ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/5230/26 Справа № 204/10172/25 Суддя у 1-й інстанції - Токар Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Гапонова А.В., Красвітної Т.П.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників, цивільну справу №204/10172/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Талоконова Кирила Валерійовича на рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 04 лютого 2026 року, ухвалене у складі судді Токар Н.В.,-
ВСТАНОВИВ:
Позивач ТОВ «Діджи Фінанс» звернувся до Чечелівського районного суду міста Дніпра з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» посилається на те, що 14 травня 2021 року ОСОБА_1 подав заявку на отримання кредиту №3177744 в особистому кабінеті на сайті ТОВ «Мілоан», яке направило відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого ОСОБА_1 підтвердив прийняття умов кредитного договору №3177744 від 14 травня 2021 року.
Так, 14 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено договір №3177744 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію».
ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором кредиту виконало та надало позичальнику грошові кошти в розмірі 7000 грн. шляхом перерахування на банківську картку позичальника, яка була зазначена позичальником при заповнені анкетних даних в особистому кабінеті.
13 вересня 2021 року згідно із умовами договору відступлення права вимоги №07Т ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за кредитним договором №3177744 від 14 травня 2021 року на користь ТОВ «Діджи Фінанс».
Відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав свої зобов`язання за кредитним договором, а тому у нього утворилася заборгованість в загальному розмірі 29897,91 грн., яка складається із: 6650 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 22 477,91 грн. - заборгованість за відсотками; 770 грн. - заборгованість за комісійними винагородами.
У зв`язку з чим просив суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №3177744 від 14 травня 2021 року у розмірі 29897,91 грн., судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Рішенням Чечелівського районного суду міста Дніпра від 04 лютого 2026 року позов ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором №3177744 від 14 травня 2021 року, яка становить 29897,91 грн., яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту - 6650 грн.; заборгованість за відсотками - 22477,91 грн.; заборгованість за комісійними винагородами - 770 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій вважає, що оскаржене рішення не відповідає нормам матеріального і процесуального права та фактичним обставинам справи.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що договір №3177744 від 14 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 не укладався.
Додана до позову анкета-заява на кредит №3177744 від 14 травня 2021 року не містить підпису відповідача і не свідчить про його реєстрацію в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан».
При цьому, позивач, зазначаючи у позові про те, що ТОВ «Мілоан» направлено відповідачу електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при веденні якого Відповідач підтверджує прийняття умов договору про споживчий кредит №3177744 від 14 травня 2021 року, не зазначив на який саме номер мобільного телефону направлялося відповідне електронне повідомлення (SMS) та належність відповідного номеру саме відповідачу. Докази ж вчинення дій, що вважаються прийняттям (акцептуванням) ОСОБА_1 пропозиції від ТОВ «Мілоан» укласти договір про споживчий кредит №3177744 від 14 травня 2021 року з додатками №1 і №2 до нього, взагалі відсутні.
У верхній частині споживчого кредиту №3177744 від 14 травня 2021 року міститься напис «Підписано ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором U95959», проте ні доказів направлення такого одноразового ідентифікатора, ні доказів його отримання ОСОБА_1 і відправлення останнім на адресу ТОВ «Мілоан» електронного повідомлення із застосуванням такого електронного підпису одноразовим ідентифікатором, позивачем не надано взагалі.
Отже, матеріали справи не містять доказів того, що саме відповідач будь-яким способом застосував ідентифікатор електронного підпису, так і факту отримання саме ним цього одноразового ідентифікатора, а також у справі відсутні докази реєстрації відповідача у інформаційно телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан», тому наявні достатні праві підстави для судового захисту прав та інтересів останнього. Тотожна правова позиція застосована в постанові Верховного Суду від 29 травня 2024 року у справі № 545/1750/21.
Вказане свідчить про те, що договір про споживчий кредит №3177744 від 14 травня 2021 року з додатками №1 і №2 до нього не містить підпису (акцепту) ОСОБА_1 , а отже є неукладеним.
Додане до позову платіжне доручення №46232513 від 14 травня 2021 року взагалі не містить таких реквізитів: код розрахункового документа, дата валютування, сума словами, банк отримувача (оскільки «pb» банку в Україні не існує), рахунок отримувача (оскільки «516874*06» є неповним), дата виконання. Окрім цього, відсутні відмітки банку платника щодо реквізитів "Дата надходження" і "Дата виконання".
