Справа № 459/3125/26
Провадження № 2/459/1359/2026
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 вересня 2026 року Шептицький міський суд Львівської області
в складі: головуючого-судді Новосада М.Д.
з участю секретаря судового засідання Фецан Ю.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Шептицькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
В С Т А Н О В И В :
31.07.2026 представник позивача через систему «Електронний суд» звернувся до суду із позовною заявою до відповідача, у якій просив стягнути з останнього на користь ТОВ «Іннова-Нова» загальну суму заборгованості за договором позики №[номер приховано] від 24.01.2025 в розмірі 30330,00грн, вирішити питання судових витрат.
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що 24.01.2025 між ТОВ " Іннова Фінанс" (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Іннова - Нова») та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання грошових коштів у позику №[номер приховано].
Вказує, що зазначений договір позики разом із Правилами надання споживчих кредитів, затверджений 17.11.2024 складають єдиний договір, в якому визначаються всі його істотні умови та з яким позичальник був попередньо ознайомлений. Вказаний договір був укладений в письмовій формі у вигляді електронного документа, створеного та підписаного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених ст.ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Відповідно до Договору позики, ТОВ «Іннова Фінанс» зобов`язується надати відповідачу позику на суму у розмірі: 5 000 грн шляхом перерахунку на поточний рахунок відповідача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки вказаної відповідачем, на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язується повернути позику у погоджений умовами договору строк або достроково та сплатити проценти за користування позикою. Вказує, що ТОВ «Іннова Фінанс», як позикодавець, свої зобов`язання виконав у повному обсязі та надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5 000 грн. В свою чергу, відповідач, всупереч умовам договору позики, свої зобов`язання за договором належним чином не виконав, суму позики не повернув, проценти за користування грошовими коштами не сплатив, станом на дату підготовки позовної заяви, заборгованість відповідача перед позивачем становить 30330,00 грн., з яких: 5 000 грн. заборгованість по тілу кредиту; 15330,00 грн. заборгованість за процентами; 10 000,00 грн. заборгованість по неустойці.
Ухвалою від 03.08.2026 у справі було відкрито спрощене позовне провадження.
20.08.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, яким позов заперечив. Зазначив, що неодноразово звертався до позивача для врегулювання спору з пропозицією сплати тіла кредиту. 14.08.2026 він сплатив тіло кредиту в сумі 5000 грн через особистий кабінет і має на рахунку за кредитним договором в наявності власні кошти в сумі 65,30 грн. Вказав, що нараховані позивачем відсотки, пеня, судові витрати на правничу допомогу та судовий збір є протизаконними та надуманими позивачем, що кардинально не відповідає законним вимогам п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного Кодексу України у відповідності до яких - не підлягають жодному стягненню з відповідача, так як нараховані позивачем в період воєнного стану в Україні. Звернув увагу, що згідно абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою банку у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь яких платежів зі дії, які не є послугою у визначенні цього Закону є нікчемними, тому просить визнати положення п. 8-9 заявки щодо обов`язку позичальника сплачувати комісії за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості нікчемними. Вказує, що згідно ч.2 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладений з недодержанням письмової форми є нікчемним.
31.08.2026 представник позивача подав відповідь на відзив, яким такий заперечив. Зазначив, що відповідач визнав факт укладення кредитного договору, а обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування. Стосовно заперечень сторони відповідача щодо нарахованих процентів то такі нараховані згідно умов договору, узгоджені сторонами. Також зазначає, що відповідач не надає ніяких доказів, які могли спростувати доводи позивача, а отже заперечення відповідача є безпідставними та не обґрунтованими. Тому просить позов задоволити.
Сторони в судове засідання не з`явилися, подали клопотання про розгляд справи у їх відсутності.
Частиною 4 ст. 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки усіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його оголошення.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 24.01.2025 між ТОВ «Іннова Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено Договір надання грошових коштів у кредит № [номер приховано], який підписаний відповідачем електронним підписом з одноразовим ідентифікатором 3646.
Відповідно до п.2.2 вказаного Договору, товариство надає позичальнику кредит у гривні, а позичальник зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити комісію за надання кредиту (якщо умовами Договору передбачено сплату комісії за надання кредиту), проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.
Сума кредиту (загальний розмір) складає: 5000 гривень. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту (строк дії Договору) 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів, останній платіж з періодом внесення 30 дні(в). Детальні терміни (дати) повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту (якщо умовами Договору передбачено сплату комісії за надання кредиту) та процентів, визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для позичальника та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є додатком №1 до цього Договору (п.2.3. -2.5. Договору).
