Справа № 308/8491/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 вересня 2026 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючої судді Голяни О.В., за участю секретаря судового засідання Івашкович Д.А., представника позивача адвоката Мартинова Г.К., представника відповідача Шкеди М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгороді в режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживачів, -
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
09.06.2026 позивач ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Мартинов Г.К., звернулася до суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про захист прав споживача та стягнення суми попередньої оплати.
Позов мотивовано тим, що 08.05.2026 між сторонами було укладено договір поставки №2919, укладений поза торговельними або офісними приміщеннями продавця, предметом якого була поставка сонячних панелей та супутнього обладнання. На виконання договору позивач сплатила відповідачу через його представника попередню оплату в розмірі 3000 доларів США.
Позивач зазначає, що 13.05.2026, керуючись пунктом 3 статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів», направила відповідачу повідомлення про розірвання договору та вимогу про повернення сплачених коштів. Відповідач від отримання зазначеного повідомлення відмовився, у зв`язку з чим поштове відправлення було повернуто відправнику.
Разом із тим, 20.05.2026 позивач отримала від відповідача лист, в якому останній повідомив про готовність товару до відвантаження та необхідність подання заявки на його доставку, чим, на думку позивача, підтвердив факт отримання попередньої оплати.
Посилаючись на те, що після розірвання договору відповідач у встановлений законом строк не повернув сплачені кошти, позивач просить суд стягнути з відповідача 3000 доларів США попередньої оплати.
16.06.2026 відповідач ФОП ОСОБА_2 подав відзив на позов, який мотивовано тим, що між сторонами 08.05.2026 було укладено договір поставки №2919, предметом якого є поставка обладнання для сонячної електростанції загальною вартістю 11 896 доларів США. Відповідач зазначає, що сплачені позивачем 3000 доларів США відповідно до умов договору, специфікації та графіка платежів є завдатком, а не авансом. За умовами пунктів 4.1.3 та 6.3 договору у разі односторонньої відмови покупця від виконання договору або неподання ним заявки на поставку товару завдаток не повертається.
Відповідач стверджує, що ним належним чином виконувалися договірні зобов`язання, зокрема проведено заміри об`єкта позивача, підготовлено проектні рішення, закуплено обладнання, що підтверджується видатковою накладною №21 від 14.05.2026, а також листом №07/4 від 14.05.2026 повідомлено позивача про готовність товару до відвантаження та необхідність подання заявки на поставку відповідно до пунктів 3.1 та 3.3 договору. На думку відповідача, поставка товару не відбулася виключно через те, що позивач відмовилася від придбання обладнання та не подала передбачену договором заявку.
Крім того, відповідач зазначає, що позивач не зверталася до нього з належною вимогою про розірвання договору поставки, не повідомила причин такого розірвання та не надала банківських реквізитів або іншого способу повернення коштів. Також вважає, що вимога про повернення завдатку без одночасного заявлення вимоги про розірвання договору є передчасною.
30.06.2026 представник позивача подав до суду відповідь на відзив, у якому зазначив, що сторонами до суду подано різні за змістом примірники договору поставки № 2919 від 08.05.2026, які містять відмінності щодо правової природи сплачених позивачем коштів та інших істотних умов договору. При цьому жоден із примірників договору не містить підписів (парафування) сторін на кожній сторінці, а сам договір не визначає, який із примірників має пріоритет у разі їх розбіжностей. Посилаючись на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 18.05.2022 у справі № 613/1436/17, представник позивача зазначив, що за таких обставин сторони не досягли згоди щодо умов, які відрізняються, а тому спірні правовідносини підлягають врегулюванню нормами цивільного законодавства. У зв`язку з цим вказував, що відповідно до частини другої статті 570 ЦК України сплачена сума вважається авансом, а відповідно до пунктів 3, 4 статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів» відповідач зобов`язаний повернути позивачу сплачені кошти після розірвання договору.
