308/12796/26
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
17.09.2026 місто Ужгород
Суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області Фазикош О.В. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Горбатова Альона Анатоліївна до Головне управління Національної поліції в Закарпатській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач, ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Горбатова Альона Анатоліївна, звернувся до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з адміністративним позовом до відповідача Головне управління Національної поліції в Закарпатській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі.
Одночасно до суду представником позивача подано заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови та стягнення за виконавчим документом, в якій просить зупинити дію постанови серії ЕНА № 7417504 від 21 червня 2026 року, винесеної сержантом поліції Бріньком Іваном Андрійовичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП, до набрання законної сили судовим рішенням у справі за позовом про її скасування та зупинити стягнення на підставі виконавчого документа - постанови серії ЕНА №7417504 від 21 червня 2026 року - у виконавчому провадженні № 81798758, у тому числі списання та перерахування коштів, на які накладено арешт, до набрання законної сили судовим рішенням у справі.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду 03 вересня 2026 року - відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення адміністративного позову.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду 03 вересня 2026 року позовну заяву залишено без руху, із зазначенням недоліків які слід усунути, а саме вказано на те, що зі змісту позовної заяви вбачається, що 21.06.2026 р. сержантом поліції ВП №1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області Бріньком Іваном Андрійовичем стосовно ОСОБА_1 винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ЕНА № 7417504 від 21.06.2026. У постанові Відповідач стверджує, що Позивачем порушено п. 2.1 Правил дорожнього руху та накладено стягнення, передбачене ч. 1 ст. 126 КУпАП, у вигляді штрафу у розмірі 425 грн. Разом із тим, до суду із даним позовом ОСОБА_1 звернувся 01.09.2026.
Стосовно поновлення строку на оскарження постанови позивач зазначає, що копію оскаржуваної постанови він отримав 25.08.2026 під час ознайомлення з матеріалами ВП № 81798758. Ця обставина підтверджується заявою Позивача з відміткою органу ДВС від 25.08.2026 та матеріалами виконавчого провадження.
Вказує, що відеозаписи з бодікамер поліцейських не містять складання та вручення постанови; згідно відеозаписів спілкування Позивача з поліцейськими закінчується о 22.08 год., що унеможливлює розгляд справи та складання постанови о 22.33 год.; поштове відправлення та повідомлення про вручення відсутні. Підпис у графі про отримання копії постанови йому не належить. За таких обставин на думку позивача постанова не могла вважатися такою, що набрала законної сили 21.06.2026, і не могла бути правомірно пред`явлена до примусового виконання. Таким чином, на думку позивача, строк на оскарження постанови Відповідача був пропущений з поважних причин.
Поряд із цим суд звертав увагу на те, що оскаржувану постанову винесено 21.06.2026, у позовній заяві відсутні поважні причини з яких позивач не міг звернутися до суду у передбачений строк, звернувшись за допомогою до спеціаліста в галузі права протягом двох місяців.
Суд зазначав, що наведені представником позивача підстави поважності пропущеного строку, не підтверджено відповідними доказами, є лише припущенням.
Зі змісту вказаної постанови встановлено, що її копію було отримано позивачем ОСОБА_1 21.06.2026, що підтверджується його особистим підписом. Достовірних та неспростовних доказів на підтвердження того, що підпис на вказаній постанові виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою, до матеріалів справи не долучено. Так, саме лише посилання позивача на те, що підпис у постанові не його - не може бути достовірно встановленим фактом.
Інших доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до адміністративного суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено.
Відтак, суд визнав неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, у зв`язку з чим позов підлягає залишенню без руху.
В ухвалі вказано на те, що суд вважає, не доведеним поважність причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом, а наведені у позовній заяві обставини, не підтверджено жодними доказами, а строк звернення до суду з даним позовом за вказаних позивачем підстав поновленню не підлягає.
Вказаною ухвалою: у задоволенні клопотання про витребування доказів відмовлено; позовну заяву - залишено без руху.
Для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в мотивувальній частині ухвали, позивачу було надано строк, а саме п`ятнадцять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
15 вересня 2026 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків (від 14.09.2026), в якій вказано, що для цієї категорії справ закон пов`язує початок перебігу строку не з датою, надрукованою у постанові, а з фактом її вручення особі. Постанова серії ЕНА № 7417504 не вручалася ОСОБА_1 21.06.2026. Її копію Позивач уперше отримав 25.08.2026 в Ужгородському відділі державної виконавчої служби під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 81798758. Це підтверджують заява ОСОБА_1 з відміткою органу ДВС від 25.08.2026, постанова державного виконавця про відкриття виконавчого провадження від 24.08.2026, копія заяви поліції про пред`явлення постанови до примусового виконання та повідомлення банку про арешт коштів від 25.08.2026.