Згідно п.2.6. Договору тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: стандартна процентна ставка в день застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п. 2.5. цього Договору та становить: 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього Договору. В цей період можливе використання позичальником право користування кредитом за зниженою процентною ставкою. 0.87% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня з дати укладення цього Договору і до закінчення строку дії цього Договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту (до тієї із дат яка настане раніше).
Комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого кредиту та нараховується на суму виданого за цим Договором кредиту у день надання кредиту (п.2.7. Договору). Якщо в цьому пункті договору значення розміру комісії за видачу кредиту становить 0% (нуль процентів), це означає, що комісія за видачу кредиту відсутня.
Згідно п.2.9. 2.10.1 Договору, орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 3195.29% річних; за стандартною процентною ставкою. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 22580,00 грн.
Кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок позичальника, уключаючи використання реквізитів платіжної картки: НОМЕР_1 (п.3.1. Договору).
Відповідно до п. 6.1. Договору сторони домовились, що повернення кредиту, сплата комісії за надання кредиту (якщо умовами Договору передбачено сплату комісії за надання кредиту) та процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно Графіка платежів, крім випадку визначеного в п. 6.3. Договору.
У відомостях про позичальника, які зазначені у вказаному договорі, окрім анкетних та контактних даних позичальника вказаний його рахунок НОМЕР_1 .
Також, під час укладення вищевказаного договору, відповідачем 30.06.2025 підписано електронними підписами з одноразовими ідентифікаторами договір, паспорт споживчого кредиту, в якому викладені умови надання ТОВ «Іннова Фінанс» кредитних коштів відповідачу, додаток №1 до договору №[номер приховано] від 24.01.2025, яким є таблиця графіку платежів.
Для укладення договору ОСОБА_1 заповнив анкету клієнта, де вказав свої персональні дані, адресу реєстрації, зміст діяльності та інформацію стосовно кредиту.
Позивач долучив до справи правила надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Іннова Фінанс», які набули чинності з 17.11.2024.
Кредитодавець повністю виконав свої зобов`язання за договором надання грошових коштів у кредит №[номер приховано] від 24.01.2025, що підтверджується договором про надання послуг з приймання та переказу платежів № 160523/1 від 16.05.2023, укладеним між ТзОВ «ФК «Контрактовий Дім» та ТОВ «Іннова Фінанс» та квитанцією № 20112-1354-183718582 від 24.01.2025 згідно якої, ТОВ «Іннова Фінанс»» перерахувало кошти ОСОБА_1 на карту: НОМЕР_1 у сумі 5000,00 грн.
Відповідно до розрахунку заборгованості за договором надання грошових коштів у кредит №[номер приховано] від 24.01.2025 встановлено, що станом на 19.01.2026 заборгованість позичальника становить 30 330,00 грн., з яких: 5 000 грн. заборгованість по тілу кредиту; 15330,00 грн. заборгованість за процентами; 10 000,00 грн. заборгованість по неустойці. Відповідачем сплачено 25.02.2025 - 2250,00 грн., які зараховані позивачем в рахунок сплати комісії за надання кредиту та відсотків.
Згідно рішення №05-09/2025 єдиного учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова Фінанс» від 05.09.2025 вирішено змінити назву товариства з «Іннова Фінанс» на «Іннова-Нова» в зв`язку з чим 08.09.2025 були внесені зміни в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань та змінено назву ТОВ «Іннова Фінанс» на ТОВ «Іннова-Нова».
В силу ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України).
Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію»).
Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст. ст. 641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов`язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладення договору.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Статтею 12 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Вищевказаний спірний кредитний договір підписаний відповідачем електронним підписом, а тому наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.
Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Судом встановлено, що між первісним кредитором та відповідачем було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлений сторонами в електронній формі.
У ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто - таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (частина третя статті 215 ЦК України).
Кредитний договір в цілому та окремі його умови і положення зокрема в судовому порядку відповідачем не оскаржувались, не визнавалися недійсними, що дає підстави для висновку про те, що Кредитний договір є таким, що відповідає волевиявленню сторін, про що і зазначено у пункті 10.22 Кредитного договору, у якому «позичальник (відповідач ОСОБА_1 ) засвідчує, що умови цього Договору є розумними, справедливими, добросовісними та не містять дисбалансу прав та обов`язків Товариства та Позичальника. Сторони засвідчують, що укладення цього Договору відповідає вільному волевиявленню Сторін, жодна із Сторін не знаходиться під впливом тяжких обставин, не помиляється стосовно обставин, що мають суттєве значення (…), та умови Договору є взаємовигідними для кожної із Сторін».
Тобто відповідач, укладаючи Кредитний договір, добре усвідомлював, що бере у кредит 5 000 грн. (пункт 2.3) строком на 360 днів (пункт 2.5) під 1 % та 0,87 % за кожен день користування кредитом (пункт 2.6.1), а орієнтовна загальна вартість кредиту на день укладення цього договору складає 22580,00 грн. (пункт 2.10.1)
Враховуючи вищенаведене суд не бере до уваги заперечення відповідача що згідно ч.2 ст.1055 ЦК України кредитний договір укладений з недодержанням письмової форми є нікчемним, оскільки згідно абзацу другого частини другої статті 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі та у передбаченому законом порядку відповідач не звертався про визнання правочину недійсним.
Суд зазначає, що відповідачем здійснені дії, які чітко свідчать про його свідомий вибір щодо укладення вказаного договору. Дії відповідача спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки. Без відповідних дій з боку відповідача укладення договору є неможливим.
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Позивач на виконання умов договору надав відповідачу кредитні кошти та належним чином підтвердив факт переказу коштів відповідачу, що підтверджується квитанцією. Також відповідач у своєму відзиві на позов не заперечив факту отримання коштів за кредитним договором.
Згідно із ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
Статтею 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановленні договором або законом.
Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.
Як встановлено вище, відповідач в односторонньому порядку припинив виконувати умови, укладеного ним Договору, що призвело до виникнення заборгованості.
Окрім того, із розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач здійснив 25.02.2025 погашення кредитного зобов`язання в сумі 2250,00 грн, що свідчить про те, що відповідач визнав наявність зобов`язань перед позивачем.
Разом з відзивом на позовну заяву відповідач подав суду копії скріншоту про сплату тіла кредиту в сумі 5000,00 грн.
Наданий відповідачем скріншот не містить достатніх ідентифікуючих відомостей, які дають змогу встановити одержувача коштів, призначення платежу та його належність до спірного кредитного договору, а тому сам по собі не підтверджує факт погашення заборгованості по тілу кредиту перед позивачем. Вбачається лише, що здійснена операція з переказу коштів у сумі 5110 грн. через платіжний сервіс.
Згідно з ч. 3 ст.12ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до вимог ст. 76, 77ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З наданих скрішотів не вбачається здійснення погашення 5000,00 грн тіла кредиту по спірному кредитному договору, а тому вказаний доказ є неналежним. Враховуючи, що у відповіді на відзив представник позивача позов підтримав в повному обсязі, не зазначив факт погашення відповідачем тіла кредиту, вказав, що існує заборгованість, яка складає 33330,00 грн, що включає в себе тіло кредиту в 5000 грн, то суд не бере даний доказ до уваги.
Отже, відповідачем не подано належних та допустимих доказів в обґрунтування сплати тіла кредиту в сумі 5000 грн.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в сумі 5000,00 грн, підлягають до задоволення.
Відповідач у відзиві на позов зазначив, що згідно абзацу 3 частини четвертої статті 11 Закону України «Про захист споживачів» кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою банку у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь яких платежів зі дії, які не є послугою у визначенні цього Закону є нікчемними, тому просить визнати положення п. 8-9 заявки щодо обов`язку позичальника сплачувати комісії за надання кредиту та обслуговування кредитної заборгованості нікчемними.
Анкета-заявка подана та підписана відповідачем не містить п.8-9.
Згідно п.2.7. Договору комісія за надання кредиту становить 15% від суми наданого кредиту та нараховується на суму виданого за цим Договором кредиту у день надання кредиту. Якщо в цьому пункті договору значення розміру комісії за видачу кредиту становить 0% (нуль процентів), це означає, що комісія за видачу кредиту відсутня.
Згідно розрахунку заборгованості встановлено, що 24.01.2025 відповідачу нараховано 750 грн. комісії за надання кредиту. Як вбачається з розрахунку заборгованості відповідачем сплачено 25.02.2025 - 2250,00 грн, які зараховані позивачем в рахунок сплати комісії в сумі 750 грн за надання кредиту та відсотків в сумі 1500 грн.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця для отримання, обслуговування та повернення кредиту.
Згідно з ч. 2 ст. 8 цього Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і повернення кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахункове-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів» цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно з ч.ч. 1, 2, 5, 7 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Якщо до положення вносяться зміни, такі зміни вважаються чинними з моменту їх внесення.
Відповідно до ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Аналіз умов договору №[номер приховано] від 24.01.2025 свідчить про те, що комісія за надання кредиту, що складає 15% від суми кредиту, встановлена в п. 2.7 договору, є платою безпосередньо за надання кредитних коштів позичальнику.
Умови договору не містять переліку інших додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які кредитодавцем встановлена комісія за обслуговування кредиту.
Тому, суд дійшов висновку про те, що положення кредитного договору щодо сплати позичальником на користь кредитодавця комісії за надання кредиту в розмірі 750,00 грн суперечить положенням ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» і є нікчемним з моменту укладення договору, а відтак сплачені 25.02.2025 кошти, які зараховані позивачем на оплату комісії слід зарахувати на оплату відсотків за користування кредитними коштами.
Щодо стягнення відсотків за користування кредитними коштами в сумі 15330,00 грн, то суд зазначає наступне.
Пунктами 2.5, 2.6 та 2.6.1 кредитного договору визначено строк кредитування тривалістю 360 днів та встановлено фіксовану процентну ставку: 1 % за кожен день користування кредитом протягом перших 180 календарних днів із дати укладення договору та 0,87 % за кожен день користування кредитом починаючи зі 181 календарного дня і до закінчення строку дії договору або до дня фактичного повернення всієї суми кредиту.
Зазначені умови викладені безпосередньо в електронному договорі, підписаному відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, а тому були ним погоджені та відповідно до статей 526, 629 ЦК України є обов`язковими для виконання.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд встановив, що за перші 180 днів користування кредитом проценти становлять 9000 грн: 5000 грн х 1 % х 180 днів, а за наступні 180 днів 7830 грн: 5000 грн х 0,87 % х 180 днів. Загальна сума процентів становить 16830 грн: 9000 грн + 7830 грн.
Отже, розрахунок заборгованості здійснено в межах установленого договором 360-денного строку кредитування, без нарахування процентів понад цей строк, із послідовним застосуванням саме тих процентних ставок, які визначені пунктом 2.6.1 договору.
Таким чином, враховуючи сплату відповідачем 25.02.2025 - 2250,00 грн, то сума відсотків, які слід стягнути з відповідача на користь позивача становить 14580,00 грн. (16830-2250).
Щодо стягнення з відповідача неустойки в сумі 10000 гривень, суд виходить з наступного.
У відзиві на позовну заяву відповідач вказав, що нараховані позивачем відсотки, пеня, судові витрати на правничу допомогу та судовий збір є протизаконними та надуманими позивачем, що кардинально не відповідає законним вимогам п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» Цивільного Кодексу України у відповідності до яких - не підлягають жодному стягненню з відповідача, так як нараховані позивачем в період воєнного стану в Україні.
Так, відповідно до пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України № 64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжено і триває по теперішній час.
Також Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 року № 183/7850/22 (61-14740св23) зазначив, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Враховуючи зазначені положення закону суд вважає, що стягнення неустойки за кредитним договором №[номер приховано] від 24.01.2025 у розмірі 10000 гривень, тобто у період дії воєнного стану, не відповідає вимогам закону, а тому позовні вимоги в цій частині до задоволення не підлягають.
Тому суд частково погоджується з запереченнями відповідача, лише щодо вимог позивача про стягнення неустойки. Проте щодо нарахування відсотків, судових витрат на правничу допомогу та судовий збір суд зазначає наступне.
Згідно пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України боржник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання грошового зобов`язання. Тобто боржник звільняється від заходів цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, а відсотки за користування кредитними коштами, судові витрати на правничу допомогу та судовий збір такими не є, тому твердження відповідача є помилковими.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року).
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за договором позики №[номер приховано] від 24.01.2025 у розмірі 19580,00 грн, з яких: 5 000 грн. заборгованість по тілу кредиту; 14580,00 грн. заборгованість за процентами.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Беручи до уваги часткове задоволення позову, керуючись положенням ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 1718,85 грн. судового збору згідно з таким розрахунком: 19580,00 (сума задоволених позовних вимог)*100/30330 (сума заявлених позовних вимог) = 64,56% (частина задоволених позовних вимог); 2662,4*64,56% /100%= 1718,25 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 141, 259, 263-265, 268, 273, 280-282, 354 ЦПК України, суд
В И Р І Ш И В:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» (ЄДРПОУ 44127243, вул. Верхній Вал, 10, поверх 2, офіс 5, м. Київ) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ), стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» заборгованість за договором позики №[номер приховано] від 24.01.2025 у розмірі 19580,00 грн, з яких: 5 000 грн заборгованість по тілу кредиту; 14580,00 грн заборгованість за процентами.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іннова-Нова» судовий збір в сумі 1718,25 грн.
На рішення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 18.09.2026.
Суддя: М. Д. Новосад