Крім того, представник позивача заперечував доводи відповідача щодо початку виконання договору, зазначаючи, що до моменту розірвання договору відповідач не виконав жодного договірного зобов`язання та не поніс збитків. На його думку, посилання відповідача на проведення замірів є безпідставним, оскільки договір не передбачає виконання таких робіт, а видаткова накладна № 21 від 14.05.2026 не підтверджує придбання товару саме на виконання договору поставки № 2919. Також зазначив, що відповідач не мав права розпочинати поставку товару без отримання від покупця заявки, як це передбачено умовами договору. Крім цього, вказував, що поведінка відповідача, який відмовився від отримання повідомлення про розірвання договору та не забезпечив належних засобів зв`язку, свідчить про недобросовісну підприємницьку практику та порушення прав споживача.
Заяви, (клопотання) учасників справи.
26.06.2026 представник відповідача подав клопотання про проведення судових засідань у режимі відеоконференції.
16.06.2026 представник позивача подав клопотання про відкладення розгляду справи.
17.07.2026 відповідач подав додаткові пояснення, у яких зазначив, що примірник договору, наданий позивачем, є підробленим, посилався на відмінності між примірниками договору та зазначав, що сплачені кошти є завдатком і поверненню не підлягають. Також вказував на неналежне повідомлення про розірвання договору та просив у задоволенні позову відмовити.
Представник позивача у додаткових поясненнях від 15.09.2026 зазначив, що позивач належним чином реалізувала право на розірвання договору, відповідач не довів початку його виконання, а також не довів, що сплачена сума є саме завдатком. Посилався на різні редакції договору, відсутність їх парафування та правову позицію Верховного Суду у справі № 613/1436/17. Просив позов задовольнити.
Інші процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 12.06.2026 постановлено проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою суду від 01.07.2026 розгляд справи постановлено здійснювати в режимі відеоконференції з представником відповідача за довіреністю Шкедою М.О. поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
У судовому засіданні 17.07.2026 судом було оглянуто надані позивачем та відповідачем примірники оригіналу договору поставки № 2919 від 08.05.2026.
Пояснення учасників справи .
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечила з підстав, наведених у відзиві та додаткових поясненнях, посилаючись на те, що наданий позивачем примірник договору є підробленим, сплачені кошти є завдатком та не підлягають поверненню, а повідомлення про розірвання договору не було належно вручено відповідачу.
Фактичні обставини справи, встановлені Судом.
У судовому засіданні судом оглянуто оригінали договору поставки № 2919 від 08.05.2026, надані позивачем та відповідачем. Під час огляду встановлено, що сторонами подано різні за змістом примірники договору. Зокрема, у примірнику договору, наданому позивачем, пункт 3.1 передбачає, що поставка товару здійснюється за попередньою заявкою покупця, яка надається після сплати авансу. Пункт 4.1 визначає обов`язок покупця в день підписання договору внести аванс у розмірі 30 % вартості товару, а також містить умову про те, що у разі розірвання договору відповідно до пункту 3 статті 12 та пункту 4 статті 13 Закону України «Про захист прав споживачів» аванс повертається покупцю протягом п`яти робочих днів. Крім того, пунктом 6.4 договору передбачено право покупця розірвати договір відповідно до положень Закону України «Про захист прав споживачів», а пунктом 7.4 встановлено відповідальність постачальника за порушення строку повернення авансу.
Водночас у примірнику договору, наданому відповідачем, зазначені положення викладені в іншій редакції: пункти 3.3, 4.1-4.1.3 передбачають внесення покупцем завдатку у розмірі 30 % вартості товару як способу забезпечення виконання зобов`язань, а пункт 4.1.3 визначає, що у разі порушення покупцем умов договору завдаток залишається у постачальника та не повертається. Пунктом 6.3 договору передбачено, що у випадку неподання покупцем заявки на поставку товару, односторонньої відмови покупця від договору або невиконання ним інших умов договору постачальник має право не повертати суму завдатку. При цьому положення, аналогічні пункту 6.4 примірника договору позивача щодо права покупця на розірвання договору відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», у примірнику відповідача відсутні, так само як і пункт 7.4 щодо відповідальності постачальника за неповернення авансу.
