Справа № 464/5001/26
пр.№ 2/464/3255/26
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18.09.2026 року Сихівський районний суд м. Львова в складі:
головуючого судді Теслюка Д.Ю.,
за участі секретаря судового засідання Гирьки К.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» далі - (ТОВ «Споживчий центр») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
у с т а н о в и в :
представник позивача ТОВ «Споживчий центр» - Медведєва Н.О. 08.07.2026 звернулась в суд із позовом, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором №07.12.2025-100000099 від 07.12.2025 в розмірі 34 980 грн, а також сплачений при поданні позову судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 07.12.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір (оферти) №07.12.2025-100000099, який був підписаний електронним підписом позичальника, згідно з яким кредитодавець надав позичальнику кредит у розмірі 10 000 грн строком на 189 днів. Дата повернення (виплати) кредиту - 13.06.2026. Також, 07.12.2025 між кредитодавцем та позичальником було укладено додатковий договір, за яким сторони домовились за взаємною згодою та ініціативою позичальника збільшити суму кредиту, в зв`язку з чим сума кредиту становить 11 000 грн. Позивач виконав свої зобов`язання у повному обсязі, однак відповідач взяті на себе зобов`язання не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 34 980 грн, яка складається із заборгованості по тілу кредиту у розмірі 11 000 грн, за процентами в розмірі 16 170 грн, комісії за надання в розмірі 770 грн, комісії за обслуговування в розмірі 1 540 грн та 5 500 грн відсотків за ст.625 ЦК України, яку позивач просить стягнути з відповідача.
Ухвалою від 09.07.2026 позов прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено справу до розгляду в судовому засіданні. Визначено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Від відповідача ОСОБА_1 24.07.2026 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній позовні вимоги визнав частково. Зазначив, що дійсно сторонами укладено кредитний договір, однак він не погоджується з нарахованими позивачем комісіями, відсотками та штрафом з огляду на те, що він є військовослужбовцем Збройних Сил України та проходить військову службу під час дії воєнного стану з 02.07.2025 по теперішній час, а тому, згідно з п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду відсотки за користування кредитом, а також штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками та фізичними особами, не можуть бути нараховані. Просив відмовити в задоволенні позову в частині стягнення з нього відсотків, комісій та пені за кредитним договором.
Від представника позивача ТОВ «Споживчий центр» - Чехун Ю.В. 28.07.2026 надійшла відповідь на відзив, в якій остання зазначила, що відповідач не надав докази проходження ним військової служби на час дії строку кредитного договору, а тому права на відповідну пільгу не має. Позов підтримала з підстав, наведених в такому, просила задовольнити позов повністю.
Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розгляд справи проводити у відсутності сторони позивача.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, повідомлявся про дату, час та місце проведення такого.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 07.12.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений Кредитний договір (оферти) №07.12.2025-100000099 (далі - Кредитний договір), шляхом підписання Заявки одноразовим ідентифікатором Е911, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит в розмірі 10 000 грн. Строк, на який надається кредит - 189 днів. Дата надання кредиту - 07.12.2025; дата повернення кредиту - 13.06.2026; процентна ставка «Стандарт» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 5 чергових періодів користування кредитом, зазначених у графіку платежів; процентна ставка «Економ» - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 0,5% за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за черговими періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт»; комісія за надання кредиту - 7% від суми кредиту, що дорівнює 700 грн; комісія за обслуговування кредитної заборгованості - 700 грн у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом.
Також, 07.012.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір до Кредитного договору, згідно з яким сума кредиту з дати укладення додаткового договору становить 11 000 грн. Додатковий договір було підписано одноразовим ідентифікатором К129.
Згідно з листами ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 18.04.2026 позивач ТОВ «Споживчий центр» 07.12.2025 перерахував відповідачу ОСОБА_1 кошти в розмірі 10000 грн та 1000 грн, згідно з договором №07.12.2025-100000099 та додатковим договором.
Згідно з розрахунком заборгованості за Кредитним договором заборгованість відповідача ОСОБА_1 за вказаним договором становить 34 980 грн, що складається із заборгованості: за тілом кредиту в розмірі 11 000 грн, за процентами в розмірі 16 170 грн, комісії за надання в розмірі 770 грн, комісії за обслуговування в розмірі 1 540 грн та штрафу в розмірі 5 500 грн.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору невстановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частини перша, друга статті 639 ЦК України).
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні визначені Законом України «Про електронну комерцію», який встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Згідно з частиною першою статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі; електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Суб`єкт електронної комерції - суб`єкт господарювання будь-якої організаційно-правової форми, що реалізує товари, виконує роботи, надає послуги з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, або особа, яка придбаває, замовляє, використовує зазначені товари, роботи, послуги шляхом вчинення електронного правочину.
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти(оферти)однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
З урахуванням викладеного, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року в справі № 243/6552/20, від 09 вересня 2020 року в справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року в справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року в справі №127/33824/19 та інших.
