Справа № 201/5080/26
Провадження № 2/201/4031/2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 вересня 2026 року Соборний районний суд
міста Дніпра
у складі: головуючого судді - Федоріщева С.С.,
при секретарі - Максимовій О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
ВСТАНОВИВ:
Стислий виклад позиції позивача.
09 квітня 2026 року до Соборного районного суду міста Дніпра надійшла вищевказана позовна заява.
В обґрунтування своїх вимог, представник позивача у позовній заяві посилався на те, що 22 квітня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №180265 на суму 16 667,00 грн. 10 жовтня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «ФК «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу №10102025, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № №180265 від 22 квітня 2025 року. Загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, становить 22 626,67 грн., з яких: 14 403,94 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 8 722,73 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 700,00 грн. - заборгованість по комісії, 2 800,00 грн. - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). При цьому, позивач зазначив, що вимоги щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються, у зв`язку із чим, загальний розмір грошових вимог до стягнення становить 23 826,67 грн.
11 червня 2026 року від представниці відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання зазначила, що спірний кредитний договір було укладено з порушенням рівності сторін та загальних засад цивільного законодавства. При укладенні кредитного договору фінансова компанія не надала повної, всебічної, об`єктивної та достовірної інформації про умови кредиту перед укладанням та під час укладання договору, не провела розрахунки сукупної вартості кредиту, реальної процентної ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту. У договорі відсутня інформація щодо вартості всіх супутніх послуг, інших фінансових зобов`язань споживача за кожним платіжним періодом. Немає зазначення сукупної вартості кредиту за кожним платіжним періодом. Крім того, відповідно до умов договору, із загальної суми кредиту 16667,00 грн. фактично на рахунок відповідача було перераховано лише 13000,26 грн., тоді як 3 666,74 грн. були утримані первісним кредитором у рахунок погашення комісії. Тобто зазначені кошти фактично не були передані у розпорядження позичальника, а були одразу списані кредитодавцем на власну користь. Таким чином, фактичний розмір отриманих відповідачем кредитних коштів є меншим за суму, визначену у договорі, що, на думку сторони відповідача, свідчить про штучне збільшення розміру кредитного зобов`язання та загальної вартості кредиту. Також представниця відповідача у поданому відзиві звертає увагу суду на неспівмірність, непрозорість та потенційну несправедливість умов кредитного договору щодо процентної ставки та комісійних платежів, зазначаючи, що фактично такі платежі є додатковими фінансовими санкціями та способом прихованого збільшення вартості кредиту. Крім того, представниця відповідача посилалась на п. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки відповідач по справі є військовослужбовцем. З урахуванням наведеного, представниця відповідача зазначила, що відповідач позовні вимоги визнає частково у розмірі 13000,26 грн. фактично отриманих грошових коштів (тіла кредиту).
11 червня 2026 року від представниці позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якому остання заперечувала проти обставин, викладених у відзиві на позовну заяву та підтримала заявлені позовні вимоги.
Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 квітня 2026 року указана позовна заява передана для розгляду судді Федоріщеву С.С.
Ухвалою судді від 13 квітня 2026 року відкрито провадження у вищевказаній цивільній справі та витребувано у АТ КБ «Приватбанк» інформацію.
21 травня 2026 року від АТ КБ «Приватбанк» до суду надійшла запитувана інформація.
Представник позивача у позовній заяві просив суд розглядати справу без його участі.
Відповідач в судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлявся належним чином, причин не явки суду не повідомив.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.
Фактичні обставини встановлені судом. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.
Судом встановлено, що 22 квітня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №180265 (індивідуальна частина), відповідно до умов якого відповідач отримав грошові кошти в кредит в сумі 16 667,00 грн, строком на 126 днів.
Сума (загальний розмір) кредиту становить 16 667.00, грн., надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 13 000,26 грн. на № рахунку/картки позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 3 666,74 грн. шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п. 2.5 індивідуальної частини.
Відповідно до п. 2.3 договору проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 350,00% річних. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п. 2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.
Згідно із п. 2.4 договору знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 грн. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 грн. Розмір комісії за управління та обслуговування кредиту не може бути змінено.
Комісія за надання кредиту складає 3 666,74 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього договору за ставкою 22,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п. 2.2.1. цієї індивідуальної частини. Розмір комісії за надання кредиту не може бути змінено (п. 2.5. договору).
Відповідно до п. 2.6. загальний строк кредитування за цим договором складає 126 днів з 22 квітня 2025 року (дата надання кредиту) по 26 серпня 2025 року.
Підписавши цей кредитний договір позичальник засвідчив, що до укладення договору отримав та ознайомився, зокрема, з індивідуальною частиною договору про споживчий кредит, графіком платежів за кредитним договором, паспортом споживчого кредиту, публічною частиною договору, Правилами надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту кредитодавця, а також іншою інформацією необхідною для прийняття ним свідомого рішення про укладення договору та отримання кредиту, у т.ч. передбаченою ст. 7 ЗУ «Про фінансові послуги та фінансові компанії», інформацією та документами розміщеними на сайті https://finx.com.ua/. У випадку, якщо будь-яка інформація не була отримана Позичальником або є йому незрозумілою, Позичальник повинен був відмовитись від підписання цієї індивідуальної частини Договору (п. 1.2 Договору).
Згідно довідки ТОВ «ФК «Кредіплюс» від 16 січня 2026 року на підставі договору укладеного з ТОВ «Фінансова компанія «Контрактовий дім» від 14 грудня 2022 року за №1412/22-1 було успішно проведено платіж 22 квітня 2025 року о 19 год. 23 хв. на карту клієнта ОСОБА_1 за № НОМЕР_2 на суму 13 000,26 грн., призначення платежу: видача кредиту №180265 від 22 квітня 2025 року.
Згідно картки обліку виконання договору №180265 за період з 22 квітня 2025 року по 01 вересня 2025 року загальна сума заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Кредіплюс» становить 26 626,67 грн. та складається із: заборгованості по тілу кредиту в сумі 14 403,94 грн., заборгованості по процентам в сумі 8 722,73 грн., заборгованості за пенею в сумі 2 800,00 грн. та заборгованості по комісії в сумі 700,00 грн.
10 жовтня 2025 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «ФК «Юніт Капітал» було укладено договір факторингу №10102025, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК «Юніт Капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № №180265 від 22 квітня 2025 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «Юніт Капітал» заборгованість ОСОБА_1 станом на 20 лютого 2026 року становить 26 626,67 грн. та складається із: заборгованості по тілу кредиту в сумі 14 403,94 грн., заборгованості по процентам в сумі 8 722,73 грн., заборгованості за штрафними санкціями в сумі 2 800,00 грн. та заборгованості по комісії в сумі 700,00 грн.
Згідно повідомлення АТ КБ «Приватбанк» від 11 травня 2026 року за №20.1.0.0.0/7-260505/72093-БТ в банку на ім`я ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) емітовано картку № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ). Фінансовий номер телефону, на який відправляється інформація НОМЕР_6 та знаходиться в даних клієнта.
З виписки про рух коштів по рахунку № НОМЕР_4 ( НОМЕР_5 ) вбачається, шо 22 квітня 2025 року відбулось зарахування коштів на вказаний рахунок в сумі 13 000,26 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
Правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (частина 1 статті 205 ЦК України).
Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).
В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Частина 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачає, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», зокрема, передбачено, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
У силу статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.
Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.
У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним Договором.
Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
В силу ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.
З наданих та досліджених судом доказів вбачається, що відповідач ОСОБА_1 22 квітня 2025 року уклав з ТОВ «ФК «Кредіплюс» договір про споживчий кредит №180265 (індивідулаьна частина) в електронній формі з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи та підписала накладенням електронного підпису, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.
Отже, кредитний договір укладався дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, внаслідок чого відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» у сторін такого договору виникли цивільні права та обов`язки майнового характеру.
Договір укладено згідно з ч. 2. ст. 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» в порядку, передбаченому Законом України «По електронну комерцію». Договір підписувався з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 зазначеного Закону, електронний підпис з одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор для укладення договору надсилається засобами зв`язку, зазначеними заявником в інформаційно-телекомунікаційній системі.
Відтак, укладення договору у запропонованій формі із запропонованими умовами, відповідало внутрішній волі відповідача, оскільки саме вона зареєструвалася в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства, заповнила заявку, встановленої форми на сайті товариства на отримання кредиту, повідомивши інформацію про власні прізвище ім`я та по батькові, дату народження, паспортні дані, податковий номер, контактні дані: адресу реєстрації та місця проживання, контактний номер мобільного телефону, номер банківської карти, обрала суму кредиту, проценти за користування кредитом, суму для виплати та строк виплати, підтвердивши, що вказала повні, точні та достовірні особисті дані, які необхідні для прийняття товариством рішення про надання кредиту.
Окрім цього, відповідач був вільним у виборі фінансової установи для отримання кредиту, а факт отримання коштів підтверджує вільне волевиявлення на вчинення правочину.
Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Згідно ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.
Відповідно до правового висновку, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року по справі № 2-383/2010 стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у відповідача виникло зобов`язання по поверненню суми отриманого кредиту та сплати відповідної плати за користування кредитом.
З матеріалів справи також слідує, що у договорі сторони дійшли згоди щодо усіх істотних умов домовилися щодо розміру кредитних коштів, щодо строку повернення кредитних коштів, щодо розміру процентної ставки за користування кредитними коштами, а тому вимога ТОВ «Юніт Капітал» про стягнення з відповідача заборгованості за кредитом та процентів за користування кредитом ґрунтується на вимогах закону, підтверджується належними доказами, наданими позивачем та дослідженими судом.
Щодо вимоги про стягнення комісії у розмірі 700,00 грн. слід зазначити наступне.
При визначенні підстав та порядку нарахування комісії, потрібно керуватися положеннями абзацу 3 частини 4 статті 11 Закону «Про захист прав споживачів», якими кредитодавцю забороняється встановлювати в договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону.
10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ. Цей Закон визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.
У зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».
Згідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
З огляду на зміст приписів частин 1 та 2 статті 228 ЦК України умова кредитного договору про додаткову сплату позичальником на користь кредитора під час надання кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною. В договорі встановлено сплату комісії, не зазначивши за які саме послуги ця комісія має сплачуватись позичальником. Жодних доказів вчинення будь-яких дій в якості послуг на користь позичальника, матеріали справи не містять, і тому ця умова є нікчемною умовою договору, внаслідок чого сума нарахованої комісії не може бути стягнута на вимогу кредитора з позичальника.
Зазначене узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 6 вересня 2017 року по справі №6-2071цс16, та висновками Верховного Суду у постанові від 20 лютого 2019 року, зроблених під час розгляду справи 666/4957/15-ц, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року при розгляді справи №363/1834/17, де визначено, що комісія, яка нараховується банком є послугою з обслуговування кредиту, а тому не підлягає стягненню на користь кредитора при наданні позичальнику коштів на придбання споживчої продукції.
Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у пункті 31.29 постанови від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21).
За наведених обставин вимога про стягнення комісії, яка хоча і погоджена з позичальником, але за своєю нікчемністю не підлягає задоволенню.
До розрахунку заборгованості також входять штрафні санкції в розмірі 2 800,00 грн, однак позивачем вимоги про стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються. За таких обставин зазначені позивачем у тексті позовної заяви обставини щодо нарахування штрафних санкцій не є предметом розгляду суду, а відтак суд не надає їм правової оцінки та не вирішує питання щодо їх стягнення.
Стосовно того, що відповідач перебуває на службі у складі Збройних Сил України, суд зазначає наступне.
Відповідно до довідки військової частини НОМЕР_7 №28 від 29 січня 2026 року встановлено, що солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом з 23 січня 2026 року по теперішній час у військовій частині НОМЕР_7 .
Згідно з п.15 ст.14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Разом із тим, ці положення внесені до Закону №2011-ХІІ згідно із Законом України від 11 квітня 2024 року №3633-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», який набрав чинності 18 травня 2024 року.
При цьому, з матеріалів поданої позовної заяви та долучених до неї розрахунків заборгованості встановлено, що сума заборгованості за кредитним договором №180265 від 22 квітня 2025 року визначена за період з 22 квітня 2025 року по 01 вересня 2025 року, враховуючи штрафні санкції, в загальному розмірі 26 626,67 грн., яка залишалася незмінною на момент подання даної позовної заяви.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що проценти за користування кредитом у період з 22 квітня 2025 року по 01 вересня 2025 року підлягають стягненню, оскільки у вказаний період ОСОБА_1 не перебував на військовій службі, а тому на нього не поширювалася дія п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групі доказів).
Належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 77-78 ЦПК України, на підтвердження погашення заборгованості, відповідачем не надано.
В той же час, процесуальні обов`язки відповідача полягають, зокрема, у здійсненні ним активних процесуальних дій, наданні доводів та доказів, що стосуються існування цивільних прав позивача як кредитора у зобов`язанні. Така правова позиція міститься у п. 6.8. постанови ВП ВС від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19.
З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором за несвоєчасне погашення кредиту, та сплати відсотків, що відповідає вимогам закону та фактичним обставинам у справі.
Таким чином, в межах заявлених позовних вимог, до яких позивачем не включена заборгованість за штрафними санкціями в сумі 1800 грн, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню за кредитним договором № 180265 від 22 квітня 2025 року заборгованість в сумі 23 126,67 грн, з яких: 14 403,94 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 8 722,73 грн. заборгованість по відсотках за користування кредитом.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 584,18 грн. (23 126,67 грн. х 2 662,40 грн. : 23 826,67 грн.).
Крім того, позивач просив стягнути витрати на правову допомогу в розмірі 7 000,00 грн., яку підтверджують договором про надання правничої допомоги, додатковою угодою до нього та актом.
Відповідно до ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Відповідно до п.2 ч.1 ст.141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
За змістом норм ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
При цьому згідно статті 30 згаданого Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат(встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Зазначені критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір -обґрунтованим (Рішення ЄСПЛ у справі «East/WestAllianceLimited» проти України»).
В даному випадку сума заявлених позивачем до відшкодування відповідачем судових витрат на правничу допомогу адвоката не співмірна із складністю справи, оскільки адвокат не з`являвся в судові засідання та подав заяву про розгляд справи без його участі, тому визначені представником позивача витрати на правничу допомогу в сумі 7 000,00 грн. є неспівмірними зі складністю справи та фактично вчиненими послугами адвоката.
Виходячи з принципу розумності, суд приходить до висновку про доцільність стягнення з відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 3 000,00 грн.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), № 4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 353 ЦПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором № 180265 від 22 квітня 2025 року заборгованість в сумі 23 126,67 грн, з яких: 14 403,94 грн. - заборгованість за тілом кредиту та 8 722,73 грн. заборгованість по відсотках за користування кредитом.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт Капітал» (код ЄДРПОУ 43541163) судовий збір в розмірі 2 584,18 грн. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 3 000,00 грн.
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніт Капітал», код ЄДРПОУ 43541163, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, оф. 333;
Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .
Суддя С.С. Федоріщев