Справа № 344/4783/26
Провадження № 22-ц/4808/1839/26
Головуючий у 1 інстанції Пастернак І. А.
Суддя-доповідач Томин
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2026 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
головуючої Томин О. О.
суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В.,
за участю секретаря Кузнєцова В. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Івано-Франківського міського суду від 03 серпня 2026 року, постановлену у складі судді Пастернак І. А., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви
У березні 2026 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Просило стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за Кредитним договором № б/н від 04.08.2015 в розмірі 189 317,46 грн, що складається із: 155 874,04 грн - заборгованість за тілом кредиту, 33 443,42 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
04.05.2026 АТ КБ «ПриватБанк» подало до суду заяву про зменшення позовних вимог, зареєстровану судом 05.05.2026. Просило стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за Кредитним договором № б/н від 04.08.2015 в розмірі 182 317,46 грн, що складається із: 148 874,04 грн - заборгованість за тілом кредиту, 33 443,42 грн - заборгованість за простроченими відсотками.
28.07.2026 АТ КБ «ПриватБанк» подало до суду заяву про закриття провадження у справі, яка зареєстрована судом 29.07.2026. Просило закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України; повернути АТ КБ «ПриватБанк» сплачений судовий збір; справу розглядати за відсутності представника АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 65-67).
Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 03 серпня 2026 року провадження у справі закрито. Роз`яснено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається. У задоволенні заяви представника позивача про повернення сплаченого судового збору відмовлено.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги
Не погоджуючись із ухвалою суду від 03 серпня 2026 року в частині відмови у задоволенні клопотання про повернення судового збору, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу. Вважає ухвалу в оскаржуваній частині незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм процесуального права.
Зазначає, що відмовляючи у задоволенні клопотання про повернення судового збору у повному обсязі за рахунок бюджету, суд першої інстанції зазначив, що «... прохальна частина заяви представника позивача містить вимогу повернути сплачений судовий збір, а не стягнути з відповідача сплачений судовий збір...». Однак, АТ КБ «ПриватБанк» не погоджується із таким висновком суду першої інстанції.
Вказує, що АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із заявою про закриття провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки відповідач повністю сплатив заборгованість після відкриття провадження у справі. У цій же заяві банк просив повернути сплачений судовий збір за наступними реквізитами: Одержувач: Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», р/р НОМЕР_1 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570. Проте суд першої інстанції не погодився із такою правовою кваліфікацією та прийняв ухвалу про закриття провадження у зв`язку з відмовою позивача від позову. Водночас суд зауважив, що за нормами ч. 3 ст. 142 ЦПК України позивач мав право стягнути ці витрати безпосередньо з відповідача, який сплатив борг після подачі позову, однак відповідної заяви про присудження стягнення витрат з відповідача банк суду не надав, тому це питання взагалі не вирішувалось.
АТ КБ «ПриватБанк» вважає, що суд самовільно змінив підстави поданої позивачем заяви про закриття провадження по справі, чим порушив принцип диспозитивності. Жодної заяви про відмову від позову АТ КБ «ПриватБанк» суду не подавав. Констатація судом відмови від позову за відсутності прямого волевиявлення позивача є протиправною.
Посилається на висновки Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 20.09.2021 по справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21) про те, що суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами не залишилося неврегульованих питань.
Апелянт вважає, що Суд не має права самостійно трактувати клопотання про закриття провадження через відсутність предмета спору як відмову від позову. І внаслідок помилкової перекваліфікації заяви АТ КБ «ПриватБанк» суд дійшов хибного висновку про відсутність підстав для повернення судового збору, чим фактично позбавив позивача права на повернення судового збору.
Просить скасувати ухвалу Івано-Франківського міського суду від 03 серпня 2026 року в частині відмови у задоволенні клопотання про повернення судового збору та постановити в цій частині нову, якою клопотання про повернення судового збору задовольнити у повному обсязі та повернути позивачу АТ КБ «ПриватБанк» з Державного бюджету України судовий збір у сумі 2662,40 грн, сплачений згідно з платіжною інструкцією №ZZ425B2HXG від 25.02.2026 за наступними реквізитами: Одержувач: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», р/р НОМЕР_1 , МФО 305299, ЄДРПОУ 14360570.
Позиція інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надходив.
Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Заяви (клопотання) учасників справи
Сторони та їх представники в судове засідання апеляційного суду не з`явилися.
Представник АТ КБ «ПриватБанк» в апеляційній скарзі просив здійснювати розгляд справи за їх відсутності.
Відповідачка причини неявки суду не повідомила. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, строків розгляду апеляційної скарги колегія суддів ухвалила про розгляд справи за відсутності сторін, які не з`явилися в судове засідання.
Позиція Івано-Франківського апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам ухвала суду першої інстанції не відповідає.
Фактичні обставини справи
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, у березні 2026 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за Кредитним договором № б/н від 04.08.2015 в розмірі 189 317,46 грн, що складається із: 155 874,04 грн - заборгованість за тілом кредиту, 33 443,42 грн - заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 1-10).
Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 12 березня 2026 року відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 03.04.2026 о 10 год. 00 хв. (а.с. 19).
01.04.2026 АТ КБ «ПриватБанк» подало до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з необхідністю зменшення позовних вимог (а.с. 24-25).
03.04.2026 о 10 год. 00 хв. розгляд справи відкладено (а.с. 42).