Під час огляду також встановлено, що на останній сторінці кожного з примірників договору містяться підписи від імені покупця та постачальника, тоді як інші сторінки договору підписів сторін не містять. На всіх сторінках примірника договору, наданого відповідачем, у верхній частині документа міститься логотип «GREEN PLANET» із графічним зображенням стилізованої літери «G», тоді як у примірнику договору, наданому позивачем, такий логотип наявний лише на останній сторінці. Крім того, під час візуального огляду встановлено відмінності у шрифті тексту на перших трьох сторінках поданих сторонами примірників договору, тоді як оформлення тексту на останніх сторінках є візуально подібним.
Пунктом 12.5 обох примірників договорів передбачено, що договір укладено українською мовою у двох примірниках, які мають рівну юридичну силу, по одному примірнику для кожної зі сторін. Водночас договір не містить умови щодо визначення одного з примірників як такого, що має переважну юридичну силу у разі розбіжностей між їх змістом.
Судом також оглянуто оригінали Додатку № 1 (Специфікації) до договору поставки № 2919 від 08.05.2026, надані позивачем та відповідачем. Встановлено, що обидва примірники Специфікації складаються з однієї сторінки та містять однаковий друкований текст. Зокрема, в обох примірниках зазначено найменування та характеристики товару, його кількість, ціну, загальну вартість, а також адресу поставки: АДРЕСА_1 . Розділом «Порядок розрахунків» передбачено, що в день підписання договору покупець сплачує завдаток у розмірі 30 (тридцяти) відсотків вартості товару, що складає суму, еквівалентну 3000 (три тисячі) доларів США. Пунктом 2 Специфікації визначено, що дата поставки товару, який оплачений та не поставлений, узгоджується додатково та вказується в заявці на поставку відповідно до пункту 3.1 договору поставки. Пунктом 3 Специфікації передбачено, що цей Додаток складений у двох примірниках, які мають однакову юридичну силу, по одному для кожної зі сторін. Пунктом 4 Специфікації визначено, що цей Додаток є невід`ємною частиною договору поставки, вступає в силу з моменту його підписання та діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань.
Сторони не заперечують факту передачі позивачем та отримання відповідачем грошових коштів у сумі 3000 доларів США.
13.05.2026 позивач ОСОБА_1 направила на адресу відповідача ФОП ОСОБА_2 письмове повідомлення (претензію), у якому, посилаючись на пункт 3 статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів», повідомила про розірвання з 13.05.2026 договору поставки № 2919 від 08.05.2026 та вимагала повернути сплачені за договором кошти у сумі 3000 доларів США. Зазначене повідомлення було направлено цінним листом з описом вкладення 13.05.2026, 17.05.2026 прибуло до відділення поштового зв`язку за місцезнаходженням відповідача, 22.05.2026 зафіксовано невдалу спробу його вручення, а 31.05.2026 поштове відправлення повернуто відправнику у зв`язку із закінченням строку зберігання. Вимога про повернення коштів відповідачем не виконана.
14.05.2026 ФОП ОСОБА_2 склав лист № 07/4, у якому повідомив ОСОБА_1 про готовність товару до відвантаження з метою його доставки автомобільним транспортом за адресою: АДРЕСА_1 , та запропонував подати заявку із зазначенням бажаної дати і часу поставки товару. Зазначений лист 15.05.2026 було направлено на адресу позивача цінним листом через АТ «Укрпошта», що підтверджується описом вкладення, поштовою накладною, фіскальним чеком та копією поштового конверта.