Представник стверджує, що саме 25.08.2026 Позивач уперше дізнався про існування постанови, невідкладно звернувся до ДВС та отримав її копію. Адміністративний позов подано через підсистему «Електронний суд» 01.09.2026, тобто на сьомий календарний день після фактичного отримання постанови та в межах десятиденного строку, який спливав 04.09.2026.
Також представник позивача стверджує, що ОСОБА_1 послідовно заперечує належність йому підписів у графах про роз`яснення прав та отримання копії постанови що оскаржується. Оригінал або первинний паперовий примірник постанови, а також дані електронної системи щодо її формування перебувають у володінні Відповідача та/або органу ДВС, тому Позивач не має можливості до їх витребування провести почеркознавче дослідження або надати категоричний експертний висновок. Заперечення належності підпису не є припущенням. Воно узгоджується з іншими матеріалами: відеозаписи з нагрудних камер фіксують завершення спілкування з Позивачем о 22 год. 08 хв., тоді як у постанові часом розгляду справи зазначено 22 год. 33 хв.; відео не містить оголошення, підписання чи вручення цієї постанови; доказів її направлення поштою немає. Крім того, підписи у постанові зовнішньо відрізняються від підпису ОСОБА_1 на заяві до органу ДВС від 25.08.2026 та від інших наявних у справі вільних зразків його підпису.
Враховуючи наведене, на підставі статей 121, 123 КАС України Позивач просить Суд поновити строк на оскарження постанови серії ЕНА № 7417504 від 21.06.2026, оскільки невручення постанови, відсутність будь-якого повідомлення про її прийняття та проставлення у ній підпису іншою особою були обставинами, що виникли незалежно від волі Позивача й об`єктивно унеможливлювали своєчасне оскарження невідомого йому рішення.
Вказує, що поведінка Позивача після отримання інформації була добросовісною та оперативною, не допустив невиправданого зволікання після фактичного усунення перешкоди для звернення до суду.
Крім цього, вказує представник позивача, що оскаржуваною постановою ОСОБА_1 притягнуто до відповідальності за частиною першою статті 126 КУпАП. Відповідно до частин другої та четвертої статті 258 КУпАП у справах про правопорушення, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, протокол про адміністративне правопорушення не складається, а уповноважена посадова особа виносить постанову. Верховний Суд у постанові від 21.11.2019 у справі № 522/22180/16-а також виходив із того, що при притягненні за частиною першою статті 126 КУпАП складання окремого протоколу не передбачено.
Щодо витребування доказів зазначає, що 04.09.2026 представником Позивача направлено адвокатський запит до органу поліції. 10.09.2026 року отримано відповідь на адвокатський запит, відповідно до якої органом поліції повідомляється, що надати оригінал постанови серії ЕНА No7417504 від 21.06.2026 року не надається можливим, оскільки оригінал постанови направлено до Ужгородського відділу Державної виконавчої служби в Ужгородському районі Закарпатської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, за вих. No108455-2026 від 23.07.2026 (923166). Щодо надання копій відеозаписів із нагрудної камери поліцейського відділу поліції No1 Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області, здійснених під час події 21.06.2026 року за участю гр. ОСОБА_2 повідомляється, що надати зазначені відеозаписи не видається можливим у зв`язку із закінченням установленого строку їх зберігання.
07.09.2026 року представником Позивача направлено адвокатський запит до Ужгородського відділу ДВС в Ужгородському районі Закарпатської області Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про надання оригінал постанови серії ЕНА № 7417504 від 21.06.2026, винесеної сержантом поліції Бріньком Іваном Андрійовичем за ч.1 ст.126 КУпАП відносно ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ), яка міститься в матеріалах виконавчого провадження №81798758.
Представник зазначає, що станом на дату подання даної заяви про усунення недоліків згідно ухвали суду про залишення позову без руху - 14.09.2026 року - відповідь на адвокатський запит від ДВС не отримано.
Так, представник позивача на підставі викладеного, керуючись статтями 77, 80, 90, 121, 123, 161, 169, 286 КАС України, статтями 258, 285 КУпАП, - просить суд: визнати недоліки позовної заяви, зазначені в ухвалі Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.09.2026 у справі № 308/12796/26, усунутими; поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови серії ЕНА №7417504 від 21.06.2026 з підстав, викладених у цій заяві, відкрити провадження в адміністративній справі.
Суд, ознайомившись із клопотанням представника позивача та матеріалами справи суд приходить до наступного висновку.
Суд констатує, що у позовній заяві представником позивача було заявлено клопотання про поновлення пропущеного з поважних причин строку на звернення до суду з позовом, у задоволення якого ухвалою від 03.09.2026, відмовлено.