04.05.2026 АТ КБ «ПриватБанк» подало до суду заяву про зменшення позовних вимог, зареєстровану судом 05.05.2026. Просило стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за Кредитним договором № б/н від 04.08.2015 в розмірі 182 317,46 грн, що складається із: 148 874,04 грн - заборгованість за тілом кредиту, 33 443,42 грн - заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 44-45).
18.05.2026 о 10 год. 00 хв. розгляд справи відкладено у зв`язку з неявкою відповідача н 03.08.2026 о 15 год. 00 хв. (а.с. 63, 64).
28.07.2026 АТ КБ «ПриватБанк» подало до суду заяву про закриття провадження у справі, яка зареєстрована судом 29.07.2026. Просило закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмету спору на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України; повернути АТ КБ «ПриватБанк» сплачений судовий збір; справу розглядати за відсутності представника АТ КБ «ПриватБанк» (а.с. 65-67).
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Постановляючи ухвалу про закриття провадження у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що клопотання у зв`язку з відсутністю предмету спору є необґрунтованим. Натомість, суд розцінює подану представником позивача заяву як заяву про закриття провадження у справі у зв`язку із відмовою позивача від позову, а не у зв`язку із відсутністю предмета спору. Тому вважає можливим прийняти відмову від позову, при цьому закрити провадження у справі. Разом з тим, вимога представника позивача про повернення сплаченого судового збору задоволенню не підлягає, оскільки у разі непідтримання позивачем своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову позивач подає заяву про стягнення судового збору з відповідача на користь позивача в порядку ч. 3 ст. 142 ЦПК України. Однак, прохальна частина заяви представника позивача містить вимогу повернути сплачений судовий збір, а не стягнути такий з відповідача.
Апеляційний суд не може погодитися із такими висновками, з огляду на наступне.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частини перша, друга статті 5 ЦПК України).
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
У силу принципу диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).
Відповідно до частини третьої статті 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Отже, суд не може заставляти учасника процесу діяти процесуально якимось іншим чином, ніж поступає цей учасник процесу.
На вказаному наголошено у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2026 року у справі № 369/7426/24 (провадження № 61-780св26).
Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.
Правові підстави для закриття провадження у справі регламентовано статтею 255 ЦПК України.
Пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.
Зазначене узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20.
Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання.
Відповідно до частини 1 статті 206 ЦПК України позивач може відмовитись від позову на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
До ухвалення судового рішення, у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем, суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.
Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Отже, відмова від позову є одностороннім вільним волевиявлення позивача шляхом здійснення процесуальної дії, спрямованої на завершення розгляду судом справи. У разі подання позивачем такої заяви суд зобов`язаний перевірити, чи відповідає подана заява дійсній волі позивача та роз`яснити позивачу наслідки вчинення такої дії.
Наведене узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у постановах: від 14 вересня 2020 року у справі № 520/13115/16, від 10 лютого 2021 року у справі № 2-5015/10, від 02 лютого 2022 року у справі № 538/1818/20, від 28 квітня 2022 року у справі № 138/2763/20 та інших.
Наведене дає підстави для висновку про те, що відсутність предмету спору і відмова від позову є різними підставами для закриття провадження у справі, а також різними є і правові наслідки вирішення таких заяв у контексті розподілу судового збору.
У частині другій статті 255 ЦПК України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.
Порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду передбачений у статті 142 ЦПК України.
У разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову. (частина перша статті 142 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 142 ЦПК України у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Тлумачення частини третьої 142 ЦПК України свідчить про те, що суд може покласти на відповідача обов`язок відшкодувати позивачу понесені ним витрати лише в тому разі, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 255 ЦПК України) внаслідок задоволення відповідачем його вимог після пред`явлення позову.
Такі правові висновки викладено Верховним Судом у постановах від 06 травня 2026 року у справі № 726/2253/25 (провадження № 61-13391св25), від 15 липня 2026 року у справі № 345/5838/25 (провадження № 61-3489св26).
У справі, яка переглядається, 28.07.2026 АТ КБ «ПриватБанк» подало до суду заяву про закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмету спору; повернення АТ КБ «ПриватБанк» сплаченого судового збору.
Суд першої інстанції закрив провадження у справі у зв`язку з відмовою позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 255 ЦПК України) внаслідок задоволення відповідачем його вимог після пред`явлення позову.
Апеляційний суд наголошує, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина третя статті 13 ЦПК України).
Принцип диспозитивності цивільного судочинства - це свобода заінтересованих осіб розпоряджатися на свій розсуд матеріальними і процесуальними правами. Тобто диспозитивність процесу надає можливість заінтересованим особам самим визначати матеріальні та процесуальні межі судового захисту.
У пункті 1 частини другої статті 49 ЦПК України передбачено, що, крім прав та обов`язків, визначених у статті 43 цього Кодексу, позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог), відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.
Однак, заяви про відмову від позову позивач в цій справі не подавав.
Враховуючи визначені пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України підстави для закриття провадження у справі (відсутність предмета спору); визначене законом право позивача щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом; розпорядження своїми правами та обов`язками на власний розсуд; обов`язок суду вирішити заяву із заявлених у ній підстав; у суду першої інстанції було відсутнє процесуальне право для закриття провадження у справі з підстав, які не заявлялися.
Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (стаття 379 ЦПК України).
Оскільки судом першої інстанції допущено порушення норм процесуального права, апеляційну скаргу належить задовольнити частково, ухвалу Івано-Франківського міського суду від 03 серпня 2026 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 03 серпня 2026 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
Головуюча: О. О. Томин
Судді: І. В. Бойчук
О. В. Пнівчук
Повний текст постанови складено 18 вересня 2026 року.