Таким чином, відповідно до Закону України «Про електронну комерцію», вказаний вище договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача ОСОБА_1 для укладення договору на таких умовах.
Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
За змістом статті 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
Згідно із статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням, зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Частинами першою, другою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Встановлено, що відповідач ОСОБА_1 порушив умови Кредитного договору, не повернув кредит за договором, а відтак суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача заборгованості за Кредитним договором по тілу кредиту в розмірі 11 000 грн є обґрунтованими.
Щодо стягнення процентів за Кредитним договором суд зазначає таке.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не погоджується із стягненням з нього заборгованості за процентами за користування кредитними коштами протягом дії кредитного договору та за відсотками, нарахованими згідно з ст.625 ЦК України, покликаючись на ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Згідно з ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
У постанові Верховного Суду від 15 липня 2020 року у справі №199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) викладено правовий висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», який полягає у тому, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов`язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною. На вказані пільги мають право лише мобілізовані позичальники.
Із змісту згаданої постанови Верховного Суду вбачається, що позовні вимоги в частині стягнення процентів не можуть бути задоволенні судом, якщо буде встановлено (шляхом доведення обставин), що боржник (позичальник) має право на пільги згідно Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а без встановлення наявності у позичальника пільг є всі підстави для стягнення процентів.
Відповідач ОСОБА_1 на підтвердження обставин поширення на нього положень Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до відзиву долучив довідку №2321 від 08.07.2025, видану командиром військової частини НОМЕР_1 , про те, що солдат ОСОБА_1 , призваний по мобілізації, перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 з 02.07.2025 по теперішній час.
Згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_2 №188 від 02.07.2025 ОСОБА_1 , призваного по мобілізації, з 02.07.2025 зараховано в списки особового складу частини на всі види забезпечення.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 №169 від 17.06.2026 солдат ОСОБА_1 17.06.2026 вибув до нового місця проходження служби - Військово-медичного клінічного центру Західного регіону.
Таким чином, судом встановлено, що ОСОБА_1 в період дії Кредитного договору мав статус військовослужбовця та перебував у складі Збройних Сил України, а тому на нього розповсюджувались положення Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відтак вимоги позивача про стягнення з відповідача процентів за Кредитним договором є необґрунтованими та в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо стягнення з відповідача комісій за надання та обслуговування кредиту суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Згідно з ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту, однак вказаний Закон розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.
На виконання вимог п.4 ч.1 ст.1 та ч.2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».
Відповідно до п. 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.
Таким чином, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування», щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1 та 2 ст.11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».
З урахування наведеного суд зазначає, що умовами кредитного договору №07.12.2025-100000099 визначено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, однак позивачем не визначено конкретних послуг, за надання яких стягується така комісія, як і не надано доказів, що якась із таких послуг надавалась відповідачу, відтак позовні вимоги в частині стягнення комісії за обслуговування задоволенню не підлягають.
Разом з тим, виходячи з аналізу вимог п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» така форма витрат як комісія за надання кредиту існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.
Таким чином, позивачем правомірно встановлено комісію за надання кредиту, оскільки укладеним між позивачем та відповідачем кредитним договором передбачено нарахування комісії за надання кредиту та включено суму нарахувань по комісії до графіку платежів, а Правилами надання споживчих кредитів передбачено, що до загальних витрат за кредитом включаються доходи кредитодавця у вигляді процентів, комісії, інших обов`язкових платежів.
Щодо стягнення із відповідача відсотків за ст.625 ЦК України в розмірі 5 500 грн слід зазначити таке.
Згідно з ч.1 ст. 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.
Відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Надалі воєнний стан було неодноразово продовжено та такий діє на даний час.
Таким чином, на кредитний договір №07.12.2025-100000099 розповсюджується дія п.18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак нараховані позивачем ТзОВ «Споживчий центр» відсотки за ст.625 ЦК України у сумі 5 500 грн підлягають списанню.
Враховуючи наведене вище, оскільки відповідач ОСОБА_1 не виконав зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та комісії за надання кредиту, відтак суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором №07.12.2025-100000099 в розмірі 11 770 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11 000 грн, заборгованості за комісією за надання кредиту - 770 грн.
Окрім цього, з урахуванням положень статті 141 ЦПК України, з відповідача ОСОБА_1 на користь ТзОВ «Споживчий центр» слід стягнути судовий збір, сплачений при поданні позову, пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 895,94 грн.
Керуючись статтями 13, 81, 89, 263 - 265 ЦПК України,
у х в а л и в:
позов задовольнити частково.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №07.12.2025-100000099 від 07.12.2025 в розмірі 11 770 (одинадцять тисяч сімсот сімдесят) грн, з яких 11 000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 770 грн - заборгованість по комісії за надання кредиту.
Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір, сплачений при поданні позову, в сумі 895 грн 84 коп.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 18.09.2026.
Повне найменування (ім`я) учасників справи та їх місце проживання (місцезнаходження):
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, м.Київ, вул.Саксаганського, 133а.
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .
Суддя Дмитро ТЕСЛЮК