ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/7172/26 Справа № 201/16117/25 Суддя у 1-й інстанції - Наумова О. С. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого судді Агєєва О.В.,
суддів: Красвітної Т.П., Халаджи О.В.,
за участю секретаря судового засідання Кирилішиної В.Д.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпро цивільну справу №201/16117/25 за позовом ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Телерадіокомпанія «Стерх» Товариства з обмеженою відповідальністю «Старлайт Медіа» про спростування недостовірних відомостей та відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою представника Дочірнього підприємства «Телерадіокомпанія «Стерх» Товариства з обмеженою відповідальністю «Старлайт Медіа» - Манько Світлани Олександрівни на рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 22 квітня 2026 року, ухвалене у складі судді Наумової О.С.,-
ВСТАНОВИВ:
У грудні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Соборного районного суду міста Дніпра з позовом до ДП «Телерадіокомпанія «Стерх» ТОВ «Старлайт Медіа» про спростування недостовірних відомостей та відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову вказав, що ОСОБА_1 є обвинуваченим у кримінальному провадженні №1202404[телефон приховано] від 01 грудня 2025 року за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Обвинувальний акт знаходиться на розгляді у Новокодацькому районному суді м. Дніпра, призначений розгляд по суті.
Вважає, що журналістами «11 каналу» ДП «Телерадіокомпанія «Стерх» ТОВ «Старлайт Медіа» оприлюднені відомості, що містять недостовірну інформацію.
Вказує, що у випусках новин на «11 каналі» від 11 серпня 2025 року, 14 жовтня 2025 року, 30 жовтня 2025 року, 11 листопада 2025 року, 26 листопада 2025 року, 01 грудня 2025 року стверджують в безапеляційній формі, що (мовою інформаційних сюжетів): «За офіційною версією слідства, за кермом автомобіля BMW, який був одним із учасників дорожньо-транспортної пригоди, знаходився позивач… Слідством встановлено, що швидкість автівки перевищила норму в 4 рази… На подушці водія виявлені біологічні зразки ДНК саме повнолітнього фігуранта пригоди… Автотехнічне дослідження підтвердило, що ДТП сталося внаслідок грубого порушення швидкісного режиму… Водій та його пасажир втекли з місця події та навіть не викликали швидку… Вуличні камери зафіксували як водій ОСОБА_1 разом з неповнолітнім пасажиром ОСОБА_2 усього через півгодини після автотрощі розгулюють супермаркетом неподалік від місця події…».
Вказані твердження є помилковими, такими, що порочать його честь та гідність, оскільки його вина у вчиненні ДТП не доведена в законному порядку і не встановлена обвинувальним вироком суду, містять інформацію, яка спотворює дійсність, формує погляд третіх осіб на доведеність вини позивача, що суперечить конституційному принципу презумпції невинуватості.
У зв`язку з чим, просив визнати інформацію, поширену журналістами «11 каналу» в сюжетах новин від 11 серпня 2025 року, 14 жовтня 2025 року, 30 жовтня 2025 року, 11 листопада 2025 року, 26 листопада 2025 року, 01 грудня 2025 року щодо позивача, а саме: перебування за кермом автомобіля BMW 01 грудня 2024 року, перевищення допустимої швидкості в 4 рази, вчинення дорожньо-транспортної пригоди внаслідок якої загинула дитина, не повідомлення «швидкої допомоги» про необхідність надання екстреної медичної допомоги постраждалим - недостовірною й такою, що порочить його честь, гідність. Зобов`язати ДП «Телерадіокомпанія «Стерх» ТОВ «Старлайт Медіа» спростувати недостовірну інформацію відносно позивача шляхом випуску сюжету новин на «11 каналі» не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили в той самий час, тією ж знімальною групою, тією ж самою тривалістю в якому посилаючись на резолютивну частину судового рішення по цій справі спростувати інформацію відносно ОСОБА_1 , а саме: перебування за кермом автомобіля BMW 01 грудня 2024 року, перевищення допустимої швидкості в 4 рази, вчинення ДТП внаслідок якої загинула дитина, не повідомлення «швидкої допомоги» про необхідність надання екстреної медичної допомоги постраждалим. Стягнути з ДП «Телерадіокомпанія «Стерх» ТОВ «Старлайт Медіа» моральну шкоду в розмірі 50 000,00 грн.