Таким чином, надане позивачем платіжне доручення 46232513 від 14 травня 2021 року є неналежним доказом, адже воно жодним чином не підтверджує отримання ОСОБА_1 від ТОВ «Мілоан» 7000 грн кредитних коштів.
У зв`язку з чим просить Чечелівського районного суду міста Дніпра від 04 лютого 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення, про відмову у позові ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Стягнути з ТОВ «Діджи Фінанс» на користь ОСОБА_1 3633,60 грн судового збору за подання апеляційної скарги та 5000 грн. витрат на правничу (правову) допомогу.
Позивач ТОВ «Діджи Фінанс», скориставшись своїм правом через представника подав відзив, в якому вважає, що суд першої інстанції, належним чином оцінивши надані сторонами докази та встановивши всі обставини справи, перевіривши наявність, виникнення та факт порушення саме відповідачем майнових прав позивача, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 3177744 від 14 травня 2021 року.
14 травня 2021 року за власним волевиявленням та з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, ОСОБА_1 в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «Мілоан» за адресою: https://miloan.ua/ подано заявку на отримання кредиту № 3177744, яка знаходиться у власному кабінеті відповідача на вказаному веб-сайті товариства.
Стверджує, що відповідачу було направлено електронним повідомленням (SMS) на номер телефону, який особисто вказаний відповідачем у договорі про споживчий кредит №3177744 від 14 травня 2021 року. Повідомлення містило одноразовий ідентифікатор, при введенні якого відповідач підтвердив прийняття умов договору. Даний договір також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті товариства за адресою: https://miloan.ua/.
Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що PDF файл договору, який міститься у матеріалах справи у додатках до позову, завантаживши (скачавши даний файл) та відкривши через програмне забезпечення, призначене для читання PDF файлів суд має змогу переконатись у наявності підпису та побачити одноразовий ідентифікатор.
Вказує, що відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували, що мобільний номер телефону та ІР-адреса, з яких була подана заява на отримання кредиту, йому не належать.
Вважає, що наданий позивачем скріншот першої сторінки договору із фіксацією підпису сторін за допомогою одноразового ідентифікатора дає підстави вважати доведеним належними доказами факт, що договір про споживчий кредит №101501573 від 27 березня 2021 року був дійсно підписаний з первісним кредитором саме відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора V53412.
Копія платіжного доручення №3177744 від 14 травня 2021 року є належним та допустимим доказом на підтвердження перерахування первісним кредитором кредитних коштів відповідачу на умовах визначених договором про споживчий кредит.
Однак, доказів на спростування відповідності анкетних даних відповідача в зазначених анкеті заяві та договорі - матеріали справи не містять.
Звертає увагу, що як доказ перерахування кредитних коштів відповідачу позивач надав копію платіжного доручення, що є первинним банківським документом, та підтверджує надання кредитних коштів позивачем й отримання таких відповідачем на зазначену ним платіжну картку, номер якої вказано у платіжному дорученні. Такі умови перерахування коштів було погоджено сторонами при укладенні кредитного договору. Зазначення номера картки замість номеру рахунку жодним чином не унеможливлює перерахування кредитних коштів відповідачу. У платіжному дорученні відображається частина цифр платіжної картки, так як номер картки становить таємницю фінансової послуги (відповідно до ч. 1-2 ст. 10 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії»)
Отже, платіжне доручення №46232513 від 14 травня 2021 року за кредитним договором №3177744 від 14 травня 2021 року, сформоване ТОВ «Мілоан» та долучене до позовної заяви, є належними та допустимими доказами у справі. Зміст зазначених документів свідчить про фактичну видачу кредитних коштів відповідачу.
Також зазначає, що вартість правничої допомоги, наданої відповідачу, в сумі 5000 грн, з огляду на малозначність справи та складність написання апеляційної скарги є неспівмірним. Позивач не погоджується з таким розміром правової допомоги, адже їх розмір встановлений на власний розсуд та належним чином необґрунтований.
У зв`язку з чим просив рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 04 лютого 2026 року залишити без змін, апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з частиною першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції не відповідає вказаним вимогам закону.