У заяві про усунення недоліків представник позивача зазначає, на підставі статей 121, 123 КАС України просить Суд поновити строк на оскарження постанови серії ЕНА № 7417504 від 21.06.2026, оскільки невручення постанови, відсутність будь-якого повідомлення про її прийняття та проставлення у ній підпису іншою особою були обставинами, що виникли незалежно від волі Позивача й об`єктивно унеможливлювали своєчасне оскарження невідомого йому рішення.
Поряд із цим належних та допустимих доказів наведеному не надано, а відтак самі по собі заперечення щодо неналежності підпису у постанові що оскаржується, ОСОБА_1 , є неспроможними.
Відповідно відсутні підстави для висновку про те, що саме 25.08.2026 позивачем отримано постанову від 21.06.2026.
Поряд із цим суд в ухвалі без руху звертав увагу на те, що оскаржувану постанову винесено 21.06.2026, у позовній заяві відсутні поважні причини з яких позивач не міг звернутися до суду у передбачений строк, звернувшись за допомогою до спеціаліста в галузі права протягом двох місяців.
Обставини, на які представник позивача посилається, як на поважність пропуску строку звернення до суду з позовом, а саме що підпис у графі про отримання копії постанови йому не належить, не приймаються судом до уваги. Достовірних та неспростовних доказів на підтвердження того, що підпис на вказаній постанові виконано не ОСОБА_1 , а іншою особою, до матеріалів справи не долучено. Так, саме лише посилання позивача на те, що підпис у постанові не його - не може бути достовірно встановленим фактом.
Таким чином, суд вважав, що представником позивача не доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом, а наведені у позовній заяві обставини, не підтверджено жодними доказами.
Для усунення недоліків позовної заяви, зазначених в мотивувальній частині ухвали, позивачу було надано строк, а саме десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Наведене свідчить про те, що причини пропуску процесуального строку на які вказано у позовній заяві (які визнано судом неповажними, у зв`язку із чим у їх поновленні відмовлено) та причини пропуску строку на оскарження постанови наведені в заяві про усунення недоліків є ідентичними.
Разом із тим, суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до ст. 289 КУпАП, скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, постанов у справі про адміністративні правопорушення, передбачені статтею 132-2 цього Кодексу, та/або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), - протягом десяти днів з дня набрання постановою законної сили. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.
Виходячи із загальних принципів адміністративного судочинства та за змістом ч. 1 ст. 9 КАС України обставини, які підтверджують поважність причин пропуску строку звернення до суду із позовом, доводяться перед судом на загальних засадах та на засадах свободи у наданні сторонами суду своїх доказів. Тобто на підтвердження усіх обставин, на які посилаються сторони, суду мають бути надані належні та допустимі докази.
Таким чином, суд вважає, що представником позивача не доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом, а наведені у позовній заяві обставини, не підтверджено жодними доказами.
Суд також враховує те, що згідно відкритих відомостей ЄДРСР та системи автоматизованого документообігу суду Д-3 слідує, що постановою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 липня 2026 року по справі № 308/9730/26 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/138652713) ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.
Згідно постанови суду 21.06.2026 року о 21 год. 51 хв. в с. Руські Комарівці, вул. Центральна, 17, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки ауді н.з. НОМЕР_2 у стані алкогольного сп`яніння, результат огляду 0,28 проміле, огляд проводився за допомогою спеціального пристрою драгер № 6810, чим порушив вимоги п.2.9а Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч.1ст.130 КУпАП.
В рішеннях Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти росії", від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 18.11.2004 у справі "Праведная проти росії", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Понамарьов проти України", сформульовано висновки щодо застосування елементів принципу юридичної визначеності, відхід від якого можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини. За відсутності таких, поновлення процесуального строку буде порушенням принципу юридичної визначеності.
Строк на оскарження постанови може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений через поважні причини. Поважність причин його пропуску має довести сторона, яка заявила таке клопотання.
Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації прав щодо оскарження рішення в судовому порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку, що цей строк пропущений з поважних причин.
Зі змісту заяви на усунення недоліків таких обставин не вбачається.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в межах строку звернення до суду залежить від його активної поведінки, а перешкоди, що можуть свідчать про поважність причин пропуску цього строку, повинні бути об`єктивно існувати та підтверджуватися належними та достатніми доказами. Наведені позивачем обставини не доводять поважності причин пропуску позивачем строку звернення до суду, в цій ситуації пропуск строку звернення до суду з позовом зумовлений тривалою пасивною поведінкою позивача, а не наявністю об`єктивних перешкод для звернення до суду з позовом.
Таким чином, суд вважає, що представником позивача не доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду із даним позовом, а наведені у позовній заяві обставини, не підтверджено жодними доказами.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов`язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28.10.1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, Європейський суд з прав людини виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак, у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних, об`єктивних, непереборних, не залежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.
Водночас, навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», п. 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.
