Справа № 344/8200/24
Провадження № 2/344/271/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 вересня 2026 року місто Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді Мелещенко Л.В.
за участю секретаря судового засідання - Дутки Р.-І.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Івано-Франківськ за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» про визнання права спільної сумісної власності на майно подружжя та його поділ,-
В С Т А Н О В И В :
Стислий виклад позиції позивача та пояснень інших учасників справи.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Булавинець Микола Миколайович через систему «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про визнання права спільної сумісної власності на майно подружжя та його поділ.
Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03 серпня 2005 року позивачем було укладено шлюб з відповідачем. На даний час шлюбні відносини між сторонами тривають, шлюб не розірвано.
За час перебування у шлюбі подружжям за спільні кошти у спосіб купівлі-продажу набуто у власність нерухоме майно, а саме:
- однокімнатна квартира АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2733572226040, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав індексний № 332125837 від 12.05.2023, а також технічним паспортом на квартиру № 56 від 31.03.2023;
- квартира АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2741561246060, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав індексний № 333959147 від 30.05.2023, а також технічним паспортом на квартиру АДРЕСА_3 від 25.04.2023.
Позивач зазначає, що обидві квартири за розміром частки в цілому зареєстровані за відповідачем, хоча квартири були придбані у період шлюбу за спільні кошти та є їхньою сумісною власністю. Розмір частки позивача у зазначених об`єктах нерухомого майна не визначений, що по суті обмежує позивача як співвласника на вільне володіння і розпорядження ними.
Маючи на меті провести поділ вказаних квартир та визначити належні позивачу ідеальні частки у праві власності у досудовому порядку, позивач зверталася до відповідача з пропозицією укласти відповідний договір з підстав, передбачених частиною другою статті 69 Сімейного кодексу України. Однак відповідач не надав своєї згоди на укладення такого договору і уникає вирішення цього питання.
З огляду на вказане, позивач вважає, що їй належать вказані квартири, оскільки дані об`єкти майна набуті під час перебування у шлюбі з відповідачем за спільні грошові кошти, а отже такі є їхньою спільною сумісною власністю.
За таких обставин позивач просить визнати об`єктами спільної сумісної власності подружжя наступне майно: однокімнатну квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2733572226040; квартиру АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2741561246060; визнати за позивачем та відповідачем право власності на 1/2 частку вказаного нерухомого майна (т. 1 а.с. 1-7).
20 травня 2024 року відповідач ОСОБА_2 подав до суду заяву, в якій позовні вимоги визнав у повному обсязі (т. 1 а.с. 44).
26 листопада 2024 року представником третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» через систему «Електронний суд» надіслано до суду відзив на позовну заяву, в якій позовні вимоги не визнає, вказує, що 14.02.2024 винесено рішення про стягнення заборгованості з відповідача ОСОБА_2 за Договором №LOK-KC-004 від 02.04.2008. У межах виконавчого провадження, через особисті борги, виконавцем було накладено арешт на все майно чоловіка позивача. Чоловік із позовом звісно погодився.
Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» вважає, що подружжя використовує такий судовий механізм для зменшення розміру майна на яке може бути звернуто стягнення, проте поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» просить у задоволенні позову відмовити (т. 1 а.с. 108-113).
Процесуальні дії у справі.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 квітня 2024 року дану цивільну справу розподілено для розгляду головуючому судді Мелещенко Л.В. (т. 1 а.с. 24-25).
Ухвалою суду від 30 квітня 2024 року позовну заяву залишено без руху (т.1 а.с.26-28).
Ухвалою суду від 03 травня 2024 року провадження у справі було відкрито та призначено справу до розгляду по суті за правилами загального позовного провадження (т.1 а.с.37-38).
Ухвалою суду від 31 липня 2024 року залучено до участі у даній цивільній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д (т. 1 а.с. 92-94).
Ухвалою суду від 14 січня 2025 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду по суті (т. 1 а.с. 136-137).
