Справа № 638/4207/25
Провадження № 2-о/638/39/26
РІШЕННЯ
Іменем України
16 вересня 2026 року м. Харків
Шевченківський районний суд міста Харкова в складі:
Головуючого судді Шишкіна О.В..
за участю секретаря: Лозової А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - Ізюмська міська рада Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значення, -
ВСТАНОВИВ:
До Шевченківського районного суду м. Харкова надійшла заява ОСОБА_1 , заінтересована особа - Ізюмська міська рада Харківської області про встановлення факту належності заявнику правовстановлюючого документу - договору дарування від 04.08.1995 року, посвідченого державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області Живолуп І.В., внесеного в реєстр № 2-3049, виданого на ім`я « ОСОБА_2 », зареєстрованого в Ізюмському МБТІ 16.08.1995 року №8207 книга 49. Заява обґрунтована тим, що 04.08.1995 року її мати ОСОБА_3 подарувала їй житловий будинок з земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області Живолуп І.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2-3049, зареєстрованого в Ізюмському МБТІ 16.08.1995 року.
З метою підтвердження своїх прав і реєстрації житлового будинку з земельною ділянкою в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, заявник 12.02.2025 року звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно Виконавчого комітету Ізюмської міської ради Харківської області, однак, 18.02.2025 року отримали рішення про відмову в проведенні реєстраційних дій, яке мотивоване тим, що заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою. Реєстратором в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були виявлені розбіжності в прізвищі заявника, а саме в поданому договорі дарування від 04.08.1995 року, посвідченого державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області Живолуп І.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2-3049, прізвище власника зазначене « ОСОБА_4 », в той час в поданій заяві відповідно до паспорта громадянина України, виданого 6340, дата видачі 26.06.2019 року, зазначене прізвище « ОСОБА_5 ».
Заявник має оригінали правовстановлюючих документів на житловий будинок з земельною ділянкою, однак в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутня інформація про таке право власності, так як житловий будинок з земельною ділянкою набуті нею у власність до 01.01.2013 року. Отже, єдиним способом підтвердити інформацію про зареєстроване речове право на нерухоме майно для здійснення державним реєстратором реєстрації такого права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у заявника є звернення до суду для підтвердження відповідної інформації. Для заявника вказаний факт має юридичне значення. Між заявником та Ізюмською міською радою Харківської області відсутній цивільно-правовий спір про право власності на нерухоме майно, а тому встановлення вказаного факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Харкова від 14.04.2025 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання.
Заявниця ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, у заяві до суду вимоги заяви підтримала в повному обсязі, просила задовольнити та розглянути справу у її відсутності.
Представник заінтересованої особи - Ізюмської міської ради Харківської області в судове засідання не з`явився, про дату судового засідання повідомлений належним чином.
Суд, дослідивши доводи заявника, викладені у заяві, оцінивши докази, представлені в матеріалах справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 293 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
Відповідно до частин 1, 2 статті 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з ім`ям, по батькові, прізвищем, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
У частинах 1, 2, 8 статті 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач повинний подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
У відповідності до частини 1 статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.
Матеріалами справи встановлено наступне.
Відповідно договору дарування від 04.08.1995 року, посвідченого державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області Живолуп І.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2-3049, зареєстрованого в Ізюмському МБТІ 16.08.1995 року ОСОБА_3 подарувала ОСОБА_2 житловий будинок з земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 ОСОБА_6 є матір`ю ОСОБА_7 .
На підставі свідоцтва про укладання шлюбу серії НОМЕР_2 від 16.11.1991 року ОСОБА_7 присвоєне прізвище - ОСОБА_5 .
Відповідно до свідоцтв про народження серії НОМЕР_3 від 06.05.1993 року та серії НОМЕР_4 від 26.08.1997 року матір`ю ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відповідно є - ОСОБА_1 .
Заявником надано паспорт громадянина України, виданого 6340, дата видачі 26.06.2019 року, я якому зазначене прізвище « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
На підставі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 від 20.09.1995 року ОСОБА_3 померла у віці 61 рік, зроблено запис №686.
Відповідно рішення реєстратора Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.02.2025 року ОСОБА_1 відмовлено в проведенні реєстраційних дій, Рішення мотивоване тим, що заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою. Реєстратором в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно були виявлені розбіжності в прізвищі заявника, а саме в поданому договорі дарування від 04.08.1995 року, посвідченого державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області Живолуп І.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2-3049, прізвище власника зазначене « ОСОБА_4 », в той час в поданій заяві відповідно до паспорта громадянина України, виданого 6340, дата видачі 26.06.2019 року, зазначене прізвище « ОСОБА_5 ».
Згідно з частиною 1 статті 2 та частиною 1 статті 4 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини 1 статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 року у справі №320/948/18 зазначно, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юриздикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» №1952-IV від 01.07.2004 року декларує, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01.01.2013 року, визнаються дійсними за умови, що реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або ж на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації (ч.3 ст.3). Згідно вказаного закону на державного реєстратора покладено обов`язок під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законом порядку до 01.01.2013 року, а також під час проведення державної реєстрації прав, які набуваються з прав, що виникли в установленому законом порядку до 01.01.2013 року, запитувати в БТІ інформацію, необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних носіїв інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав, чи у разі відсутності необхідних відомостей в єдиних та державних реєстрах, доступ до яких визначено цим Законом, та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником (ст. 10). Відсутність документів або інформації, що містять відомості, необхідні для проведення державної реєстрації прав відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 24 Закону є підставою відмови в державній реєстрації прав.
Отже, суд, погоджуючись із заявником, вважає, що єдиним способом підтвердити інформацію про зареєстроване речове право на нерухоме майно для здійснення державним реєстратором реєстрації такого права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно у заявника є звернення до суду для підтвердження відповідної інформації, яка міститься у договорі дарування від 04.08.1995 року, посвідченого державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області Живолуп І.В., зареєстрованого в реєстрі за № 2-3049, а саме факту його видачі заявнику - « ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ».
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що встановлення факту проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013 року та належності правовстановлюючого документу заявнику, забезпечить оформленню особистих, майнових прав ОСОБА_1 .
Таким чином, на підставі викладеного, суд вважає за можливе встановити факт, що має юридичне значення.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 263-265, 273, 293, 294, 315-319, 430 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа - Ізюмська міська рада Харківської області про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.
Встановити факт належності ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 правовстановлюючого документу - договору дарування від 04.08.1995 року, посвідченого державним нотаріусом Ізюмської державної нотаріальної контори Харківської області Живолуп І.В., внесеного в реєстр № 2-3049, виданого на ім`я « ОСОБА_2 », зареєстрованого в Ізюмському МБТІ 16.08.1995 року №8207 книга 49.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Заявник: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .
Заінтересована особа: Ізюмська міська рада Харківської області (ЄДРПОУ 26201641, адреса: 64309, Харківська область, м. Ізюм, пл. Центральна, 1).
Головуючий суддя О.В. Шишкін