Справа № 308/7128/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
03 вересня 2026 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого судді - Іванова А.П.,
за участю секретаря судового засідання - Боти О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Ужгороді у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, -
В С Т А Н О В И В:
ОСОБА_1 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину.
У позовній заяві позивач посилається на те, що 25 вересня 2004 року між нею та відповідачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було укладено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 , виданим 25.09.2004 виконавчим комітетом Чопської міської ради. У шлюбі в них народилося двоє дітей: повнолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітня донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим 03.06.2010 виконавчим комітетом Чопської міської ради Закарпатської області.
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.06.2016 року (справа № 308/1850/16-ц) шлюб між сторонами розірвано.
Позивач вказує, що з 17.12.2022 року вона є військовослужбовцем за мобілізацією, обіймає посаду старшого механіка обслуги обслуговування авіаційного обладнання інженерно-авіаційної служби НОМЕР_3 авіаційної ескадрильї військової частини НОМЕР_4 ( АДРЕСА_1 ). У зв`язку з проходженням служби за межами постійного місця реєстрації вона винаймає житло та проживає разом з неповнолітньою донькою ОСОБА_4 у м. Івано-Франківську, де дитина з 07.02.2023 року навчається у ліцеї імені В`ячеслава Чорновола Івано-Франківської міської ради, що підтверджується довідкою від 16.03.2026 року за вих. № 02-03/98.
Пояснює, що відповідач ОСОБА_2 є військовослужбовцем військової частини НОМЕР_5 - ІНФОРМАЦІЯ_4 , з 2022 року з сім`єю не проживає, участі у вихованні доньки не приймає, а спілкування з дитиною обмежується телефонними розмовами.
Зазначає, що до 2024 року відповідач матеріально дитину не забезпечував, лише з лютого 2024 року за власною ініціативою розпочав перерахування коштів у розмірі 25 % свого грошового забезпечення, що в середньому складало 8 500 грн щомісячно, однак у квітні 2026 року сума таких перерахувань зменшилася до 4 000 грн, що, на переконання позивача, свідчить про нестабільність такого утримання. Домовитися з відповідачем про постійний та гарантований порядок сплати аліментів позивачці не вдалося.
Вказує, що позивачка не має власного житла і винаймає його, самостійно забезпечує дитину одягом, харчуванням, лікуванням, навчанням та іншими потребами, а відповідач, який є працездатним, здоровим, має стабільний дохід, спроможний приймати рівну з нею участь в утриманні спільної доньки.
Виходячи з викладеного, просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) відповідача, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви 14.05.2026 року і до досягнення дитиною повноліття.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 01.06.2026 року відкрито провадження у цивільній справі за вказаною позовною заявою, постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Відповідач ОСОБА_2 , не погоджуючись з позовними вимогами, через свого представника - адвоката Андрейчука О.М. подав відзив на позовну заяву, у якому заперечив проти задоволення позову. Зазначає, що добровільно та систематично виконує свій батьківський обов`язок. У період з січня по липень 2022 року здійснював регулярні перекази коштів на утримання дитини через платіжні термінали безпосередньо на рахунок позивача, а з грудня 2022 року через фінансову службу військової частини НОМЕР_6 . Вказує, що 07.02.2024 року подав рапорт начальнику центру, полковнику медичної служби ОСОБА_5 , з проханням утримувати з його грошового забезпечення аліменти у розмірі 25 % на користь доньки, а 28.12.2024 року рапорт про утримання аліментів у твердій сумі 8 100 грн щомісячно, які перераховуються на рахунок позивача.
Пояснює, що тимчасове зменшення суми відрахувань у квітні 2026 року до 4 000 грн порівняно із середнім показником 8 500 грн зумовлене виключно особливостями нарахування грошового забезпечення військовослужбовцям, яке залежить від умов проходження служби, та жодним чином не свідчить про намір ухилення від утримання дитини.
Щодо доводів позивача про відсутність участі у вихованні доньки та обмеження спілкування телефонними розмовами, відповідач зазначає, що сама позивачка проходить військову службу за мобілізацією в АДРЕСА_1 , де разом з нею проживає й дитина, тоді як відповідач проходить службу в м. Одесі, а тому за умов воєнного стану телефонне спілкування є єдиним доступним і об`єктивно можливим способом підтримання контакту з дитиною, що не може розцінюватися як ухилення від виховання.
Відповідач визнає свій батьківський обов`язок, однак заперечує проти визначення судом розміру аліментів у частці 1/4 доходу, посилаючись на те, що добровільно сплачує аліменти в порівнянному, а часом і більшому розмірі, а також на наявність кредитних зобов`язань перед АТ «Райффайзен Банк Аваль», Універсал Банком та ПУМБ, щомісячне обслуговування яких складає близько 11 500 грн.
У судове засідання позивач не зявилася, одак від її представника надійшла заяву, в кій просить проводити розгляд справи без їх участі.
Відповідач у судове засідання не зявився, однак від її представника надійшла заява в кій просив розгляд справи проводити без участі сторони відповідача.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності, допустимості та достатності, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 25 вересня 2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 .
У шлюбі в сторін народилося двоє дітей, зокрема неповнолітня донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 03.06.2010 року виконавчим комітетом Чопської міської ради Закарпатської області, батьками якої записані ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.06.2016 року у справі № 308/1850/16-ц шлюб між сторонами розірвано.
За змістом ч. 1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до Конвенції ООН про права дитини від 20.11.1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 року № 789-XII) держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини та ч. ч. 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.
Згідно з ч. 2 ст. 51 Конституції України та ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.
Відповідно до ст. 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, з ким проживає дитина.
Положенням ч. 1 ст. 182 СК України передбачені обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів, а саме: стан здоров`я та матеріальне становище дитини, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, а також інші обставини, що мають істотне значення.
За правилами ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Судом встановлено, що дитина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з лютого 2023 року фактично проживає разом з матір`ю за місцем проходження нею військової служби за мобілізацією у АДРЕСА_1 , де навчається у загальноосвітньому навчальному закладі, що підтверджується довідкою ліцею імені В`ячеслава Чорновола від 16.03.2026 року за вих. № 02-03/98.
Судом також встановлено, що позивачка не має власного житла за місцем проходження служби і винаймає його, повністю забезпечує потреби дитини у харчуванні, одязі, навчанні, лікуванні та розвитку, а тому об`єктивно несе більші витрати на утримання дитини.
Судом враховано доводи відповідача про добровільне перерахування ним коштів на утримання дитини, підтверджені поданими до відзиву доказами: витягом про перекази коштів за період з січня по липень 2022 року, інформацією військової частини НОМЕР_6 , рапортами від 07.02.2024 року № 03.7/810/24-Вн та від 28.12.2024 року № 03.3/8943/24-Вн).
Разом з тим суд зазначає, що добровільна сплата коштів на утримання дитини, здійснювана за одноособовим рішенням платника і без юридично оформленого обов`язку, не є тотожною аліментам, присудженим судом, оскільки не гарантує стабільності, регулярності та незмінності такого утримання. Це підтверджується й наведеними самим відповідачем відомостями про зменшення розміру таких перерахувань у квітні 2026 року більш ніж удвічі порівняно із середнім показником - із 8 500 грн до 4 000 грн, що свідчить про залежність обсягу фактичної допомоги дитині виключно від волі платника, а не від об`єктивно визначеного та гарантованого державним примусом розміру.
Наявність домовленості між сторонами щодо добровільного утримання дитини як підстава для відмови у позові ст. 181 СК України не передбачена, а відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.
При цьому судом враховано, що відповідач є особою працездатного віку, проходить військову службу, має середній дохід грошове забезпечення, який, з урахуванням наявних у справі даних, дозволяє йому здійснювати сплату аліментів у визначеному судом розмірі без порушення мінімальних гарантій, встановлених ч. 2 ст. 182 СК України.
При визначенні розміру аліментів суд враховує майновий стан позивача, вік дитини, матеріальне становище платника аліментів, який є особою працездатного віку, відсутність у матеріалах справи достовірних даних про наявність у нього інших неповнолітніх дітей та непрацездатних утриманців, а також вимоги норми ч. 2 ст. 182 СК України, згідно з якою розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж п`ятдесят відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Враховуючи викладене, а також беручи до уваги рівність обов`язку батьків щодо утримання дітей, суд приходить до висновку, що в силу вимог ст. 180 СК України з відповідача на користь позивача слід стягнути аліменти на утримання їхньої спільної неповнолітньої дитини доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) відповідача, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви 14.05.2026 року і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Заперечення відповідача проти позову не спростовують наведених вище висновків суду і не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, а тому підлягають відхиленню.
Розмір аліментів, визначений судом, відповідає принципам розумності та справедливості. При цьому суд зазначає, що сторони не позбавлені права в подальшому, відповідно до положень ст. 192 СК України, ставити питання про зміну розміру аліментів.
Таким чином, з огляду на вищенаведені обставини суд вважає, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
При цьому, оскільки позов пред`явлений 14.05.2026 року, то в силу вимог ч. 1 ст. 191 СК України аліменти слід стягувати із цієї дати, а на підставі п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України слід допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76, 81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 273, 274, 279, 280-283, 289, 354, 355, 430 ЦПК України, ст. ст. 141, 150, 180-183, 191, 192 СК України, суд, -
У Х В А Л И В:
Позовну заяву - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_8 , аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви 14 травня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття.
Допустити негайне виконання рішення суду в межах суми платежу за один місяць.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду А.П. Іванов