Рішенням Соборного районного суду міста Дніпра від 22 квітня 2026 року, позовні вимоги ОСОБА_1 до ДП «Телерадіокомпанія «Стерх» ТОВ «Старлайт Медіа» про спростування недостовірних відомостей та відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Визнано інформацію, поширену журналістами «11 каналу» ДП «Телерадіокомпанія «Стерх» ТОВ «Старлайт Медіа» в сюжетах новин від 11 серпня 2025 року, 14 жовтня 2025 року, 30 жовтня 2025 року, 11 листопада 2025 року, 26 листопада 2025 року, 01 грудня 2025 року щодо ОСОБА_1 , а саме, перебування за кермом автомобіля BMW 01 грудня 2024 року, перевищення допустимої швидкості в 4 рази, вчинення ДТП внаслідок якої загинула дитина, не повідомлення «швидкої допомоги» про необхідність надання екстреної медичної допомоги постраждалим - недостовірною й такою, що порочить честь, гідність ОСОБА_1 . Зобов`язано ДП «Телерадіокомпанія «Стерх» ТОВ «Старлайт Медіа» не пізніше одного місяця з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати вказану недостовірну інформацію відносно ОСОБА_1 шляхом випуску сюжету новин на «11 каналі» повідомлення у відеосюжеті на телевізійному каналі «11 канал» про ухвалене судове рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ДП «Телерадіокомпанія «Стерх» ТОВ «Старлайт Медіа» про спростування недостовірних відомостей та відшкодування моральної шкоди із зачитуванням ведучим або диктором передачі резолютивної частини судового рішення. Стягнуто з ДП «Телерадіокомпанія «Стерх» ТОВ «Старлайт Медіа» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 1,00 грн. У задоволенні іншої частини позову - відмовлено. Стягнуто з ДП «Телерадіокомпанія «Стерх» ТОВ «Старлайт Медіа» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 1212,70 грн.
Не погодившись з зазначеним судовим рішенням, представник ДП «Телерадіокомпанія «Стерх» ТОВ «Старлайт Медіа» - Манько С.О. подала апеляційну скаргу, в якій вважає, що при його ухваленні судом першої інстанції було неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.
В обґрунтування скарги зазначає, що «Телерадіокомпанія «Стерх», формуючи власну захисну правову позицію та надаючи її до суду, ніколи не стверджувала що висвітлена нею інформація є оціночним судженням.
Наголошує, що уся поширена відповідачем інформація є дослівним відтворенням публічних виступів/повідомлень державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, котрі були розміщені ще до публікації журналістських матеріалів відповідача.
Вказує, що суд першої інстанції не визначив характер інформації, котру визнав недостовірною. Фактично суд покарав журналістів за здійснення професійної діяльності, що в свою чергу порушує не лише закони України, такі як: Конституцію України, Закон України «Про медіа», а також йде в супереч з практикою Європейського Суду з прав людини.
Зауважує, що слід розрізняти ситуації, коли такі висловлювання належали журналісту, і коли були цитатою висловлювання іншої особи, оскільки покарання журналіста за участь у розповсюдженні висловлювань інших осіб буде суттєво заважати пресі сприяти обговоренню питань суспільного значення та не повинно розглядатись, якщо для іншого немає винятково вагомих причин.
Зазначає, що незаконність та необґрунтованість рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 22 квітня 2026 року по справі № 201/16117/25 полягає у невизначені характеру поширеної інформації, надання неправильної оцінки наявних у справі доказів та незастосуванні законодавства, котре мало б бути застосоване а даному випадку, зокрема незастосування статті 117 Закону України «Про медіа».
У зв`язку з чим просила рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 22 квітня 2026 року по справі № 201/16117/25 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у позові у повному обсязі.
Представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , скориставшись своїм правом, подав додаткові пояснення, яких зазначає, що судом першої інстанції встановлено, що фактично повністю інформація, яку позивач просить спростувати, міститься саме у відео сюжеті від 01 грудня 2025 року, а саме, фактичні твердження у наступному формулюванні: що позивач перебував за кермом автомобіля BMW 01 грудня 2024 року під час ДТП; що позивач перевищив допустиму швидкість руху в 4 рази; що позивач вчинив ДТП, внаслідок якої загинула дитина; що позивач не повідомив «швидку допомогу» про необхідність надання екстреної медичної допомоги постраждалим та втік з місця події. Проаналізувавши зміст цих висловлювань, суд прийшов до цілком законного та обґрунтованого висновку, що вони не є оціночними судженнями.