Ухвалою суду від 02 липня 2025 року визнано обов`язковою явку позивача ОСОБА_1 у судове засідання на 10 вересня 2025 року на 13 годину 30 хвилин. (т.1 а.с.167-168).
Пояснення учасників справи у судовому засіданні.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з`явилася.
Представник позивача - адвокат Булавинець М.М. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі на підставах, викладених у позові, просив позов задовольнити
Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не прибув, однак надаючи пояснення у попередніх судових засіданнях, підтримав вимоги позову у повному обсязі, просив задовольнити. Також відповідачем подано до суду заяву про розгляд справи за його відсутності (т.1 а.с. 159, т. 2 а.с. 72).
У судовому засіданні представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» Маслій Н.В. просив у задоволенні позову відмовити.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Суд, вислухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
03 серпня 2005 року був зареєстрований шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 03.08.2005 (т. 1 а.с. 8).
Згідно Довідки № 4501 від 26.03.2024, виданої ФОП ОСОБА_5 , інвентаризаційна вартість квартири АДРЕСА_2 , становить 406 521,00 гривень (а.с. 9).
Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_4 , на праві приватної власності належить ОСОБА_2 . Дата державної реєстрації 29.05.2023. Документи, подані для державної реєстрації: договір купівлі-продажу майнових прав від 18.03.2021 (т. 1 а.с. 11-12).
Згідно Довідки № 4502 від 26.03.2024, виданої ФОП ОСОБА_6 , інвентаризаційна вартість квартири АДРЕСА_5 , становить 502 286,00 гривень (т. 1 а.с. 13).
Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав, квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_6 , на праві приватної власності належить ОСОБА_2 . Дата державної реєстрації 10.05.2023. Документи, подані для державної реєстрації: договір купівлі-продажу нерухомого майна, яке буде створено у майбутньому, від 31.01.2022 (т. 1 а.с. 14-15).
27.04.2023 на квартиру за адресою: АДРЕСА_4 видано технічний паспорт (т. 1 а.с. 16-18).
31.03.2023 на квартиру за адресою: АДРЕСА_6 складено технічний паспорт (т. 1 а.с. 19-22).
Батьками ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є батько ОСОБА_2 та мати ОСОБА_1 (т. 1 а.с. 45-46).
Згідно відповідей з Державного реєстру речових права на нерухоме майно від 04.06.2024, на квартиру АДРЕСА_7 та квартиру АДРЕСА_8 накладено арешт на підставі ухвали Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 січня 2024 року по справі №345/6036/23, обтяжувачем є Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (т. 1 а.с. 53-58).
ОСОБА_2 була дана відповідь від 20.05.2024 № 5906 Відділом примусового виконання рішень в Івано-Франківській та Тернопільській областях про те, що на виконанні у відділі знаходиться виконавче провадження № 29028608 з примусового виконання виконавчого листа № 2-296, виданого Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області 01.08.2021 про стягнення у солідарному порядку з Приватного підприємства «ТОММетал», ОСОБА_2 , ОСОБА_9 в користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості по кредитному договору станом на 11.11.2010 в розмірі 4027632,34 гривень, у тому числі сальдо тіла кредиту 2750000,00 гривень, нараховані відсотки за користування кредитом 83653,47 гривень, прострочені відсотки за користування кредитом 1 126 553,00 гривень, нарахована винагорода за кредитне обслуговування 46 089,55 гривень, пеня 23143,97 гривень, а також 1700,00 гривень держмита та 120 гривень технічних витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, яке відкрите 04.10.2011 згідно постанови державного виконавця. Загальна сума до стягнення становить 4 430 645,34 гривень (т. 1 а.с. 68-69).
Згідно відомостей Автоматизованої системи виконавчого провадження ВП №29028608, сума до стягнення за виконавчим листом становить 4027632,34 гривень та сума виконавчого збору 402763,23 гривень, кошти на загальну суму 4029452,34 гривень (т.1 а.с.70-73).