Встановлено, що відповідно до анкети-заяви на кредит №3177744 створеної 14 травня 2021 року, ОСОБА_1 просить банк про надання споживчого кредиту на наступних умовах: сума кредиту - 7 000 грн.; строк кредитування 30 днів; дата повернення кредиту 2021-06-13 року; сума до повернення 10395 грн.; проценти - 1,25% від фактичного залишку заборгованості за кожен день користування кредитом.
14 травня 2021 року ТОВ «Мілоан» з однієї сторони та ОСОБА_1 уклали договір про споживчий кредит №3177744 з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно в електронній формі в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію».
Відповідно до п.п.1.2-1.6 договору, сума кредиту становить 7000 грн.; кредит надається строком на 30 днів з 14 травня 2021 року; дата повернення 13 червня 2021 року; комісія - 11,00% від суми кредиту одноразово; проценти - 1,25% від фактичного залишку заборгованості за кожен день користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка - 5,00% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Пунктом 2.3 договору передбачена можливість пролонгації кредиту на умовах п.2.3.1.
Окрім того, сторонами було погоджено на підписано, у якості додатку №1 до кредитного договору №3177744 від 14 тарвня 2021 року, графік розрахунків.
У якості додатку №2 до кредитного договору №3177744 від 14 травня 2021 року сторонами погоджено та підписано паспорт споживчого кредиту у якому сторони погодили істотні умови кредитування.
Вказані документи підписані відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Таким чином, стороною позивача доведено, укладення кредитного договору між сторонами.
ТОВ «Мілоан» виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит, відповідно до умов укладеного кредитного договору. Так, платіжним дорученням №46232513 підтверджується факт здійснення платежу транзакції на картку ОСОБА_1 в розмірі 7000 грн, відповідно до кредитного договору №3177744.
З розрахунку заборгованості за договором про споживчий кредит №3177744 від 14 травня 2021 року, вбачається, що відповідач за період з 14 травня 2021 року по 19 серпня 2021 року належним чином не виконував зобов`язання, в результаті чого виникла заборгованість в загальній сумі 29897,91 та складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту - 6650 грн.; заборгованість за відсотками - 22477,91 грн.; заборгованість за комісійними винагородами - 770 грн.
Відповідно до договору відступлення прав вимоги №07Т від 13 версеня 2021 року ТОВ «Мілоан» передає новому кредитору ТОВ «Діджи Фінанс» належні ТОВ «Мілоан» права грошової вимоги до боржників.
Згідно витягу з додатку до договору факторингу №07Т від 19 версеня 2021 року, до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право грошової вимоги, зокрема, до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №3177744 від 14 травня 2021 року на загальну суму 29897,91 грн., яка складається з наступного: заборгованість за тілом кредиту - 6650 грн.; заборгованість за відсотками - 22477,91 грн.; заборгованість за комісійною винагородою - 770 грн.
Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є доведеними належними та допустимими доказами, тому вказана заборгованість підлягає стягненню із відповідача на користь позивача.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.
Відповідно до ч.1 ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 ст.599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Згідно з ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст.625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України визначено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
За статтями 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.
За загальним правилом заміна кредитора у зобов`язанні не вимагає згоди на це боржника, якщо інше не передбачено законом або договором.
Згідно з частиною 2 статті 517 ЦК України боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.
Боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, чи який вважає, що йому не надано належних доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредиту, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору (а не новому) і таке виконання є належним. Інших правових наслідків факт не повідомлення боржника про заміну кредитора чи ненадання йому доказів на підтвердження відступлення прав вимоги новому кредитору законом не передбачено.
Відповідно до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно з частиною першою статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).
Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Частиною 1 статті 81 ЦПК України передбачено, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З долученої до справи копії кредитного договору №3177744 від 14 травня 2021 року, яка досліджена апеляційним судом і у паперовому вигляді і шляхом відкриття прикріпленого до електронної справи файлу з застосування програми «ABBYY Fine Reader PDF 15» встановлено, що вказаний договір не містить електронного підпису ОСОБА_1 .