Зазначає, що відповідно до частини 2 статті 30 Закону України «Про інформацію», оціночними судженнями є критика або оцінка дій, що не містять фактичних даних. Натомість, оскаржувана інформація містить конкретні дані про: час (01 грудня 2024 року), місце, об`єкт (автомобіль BMW), результати експертиз (ДНК, автотехнічне дослідження) та конкретні дії (втеча, ненадання допомоги). Така інформація є констатацією фактів, які можуть і мають бути доведені належними доказами.
Звертає увагу суду на те, що суд першої інстанції вірно зазначив, що поширення інформації, що містить фактичні твердження про вчинення особою дій, які мають склад злочину (зокрема, передбачених статтями, 286, 135 КК України), за відсутності відповідного вироку суду, є порушенням презумпції невинуватості.
Вказує, що оскільки на момент розгляду справи обвинувальний вирок щодо позивача за вказаними фактами відсутній, твердження про вчинення ним цих діянь як про доконаний факт є передчасним та недостовірним. Посилання відповідача на те, що це версія слідства, не звільняє його від обов`язку дотримуватися балансу між правом на інформування суспільства та правом особи на презумпцію невинуватості.
Зауважує, що відповідачем не надано доказів (вироку суду), які б підтверджували винуватість позивача у вказаному ДТП та його перебування за кермом, суд першої інстанції прийшов до цілком законного та обґрунтованого висновку, що поширена інформація є недостовірною, оскільки констатує вину особи до рішення суду і є такою, що порочить честь і гідність позивача, оскільки створює у суспільства негативне уявлення про нього як про особу, що вчинила тяжкий злочин.
Вважає, що поширена інформація не є оціночними судженнями, а є констатацією фактів, які можуть і мають бути доведені належними доказами.
У зв`язку з чим, просив залишити апеляційну скаргу ДП «Телерадіокомпанія «Стерх» ТОВ «Старлайт Медіа» без задоволення, а рішення Соборного районного суду м.Дніпра від 22 квітня 2026 року по справі №201/16117/25 без змін.
Представник відповідача ДП «Телерадіокомпанія «Стерх» ТОВ «Старлайт Медіа» - Бондар Д.В. в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити.
Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 в судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив у її задоволенні відмовити.
Відповідач в судове засідання апеляційного суду не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.
Апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутності учасника справи, який не з`явився в судове засідання, оскільки відповідно до ч.2 ст.372 ЦПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду - скасуванню, з ухваленням нового рішення, з огляду на наступне.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та якими доказами це підтверджується, чи інші фактичні дані, що мають значення для вирішення справи та докази, що їх підтверджують.
Судом встановлено, що позивач надав перелік посилань на відеосюжети новин «11 каналу», зокрема: від 11 серпня 2025 року; від 14 жовтня 2025 року; від 30 жовтня 2025 року; від 11 листопада 2025 року; від 26 листопада 2025 року; від 01 грудня 2025 року.
Переглядом встановлено наявне відео: «Смертельна ДТП, яку охрестили мажорною, бо всю країну шокувала наслідками та зухвалістю обвинувачених … Ця резонансна смертельна автотроща, через яку загинула дитина, сталася рівно рік тому 1 грудня. Це те саме місце жахливої аварії на житломасиві Червоний камінь. Близько 20 години вечора за умов вимкненого вуличного освітлення елітна BMW на швидкості буквально протаранила «Форд» із п`ятьма людьми всередині. ОСОБА_4 загинула на місці, а четверо її родичів дістали тяжкі травми. Обережно, це дуже чутливі і травмуючи кадри. Перші хвилини після аварії. Поранений водій схиляється над вже бездиханною племінницею….
Новина про цю смертельну авто трощу миттєво набула національних масштабів. В салоні елітної BMW були двоє молодиків, один з яких на момент скоєння аварії був неповнолітній. В мережі одразу з`явилась інформація, обидва із заможних родин, тож суспільство переймалось, аби смерть дитини не зійшла з рук імовірним винуватцям. Розслідування аварії тривало майже місяців. За офіційною версією слідства, саме ОСОБА_5 , якому тоді було 19 років, був за кермом BMW.
Поліція встановила, швидкість автівки перевищила норму в чотири рази.
Результати ДНК досліджень. На подушці безпеки водія виявлено біологічні сліди саме повнолітнього фігуранта. Автотехнічне дослідження підтвердило, що зіткнення сталося через грубе порушення швидкісного режиму. Одразу після аварії і водій, і його пасажир втекли з місця ДТП і навіть не викликали швидку. А вуличні камери зафіксували, як ОСОБА_6 із неповнолітнім пасажиром ОСОБА_7 усього за півгодини після автотрощі розгулюють супермаркетом неподалік місця аварії. Згодом у суді ОСОБА_8 назве і себе потерпілим у ДТП та пояснить, чому травмованим людям не спромігся навіть викликати медиків. …»
Надалі у відеосюжеті журналістами повідомляється про обставин слухання справи, з яких слідує що вирок судом першої інстанції ще не ухвалено. Зокрема, відеосюжет завершується коментарем: «Якщо ж провину винуватців доведуть у суді, пасажиру ОСОБА_9 може загрожувати від двох до п`яти років тюрми. ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 . Новини 11-го каналу».
Відеосюжети містять декілька переглядів, коментарі.
З Єдиного державного реєстру судових рішень встановлено, що у кримінальному провадженні №1202404[телефон приховано] від 01 грудня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України щодо обвинуваченого вирок не ухвалено.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що поширення інформації, що містить фактичні твердження про вчинення особою дій, які мають склад злочину (зокрема, передбачених статтями 286, 135 КК України), за відсутності відповідного вироку суду, є порушенням презумпції невинуватості. Оскільки на момент розгляду справи обвинувальний вирок щодо позивача за вказаними фактами відсутній, твердження про вчинення ним цих діянь, як про доказаний факт є передчасним та недостовірним. Посилання відповідача на те, що це версія слідства, не звільняє його від обов`язку дотримуватися балансу між правом на інформування суспільства та правом особи на презумпцію невинуватості.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.
Згідно із статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
Згідно із статтями 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі, на недоторканність своєї ділової репутації.
Відповідно до частини першої статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
Інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (стаття 1 Закону України «Про інформацію»).
Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання з використанням радіо, телебачення чи інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
Поширенням інформації також є демонстрація в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, а так само поширення за допомогою електронних засобів, що за своїм змістом або формою ганьблять гідність, честь фізичної особи або ділову репутацію фізичної та юридичної особи.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з`ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Згідно зі статтею 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканість своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
В абзаці четвертому пункту 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» вказано, що: «Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку».
У пункті 15 вищевказаної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
Пунктом 19 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України судам роз`яснено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.
Відповідно до частини другої статті 30 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та їх правдивість не доводиться.
За змістом частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Згідно з положеннями статті 277 ЦК України та статті 12 ЦПК України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року у справі № 761/39429/14-ц (провадження № 61-9146св18)).
31 березня 2023 року набрав чинності Закон України «Про медіа».
Частина перша статті 4 Закону України «Про медіа» визначає, що діяльність у сфері медіа ґрунтується на принципах свободи вираження поглядів і переконань, свободи поширення, обміну та отримання інформації, свободи діяльності суб`єктів у сфері медіа, у тому числі вільного визначення змісту інформації, свободи господарської діяльності у сфері медіа, гарантованості права на інформацію, відкритості та доступності інформації, достовірності і повноти інформації, правомірності одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, захищеності особи від втручання в її особисте та сімейне життя.
Стаття 1 Закону України «Про медіа» дає визначення термінів цього Закону, зокрема: - медіа (засіб масової інформації) - засіб поширення масової інформації у будь-якій формі, який періодично чи регулярно виходить у світ під редакційним контролем та постійною назвою як індивідуалізуючою ознакою; - друковане медіа - медіа, що здійснює поширення інформації у текстовій чи візуальній формі на друкованих носіях, однотипно оформлене, виходить у світ через певні проміжки часу упродовж року - у міру настання відповідного періоду або накопичення матеріалу; - онлайн-медіа - медіа, що регулярно поширює інформацію у текстовій, аудіо-, аудіовізуальній чи іншій формі в електронному (цифровому) вигляді за допомогою мережі Інтернет на власному вебсайті, крім медіа, які віднесені цим Законом до аудіовізуальних медіа.
За змістом частин першої, другої статті 43 Закону України «Про медіа» особа, яка вважає, що суб`єктом у сфері аудіовізуальних, друкованих або онлайн-медіа щодо неї було поширено відомості, які не відповідають дійсності (викладені неповно чи неточно) та принижують її честь, гідність чи ділову репутацію, має право вимагати спростування недостовірної інформації або реалізації права на відповідь. Заяву про спростування або реалізацію права на відповідь має бути подано упродовж 20 днів з дня поширення відповідної інформації.
Однак звернення зі скаргою в порядку статті 43 Закону України «Про медіа» не є обов`язковою передумовою звернення до суду за захистом честі, гідності чи недоторканості ділової репутації, адже передбачає право, а не обов`язок особи на звернення до суб`єкта у сфері аудіовізуальних, друкованих або онлайн-медіа зі скаргою щодо змісту відповідних статей чи програм та передач. Право на судовий захист ділової репутації не залежить від того, чи скористалися громадянин чи юридична особа правом вимагати від телерадіоорганізації спростування недостовірної інформації в позасудовому порядку.
У справі, яка переглядається, суд першої інстанції прийшов до висновку, що повністю інформація, яку позивач просить спростувати, міститься саме у відео сюжеті від 01 грудня 2025 року, а саме - фактичні твердження у наступному формулюванні: - позивач перебував за кермом автомобіля BMW 01 грудня 2024 року під час дорожньо-транспортної пригоди; позивач перевищив допустиму швидкість руху в 4 рази; позивач вчинив дорожньо-транспортну пригоду, внаслідок якої загинула дитина; позивач не повідомив «швидку допомогу» про необхідність надання екстреної медичної допомоги постраждалим та втік з місця події.
Проаналізувавши зміст цих висловлювань, суд першої інстанції дійшов висновку, що вони не є оціночними судженнями, а оскаржувана інформація містить конкретні дані про: час (01.12.2024), місце, об`єкт (автомобіль BMW), результати експертиз (ДНК, автотехнічне дослідження) та конкретні дії (втеча, ненадання допомоги). Така інформація є констатацією фактів, які можуть і мають бути доведені належними доказами.
Установивши вказані обставини, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач довів свої позовні вимоги.
З урахуванням позовних вимог, висновків суду першої інстанції по суті спору та доводів апеляційної скарги, спірним у справі є питання щодо дотримання, при поширенні інформації, балансу інтересів між презумпцією невинуватості та суспільним інтересом.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (далі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Презумпція невинуватості (гарантована ст.62 Конституції України та ст.6 ЄСПЛ) захищає особу від передчасного таврування злочинцем, тоді як суспільний інтерес вимагає прозорості, свободи вираження поглядів (ст.10 ЄСПЛ) та інформування громади про резонансні правопорушення.
Так, статтею 10 Конвенції передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти.
Свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій.
Засоби масової інформації відіграють істотну роль у демократичному суспільстві. І хоча вони не можуть переступати певні межі, зокрема, щодо репутації, прав інших осіб і необхідності запобігання розголошенню конфіденційної інформації, тим не менш, їх обов`язком є передавати у спосіб, сумісний із їх обов`язками та відповідальністю, інформацію та ідеї з усіх питань суспільного інтересу, включно з тими, що стосуються правосуддя. Не тільки на них покладається завдання передавати таку інформацію та ідеї; громадськість також має право їх отримувати. Стаття 10 Конвенції захищає не лише суть висвітлених ідей та інформації, але також і форму, в якій вони надаються.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Тома проти Люксембургу» від 29 березня 2001 року суд зазначив, що для обмеження поширення інформації, що вже була оприлюднена та широко обговорюється, повинні існувати переконливі підстави; покарання журналіста за те, що він допомагав поширювати твердження, зроблені іншою особою, серйозно перешкоджатиме участі преси у обговоренні проблем, які становлять громадський інтерес, і його не потрібно передбачати, хіба що за наявності особливо переконливих підстав для цього.