03.05.2024 Калуським відділом державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції була дана відповідь ОСОБА_2 про те, що на виконанні у відділі перебувало виконавче провадження № 28234451 щодо виконання виконавчого листа № 2-296, виданого Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області від 01.08.2021 про стягнення у солідарному порядку з Приватного підприємства «ТОММетал», ОСОБА_2 , ОСОБА_9 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 402763,23 грн. 26.09.2011 вказане виконавче провадження завершено на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу ДВС) (т.1 а.с.74-75).
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2011 року, що набрало законної сили 06 березня 2011 року, у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до Приватного підприємства «ТОММетал», ОСОБА_2 , ОСОБА_9 про стягнення заборгованості стягнуто у солідарному порядку з Приватного підприємства «ТОММетал», ОСОБА_2 , ОСОБА_9 в користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість по кредитному договору станом на 11.11.2010 в розмірі 4027632,34 гривень, у тому числі сальдо тіла кредиту 2750000,00 гривень, нараховані відсотки за користування кредитом 83653,47 гривень, прострочені відсотки за користування кредитом 1 126 553,00 гривень, нарахована винагорода за кредитне обслуговування 46 089,55 гривень, пеня 23143,97 гривень, а також 1700,00 гривень держмита та 120 гривень технічних витрат, пов`язаних з розглядом судової справи (т.1 а.с.76-78).
03 березня 2011 року рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області, що набрало законної сили 14 березня 2011 року, стягнуто у солідарному порядку з Приватного підприємства «ТОММетал», ОСОБА_2 , ОСОБА_9 в користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість по кредитному договору у розмірі 2312628,80 гривень та судові витрати по справі 1820,00 гривень, а всього 2314440,80 гривень (т. 1 а.с. 79-81).
18 серпня 2008 року був укладений договір поруки LOK-КС0017-1 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», Банком, Кредитором, та ОСОБА_2 , Поручителем, за яким Поручитель поручається перед Кредитором за виконання Приватним підприємством «ТОММетал» обов`язків за кредитним договором LOK-КС0017 від 18 серпня 2008 року (т. 1 а.с. 82, 222).
02 квітня 2008 року укладений договір поруки LOK-КС004 між Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк», Банком, Кредитором, та ОСОБА_2 , Поручителем, за яким Поручитель поручається перед Кредитором за виконання приватним підприємством «ТОММетал» обов`язків за кредитним договором LOK-КС0017 від 02 квітня 2008 року (т. 1 а.с. 83, 223-231).
Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру права власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта нерухомого майна, квартира за адресою: АДРЕСА_4 на праві приватної власності належить ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 84-87).
Згідно з Витягом з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя, після реєстрації шлюбу ОСОБА_3 змінила прізвище на ОСОБА_4 (т. 1 а.с. 190-191).
З розрахунку заборгованості за договором № LOK-KC-004 вiд 02.04.2008, укладеного мiж Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк» та клієнтом ТОММЕТАЛ ПП, вбачається, що станом на 12.03.2026 загальний залишок заборгованостi за наданим кредитом (тiлом кредиту), в тому числі залишок простроченої заборгованостi за наданим кредитом становить 2040284,15 гривень (т.1 а.с. 212-221).
22 серпня 2011 року державним виконавцем винесена постанови про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2-405 від 01.08.2011 про стягнення в солідарному порядку з Приватного підприємства «ТОММетал», ОСОБА_2 , ОСОБА_9 в користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованості по кредитному договору у розмірі 2314448,80 гривень (т. 1 а.с. 232).
ОСОБА_2 є офіційно працевлаштованим (т.2 а.с.2-10).
Згідно копії Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником Приватного підприємства «ТОММетал», код ЄДРПОУ 34465329, є ОСОБА_9 (т.1 а.с.11-22).