На підтвердження виконання підготовчих робіт відповідачем подано документ під назвою «Замір», який містить відомості щодо технічних характеристик об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема типу сонячної електростанції, параметрів покрівлі, місця розташування інвертора, параметрів електричної мережі, відстаней для прокладання кабельних ліній та інших технічних показників. До зазначеного документа також долучено схематичне зображення об`єкта із зазначенням окремих розмірів та місць розташування обладнання. Крім того, відповідачем подано видаткову накладну № 21 від 14.05.2026, відповідно до якої ТОВ «Солар Сістемс» передало ФОП ОСОБА_2 товар, зокрема сонячні панелі, інвертор, акумуляторні батареї, кабельно-провідникову продукцію, кріплення та інші комплектуючі для сонячної електростанції, на загальну суму 418 805,20 грн.
Оцінка Суду.
Між сторонами склалися правовідносини з приводу укладення та виконання договору поставки сонячних панелей та супутнього обладнання, які виникли за участю фізичної особи як споживача та фізичної особи-підприємця як продавця. З огляду на те, що договір укладено поза торговельним або офісним приміщенням продавця, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення Цивільного кодексу України, а також спеціальні положення Закону України «Про захист прав споживачів».
Ключовим питанням у цьому спорі є наявність у позивача права на повернення сплачених за договором 3000 доларів США після реалізації нею права на розірвання договору, передбаченого статтею 12 Закону України «Про захист прав споживачів». При цьому для вирішення спору необхідно встановити, якою була погоджена сторонами правова природа зазначеного платежу - авансом чи завдатком, а також чи досягли сторони згоди щодо умов договору, які визначають наслідки його повернення.
Судом встановлено, що сторони надали різні за змістом примірники договору поставки № 2919 від 08.05.2026, у яких положення щодо правової природи першого платежу та наслідків односторонньої відмови покупця від договору викладені по-різному. Водночас надані сторонами примірники Додатку № 1 (Специфікації), який є невід`ємною частиною договору, мають однаковий друкований текст. За таких обставин насамперед підлягає з`ясуванню, які саме умови були погоджені сторонами при укладенні договору та яке правове значення має наявність різних примірників основного договору за однакової Специфікації.
Вирішуючи спір, суд виходить із такого.
Відповідно до статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
За змістом статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо всіх його істотних умов.
Відповідно до пункту 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
Спірний договір укладено між позивачем як фізичною особою та відповідачем як фізичною особою-підприємцем щодо придбання сонячних панелей та супутнього обладнання для особистих потреб позивача. Договір укладено за місцем встановлення майбутнього обладнання - за адресою проживання позивача: АДРЕСА_1 , а не у торговельному чи офісному приміщенні продавця.
Отже, спірні правовідносини є споживчими та виникли у зв`язку з реалізацією продукції поза торговельним або офісним приміщенням продавця.
Частиною третьою статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що у разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями споживач має право розірвати договір за умови повідомлення про це продавця (виконавця) протягом чотирнадцяти днів з дати одержання документа, який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями чи прийняття продукції або першої поставки такої продукції, за умови, що така продукція є річчю, а прийняття чи поставка продукції відбувається пізніше часу одержання споживачем документа на їх продаж.
Частиною четвертою статті 12 цього Закону визначено, що у разі реалізації продукції поза торговельними або офісними приміщеннями продавець (виконавець) повинен повернути сплачені гроші без затримки, але не пізніше тридцяти днів з моменту повідомлення споживачем про розірвання договору.
Таким чином, законом встановлено спеціальний позасудовий порядок реалізації споживачем права на розірвання договору, за якого для припинення договірних відносин споживачу необхідно повідомити продавця про своє рішення протягом установленого законом строку.
Судом установлено, що договір поставки № 2919 укладено 08.05.2026, а 13.05.2026 позивач направила відповідачу письмове повідомлення, у якому повідомила про розірвання договору з 13.05.2026 та вимагала повернути сплачені за договором кошти у сумі 3000 доларів США.
Зазначене повідомлення направлено відповідачу цінним листом з описом вкладення за адресою його місцезнаходження. Відповідно до відомостей АТ «Укрпошта» поштове відправлення 17.05.2026 прибуло до відділення поштового зв`язку за місцезнаходженням відповідача, 22.05.2026 здійснювалася спроба його вручення, однак після закінчення строку зберігання 31.05.2026 поштове відправлення повернуто відправнику.