Верховний Суд у своїх постановах зауважує, що журналістська свобода та громадська діяльність також включають можливість перебільшень або навіть провокацій.
Повідомлення новин, заснованих на інтерв`ю або відтворення висловлювань інших осіб, відредагованих чи ні, становить один з найбільш важливих засобів, за допомогою яких преса може відігравати свою важливу роль «сторожового пса суспільства» (рішення у справі «The Observer and The Guardian v. the United Kingdom», від 26 листопада 1991 року, Series A no. 216).
У таких справах слід розрізняти ситуації, коли такі висловлювання належали журналісту, і коли були цитатою висловлювання іншої особи, оскільки покарання журналіста за участь у поширенні висловлювань інших осіб буде суттєво заважати пресі сприяти обговоренню питань суспільного значення та не повинно розглядатись, якщо для іншого немає винятково вагомих причин (рішення у справі «Педерсен і Баадсгаард проти Данії» від 19 червня 2003 року, заява № 49017/99; рішення у справі «Торгейр Торгейрсон проти Ісландії» від 07 листопада 2008 року заява № 56925/08; рішення у справі «Джерсільд проти Данії» від 23 вересня 1994 року заява № 15890/89).
Колегія суддів звертає увагу, що інформація про обставини події, яка на переконання колегії є суспільно значимою, та яку позивач просив визнати недостовірною і спростувати, є дослівним відтворенням публічних виступів/повідомлень державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, котрі були розміщені ще до публікації журналістських матеріалів відповідача, що є предметом дослідження і оцінки в даній справі.
Тобто, відповідач не є автором вищевказаної інформації та здійснив її відтворення, подавши її глядачам/читачам як дослівне відтворення повідомлень посадових осіб, що є представниками суб`єктів публічного права, інших засобів масової інформації, при цьому кожного разу з посиланням на джерело походження та без спотворення/перекручування суті даної інформації.
Крім того, згідно з пунктом 1 частини першої статті 117 Закону України «Про медіа», суб`єкти у сфері медіа та їх працівники не несуть відповідальності за поширення інформації, забороненої цим Законом, а також інформації, що не відповідає дійсності, порушує права і законні інтереси особи, якщо ця інформація є дослівним, або у переказі, без спотворення суті, відтворенням матеріалів, опублікованих іншим зареєстрованим медіа, або точним за змістом відтворенням оригінальних матеріалів іноземного медіа з посиланням на них.
Враховуючи доводи і заперечення сторін, досліджені судом публікації, інформацію в яких сторона позивача вважає недостовірною й такою, що порочить честь, гідність позивача, а також наведені норми закону та судову практику суду касаційної інстанції та ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, т.я. інформація подана відповідачем (суб`єктом в сфері медіа) щодо резонансної події, з посиланням на офіційні джерела її походження, без спотворення її суті. До авторів інформації позов не пред`являвся.
Посилання сторони позивача на порушення відповідачем презумпції невинуватості є важливим доводом у вирішенні даного спору, але з урахуванням вищенаведеного, за встановлених фактичних обставин, суд вважає, що спірною інформацією не було порушено балансу інтересів позивача та суспільних інтересів, на висвітлення яких направлена діяльність відповідача.
Доводи апеляційної скарги з цього приводу знайшли своє підтвердження і підлягають задоволенню.
Таким чином, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами права, які підлягають застосуванню, проте, на думку колегії, надав не вірну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності і взаємозв`язку, тому дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, що є підставою для застосування наслідків передбачених ст.376 ЦПК України.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року; SERYVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909|04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Оскаржене судове рішення не відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.
Враховуючи вищенаведене, рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 22 квітня 2026 року підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу представника Дочірнього підприємства «Телерадіокомпанія «Стерх» Товариства з обмеженою відповідальністю «Старлайт Медіа» - Манько Світлани Олександрівни - задовольнити.
Рішення Соборного районного суду міста Дніпра від 22 квітня 2026 року - скасувати.
У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Дочірнього підприємства «Телерадіокомпанія «Стерх» Товариства з обмеженою відповідальністю «Старлайт Медіа» про спростування недостовірних відомостей та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Судді:
Повний текст постанови складено 16.09.2026 року
Головуючий суддя О.В.Агєєв