ОСОБА_2 подавалися звіти приватному виконавцю Ігнатіву О.Д. про здійснені відрахування та виплати Товариством з обмеженою відповідальністю «Стальбудмонтаж» з заробітної плати ОСОБА_2 за виконавчим листом № 345/6040/2023 від 29.07.2024 за період з 01.09.2024 по 30.09.2024, 01.10.2024 по 31.12.2024, 01.09.2024 по 31.01.2025 виконавчим листом № 345/6036/23 від 01.10.2024 за період з 01.02.2025 по 31.03.2025, 01.04.2025 по 30.06.2025, 01.07.2025 по 30.09.2025, 01.10.2025 по 31.12.2025 (т.2 а.с. 23-29).
Товариство з обмеженою відповідальністю «Стальбудмонтаж» здійснювало оплату витрат виконавчого провадження, винагорода приватного виконавця за виконавчим провадженням № 77186714 (т. 2 а.с. 30, 31).
Згідно відомостей з Єдиного реєстру боржників наявні виконавчі провадження про стягнення з ОСОБА_9 заборгованості (т. 2 а.с. 34).
Рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 березня 2024 року по справі № 345/6040/23, що набрало законної сили 12 червня 2024 року, стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_9 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: с. Сівка-Калуська, Калуський район, Івано-Франківська область, на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) три відсотки річних та інфляційні втрати за невиконання грошового зобов`язання за рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03.03.2011, справа №2-405/11 за кредитним договором № LOK-KC-017 від 18.08.2008 у розмірі 714 578, 26 (сімсот чотирнадцять тисяч п`ятсот сімдесят вісім гривень двадцять шість копійок). Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) 8 574 грн. 93 коп. (вісім тисяч п`ятсот сімдесят чотири гривні дев`яносто три копійки) сплаченого судового збору, по 4287 грн. 47 коп. з кожного (т. 2 а.с. 35-43).
14 лютого 2024 року рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 25 березня 2024 року по справі № 345/6036/23, що набрало законної сили 05 червня 2024 року, позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_9 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_9 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_10 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) три відсотки річних та інфляційні втрати за невиконання грошового зобов`язання за рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23.02.2011, справа №2-296/11 за кредитним договором № LOK-KC-004 від 02.04.2008 у розмірі 1 048 390,05 (один мільйон сорок вісім тисяч триста дев`яносто гривень п`ять копійок). Стягнуто з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_9 , та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_10 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) 12 580 грн. 68 коп. (дванадцять тисяч п`ятсот вісімдесят гривень шістдесят вісім копійок) сплаченого судового збору, по 6290 грн. 34 коп. з кожного (т. 2 а.с. 44-52).
12.02.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачуком Л.М. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 77185666 на виконання виконавчого листа № 345/6040/23, виданого 29.07.2024 про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_9 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»8574,93 гривень сплаченого судового збору по 4287,47 гривень з кожного (т. 2 а.с. 53-54).
12.02.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачуком Л.М. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 77185666 на виконання виконавчого листа № 345/6036/23, виданого 02.10.2024 про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_9 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»12580,68 гривень сплаченого судового збору по 6290,34 гривень з кожного (т.2 а.с. 55-56).
12.02.2025 приватним виконавцем виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачуком Л.М. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 77185203 на виконання виконавчого листа № 345/6040/23, виданого 29.07.2024 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_9 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»3% річних та інфляційні витрати за невиконання грошового зобов`язання за рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 03 березня 2011 року, справа № 2-405/11 за кредитним договором № LOK-KC-017 вiд 18.08.2008 у розмірі 714578,26 гривень (т. 2 а.с. 57-58).
12.02.2025 приватним виконавцем Ткачуком Л.М. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 77185203 на виконання виконавчого листа № 345/6036/23, виданого 02.10.2024 про стягнення солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_9 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»3% річних та інфляційні витрати за невиконання грошового зобов`язання за рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 23 лютого 2011 року, справа № 2-296/11 за кредитним договором №LOK-KC-004вiд 02.04.2008 у розмірі 1048390,05 гривень (т. 2 а.с. 59-60).
З відповіді з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що Калуським відділом державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 26.02.2024 накладено арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , а 12.02.2025 - на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_6 (т. 2 а.с. 84-85).
Норми права, що підлягають застосуванню, та висновки суду
за результатами розгляду справи.
Стаття 13 Цивільного кодексу України передбачає, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.
Стаття 15 Цивільного кодексу України зазначає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, рішення Європейського суду з прав людини від 06 грудня 2007 року).
Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність (пункт 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004).
Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об`єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об`єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Стаття 60 Сімейного кодексу України встановлює, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 Сімейного кодексу України).
Отже, набуття майна за час шлюбу створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності, це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі.
Відповідно до частин першої-другої статті 69 Сімейного кодексу України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. Дружина і чоловік мають право розділити майно за взаємною згодою.
Стаття 70 Сімейного кодексу України передбачає, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, ухилявся від участі в утриманні дитини (дітей), приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.
Аналіз положень статей 60, 70 Сімейного кодексу України свідчить про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їх спільною сумісною власністю і у разі його поділу їх частки є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно частин першої-другої статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентовано статтею 63 Сімейного кодексу України, згідно якої дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.
Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 Сімейного кодексу України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними, яка встановлено частинами першою та другою статті 71 Сімейного кодексу України.
Аналіз статей 69-71, 74 Сімейного кодексу України дозволяє зробити висновок, що поділ спільного майна та визнання права на частку в спільному майні як приватно-правова категорія, покликана забезпечити визначеність в приватних відносинах та захист прав та інтересів або ж їх відновлювати. Натомість ініціювання спору про поділ спільного майна та визнання права на частку в спільному майні не для захисту прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, поділ спільного майна та визнання права на частку в спільному майні) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з-під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин.
Згідно частини третьої статті 13 Цивільного кодексу України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
Відповідно до частини четвертої статті 263 Цивільного процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Подібний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 листопада 2019 року у справі №337/474/14-ц (провадження № 61-15813сво18).
За приписами частини першої статті 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Згідно з частини першої статті 1 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон України № 1952-IV) дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.
При цьому статтею 2 вказаного Закону визначено, що терміни у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: «обтяження - заборона або обмеження розпорядження та/або користування нерухомим майном, встановлені законом, актами уповноважених на це органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших осіб, яких законом уповноважено накладати відповідну заборону (обмеження), або такі, що виникли з правочину. Для цілей цього Закону обтяженням вважається також: намір власника земельної ділянки сільськогосподарського призначення, щодо якої встановлено переважне право її купівлі, продати її особі, яка не є суб`єктом такого переважного права; переважне право купівлі земельної ділянки сільськогосподарського призначення, передане іншій особі на підставі відповідного правочину».
Статтею 4 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" передбачені речові права та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації, згідно з якою державній реєстрації прав підлягає в тому числі: обтяження речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості: заборона відчуження та/або користування; арешт, та інші обтяження.
За змістом статті 3 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV загальними засадами державної реєстрації прав є: 1) гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; 2) обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; 2-1) одночасність вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості та державної реєстрації прав; 3) публічність державної реєстрації прав; 4) внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом; 5) відкритість та доступність відомостей Державного реєстру прав. Речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації. Будь-які дії особи, спрямовані на набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, можуть вчинятися, якщо речові права на таке майно зареєстровані згідно із вимогами цього Закону, крім випадків, коли речові права на нерухоме майно, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними згідно з частиною третьою цієї статті у випадках, визначених статтею 28 цього Закону, та в інших випадках, визначених законом.
Згідно з частиною першою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.
У пункті 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03 червня 2016 року №5 роз`яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби. Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт, відповідно до статей 15, 16 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.
З матеріалів справи вбачається, що спірне нерухоме майно набуто сторонами під час шлюбу.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем шлюбний контракт не укладений, будь-якої домовленості щодо поділу майна немає.
Звертаючись до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя та посилаючись на ті обставини, що все нерухоме майно придбано за час шлюбу та належить позивачу і відповідачу, частки їх є рівними, позивач просить поділити майно шляхом визнання права власності на нерухоме майно по 1/2 частині за кожним з подружжя.