У правому верхньому куті першої сторінки договору №3177744 від 14 травня 2021 року розміщений штамп «підписано: ОСОБА_3 , ТОВ Мілоан, час:14.05.2021 15:39», однак при натисканні на якій, для перевірки властивостей підпису, програма зазначає, що дійсність підпису невідома, не вдалося перевірити час підписання. При перевірці сертифікату судом отримана інформація, що недостатньо інформації для перевірки сертифіката.
Із Анкети-заяви на кредит №3177744 від 14 травня 2021 року вбачається здійснення процедури верифікації відповідача за телефоном шляхом верифікаційного дзвінка, однак не вбачається здійснення направлення відповідачу даних в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності для підписання заявки електронним підписом одноразовим ідентифікатором.
Вказана Анкета-заява на кредит №3177744 від 14 травня 2021 року не містить підписів представника ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 .
В матеріалах справи також відсутні докази, з яких можна було б установити, що ОСОБА_1 пройшов ідентифікацію в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан» при вході в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», через номер телефону чи електронну пошту, які б він сам зазначив.
Платіжне доручення №46232513 від 14 травня 2021 року не підтверджують факту перерахування 14 травня 2021 року на картку № НОМЕР_1 , яка емітована на ім`я ОСОБА_1 , грошових коштів з рахунку ТОВ «Мілоан» № НОМЕР_2 , який зазначений як дебетовий рахунок платника у платіжному дорученні.
Відповідач ОСОБА_1 заперечує факт укладення ним договору про споживчий кредит №3177744 від 14 травня 2021 року із ТОВ «Мілоан».
Також відповідач заперечувала факт отримання ним грошових коштів на його рахунок від ТОВ «Мілоан» за договором про споживчий кредит №3177744 від 14 травня 2021 року із ТОВ «Мілоан».
Суду апеляційної інстанції позивачем не надано копії договору №3177744 від 14 травня 2021 року, який би був підписаний ОСОБА_1 одноразовим ідентифікатором (його номером), із зазначення дати та часу його підписання.
Таким чином, позивачем не доведено належними та допустимими доказами факту укладення між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит №3177744 від 14 травня 2021 року, а також факту перерахування ОСОБА_1 від ТОВ «Мілоан» суми кредиту.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за недоведеністю.
Відповідно пунктів 3 та 4 частина 1 статі 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Стосовно витрат на правову допомогу, надану у суді апеляційної інстанції, у розмірі 5000 грн. колегія суддів зазначає наступне.
Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Водночас суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
В апеляційній скарзі представник відповідача просив суд стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу, у суді апеляційної інстанції, представник відповідача надав суду договір №1/03-26 про надання правничої (правової) допомоги від 02 березня 2026 року, додаткову угоду №1 до договору №1/03-26 про надання правничої (правової) допомоги від 02 березня 2026 року, в якій сторони погодили гонорар за надану правничу допомогу у суді другої інстанції 5000 грн., квитанцію до прибуткового касового ордеру від 03 березня 2026 року на суму 5000 грн. відповідно до додаткової угоди №1 до договору №1/03-26 про надання правничої (правової) допомоги від 02 березня 2026 року.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечував щодо заявленого розміру витрат на правову допомогу у суді апеляційної інстанції, вважав його завищеним.
Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, провадження №14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження №12-171гс19).
Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
Крім того, при визначенні розміру витрат на правничу допомогу на підставі поданих сторонами доказів, суд має виходити з критеріїв: їхньої реальності (тобто встановлення їхньої дійсності та необхідності); розумності їхнього розміру (виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін).
Чинне процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов`язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об`єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі.
Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід пам`ятати, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною, навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
З огляду на складність справи та виконані адвокатом роботи, ціну позову, суд вважає, що з позивача на користь відповідача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, надану в суду апеляційної інстанції в розмірі 3000 грн., що на переконання колегії відповідатиме критеріям розумності, справедливості та співмірності.
Також з позивача на користь відповідача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір у розмірі 3363,60 грн. за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.
Рішення Чечелівського районного суду міста Дніпра від 04 лютого 2026 року у справі №204/10172/25 - скасувати.
У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДПРОУ 42649746) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3363,60 грн. та витрати на професійну правничу допомогу, надану в суду апеляційної інстанції в розмірі 3000 грн., а всього 6363 (шість тисяч шістсот три) грн. 60 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 16 вересня 2026 року.
Судді: