ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 22-ц/803/6080/26 Справа № 184/2576/25 Суддя у 1-й інстанції - Коваленко В.О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 вересня 2026 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Городничої В.С.,
суддів: Свистунової О.В., Ткаченко І.Ю.,
за участю секретаря судового засідання - Глущенко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» на заочне рішення Покровського міського суду Дніпропетровської області від 09 березня 2026 року у складі судді Коваленко В.О. по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2025 року ТОВ «Українські фінансові операції» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с. 115), в обґрунтування якого посилалось на те, що 25.01.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №4329485 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, на умовах якого ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 3 000,00 грн. Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 25.01.2024 року по 19.01.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. На пільговий строк 30 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 0,01 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього у як результат застосовано повну ставку кредитування у розмірі 2,5% у день. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.
ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 3 000,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану Банком АТ КБ «ПриватБанк».
Враховуючи, той факт, що Договір між первісним кредитором та відповідачем укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису, відповідно до вимог чинного законодавства України, його укладення не може бути спростовано.
За інформацією в листі ТОВ «Пейтек», відповідно до договору №4329485 від 25.01.2024 року було успішно перераховано грошові кошти у сумі 3 000 грн на платіжну карту НОМЕР_1 .
Відповідно Розрахунку заборгованості за Договором №4329485 від 25.01.2024 року у період з 25.01.2024 року по 23.09.2024 року включно первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами у загальному розмірі 18 225,00 грн.
Умовами Договору, передбачено, що відповідно до п. 5.1.3. ТОВ «Лінеура Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за Договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди Клієнта але з обов`язковим повідомленням Клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 23.09.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу №23/09/2024 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача, чим набуло право грошової вимоги до відповідача за договором.
Відповідно до умов строк дії п. 1.3 Договору №4329485 строк кредиту 360 днів: з 25.01.2024 року по 19.01.2025 року.
Станом на дату укладання Договору факторингу від 23.09.2024 року №23/09/2024, строк дії Договору №4329485 від 25.01.2024 року не закінчився. А тому, в межах строку дії Договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «Українські фінансові операції» з дати факторингу 23.09.2024 року донараховано відсотки за (117 календарних днів). 3 000 грн * 2,5 % = 75,00 грн * 117 календарних дні = 8 775,00 грн.
Після укладання Договору факторингу та переходу права вимоги до Позивача, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «Українські фінансові операції», ані на рахунки первісного кредитора.
Відповідач має заборгованість перед позивачем за Договором №4329485 від 25.01.2024 року загальною сумою 30 000,00 грн, яка складається з суми заборгованості за тілом кредиту - 3 000,00 грн, нарахованих процентів первісним кредитором - 18 225,00 грн та 8 775,00 грн. - відсотки нараховані ТОВ «Українські фінансові операції».
У зв`язку з викладеним, просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 30 000,00 грн, яка складається з суми заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) 3 000,00 грн, суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 18 225,00 грн, суми заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» 8 775,00 грн, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції», сплачений судовий збір 2 422,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. В порядку частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3% річних з ОСОБА_1 , на користь ТОВ «Українські фінансові операції». Роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування.
Заочним рішенням Покровського міського суду Дніпропетровської області від 09 березня 2026 року позовні вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість за Кредитним договором №4329485 від 25.01.2024 року у розмірі 6 000,00 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 484,46 грн, витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн.
У задоволенні інших позовних вимог позивача відмовити (а.с. 40-43).
В апеляційній скарзі ТОВ «Українські фінансові операції», посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду в частині стягнутих процентів в сумі 3 000,00 грн та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позов ТОВ «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 в частині стягнення процентів за договором №4329485 від 25.01.2024 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту задовольнити частково, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість зі сплати процентів за договором №4329485 від 25.01.2024 року про надання коштів на умовах споживчого кредиту за період з 25.01.2024 року по 19.01.2025 року в загальні сумі 10 800,00 грн (3 000,00 грн х 360 днів х 1% =10 800,00 грн.) В іншій частині рішення залишити без змін (а.с. 45-51).
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Позичальник погодився із умовами договору та під час розгляду справи не надав доказів укладення його під примусом або усупереч його внутрішнього волевиявлення. Звертає увагу, що з урахуванням змін до Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності з 24 грудня 2023 року, відсотки з 25 грудня 2023 року по 22 квітня 2024 року (120 днів перехідного періоду) мають нараховуватися в розмірі денної процентної ставки не більше 2,5%, з 23 квітня 2024 року по 20 серпня 2024 року (наступні 120 днів перехідного періоду) в розмірі денної процентної ставки не більше 1,5%, з 21 серпня 2024 року по 22 березня 2025 року - в розмірі денної процентної ставки не більше 1%. Посилається, що суд першої інстанції не застосував розмір денної процентної ставки з урахуванням зміг до Закону України «Про споживче кредитування», які набрали чинності з 24 грудня 2023 року і на власний розсуд визначив розмір процентів.
ОСОБА_1 не скористалась своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду в оскарженій частині скасувати з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, враховуючи наступне.
Рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині визначеного до стягнення розміру процентів за користування кредитом, тому в іншій частині рішення суду, в силу ст. 367 ЦПК України, апеляційним судом не перевіряється.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.
Згідно абзацу 10 пункту 9 рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003 правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Відповідно до частини першої, другої, третьої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині на відповідає за наступних підстав.
Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 25.01.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №4329485 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
На умовах, встановлених договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови договору: п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає 3 000 грн.
Згідно п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 25.01.2024 року по 19.01.2025 року, періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
На пільговий строк 30 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 0,01 відсотків у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього застосовано повну ставку кредитування у розмірі 2,5% у день.
На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. Договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання Договору. Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 3 000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану Банком АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «Пейтек» (детальна інформація викладена в розділі 4. «Щодо зарахування грошових коштів на платіжну карту Відповідача»).
Відповідач, оформлюючи кредитний договір здійснила всі необхідні дії, викладені в розділі 2. «Процедура укладання електронного кредитного договору» цієї позовної заяви, що визначені розділом 6. «Особливості укладення кредитних договорів зі споживачами в електронній формі через ITC товариства» Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «Лінеура Україна», та уклала кредитний договір.
Відповідно до реквізитів Договору №4329485 від 25.01.2024 року, укладеного між сторонами, відповідач підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «92201».
Враховуючи зазначене, той факт, що Договір між первісним кредитором та відповідачем укладено в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису, відповідно до вимог чинного законодавства України, його укладення не може бути спростовано.
Зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача відбулось через платіжну систему, на підставі укладеного Договору про організацію переказу коштів між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Пейтек».
За інформацією ТОВ «Пейтек», відповідно до зазначеного договору №4329485 від 25.01.2024 року було успішно перераховано грошові кошти у сумі 3 000 грн на платіжну карту НОМЕР_1 .
Відповідно розрахунку заборгованості за Договором №4329485 від 25.01.2024 року у період з 25.01.2024 року по 23.09.2024 року включно первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 18 225,00 грн.
Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 23.09.2024 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу №23/09/2024 за плату відступило, а ТОВ «Універсальні платіжні рішення» набуло право грошової вимоги до відповідача.
Отже, до ТОВ «Універсальні платіжні рішення» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором.
Згідно розрахунку позивача відповідач має заборгованість перед позивачем за договором №4329485 від 25.01.2024 року у загальній сумі 30 000,00 грн, яка складається з суми заборгованості за тілом кредиту - 3 000,00 грн, нарахованих процентів первісним кредитором - 18 225,00 грн, 8 775,00 грн - відсотки нараховані ТОВ «Універсальні платіжні рішення».
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції не погодився з нарахованою позивачем сумою заборгованості за процентами у розмірі 18 225,00 грн та 8 775,00 грн не є співрозмірною сумі кредиту у розмірі 3 000,00 грн. за договором, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором. Суд вважав справедливим стягнути з відповідача відсотки в розмірі тіла кредиту, який отримав відповідач 3 000,00 грн.
Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції в оскаржуваній відповідачем частині, з огляду на наступне.
Відповідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
У ч. 2 ст. 16 ЦК України законодавець визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом, а також зазначив можливість суду захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України).
За правилами ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Статтею 3 Закону України Про електронну комерцію визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Приписами ст.ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. За положеннями ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання.
Згідно зі статтею 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами; розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.
Нормами частини першої статті 1048 ЦК України врегульовано правовідносини щодо сплати процентів саме за правомірне користування чужими грошовими коштами, коли боржник одержує можливість законно не сплачувати кредитору борг упродовж певного часу, а саме - упродовж строку кредитування, визначеному в кредитному договорі.
Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №910/1238/17.
За змістом ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Так, відповідно до п. 1.4.1. договору стандартна процентна ставка за кредитом: 2,50% в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п.1.3 цього Договору.
Позивач зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а відповідач, всупереч викладеним у кредитному договорі умовам, в установлені терміни не повернув належні до сплати грошові суми, тим самим порушив встановлений графік обов`язкових платежів.
ТОВ «Укранські фінансові операції», заявляючи позов про стягнення кредитної заборгованості, просило у тому числі, крім заборгованості за неповернутим кредитом, стягнути складову його повної вартості, зокрема й заборгованість за несплаченими відсотками за користування кредитом.
Матеріалами справи підтверджується, що у підписаному позичальником договорі визначені тип та розмір процентної ставки плати за користування кредитом: 2,50% в день.
Колегія суддів, перевіряючи розрахунок процентів, наданий позивачем при пред`явленні позову за кредитним договором не може погодитися з його правильністю, з огляду на таке.
22.11.2023 року прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-ІХ (набрав чинності 24.12.2023 року) (далі по тексту Закон №3498-ІХ), яким внесено зміни до ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» (пп.6 п.5 Розділу І Закону №3498-ІХ).
Відповідно до ч. 5 ст. 8 Закону, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.
Керуючись вимогами Закону та з урахуванням того факту, що Товариством в апеляційній скарзі наведано розрахунок заборгованості по процентам з яким погоджується колегія суддів, зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач отримала кредитні кошти 25.01.2024 року у розмірі 3 000,00 грн.
Кредитний договір укладено з 25.01.2024 року по 19.01.2025 року.
Відповідно до вимог кредитного договору відсоткова ставка складає 2,5% на день.
З матеріалів справи вбачається, та не заперечується позивачем, що відсотки нараховувались відповідно до умов кредитного договору у розмірі 2,5%.
Виходячи з вимог Закону №3498-ІХ, за період з 25.01.2024 року по 19.01.2025 року розмір процентів, який підлягає стягненню з відповідача становить 10 800,00 грн (3 000,00 грн * 1% * 360).
Таким чином, оскільки відповідачем не було належним чином виконано умови кредитного договору та не спростовано будь-якими доказами правильність розрахунку заборгованості за тілом кредиту, колегія суддів вважає, що заборгованість за процентами за користування кредитом підлягає стягненню в розмірі 10 800,00 грн. Тому рішення суду підлягає скасуванню в оскарженій частині.
Отже, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про стягнення процентів за користування кредитом дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в цій частині, проте не врахував зазначених вимог спеціалізованого закону та припустився помилки у розрахунку процентів.
Таким чином стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість у загальному розмірі розмірі 13 800,00 грн (3 000,00 грн - заборгованіть за тілом кредиту, 10 800,00 грн - заборгованість за процентами).
В іншій частині рішення апеляційна скарга позивача ТОВ «Українські фінансові операції» доводів не містить, учасниками справи не оскаржується, тому колегією суддів не переглядається.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а рішення суду, на підставі п.1, п.4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, скасуванню в частині визначеного судом першої інстанції розміру процентів, стягнутих з відповідача на користь ТОВ «Українські фінінсові операції», з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення цих позовних вимог, у зв`язку з чим підлягає зміні загальний розмір заборгованості за кредитом.
Крім того, пропорційно розміру задоволених вимог позову і апеляційної скарги підлягає розподіл судового збору сплаченого за подання позову та подання апеляційної скарги.
Відповідно до частин 1, 2 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
При подачі позовної заяви ТОВ «Українські фінансові операції» сплатило судовий збір у сумі 2 422,40 грн.
Також, ТОВ «Українські фінансові операції» в позові зазначило орієнтовний розрахунок судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн, які підтверджені належними доказами наявними в матеріалах справи, та які просив стягнути з відповідача.
Відповідач не заявляла клопотання щодо зменшення розміру витрат на правничу допомогу.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір та витрати на правничу допомогу підлягають стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог 46% (13 800,00 грн * 100 / 30 000,00 грн), а саме у розмірі 5 714,30 грн (2 422,40 грн + 10 000,00 грн * 46%).
При подачі апеляційної скарги позивачем сплачено судовий збір у загальній сумі 3 633,60 грн.
Оскільки апеляційний суд дійшов висновку про задоволення вимог апеляційної скарги в оскарженій частині рішення, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача у розмірі 1 671,46 грн (3 633,60 грн * 46%).
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 376, 382-383 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» - задовольнити.
Заочне рішення Покровського міського суду Дніпропетровської області від 09 березня 2026 року в оскарженій частині - скасувати з ухваленням в цій частині нового рішення про часткове задоволення позовних вимог.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» заборгованість за кредитним договором №4329485 від 25.01.2024 року по процентам у розмірі 10 800 (десять тисяч вісімсот вісімсот) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» судові витрати по справі, а саме: судовий збір за подання позову до суду у сумі 1 114 грн 30 коп; витрати на правничу допомогу в суді першої інстанції у сумі 4 600 грн 00 коп та судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1 671 грн 46 коп.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені «08» вересня 2026 року.
Повний текст постанови складено «17» вересня 2026 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: О.В. Свистунова
І.Ю. Ткаченко