З заяви відповідача про визнання позову вбачається, що відповідач не оспорює право дружини на нерухоме майно та не заперечує проти визнання за нею права власності на дане майно.
Під час розгляду справи встановлено, що ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 16 січня 2024 року по справі №345/6036/23 було накладено арешт на квартиру АДРЕСА_7 та квартиру АДРЕСА_8 .
Також з метою примусового виконання виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за рішенням суду Калуським відділом державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 26.02.2024 накладено арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_4 , а 12.02.2025 накладено арешт на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_6 .
При цьому як позивачем, так і відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів щодо погашення заборгованості перед Акціонерним товариством Комерційний банк «Приватбанк».
Суд вважає, що припинення права власності відповідача на частину спірного нерухомого майна ускладнює виконання судового рішення, яким накладено арешт на майно, а визнання відповідачем позову порушує права та інтереси Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк».
Дії позивача і відповідача у справі направлені на недопущення звернення стягнення на майно відповідача, позивач та відповідач, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредиторів, тому їхні дії не можуть вважатись добросовісними.
Також суд зазначає, що ОСОБА_1 з позовом про зняття арешту з нерухомого майна не зверталась.
Враховуючи, що позивач, хоча і посилається на невизнання її прав у спірних правовідносинах, а відповідач визнав заявлені до нього вимоги і сторони не бажають доводити обставини, які необхідно встановити при вирішенні спору про поділ майна подружжя, враховуючи презумпцію права спільної сумісної власності подружжя, суд вважає, що відсутній між подружжям спір з цього приводу.
Також дану презумпцію не оспорює і Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк».
Відповідно до положень статті 206 Цивільного процесуального кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.
Суд не приймає визнання позову відповідачем в частині поділу майна, оскільки така заява відповідача про визнання позову порушує права та інтереси Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк».
Суд не заперечує презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, а також права подружжя на поділ майна, що є об`єктом їх спільної сумісної власності, але звертає увагу, що реалізація цього права не може здійснюватися на шкоду іншим учасникам правовідносин за їх участю.
За відсутності передбачених частиною другою статті 73 Сімейного кодексу України підстав для накладення стягнення на майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, механізм визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами, на стадії примусового виконання рішення суду передбачено, зокрема статтею 443 Цивільного процесуального кодексу України та частиною шостою статті 48 Закону України «Про виконавче провадження».
Спірні правовідносини свідчать про те, що поділ майна подружжя у даній справі використовується позивачем та відповідачем для уникнення сплати боргу відповідачем, як боржником за вимогами про стягнення заборгованості та виконання судового рішення.
Враховуючи вищевикладене, суд виходить з того, що поділ спільного майна подружжя не може використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу боржником або виконання судового рішення про стягнення боргу. Боржник, проти якого ухвалене судове рішення про стягнення боргу та накладено арешт на його майно, та його дружина, які здійснюють поділ майна, діють очевидно недобросовісно та зловживають правами стосовно кредитора, оскільки поділ майна порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.
Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог.
Усі інші пояснення учасників справи, їх докази і аргументи не спростовують висновків суду, зазначених у цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надала можливості встановити обставини, які були б підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року).
Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи із вищевикладеного, суд, оцінивши докази, надані сторонами у справі, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 Цивільного процесуального кодексу України, дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до частини першої статті 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
Частиною першою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно пункту 2 частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача.
У зв`язку з відмовою позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі судові витрати позивачу не відшкодовуються.
На підставі вищевикладеного, відповідно до ст.ст. 60, 61, 69, 70 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 2, 11, 12, 15, 133-137, 141, 259, 263-265, 353-354 Цивільного процесуального кодексу України, суд
В И Р І Ш И В :
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» про визнання права спільної сумісної власності на майно подружжя та його поділ - відмовити у повному обсязі.
Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , реєстраційний номер облікової картки платника податківНОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_11 .
Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податківНОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_11 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, місцезнаходження: 01001 м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д.
Повний текст рішення складено та підписано 18 вересня 2026 року.
Суддя Мелещенко Л.В.