Отже, позивач вчинила передбачену частиною третьою статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів» дію - повідомила відповідача про розірвання договору - у межах чотирнадцятиденного строку, направивши відповідне повідомлення за належною адресою.
При цьому сам по собі факт повернення поштового відправлення за закінченням строку зберігання не спростовує встановленого факту направлення позивачем повідомлення відповідачу у встановлений законом строк. Матеріали справи не містять доказів направлення повідомлення за неналежною адресою або інших обставин, які б свідчили про те, що позивач не виконала покладений на неї законом обов`язок щодо повідомлення продавця.
За таких обставин суд доходить висновку, що позивач реалізувала передбачене частиною третьою статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів» право на розірвання договору поставки № 2919 від 08.05.2026.
Разом із тим, для вирішення питання про наявність у відповідача обов`язку повернути отримані від позивача кошти необхідно встановити їх правову природу та з`ясувати зміст погоджених сторонами умов договору щодо такого платежу.
Судом оглянуто оригінали договору поставки № 2919 від 08.05.2026 та Додатку № 1 (Специфікації), надані позивачем і відповідачем.
За результатами огляду встановлено, що сторони надали різні за змістом примірники договору, причому розбіжності стосуються правової природи сплачених коштів, права покупця на відмову від договору та наслідків такої відмови.
У примірнику договору, наданому позивачем, сплачена сума визначена як аванс, передбачено право покупця розірвати договір відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів», а також обов`язок постачальника повернути аванс у разі розірвання договору.
Натомість у примірнику договору, наданому відповідачем, відповідний платіж визначено як завдаток, який має забезпечувальну функцію, а пунктом 6.3 передбачено право постачальника не повертати суму завдатку у разі неподання покупцем заявки на поставку товару, односторонньої відмови покупця від договору або невиконання ним інших умов договору.
Водночас Додаток № 1 (Специфікація), який складається з однієї сторінки та підписаний сторонами в кожному з наданих примірників, містить однаковий друкований текст. Зокрема, у розділі «Порядок розрахунків» зазначено, що в день підписання договору покупець сплачує завдаток у розмірі 30 відсотків вартості товару, що становить суму, еквівалентну 3000 доларів США.
Отже, у цій справі наявна суперечність не лише між наданими сторонами примірниками основного договору, а й між змістом примірника договору, наданого позивачем, та однаковою для обох сторін Специфікацією щодо правової природи першого платежу.
При цьому судом встановлено, що підписи сторін у примірниках договору містяться лише на останній сторінці, тоді як інші сторінки договору сторонами не підписані. Специфікація, яка складається з однієї сторінки, підписана сторонами в кожному примірнику. Договір не містить положень щодо парафування кожної його сторінки або визначення примірника договору, який має переважну юридичну силу у разі існування різних редакцій.
Відповідач заперечує достовірність примірника договору, наданого позивачем, та стверджує, що зазначений документ є підробленим. На підтвердження своїх доводів відповідач посилається, зокрема, на відмінності в оформленні перших сторінок договору, відсутність на них логотипу «GREENPLANET», відмінності у шрифті та міжрядкових інтервалах, а також на відмінність змісту окремих положень договору. Відповідач також зазначає, що наданий ним примірник договору містить інше формулювання умов щодо правової природи сплачених коштів та наслідків відмови покупця від договору.
Разом із тим наведені відповідачем обставини самі по собі не дають можливості достовірно встановити факт підроблення примірника договору, наданого позивачем. Візуальні відмінності в оформленні документів можуть бути оцінені судом як одна з обставин у сукупності з іншими доказами, однак встановлення технічних обставин виготовлення документа, послідовності нанесення його реквізитів, способу друку, можливого внесення змін до тексту документа та інших обставин, пов`язаних з його автентичністю, потребує спеціальних знань.
Судом роз`яснювалося сторонам право заявити клопотання про призначення судової експертизи, у тому числі технічної експертизи документів, для встановлення зазначених обставин. Однак жодна зі сторін таким процесуальним правом не скористалася, відповідного клопотання не заявила, експертиза не призначалася.
За таких обставин суд не має підстав самостійно встановлювати факт підроблення будь-якого з поданих сторонами примірників договору лише на підставі їх візуального порівняння. Водночас наявність двох оригіналів договору з різним змістом спірних умов є встановленою судом обставиною, яка підлягає оцінці при визначенні змісту договірних правовідносин.
При цьому відсутність висновку експерта не може бути покладена судом на користь тієї чи іншої сторони як доказ достовірності саме її примірника договору. Кожна сторона відповідно до статті 81 ЦПК України повинна довести обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, твердження відповідача про підроблення примірника договору, наданого позивачем, суд оцінює як його заперечення проти позову, однак за відсутності відповідного експертного висновку та інших належних і достатніх доказів не встановлює факт підроблення документа.
Верховний Суд у постанові від 18.05.2022 у справі № 613/1436/17 зазначив, що сторони договору можуть передбачити парафування кожної сторінки договору та визначити, який із примірників має пріоритет у разі існування різних редакцій. Якщо ж сторони цього не зробили, найбільш розумним та прийнятним є висновок про те, що вони не домовилися саме щодо тих умов, які відрізняються, а відповідні правовідносини підлягають регулюванню нормами актів цивільного законодавства.
З урахуванням наведеного суд не має підстав надавати перевагу одному з примірників основного договору лише з огляду на те, що його подала відповідна сторона. Водночас суд враховує, що Додаток № 1 (Специфікація) в обох наданих сторонами примірниках має однаковий зміст та підписаний обома сторонами, а тому його положення є доказом погодження сторонами відповідної умови щодо назви першого платежу як завдатку.
Разом із тим зазначена обставина не усуває розбіжностей між примірниками основного договору щодо правової природи цього платежу та правових наслідків відмови покупця від договору. Зокрема, лише у примірнику договору, наданому відповідачем, міститься пункт 6.3, відповідно до якого постачальник має право не повертати суму завдатку у разі односторонньої відмови покупця від договору. У примірнику договору, наданому позивачем, така умова відсутня, натомість передбачено право покупця розірвати договір відповідно до Закону України «Про захист прав споживачів» та обов`язок постачальника повернути аванс.
Таким чином, сама по собі однаковість Специфікації не дає можливості встановити, що сторонами була погоджена саме та редакція основного договору, на яку посилається відповідач, у тому числі щодо пункту 6.3 та передбачених ним наслідків односторонньої відмови покупця від договору.
Відповідно до частини другої статті 570 ЦК України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
З огляду на викладене, суд виходить із того, що підписана сторонами Специфікація підтверджує погодження сторонами назви першого платежу як завдатку, однак не підтверджує погодження саме тих положень основного договору, які визначають правові наслідки відмови покупця від договору та можливість неповернення цього платежу. Питання про повернення сплачених коштів у такому разі підлягає вирішенню з урахуванням спеціальних гарантій, встановлених законодавством про захист прав споживачів.
Таким чином, оскільки відповідач, який посилається на забезпечувальну природу сплачених коштів, не довів належними та допустимими доказами погодження сторонами умов щодо надання цим коштам забезпечувальної функції та наслідків їх неповернення, зазначені кошти відповідно до частини другої статті 570 ЦК України підлягають кваліфікації як аванс.
При цьому суд враховує, що сама по собі назва платежу не є достатньою для встановлення його правової природи, оскільки завдаток має не лише платіжну, а й забезпечувальну функцію. У даному випадку доказів досягнення сторонами згоди щодо таких забезпечувальних наслідків відповідачем не надано.
Посилання відповідача на пункт 6.3 договору як на підставу для неповернення коштів суд відхиляє, оскільки зазначений пункт міститься лише у примірнику договору, наданому відповідачем, і відсутній у примірнику договору, наданому позивачем. За встановлених обставин суд не має підстав вважати доведеним, що саме така редакція пункту 6.3 була погоджена сторонами.
Крім того, навіть за умови погодження сторонами такого положення воно не може застосовуватися всупереч спеціальним гарантіям, встановленим статтею 12 Закону України «Про захист прав споживачів». Реалізуючи право на розірвання договору відповідно до частини третьої цієї статті, позивач скористалася не договірним правом на односторонню відмову, а спеціальним правом, безпосередньо передбаченим законом.
Частиною четвертою статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів» прямо встановлено обов`язок продавця повернути споживачу сплачені ним кошти не пізніше тридцяти днів з моменту повідомлення про розірвання договору.
Відповідно до частини третьої статті 6 ЦК України сторони не можуть відступити у договорі від положень актів цивільного законодавства, якщо обов`язковість таких положень випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Отже, умова договору, яка фактично позбавляє споживача права на повернення сплачених коштів після реалізації ним права на розірвання договору, гарантованого статтею 12 Закону України «Про захист прав споживачів», не може бути підставою для відмови у поверненні коштів.
Не приймає суд і доводи відповідача про те, що ним здійснено підготовчі роботи та придбано обладнання для виконання договору.
Документ «Замір» підтверджує проведення певних підготовчих дій щодо визначення технічних характеристик об`єкта, однак сам по собі не підтверджує виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки.
Видаткова накладна № 21 від 14.05.2026 підтверджує придбання відповідачем товару у ТОВ «Солар Сістемс», однак не містить посилання на договір поставки № 2919, відомостей про позивача як покупця чи інших даних, які б достовірно підтверджували придбання цього обладнання саме для виконання договору з позивачем.
Крім того, лист відповідача № 07/4 від 14.05.2026, яким позивача повідомлено про готовність товару до відвантаження та запропоновано подати заявку на його поставку, складений вже після направлення позивачем 13.05.2026 повідомлення про розірвання договору. Зазначений лист не підтверджує факту поставки товару позивачу.
Таким чином, наведені відповідачем обставини не спростовують права позивача на розірвання договору та не свідчать про наявність правових підстав для утримання отриманих від неї 3000 доларів США.
Суд також відхиляє доводи відповідача про неможливість стягнення коштів без пред`явлення окремої вимоги про розірвання договору.
Як уже зазначалося, частиною третьою статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено позасудовий порядок реалізації споживачем права на розірвання договору шляхом повідомлення продавця про таке рішення протягом чотирнадцяти днів. Отже, закон не ставить припинення договору у залежність від ухвалення судом рішення про його розірвання.
У цій справі позивач до звернення до суду реалізувала передбачене законом право на розірвання договору шляхом направлення відповідачу відповідного повідомлення. Тому окрема позовна вимога про розірвання договору не є необхідною умовою для вирішення заявленої позивачем вимоги про повернення сплачених за договором коштів.
Оскільки позивач реалізувала право на розірвання договору у встановлений законом строк, сплачені нею 3000 доларів США не доведено як завдаток, а тому відповідно до частини другої статті 570 ЦК України вони є авансом. Після реалізації позивачем права на розірвання договору у відповідача виник передбачений частиною четвертою статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів» обов`язок повернути отримані кошти.
За наведених обставин позовна вимога про стягнення з ФОП ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3000 доларів США є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Розподіл судових витрат між сторонами.
Оскільки в силу частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» позивач була звільнена від сплати судового збору, сума судового збору у розмірі 1 331,20 грн стягується в дохід держави з відповідача ОСОБА_2 .
З цих підстав, керуючись статтями 2, 5, 10-13, 18, 258-259, 263 - 265, 280-283 Цивільного процесуального кодексу, Суд, -
У Х В А Л И В :
Позов ОСОБА_1 до фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 про захист прав споживачів - задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 3 000 (три тисячі) доларів США.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави 1 331,20 грн судового збору.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Рішення може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Сторони по справі:
Позивач: ОСОБА_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1
Відповідач: ОСОБА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Суддя О.В. ГОЛЯНА