Справа № 450/5386/25 Провадження № 2/450/655/26
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"17" вересня 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Добош Н.Б,
при секретарі Солодовник С.О.
за участі представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошових коштів за договором позики,-
стислий виклад позиції позивача та відповідача :
підстава позову (позиція позивача): 13 грудня 2023 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було укладено Договір позики (надалі - Договір), що підтверджується розпискою написаною власноручно Відповідачем. Згідно умов Договору, Позикодавець передав, а Позичальник одержав грошові кошти у розмірі 570 000,00 гривень та 6000,00доларів США.
Згідно умов Договору, позичальник зобов`язався повернути грошові кошти у розмірі 570 000 гривень 00 копійок до 13 січня 2024 року та 6000 доларів США до 13 лютого 2024 року. За користування коштами наданими у позику за Договором було встановлено проценти в розмірі 3000 доларів США.
На підтвердження укладення договору позики та його умов відповідачем 13.12.2023 року видано розписку про отримання позики. Однак незважаючи на досягнуту домовленість відповідач своїх зобов`язань щодо повернення грошових коштів не виконав, що спричинило порушення прав позивача. Відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання із повернення грошових коштів у строк встановлений Договором та відповідно прострочив його виконання. Оскільки, відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання у розмірі: 570 000 гривень 00 копійок; 6000 доларів США 00 центів, що в гривневому еквіваленті, згідно даних НБУ станом на дату, коли відповідач мав повернути грошові кошти, а саме 14.02.2024 року, за курсом 38,13 грн. становить: 228 780 гривень 00 копійок, останній зобов`язаний сплатити Позивачу три проценти річних від прострочених сум, що складає 31 342, 19грн. та 316,63 доларів США.
На підставі наведеного позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором позики: основного боргу у розмірі 570 000,00 грн. та 6000,00 тисяч доларів США, 3000 доларів США як відсотки за користування коштами наданими у позику; три проценти річних у розмірі 31 342, 19грн. від простроченої гривневої суми позики та три проценти річних у розмірі 314,63 доларів США від простроченої доларової суми позики, а також судові витрати пов`язані з розглядом справи.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги та просив такі задоволити, оскільки на даний час відповідач кошти не повернув.
Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи.
Суд заслухавши думку представника позивача, дослідивши позовну заяву, а також долучені письмові докази, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 13.12.2023 року між ОСОБА_2 (позикодавець) та ОСОБА_3 (позичальник) укладено договір позики.
Відповідно до умов договору позики, розмір позики становить 5700,00грн. і зобов`язався їх повернути не пізніше 13.01.2024 року та 6000,00 доларів США і і зобов`язався їх повернути не пізніше 13.02.2024 року включно.
Підтвердження передачі коштів є розписка позичальника про отримання коштів позикодавцем.
Отже, відповідач прийнявши на себе зобов`язання повернути позивачу отримані кошти зобов`язаний виконати відповідне зобов`язання в порядку та у строк, що вказані в договорі.
За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно приписів ч.2 ст. 1047 ЦК України, на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми.
За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладання договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
На підтвердження передачі грошей відповідач ОСОБА_3 склав розписку про те, що він одержав у позику суму в розмірі 5700,00грн та 6000,00 доларів США, згідно договору позики від 13.12.2023 року, оригінал якої було оглянуто в судовому засіданні.
З врахуванням встановленого суд вважає, що між сторонами існували договірні відносини щодо позики грошових коштів на визначений термін, і у відповідач виникло зобов`язання після закінчення строку договору повернути позивачу отримані кошти.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, аналогічне визначення міститься також в ст. 81 ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Відповідно до частин 1 та 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Так, відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Частина 1 статті 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі № 161/11436/21 зазначено, що «за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, і може не співпадати з датою складання розписки, яка посвідчує цей факт, однак у будь-якому разі складанню розписки має передувати факт передачі коштів у борг. За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми. Факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позикодавця до позичальника.»
Згідно із частиною другою ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Статтею 1051 ЦК України передбачено, що позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.
Отже, письмова форма договору позики внаслідок його реального характеру є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.
Вирішуючи спір, суд виходить із того, що у даному випадку ОСОБА_2 , як позикодавець за договором позики від 13.12.2023 року відповідно до вимог статей 6, 627 ЦК України та реалізуючи право на звернення до суду і принцип диспозитивності щодо можливості самостійно визначити позовні вимоги та спосіб захисту порушеного права, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , про стягнення заборгованості за договором позики, визначивши заборгованість у розмірі 570 000,00грн та 6000,00грн. за основною сумою позики.
Разом з тим у розписці міститься вказівка на розмір коштів отримаих у гривні : «570тис. грн.» та прописом : «п`ять тисяч сімсот гривень». Із змісту даної розписки вбачається, що чітка сума отриманих коштів зазначена прописом, оскільки цифрова сума містить скорочення, тому суд бере до уваги визначену суму прописом та вважає, що згідно розписки ОСОБА_3 отримав у позику гривневу суму у розмірі 5700,00 (п`ять тисяч сімсот гривень).
З огляду на викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача основної заборгованість за договором позики підтверджено позивачем у розмірі 5700,00грн. та 6 000,00доларів США та підлягають до задоволення.
Згідно умов Договору, позичальник зобов`язався сплатити за користування коштами наданими у позику за договором проценти в розмірі 3000 доларів США.
Згідно ч.1 ст. 1048 позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Як підтверджено розпискою про отримання позики відповідач зобов`язався сплатити 3000,00доларів США процентів, а тому вимоги в цій частині є підставними та підлягають до задоволення.
Що стосується стягнення суми заборгованості за договором позики в іноземній валюті суд керується правовою позицією Великої Палати Верховного суду у справі № 373/2054/16-ц від 16 січня 2019 року, згідно якої гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти,так і нерезиденти - фізичні особи,які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України,можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів,предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги,а також оплати праці, на тимчасово окупованій територіїУкраїни. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Щодо вимоги позову про стягнення з відповідача 3 % річних суд зазначає наступне.
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом дії воєнного стану було неодноразово продовжено.
Також, згідно з п.18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Також, Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що позивачем три проценти річних від простроченої суми нараховані за період 669 днів починаючи з 14.01.2024 року та за період 638 днів посчинаючии з 14.02.2024 року, тобто в період дії воєнного стану, стягнення таких з відповідача не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судом встановлено, що позивачем при зверненні до суду сплачений судовий збір у розмірі 7941,00 грн., оскільки позовні вимоги задоволено частко, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 3480,54 грн. пропорційно до задоволених позовних вимог
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд,-
у х в а л и в:
Позовні вимогиОСОБА_2 , - задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 заборгованість за договором позики від 13.12.2023 року у розмірі 5700,00 (п`ять тисяч сімсот гривень) грн. та 9000 (дев`ять тисяч ) доларів США .
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 3480,54грн. (три тисячі чотириста вісімдесят гривень 54 копійки).
В задоволенні позовних вимог в іншій частині - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду через Пустомитівський районний суд Львівської області або безпосередньо до Львівського апеляційного суду.
Позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ).
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 .
Повний текст судового рішення складено 17.09.2026 року.
Суддя Н. Б. Добош