позовна заява подана через систему «Електронний суд», та відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір сплачено із застосуванням понижуючого коефіцієнту відповідного розміру ставки судового збору - 0,8, що становить 2 662,40 грн.
Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача підлягає стягненню витрати на сплату судового збору в сумі грн.
На підставі керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-
УХВАЛИВ:
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» суму прострочених платежів по тілу кредиту за Договором № 571819-КС-001 про надання кредиту від 16.12.2025 в розмірі 11 128 (одинадцять тисяч сто двадцять вісім ) гривень 60 копійок.
У іншій частині вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 в користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» судовий збір у розмірі 271 ( двісті сімдесят одну) гривня 17 копійок.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» в користь ОСОБА_1 351 (триста п`ятдесят одну) гривні 43 коп. витрат на правничу допомогу.
Згідно ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА», код ЄДРПОУ: 41084239, місце знаходження: бульвар Лесі Українки, будинок 26, офіс 411, м. Київ;
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Рішення складене в повному обсязі 18.09.2026.
Суддя
Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.