За таких обставин, суд не погоджується з доводами позивача відносно поважності причин пропуску строку для звернення до адміністративного суду з цим позовом викладеними в заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду.
З урахуванням наведеного позивачем не надано доказів про поважність причин пропуску строку звернення до суду з даним позовом, які б унеможливили своєчасне звернення до суду.
За таких підстав вважаю, що поважність причин пропуску строку звернення позивача до суду із позовом про оскарження постанови що була винесена 21.06.2026 не доведена належними та допустимим доказами, а тому приходжу до висновку, що підстави, на які вказує представник позивача, є неповажними, а відтак строк звернення до суду з даним позовом за вказаних позивачем підстав поновленню не підлягає.
Разом з тим, зазначені доводи мають характер припущень та не підтверджені належними, допустимими та переконливими доказами.
Саме по собі заперечення належності підпису, що міститься в оскаржуваній постанові, без надання будь-яких доказів на підтвердження таких тверджень, не може бути достатньою підставою для висновку про невручення постанови або необізнаність позивача про її існування. Намір сторони в майбутньому заявляти клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи не є доказом в розумінні ст.ст.72-76 КАС України та не може бути підставою для визнання наведених обставин доведеними.
В той же час, суд зауважує, що позивач не позбавлений права звернення до правохоронних органів за відповідним фактом, якщо він вважатиме, що посадовими особами Головне управління Національної поліції в Закарпатській області здійснено підробку власноручного підпису ОСОБА_1 , як і не позбавлений права в подальшому, у разі встановлення відповідних обставин, звернення до адміністративного суду із клопотанням про поновлення строку звернення до суду.
Відповідно до ч.1 ст.. 122 КАС України , позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 2 статті 286 КАС України, передбачено, що позовну заяву щодо оскарження рішень суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності може бути подано протягом десяти днів з дня ухвалення відповідного рішення (постанови), а щодо рішень (постанов) по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксовані в автоматичному режимі, - протягом десяти днів з дня вручення такого рішення (постанови).
Згідно ч.ч. 1-2 ст.. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно ч.ч.1-3 до с. 121 КАСУ , суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.
Рішення Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
Оцінюючи поважність цієї причини, слід виходити з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
Поважними причинами пропуску строку звернення до суду визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами, для своєчасного вчинення відповідних процесуальних дій.
Відповідно до ч.1 ст. 123 КАС України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У постанові від 12 квітня 2023 року у справі № 640/2228/20 Верховний Суд вказав на те, що процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.
Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.
Судом при винесенні ухвали також враховується прецедентна практика Європейського суду з прав людини, яка виходить з того, що реалізуючи п. 1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.
Рішення Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 року визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків, обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.
При вирішенні питання про повернення позивачеві його заяви, судом враховується, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно до правових висновків ЄСПЛ, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (рішення у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Також у рішенні ЄСПЛ у справі "Устименко проти України" суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності.
ЄСПЛ у рішенні від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України" зазначив, що норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби.
Тобто, інститут строків в адміністративному судочинстві сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Отже, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.
Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, звернення до суду.
Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд суду. До таких причин відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об`єктивно унеможливлюють вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Вказані обставини підлягають підтвердженню шляхом подання відповідних документів або їх копій.
В ухвалі від 03.09.2026 у задоволенні клопотання про поновлення строку на звернення до суду позивачу відмовлено та позов залишено без руху. При цьому надання строку для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви в якій вказати підстави для поновлення строку з долученням доказів на підтвердження такого або надати докази причини неможливості самостійного отримання таких доказів. Поряд із цим вимог ухвали позивачем не виконано.
Відповідно до ч.3 ст. 169 КАС України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до адміністративного суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 171 цього Кодексу.
Разом із тим відповідно до ч.4 вказаної норми, позовна заява повертається позивачеві, якщо: 1) позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк .
Відповідно до ч.2 ст. 123 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Зважаючи на вище викладене, суд вважає за необхідне повернути адміністративний позов позивачеві.
Згідно ч.ч.6,8 ст. 169 КАСУ, про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу. Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху або про повернення позовної заяви надсилається особі, яка подала позовну заяву, не пізніше наступного дня після її постановлення. Копія позовної заяви залишається в суді.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви.
Таким чином, суд роз`яснює позивачу, що за його клопотанням сплачена сума судового збору повертається йому за ухвалою суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 169, 248, 256, 294, пп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, -
ПОСТАНОВИВ:
В задоволенні заяви представника позивача адвоката Горбатова Альона Анатоліївна про поновлення процесуального строку для звернення до суду із позовом - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 , від імені якого діє представник адвокат Горбатова Альона Анатоліївна до Головне управління Національної поліції в Закарпатській області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, та додані до неї документи повернути позивачу.
Роз`яснити позивачеві, що відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України, повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду О.В. Фазикош